Основи кредитування підприємств.

Кредит, як і фінанси, є економічною категорією. Він виник у період суспільного розподілу праці і виникнення товарного виробництва. Існує він і в умовах ринкової економіки.

Функціонування кредиту, як економічної категорії, обумовлено наявністю товарного виробництва і обігу, дією закону вартості і опосе­редкуванням грошей у функції засобу платежу.

Отже, основою існування кредиту є наявність товарно-грошових відносин, руху вартості в процесі товарного обміну, коли виникає розрив у часі між рухом товару і його вартістю, тобто відокремлення грошової форми вартості від товарної.

Необхідність кредиту в товарно-грошовому господарстві обумовлюється дією господарського розрахунку і характером кругообігу коштів господарських підприємств. А саме, всі підприємства і господарські організації, що працюють на умовах господарського розрахунку, повинні свої витрати з ведення господарства покривати доходами від реалізації виробленої продукції, послуг. Проте в часі це не завжди збігається, оскільки деяка частина фондів підприємств постійно знаходиться в грошовій формі, інша - у формі матеріальних запасів. При цьому, об'єми грошових коштів, які є в обігу підприємств і які необхідні для придбання матеріальних запасів, не збігаються між собою в кожен даний момент. У той час, як в одних підприємств грошей не вистачає, в інших є тимчасовий надлишок. Підвищена потреба в грошових коштах, що не покривається поточними надходженнями, витікає, наприклад, з тривалості виробничого процесу. У рослинництві цей процес триває біля 1 року, а в капітальному " будівництві -декілька років. Значні коливання є і в тривалості процесу обігу товарів, що пов'язано, наприклад з різною віддаленістю покупців від постачальників. Сезонність виробництва і обігу ряду товарів призво­дить до виникнення додаткової потреби в грошових коштах у різний час. Наприклад, у сільському господарстві основні витрати відбуваються в І та II кварталах, а в заготівельних організаціях - у III кварталі.

Заключною стадією кругообігу фондів є реалізація виробленої продукції, перетворення товарної форми вартості в грошову. При цьому інша частина залишається в розпорядженні господарських підприємств для розширення виробництва і витрачається поступово, тому виз­начений відрізок часу вона залишається тимчасово вільною. Отож, амортизаційні відрахування на повне і часткове поновлення основ­них фондів витрачаються після накопичення їх у достатніх розмірах. Оплата праці працівників відбувається періодично - 1 раз в 15 днів, а преміювання - ще рідше і т. ін. Таким чином, розміри грошової частини фондів підприємств постійно міняються і не збігаються з потребами в них. Проте процеси виробництва та обігу проходять безперервно, тому безперервним повинно бути і авансування грошових коштів.

Для підтримки безперервності виробництва та обігу на кожному підприємстві необхідно забезпечити взаємозв'язок кругообігу коштів на різних підприємствах. В умовах незбігу вкладень у виробництво з надходженнями грошових коштів для його забезпечення, їх поповнення здійснюється за рахунок кредиту банків. Кредит і є тим механізмом, який постійно перерозподіляє грошові кошти між окремими підприємствами, тобто кошти, тимчасово вільні в одиних підприємствах, передаються через кредитні установи під час користування іншим підприємствам.

Отже, кредитвідображає економічні відносини, що пов'язані з акумуляцією і планомірним використанням за допомогою перероз-поділення установами банків тимчасово вільних грошових коштів на умовах повернення, оплати і з метою найбільш ефективного їх вико­ристання в народному господарстві.

Термін " кредит" походить від латинського creditum, що означає борг, позика. В сучасному понятті кредит- це капітал, який береть­ся під позику у вигляді грошової форми, який надається в тимчасо­ве використання госпорганам на умовах забезпеченості, повернення, терміновості, оплати і цільового використання.

Кредити, які надаються підприємствам, можна класифікувати за такими ознаками:

- за призначенням і характером використання;

- за формами і видами;

- за наявністю та характером забезпечення;

- за метою використання;

- за строками використання;

- за методами надання і способами погашення;

- за характером і способом сплати відсотків;

- за видами кредитів.

За призначенням і характером використанняпозики, що вида­ються, поділяються на:

- позики підприємствам;

- позики небанківським фінансовим установам;

- міжбанківські позики;

- позики під нерухомість;

- споживчі кредити;

- кредити під вексельне обертання тощо.

Залежно від форм і видівкредити бувають: банківські; комерційні; державні; лізингові; іпотечні; консорціумні; споживчі; товарні; фінансові; інвестиційні; податкові тощо.

Банківський кредитвідображає економічні, кредитні відносини, які виникають між банками і суб'єктами господарювання з приводу видачі (отримання) і використання позикових коштів.

Комерційний кредит - економічні, кредитні відносини, які вини­кають між окремими суб'єктами господарювання з приводу відстрочки оплати за продані (куплені) товари.

Державний кредит - сукупність кредитних відносин, які вини­кають між державою, юридичними і фізичними особами з приводу випуску(придбання) позик.

Лізинговий кредит - це економічні відносини між юридични­ми особами, які виникають при оренді майна на основі договору, що укладається.

Іпотечний кредит - це особливий вид економічних відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна. При цьо­му кредиторами можуть бути іпотечні банки або спеціальні іпотечні компанії, а також комерційні банки. Особами, які надають позику, мо­жуть бути юридичні і фізичні особи, які мають у власності об'єкти іпотеки (виробничі будови, споруди, житлові будинки, магазини, земельні ділянки тощо).

Споживчий кредит - кредит, що надається фізичним особам на придбання споживчих товарів і послуг з відстрочкою платежу.

Консорціумний кредит- це кредит, що надається суб'єктам го­сподарювання банківськими консорціумами.

Кредити під вексельний обіг - це кредити, що надаються банками під облік і заставу векселів.

Кредити під облік векселів - це кредити, що надаються банком пред'явнику векселів, після їх обліку в банку, на строк до виконанняза ними зобов'язань сплатити пред'явникам векселів номінальну їх вартість за вирахуванням дисконту (відсоткової ставки банку). Сума і строк дії вексельного кредиту залежать від строку і суми представле­них векселів. Проте строк, на який видається вексель, не може пере­вищувати 90 днів.

Товарний кредит - товари, які передаються резидентом або не­резидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк під заставу.

Фінансовий кредит- кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під відсоток.

Інвестиційний податковий кредит- це відстрочка сплати по­датку на прибуток, яка надається суб'єкту підприємницької діяльності на визначений строк з метою збільшення його фінансових ресурсів для здійснення інноваційних програм, з наступною компенсацією відстрочених сум у вигляді додаткових надходжень податку за рахунок загального зростання прибутку від реалізації інноваційних програм.

Залежно від наявності і характеру забезпеченнякредити підрозділяються на: забезпечені; незабезпечені (бланкові). Під забез­печенням кредиту розуміють спосіб страхування банку від ризику неповернення особою, яка взяла позику, кредиту. В забезпечення по­вернення кредиту приймаються: застава майна; цінні папери; шляхові та товарні документи; гарантія або доручення третьої особи; поліс страхової компанії тощо. Незабезпечені (бланкові) позики - це позики, які надані банками економічно і фінансово стійким господарським орга­нам під їх зобов'язання погашення в певний строк отриманої позики.

Залежно від мети використаннякредити поділяються на: кредити, які видаються на формування обігових коштів; кредити, які видаються на фінансування основних фондів.

За строками використаннякредити бувають: строкові; безстрокові; відстрочені і прострочені. При цьому, строкові позики - це позики, які надаються банками особам, які беруть позику під певний строк, встановле­ний у договорі сторін. Безстроковими називаються позики, які видаються банками на невизначений строк, до вимоги. Погашаються такі позики, як правило, за першою вимогою банку кредитора. До простроченихпозики, якими вийшов строк повернення, передбачений кредитним договором, папку з особою, яка взяла позику. Відстроченими вважаються позики, ісрмін повернення яких за проханням особи, яка взяла позику, перенесений банком на більш тривалий строк. Відстрочка погашення позики оформляється як правило, укладанням додаткової угоди до основного кредитного договору і супроводжується встановленням більш високої відсоткової ставки.

За методами надання розрізняють позики, які видаються в разово­му порядку і у відповідності з відкритою кредитною лінією. Під разо­вими розуміють позики, рішення про видачу яких приймається банком окремо за кожною позикою на основі прохання та інших документів осо­би, яка бере позику. Позики, які видаються у відповідності з відкритою кредитною лінією, - це позики, які надаються особі, бере позику про­тягом встановленого відрізку часу в межах раніше обумовлених розмірів без додаткових спеціальних переговорів.

За способами погашення позики бувають: які поступово погаша­ються; які погашаються одночасно платежем по закінченню строку; які погашаються у відповідності з умовами, передбаченими кредитним договором.

За характером і способом оплати відсотків розрізняють позики з відсотковою ставкою, яка зафіксована, з плаваючою відсотковою ставкою і з оплатою відсотків у міру використання позичених коштів. Позики з фіксованою відсотковою ставкою надаються, як правило, підприємствам зі стабільною економікою. Проте вони можуть видава­тися і в умовах інфляції, але на короткий строк. В умовах економічної нестабільності застосовуються, як правило, плаваючі відсоткові ставки. Ці ставки встановлюються з урахуванням офіційної облікової ставки Національного банку України та рівня інфляції. їх зміна за відповідними періодами передбачається в кредитних договорах між банком і особою, яка бере позику.

Кредиторами, що надають позику, можуть бути: комерційні банки та інші спеціалізовані фінансово-кредитні установи; держава при видачі державного кредиту; міжнародні фінансово-кредитні установи; підприємства - при наданні комерційних кредитів.

Суть кредиту, як і фінансів, виявляється в його функціях. Кредит виконує такі функції: перерозподілення грошових коштів з метою найбільш ефективного їх використання в народному господарстві; заміщення готівки в платіжному обігу; здійснення контролю за цільовим використанням коштів.

Перерозподільча функція кредиту полягає в тому, що тимчасово вільні грошові кошти одних підприємств, організацій і населення, а та­кож Державного бюджету, які зберігаються в банку, перерозподіляються банками на основі повернення між підприємствами і госпорганами, у яких не вистачає власних коштів для здійснення нормального процесу виробництва.

Кредит у функції персрозподілення служить одним із джерел форму­вання основних засобів і обігових активів підприємств та організацій. Отримуючи кредит на різні заходи у випадках нестачі власних коштів, підприємства тим самим здійснюють безперервність процесу вироб­ництва, його розширення. Повернення і платність кредиту сприяє більш ефективному його використанню, більш ефективному веденню підприємства.

Функція заміщення грошей готівкою. В народному господарстві в обігу знаходяться не гроші, а грошові знаки. їх випуск в обіг обмежується потрібністю господарського обороту в грошах готівкою для розрахунків з працівниками з оплати праці, для виплати пенсій, допомоги, для виплати на відрядження тощо і має кредитний характер. Основна маса розрахунків у народному господарстві здійснюється в безготівковому порядку через установи банків.

Платіжні кошти безготівкового обороту також, які і грошові знаки, мають кредитний характер, тому що і ті й інші видаються (виплачують­ся) населенню і для безготівкових розрахунків у порядку авансування, яке має кредитну форму. " Кредитні гроші, - писав К. Маркс, - вини­кають безпосередньо з функції грошей як засобу платежу" (К. Маркс, Ф. Енгельс. Твори. Т. 23, - с. 151.).

Отож, функція заміщення полягає в заміні кредитом готівки в платіжному обороті, тобто в тому, що за допомогою кредиту утворюється можливість підприємствам і установам здійснювати розра­хунки між собою в процесі купівлі-продажу і з фінансово-банківськими органами не готівкою, а шляхом перерахування в безготівковому поряд­ку суми платежу з рахунка платника на рахунок одержувача грошей.

Заміщення готівки в платіжному обороті кредитними грошима дозволяє скоротити витрати держави на виробництво і обіг грошей, прискорити розрахунки між платниками і одержувачами грошей, а також оборотність коштів.

Контрольна функція кредиту виявляється в процесі виконання ним вищеперерахованих функцій, тобто в процесі перерозподілу кредит них ресурсів, контролем за їх цільовим і ефективним використанням, мри видачі кредиту для різних платежів тощо, сприяючи тим самим підвищенню ефективності виробництва.