Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Тема 10 Продуктивність праці– 1 год.






Продуктивність можна розглядати як загальний показник, що хара­ктеризує ефективність використання ресурсів для виробництва про­дукції. Продуктивність праці відбиває ступінь ефективності процесу праці. Праця, яка витрачається на виробництво тієї чи іншої продукції, складається з: живої праці, яка витрачається в даний момент безпосередньо в процесі виробництва даної продукції; минулої праці, уречевленої у раніше створеній продукції, яка використовується тією чи іншою мірою для виробництва нової про­дукції (сировина, матеріали, енергія – повністю; машини, споруди тощо – частково).

Продуктивність праці (ПП) – це ефективність затрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за оди­ницю робочого часу, або кількістю часу, витраченого на одини­цю продукції. Зростання ПП означає збільшення кількості продукції, виробленої за одиницю часу, або еконо­мію робочого часу, витраченого на одиницю продукції.

Розрізняють ПП у масштабі суспільства, регіону, галузі, підприємства, організації, цеху, виробничої дільниці, бри­гади й окремого працівника.

ПП вимірюється відношенням обсягу виро­бленої продукції до затрат праці (середньооблікової чисельності персоналу). Залежно від прямого або оберненого відношення ма­ємо два показники: виробіток і трудомісткість. Виробіток – це кількість виробленої продукції за одиницю часу або кількість продукції, яка припадає на одного середньооблікового працівника чи робітника за рік, квартал, місяць. Трудомісткість – це показник, який характеризує затрати часу на одиницю продукції (тобто обернена величина виробітку).

Методи вимірювання продуктивності праці (виробітку) за­лежать від способу визначення обсягів виробленої продукції. Розрізняють натуральний, трудовий і вартісний (грошовий) методи.

Фактори – це рушійна сила, суттєва причина, обставина, що впливає на певний процес або явище та змінює рівень і динаміку продуктивності. Дію факторів, їх виявлення і реалізацію необхідно розглядати в тісній залежності від природних і суспільно-економічних умов. Природні умови – це те середовище, в якому здійснюється суспільний процес виробництва, природні ресурси, кліма­тичні особливості тощо. Суспільно-економічні умови визначаються характером вироб­ничих відносин, розвитком ринкових відносин, ступенем розвит­ку продуктивних сил, рівнем життя

Розглядаючи сутність праці як процес споживання робочої си­ли і засобів виробництва, всі фактори, що визначають підвищен­ня продуктивності праці, можна об'єднати в три групи: матеріально-технічні; організаційно-економічні, котрі характеризують ступінь розвилку організації та управління суспільного виробництва; соціально-психологічні, що пов'язані з роллю людини в су­спільному виробництві і характеризують ступінь використання робочої сили.

Резерви підвищення ПП – це невикористані можливості економії затрат праці (як живої, так і уречевленої), які виникають унаслідок дії тих чи інших факторів (удосконален­ня техніки, технології, організації виробництва і праці тощо). Рівень продуктивності праці залежить від ступеня використання резервів.

Показником продуктивності індивідуальної праці є виробіток (натуральний, трудовий, вартісний). Виробіток у натуральному вигляді (Нвир) визначається відношенням обсягу продукції (Qв) до числа робітників (Чр) або кількості витраченого робочого часу (Зпр):

 

або (1), (2)

Продуктивність праці за показниками виробітку визначається:

 

(3)

 

де Нвир(факт) і Нвир(пл) − фактичний і плановий виробіток продукції.

 

Виробіток за трудовим методом визначається відношенням суми добутку виготовленого обсягу окремих видів продукції у натуральному виразі (Qві) і відповідних затрат праці на одиницю продукції (Трі) до числа робітників або працюючих (Чр):

 

(4)

Обсяг виробництва в нормо-годинах визначається за формулою:

 

(5)

 

де Qві − кількість виготовлених виробів; Трі − трудомісткість одиниці деталі.

 

Продуктивність праці за показниками трудомісткості визначається:

 

(6)

 

де Тр(пл) і Тр(факт ) − планова і фактична трудомісткість продукції.

Продуктивність суспільної праці оцінюється за розміром національного доходу, який приходиться на одного робітника, зайнятого у сфері матеріального виробництва. Розрахунок може проводитися в абсолютних, відносних та індексних величинах. Індексна форма розрахунку має вираз:

(7)

 

де Іпп, ІQв, Ічр – індекси змін продуктивності праці, обсягу чисельності і робітників.

 

Для визначення рівня суспільної продуктивності праці різницю між валовим суспільним продуктом (ВСП) і матеріальними затратами (МЗ) ділять на чисельність робітників (Чр):

 

(8)

 

Для визначення середньорічного темпу зростання продуктивності праці застосовується наступна формула:

 

(9)

 

де Іпп − індекс середньорічного зростання продуктивності праці; Ітзп − індекс загального темпу зростання продуктивності праці; n − кількість років.

 

У практичних розрахунках індекс зміни продуктивності праці (Іпп) визначається як зворотна величина до індексу трудомісткості (Ітр) і навпаки:

 

Іпп = 1: Ітр або Ітр = 1: Іпп (10) або (11)

 

При розрахунках в процентах (а − продуктивність, в − трудомісткість) використовуються формули:

 

(12) або (13)

 

Абсолютний приріст обсягу виробництва за рахунок продуктивності праці (ПQв) розраховується як добуток продуктивності праці за плановий період на чисельність робітників у звітному періоді (Чр):

 

(14)

 

Абсолютний приріст виробництва за рахунок збільшення чисельності працюючих (ПQч) визначається як різниця між загальним приростом продукції (ПQ) і приростом обсягу продукції за рахунок зростання продуктивності праці (ПQпп) за формулою:

 

(15)

Доля приросту продукції за рахунок зростання продуктивності праці у загальному прирості визначається як частка від ділення на приріст продукції, отриманий у плановому періоді. Долю приросту продукції розраховують індексною або процентною формою:

 

(16)
(17)

 

При незмінній чисельності робітників зміни обсягу виробництва і продуктивності праці однакові.

Зробимо декілька практичних зауважень з порядку проведення розрахунків:

1. Масштаб часу повинен бути єдиним. Наприклад, якщо для розрахунків за одиницю виміру прийняли восьмигодинний робочий день, то робочі дні другої тривалості слід призвести шляхом перерахунку до восьмигодинного.

2. З метою виміру продуктивності праці переведення показників обсягу в умовно-натуральні слід проводити з урахуванням питомої нормативної трудомісткості, а не за фізичними властивостями продукції (потужності, хімічному складу, ваги), так як ці властивості безпосередньо не пов’язані з затратами праці. При перерахунку натуральних показників в умовно-натуральні через відносні коефіцієнти нормативної трудомісткості за одиницю рекомендується прийняти виріб (вид роботи) з найменшою трудомісткістю.

3. Для більш точного виміру продуктивності праці при використанні вартісних методів обліку обсягу продукції використовуються індекси постійного, змінного складу і структурного зрушення. Індекс змінного складу визначається шляхом порівняння виробітку звітного періоду (В1) з виробітком у базовому періоді (В0). Даний показник змінюється не тільки в структурі асортименту продукції, але й у матеріаломісткості. Для зменшення цього впливу розраховується індекс постій-ного складу як середньоарифметичний із добутку індексів продуктивності праці на чисельність робітників або на відпрацьований час у звітному періоді. Структурний індекс визначається як відношення індексів змінного та постійного складу.

Вимірювання продуктивності праці за товарною (валовою або нормативно-чистою продукцією) дозволяє виявити вплив змін матеріаломісткості і трудомісткості на показник продуктивності праці при оцінці діяльності підприємства. У діючий звітності наводяться показники виробітку, обчислені за товарною і чистою продукцією. На основі цієї інформації розраховується продуктивність праці. Оскільки на показник продуктивності праці, здійснюють вплив зміни матеріаломісткості продукції, а вимірники нормативно-чистої або умовно-чистої продукції не мають цього впливу, то порівняння розрахованої за цими показниками продуктивності праці дає можливість судити про зміни матеріаломісткості продукції. Якщо, наприклад, Іпп(тов) Іпп(чист), то матеріаломісткість продукції збільшилась, і навпаки. Таким чином, показником, який поєднує індекси продуктивності праці, є індекс матеріаломісткості (Імм).

 

(18)

 

1. Для визначення продуктивності праці застосовують і методи вартісного вимірювання обсягів виробництва продукції і виробітку:

a) за умовно-чистою продукцією (УЧП), до складу якої включають розмір амортизаційних відрахувань:

 

(19)

 

де ТП – товарна продукція, грн.; МЗ – матеріальні затрати, грн.; АМ – сума амортизаційних відрахувань, грн.;

 

b) за нормативною вартістю обробки (НВО), яка визначається за нормативами затрат заробітної плати виробничих робітників з відрахуванням на соціальне страхування, нормативами цехових і загальногосподарських витрат;

c) для розрахунку продуктивності праці за нормативно-чистою продукцією необхідно визначити норматив чистої продукції. За даними калькуляції розрахунок виконується у такій послідовності: визначається сума прямих затрат; визначається величина виробничої собівартості; визначається величина повної собівартості; визначається повна собівартість за мінусом матеріальних затрат; визначається норматив прибутку; визначається розмір заробітної плати промислово-виробничого персоналу по обслуговуванню і управлінню виробництвом, так як ця заробітна плата враховується у нормативі чистої продукції. Для цього спочатку необхідно розрахувати коефіцієнт заробітної плати (Кзп) за формулою:

(20)

 

де ЗП − заробітна плата промислово-виробничого персоналу підприємства за попередній рік розрахунку нормативу; ЗПр − основна і додаткова заробітна плата основних робітників за попередній рік розрахунку нормативу.

Визначивши коефіцієнт заробітної плати і помноживши його на розмір заробітної плати основної і додаткової за калькуляцією, визначаємо розмір заробітної плати персоналу обслуговування і управління.

- визначаємо норматив чистої продукції (НЧП), як сума нормативного прибутку, заробітної плати основних робітників за калькуляцією, заробітної плати промислово-виробничого персоналу по обслуговуванню і управлінню виробництвом, обов'язкових платежів на заробітну плату;

- ціна продажу (Цо) для розрахунку товарної продукції визначається як сума нормативного прибутку і повної собівартості продукції;

- продуктивність праці за нормативною чистою продукцією визначається:

 

(21)
(22)

 

де Пп(нчп), Пп(тпр) − відповідно продуктивність праці за нормативно чистою і товарною продукціями; Qі − кількість продукції, що виготовляється, шт.; Чр − кількість робітників, чол.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.013 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал