Санаційний кредити та санаційний консорціум.

Завдяки наданню санаційних кредитів підвищується плато­спроможність боржника, оскільки залучаються ліквідні засоби. Проте структура капіталу погіршується та знижується рівень фі­нансової незалежності підприємства через зростання частки по­зичкового капіталу.

Використанню цієї форми фінансування перешкоджають дві обставини:

1. кредитори, щоб виправдати підвищену ризикованість, на­ дають позики за максимальними ставками;

2. аби мінімізувати ризик неповернення позик, кредитори ви­магають першокласного кредитного забезпечення

За такої форми участі кредиторів у санації вони можуть або безпосередньо надавати санаційні кредити, або ставати гарантом повернення такого роду кредитів.

Санаційні кредити можуть бути лише середньо- або довгостро­ковими, оскільки лише за таких умов можуть фінансуватися капі­тальні вкладення, тобто санаційні заходи виробничо-технічного ха­рактеру. Короткострокові кредити, які надаються у разі тимчасових фінансових труднощів, не можна розглядати як фінансову базу для проведення санації підприємств.

Якщо банк надає кредит підприємству, проти якого порушено справу про банкрутство до моменту укладення кредитної угоди, а інформацію про порушення такої справи було оприлюднено (за ви­нятком випадків надання фінансових кредитів у межах процедури санації дебітора під заставу його корпоративних прав), безнадійна заборгованість за кредит погашається з власних коштів кредитора.

Санаційні кредити надаються, як правило, комерційним банком, який обслуговує підприємство; банком, що володіє пакетом корпо­ративних прав боржника або банківським консорціумом.

Загалом, комерційні банки можуть надавати кредити всім суб'єктам господарської діяльності незалежно від їхньої галузе­вої належності, статусу, форм власності, якщо ті мають реальні можливості та правові форми забезпечення своєчасного повер­нення кредиту і сплати відсотків (комісійних) за користування кредитом. Вирішальним у наданні санаційного кредиту є позитив­ний висновок аудитора про санаційну спроможність підприємства1. Кредитні стосунки між позичальником та кредитором регламенту­ються кредитною угодою, яка визначає взаємні зобов'язання й відповідальність сторін і не може змінюватися в односторонньо­му порядку без згоди обох сторін.

Іноді, щоб акумулювати кредитні ресурси (як у національній так і в іноземній валюті) з метою кредитування значних за обся­гом санаційних програм, зменшення кредитних ризиків, додер­жання нормативного показника максимального розміру ризику на одного позичальника, комерційні банки можуть об'єднуватися у консорціуми (санаційні консорціуми).

Банківські консорціуми — це засновані на паритетних засадах тимчасові об'єднання банків, створювані для координації дій під час виконання різного роду банківських операцій або для креди­тування однієї, але великої та ризикованої угоди. Банківські кон­сорціуми для надання санаційних кредитів сприяють об'єднанню кредитних ресурсів, диверсифікації кредитного ризику, підтри­манню ліквідності балансів окремих банків.

Кількість учасників консорціуму не обмежується. Координує дії учасників консорціуму головний банк, який репрезентує ін­тереси консорціуму, але діє в межах повноважень, отриманих від інших учасників консорціуму. За організацію консорціуму голо­вний банк крім відсотків та комісійних, що покривають його без­посередні витрати, отримує спеціальну винагороду. Як правило, банком-координатором виступає банк, котрий обслуговує клієн­та, якому конче потрібні кошти для реалізації проекту санації. Кожен член консорціуму автономно оцінює ефективність проек­ту і визначає умови участі в ньому або пропонує свій варіант ви­конання тієї чи іншої операції, для якої створюється консорціум.

Банк (чи група банків) здійснює контроль за виконанням по­зичальником умов кредитного договору, цільовим використан­ням кредиту, виконанням плану фінансового оздоровлення. При цьому банк протягом усього періоду санації та терміну дії креди­тного договору підтримує ділові контакти з позичальником, зо­бов'язаний перевіряти цілість майна, виявляти фактори, що мо­жуть позитивно чи негативно вплинути на хід фінансового оздоровлення боржника. У разі виявлення фактів використання кредиту не за цільовим призначенням, порушень плану санації, виникнення нових обставин, що перешкоджають успішній реалі­зації запланованих заходів, банк має право достроково розірвати кредитний договір. Це є підставою для стягнення всіх коштів у межах зобов'язань позичальника за кредитною угодою у встано­вленому чинним законодавством порядку.

Як уже зазначалося, кредитування санаційних проектів пов'я­зане зі значними ризиками. Кредитори можуть зважитися на ма­теріальний ризик в обмін на майбутню участь у прибутках під-приємства-боржника чи на великий пакет його акцій або споді­ваючись отримати надійний ринок збуту своєї продукції (дже­рело постачання сировини для виробництва) тощо. Крім того, можна вжити ряд заходів щодо зменшення ризиків, пов'язаних із кредитуванням підприємств, що перебувають у кризі. Поряд із консорціумним кредитуванням вельми надійним засобом змен­шення ризиків кредитора є призначення ним на період санації на керівні посади підприємства-боржника своїх довірених осіб або встановлення контролю над підприємством.