Гарантії забезпечення екологічних прав громадян.

Невід'ємним елементом еколого - правового статусу людини та громадянина є гарантії реалізації екологічних прав та їх захист від порушень. У широкому значенні під гарантіями реалізації екологічних прав громадян - розуміють систему юридичних засобів забезпечення здійснення екологічних прав фізичними особами в галузі екологічної безпеки, раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища.

Стаття 10 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» визначила гарантії екологічних прав, які можна поділити на види, а саме:

1 Організаційно-розпорядчі:

а) проведення широкомасштабних заходів щодо підтримання і поліпшення стану навколишнього природного середовища;

б) залучення громадян до участі у вирішенні питань охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки;

в) сприяння громадянам при здійсненні природоохоронної діяльності, поліпшенні природних умов життя;

г) стимулювання різних форм діяльності громадян в галузі екології.

2 Контрольно-виконавчі:

а) здійснення державного і громадського екологічного контролю;

б) додержання обов'язків юридичними і фізичними особами щодо здійснення технічних, організаційних, інших заходів попередження негативного впливу господарської та іншої діяльності та стан навколишнього природного середовища;

в) забезпечення державними органами додержання екологічних вимог при плануванні, розміщенні продуктивних сил, здійсненні іншої діяльності і експлуатації екологічно небезпечних об'єктів;

г) врахування Радами народних депутатів, органами виконавчої влади та іншими спеціально уповноваженими органами в галузі екології пропозицій, зауважень громадян щодо поліпшення стану екологічної обстановки.

3 Превентивно-обмежувальні:

а) проведення державної, громадської та інших форм екологічної експертизи;

б) ліцензування екологічно небезпечної діяльності;

в) видання дозволів на використання природних ресурсів, лімітів на викиди та скиди;

г) обмеження діяльності, що здійснюється з порушенням екологічного законодавства, вимог дозволів на природокористування, лімітів викидів і скидів;

д) припинення діяльності, що здійснюється з порушенням екологічного законодавства.

4 Процесуально-правові:

а) юридична можливість і порядок звернення за захистом порушених прав в органи:

- управління і контролю в галузі екології;

- органи адміністративної юрисдикції;

- органи прокуратури;

- судові органи;

б) процедура проведення екологічної експертизи;

в) процедура одержання екологічної інформації;

г) процедура здійснення екологічного контролю;

д) процедура передачі природних ресурсів у власність і надання в користування;

е) процедура ліцензування, видачі дозволів на викиди та скиди, розміщення відходів, затвердження лімітів і квот тощо.

5 Охоронювально - забезпечувальні (захисні):

реалізується шляхом притягнення винних осіб в порушенні екологічних прав громадян до:

- дисциплінарної відповідальності;

- адміністративної відповідальності;

- кримінальної відповідальності;

- кримінальної відповідальності;

- еколого-правової відповідальності;

- майнової відповідальності.

5. Форми захисту екологічних прав громадян.

Способи і форми захисту слід розглядати як явища не тотожні. Форми захисту — це адміністративний, судовий, громадський, самозахист, звертання до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини тощо, а способи захисту в екологічному законодавстві, на відміну від цивільного (ст. 16 ЦК України), не містяться в узагальненому виді. Зокрема, до них можна віднести такі види: визнання екологічних прав; відновлення порушеного права; припинення дії, що перешкоджає здійсненню права або порушує його; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також моральної шкоди (екологічної шкоди); зміна правовідношення; припинення правовідношення; визнання незаконним рішень чи дій (бездій) органів державної влади, місцевого самоврядування, службових і посадових осіб; та інші способи, встановлені в нормативно-правових актах.

Адміністративна форма захисту регламентується ст. 40 Конституції України, Законом України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року, відповідно до яких громадяни можуть звертатися в органи державної влади, місцевого самоврядування, об'єднання громадян, до підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності зі зверненнями, зокрема зауваженнями, пропозиціями і скаргами, у тому числі й із екологічних питань. Особи, яким направлені такі звернення, повинні їх розглянути і дати обґрунтовану відповідь у місячний термін. Проте місячний термін розгляду звернень громадян може бути продовжений керівником відповідного органу або його заступником, якщо вирішити порушене питання в цей строк неможливо. Вони встановлюють необхідний термін для його розгляду. При цьому загальний строк вирішення звернення не може перевищувати 45 днів (ст. 20).

Однією з головних функцій Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у сфері екології є контроль за діяльністю виконавчих та інших органів державної влади шляхом розгляду скарг громадян на дії тих чи інших органів або посадових осіб, що призвели до порушення екологічних прав громадянина.

До громадського порядку захисту можна віднести: референдум; громадські (публічні) слухання; загальні збори громадян за місцем проживання; залучення експертів від громадськості в робочі групи з екологічних питань, утворених органами влади, участь у проведенні державної екологічної експертизи, а також проведення експертизи громадської; збори, мітинги, походи, демонстрації; робота з депутатами.

Як самостійну форму захисту природних екологічних прав слід розглядати самозахист. Можливість заперечувати право не в компетентних органах є характерною рисою самозахисту, що відрізняється від інших форм захисту. Вона належить до конституційних прав. Способи самозахисту можуть бути визначені в законі чи договорі. Характерно, що кількість способів самозахисту не обмежується. Вони можуть застосовуватися як окремо, так і в комплексі, але лише з дотриманням умов правомірної реалізації. Особа може самостійно вибирати способи самозахисту з урахуванням змісту порушеного права, характеристики протиправної поведінки. Але обраний спосіб самозахисту не може суперечити вимогам закону.

Під самозахистом екологічних прав розуміють передбачені моральними засадами суспільства та нормами законодавства, у певних випадках визначених у договорі, дії особи (тобто застосування засобів протидії), які наділені зазначеним правом, спрямовані на забезпечення недоторканності права, припинення порушення і ліквідацію наслідків.

До форм правового захисту прав громадянина належить, зокрема, судовий захист, що є найефективнішим механізмом у цій сфері. Проведення і реалізація судово-правової реформи в Україні забезпечує пріоритет прав у всіх сферах життя суспільства. Право на судовий захист є конституційним і не вимагає додаткового закріплення в інших нормативно-правових актах. Стаття 55 Конституції України містить норму, що встановлює право кожного звертатися до суду, якщо: його права і свободи порушені чи порушуються; створені чи створюються перешкоди для реалізації прав або свобод; мають місце інші обмеження прав і свобод. Зазначені положення трансформуються і на екологічні права, що порушені.

Належна реалізація екологічних прав повинна забезпечуватися не тільки гарантіями, але дією всієї системи екологічного законодавства щодо їх забезпечення, зокрема: нормуванням якості навколишнього природного середовища, екологічним страхуванням, державним контролем за станом довкілля та дотриманням екологічного законодавства.