Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Базовий компонент дошкільної освіти в Україні






Концептуальні засади проекту Базового компонента дош­кільної освіти розробили: О.Л.Кононко, кандидат психологіч­них наук, заступник директора Інституту проблем виховання АПН України, Л.Ю.Корміліцина, начальник відділу дошкільних закладів МО України.

У роботі над Бадовим компонентом дошкільної Освіти бра­ли участь: Артемова Л. 8., докт.пед. наук, Баглаєва Н.І., Бєлкі- на Е.В., канд.пед.наук, Богуш A.М., академік АПН України, докт.пед.наук, Буркіна Н.С., Вільчковський Є.С., член-кор.АПН України, докт.пед.наук, Глухова Н.Є., Гончаренко A.M., Колонко О.Л., канд.психол.наук, Копєйкіна O.A., КорміліцинаЛ.Ю., Лав­рентьева Г.П., канд.пед.наук, Лисенко Н.В., докт.пед.наук, Му­ратова В.М, %Науменко Т.Н, Канд.пед.наук, Плохій 3.Щ канд.пед.наук, Поніманська Т.І., канд.пед.наук, Раратюк Г.І., Шевчук.

1. СТРАТЕГІЯ ПОБУДОВИ БАЗОВОГО КОМПОНЕНТА ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Стратегія побудови Базового компонент# дошкільної освіти відповідає Міжнародній конвенції про права дитини і спрямова­на на реалізацію положень Закону України “Про освіту”, Дер­жавних національних програм “Освіта" (Україна XXI століття”) та “Діти України*.

Демократичні процеси в державі вимагають вироблення нових суспільних вимог до освіти, зокрема її дошкільної ланки як осно­ви соціокультурного становлення особистості. Сьогодні існує гос­тра потреба у створенні нормативного документа, який відобра­жає сучасний суспільний ідеал, орієнтує на потреби XXI століття, враховує специфіку дошкільної освіти (відсутність документа про освіту випускника дошкільного закладу), містить чіткі вимоги до рівня підготовки дитини до життя.

В основу Базового компонента покладено якість розвитку, вихованості та навченості дитини перших семи років життя. Від­повідно до його вимог експертиза діяльності дошкільних освітніх закладів полягатиме у встановленні відповідності різнобіч­ного розвитку дитини на момент закінчення терміну її перебу­вання в одному з них і вступу до школи мінімально обов'язко­вим вимогам.

Основними засадами створення Базового компонента дошкіль­ної освіти виступають:

— визнання своєрідності, унікальності, особливої ролі дошкіль­ного дитинства в становленні особистості, врахування сенситивності даного періоду для становлення первинного схематичного світогляду, супідрядності мотивів, довільної поведінки, внутріш­ніх етичних інстанцій, самосвідомості;

— забезпечення гармонійного та різнобічного розвитку осо­бистості;

— інтегрований підхід до організації змісту освіти;

—пріоритет актуальних потреб сьогодення, активного прожи­вання дитиною кожного вікового відрізку життя як важливої пе­редумови її успішного розвитку в наступні роки;

— особистісно-орієнтована модель дошкільної освіти;

— забезпечення багатокомпонентності, наступності між дошкіль­ною та початковою загальноосвітньою підготовкою.

З огляду на це особливого значення набуває диференціація понять “розвиток”, “виховання”, “навчання”, “освіта” на основі сучасних наукових підходів.

Розвиток — це становлення дитини як суб'єкта життєдіяль­ності, соціальної істоти, здатної ціннісно ставитися до природи, людей, що її оточують, предметного світу, творів мистецтва, са­мої себе.

Виховання — залучення дитини до системи вироблених люд­ством цінностей, організація умов для її духовного зростання, формування основ ціннісного ставлення до дійсності, створення фонду “хочу”.

Навчання — засвоєння дитиною знань, оволодіння уміннями й навичками, здатність використовувати їх у житті, формування куль­тури пізнання, створення фонду “можу”.

Освіта — процес набуття зростаючою особистістю в ході ви­ховання й навчання духовного обличчя під впливом моральних цінностей, вироблених людством і зафіксованих у культурі.

Мета дошкільної освіти — сформувати базис особистісної куль­тури дитини через відкриття їй світу в його цілісності та різнома­нітності як сукупність чотирьох сфер життєдіяльності — “Приро­ди”, “Культури”, “Людей”, “Я

Основне завдання дошкільної освіти — не стільки озброїти ди­тину системою галузевих знань, скільки наукою життя. Суспільст­ву необхідні життєздатні, самостійні, практично умілі, творчі люди з розвиненим почуттям відповідальності, гідності, совісті, тому пріоритетним є ціннісний, морально-соціальний розвиток особис­тості з перших років її життя.

Зміст дошкільної освіти спрямований на збереження ди­тячої субкультури, зорієнтований на цінності та інтереси ди­тини, врахування її вікових можливостей.

Відповідно до цього дошкільний заклад не є “школою для маленьких”, де дитину вправляють у знанні математики, читанні й письмі. Він відповідальний за процес соціального розвитку осо­бистості, покликаний полегшити її входження у широкий світ і розвинути внутрішні сили. Дошкільний заклад виступає своєрід­ним посередником між вузьким родинним колом, з якого вихо­дить малюк, і незнайомим світом, до життя в якому він має не­забаром прилучитися.

 

2. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ БАЗОВОГО КОМПОНЕНТА ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ Базовий компонент дошкільної освіти визначає обов’язковий мінімум змісту основних освітніх програм, обсяг навантаження, вимоги до рівня розвиненості, вихованості та навченості дитини семи (шести) років, а також умови, за яких вони можуть бути досягнуті. Базовий компонент —* це мінімально достатній та не­обхідний дитині перших семи (шести) років життя ступінь ком­петентності, необхідний для її нормального функціонування у навколишньому середовищі. Він передбачає набір елементар­них знань, уявлень, практичних умінь та навичок, які гарантують дитині адаптацію до життя, здатність орієнтуватися в ньому, адек­ватно реагувати на явища, події, людей- Йдеться передусім про забезпечення особистості перших років життя своєрідного міні­мального освітнього ядра, рівень засвоєння якого відображено в якісно-кількісних показниках її діяльності та поведінки.

У контексті Базового компонента поняття “мінімальний рівень” вживається не в розумінні найнижчий за ступенем розвитку, а як обов'язковий набір елементарних, доступних віку складових. От­же, документ орієнтує на досягнення дитиною нижнього віково­го, а не індивідуального порога.

Базовий компонент складено з урахуванням того, що засвоєн­ня змісту дошкільної освіти розраховано на весь період дошкіль­ного дитинства. Кожна вікова сходинка У цьому процесі відіграє свою особливу роль за умови повної реалізації дитиною своїх потенційних можливостей на попередньому етапі.

Базовий компонент дошкільної освіти складається з двох час­тин — інваріантної та варіантної.

Інваріантна частина визначає обов'язковий для дітей певного віку ступінь засвоєння знань, понять, забезпечує єдність освітньо-виховного простору України, створює необхідні умови для розвитку, виховання і навчання дітей незалежно від місця та умов проживання, типу дошкільного закладу -

Варіантна частина враховує і відображає у змісті освіти регіо­нальні, етносоціокультурні та індивідуальні особливості розвитку дошкільника.

 

3. ЗМІСТ БАЗОВОГО КОМПОНЕНТА ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

Зміст Базового компонента дошкільної освіти систематизова­ний за сферами життєдіяльності: “Природа”, “Культура”, “Люди”, “Я сам”.

Сфера “Природа” формує елементарний природодоцільний світогляд, несе ціннісно-змістову наповненість за екологічним та природничим напрямами, сприяє усвідомленню дитиною себе як частки природи, формує відчуття відповідальності за те, що від­бувається навколо неї і внаслідок її дій у довкіллі,

• Сфера “Культура” вводить дитину у світ практичної та духов­ної діяльності людини, розвиває потребу в реалізації власних твор­чих здібностей, навчає діставати задоволення від процесу та ре­зультатів своєї діяльності, вправляє в умінні цінувати рукотворні вироби, культивує інтерес до надбань національної та світової культур.

Сфера “Люди” формує соціальну компетентність: навчає ди­ференціювати людей за ознаками віку, статі, спорідненості; по­водитися в межах дозволеної поведінки, оволодівати культурою діалогу, адекватно реагувати на вчинки ї слова інших, дотриму­ватись правил хорошого тону, співпереживати і співдіяти.

Сфера “Я сам” відкриває дитині світ власного внутрішнього життя, прагнень, думок, переживань; допомагає зіставити свої бажання з можливостями; привертає увагу до особливостей влас­ного фізичного, психічного та соціального розвитку.

Цілісний підхід до організації дошкільної освіти подано на схе­мі (див. додаток).

Документ розрахований на науковий загал, залучений до роз­робки програмно-методичного забезпечення дошкільної освіти, задає стандарт психолого-педагогічних умов розвитку, вихован­ня та навчання дітей дошкільного віку, ставить вимоги до змісту освітніх програм, професійної компетентності педагогів, органі­зації розвивального середовища.

Сфера “Природа”

Компетентність дитини у сфері “Природа” — неодмінна перед­умова становлення цілісної особистості.

Відомості про природу мають непересічне значення у форму­ванні зачатків екологічної культури.

Загальними підходами у формуванні особистості через сферу життєдіяльності “Природа” є: екологічне спрямування, виховання різнобічної і гармонійної особистості, орієнтованої на відтворен­ня екологічної культури суспільства, комплексний підхід, що пе­редбачає розвиток чуттєвої сфери, засвоєння певного кола знань та оволодіння практичними вміннями.

Метою є формування елементів екологічного світорозуміння, екологічної вихованості, розвиток у дитини позитивного емоцїйно-ціннісного ставлення до природного довкілля, формування ре­алістичних уявлень про явища природи, практичних умінь, дбай­ливого ставлення до II компонентів.

Специфіка сфери “Природа” зумовлена сучасним науковим ба­ченням світобудови, що розглядає живі організми не як самовідтворювані, а як такі, що є складовими біосфери.

Це й визначило основні змістові лінії Базового компонента, а саме: “Природа планети Земля" і “Природа Космосу”. Кожна з цих ліній передбачає певний обсяг знань, уявлень, які дитина от­римує в процесі світосприймання, а також умінь, навичок, пот­реб, що виявляються в екологічно доцільній поведінці.

Уявлення про біологічні елементи Природи в їхніх взаємозв'яз­ках та взаємозумовленості сприяють розумінню, що людина як біологічна істота є складовою частиною Природи, тому відноси­ни з нею мають бути екологічно доцільними.

Компетентність у галузі “Природа планети Земля” складають відомості про природне довкілля як цілісний організм, в якому взаємодіють повітря, вода, ґрунт, рослини, тварини, люди в ба­гатоманітності їх єдності, русі і мінливості.

Компетентність у галузі “Природа Космосу” становлять еле­ментарні уявлення про зорі (Сонце), планети, і в тому числі пла­нету Земля, Місяць.

Зміст освіти Результати освітньо-виховної роботи Змістова лінія “Природа планети Земля”
СВІТОСПРИЙННЯ ПРИРОДНОГО ДОВКІЛЛЯ Має уявлення, що життя на планеті Земля існує завдяки сонячному світлу і теплу. Знає, що Сонце освітлює і прогріває воду, ґрунт, повітря, рослини, тварин. Має уявлення, що під впливом Сонця вода, повітря, ґрунт постійно поновлюються.
Повітря Вода Ґрунт   Має елементарні уявлення, що повітря оточує всю планету Земля, є навколо нас, у воді, ґрунті, рослинах, тваринах, предметах. Розрізняє стан та якість повітря, розуміє його значення для життя живих істот. Знає, що повітрям дихають рослини, тварини, люди. Знає, що в природі вода знаходиться у річках, озерах, морях, під­земних джерелах, у природі солоної води більше, ніж прісної; в Україні є мінералізована вода, а в надрах землі — запаси питної. Знає, що вона необхідна для живих істот. Має елементарне уявлення, що вода вхо­дить до складу всіх живих організмів. Має уявлення про фунт як родючий шар поверхні землі, в якому містяться вода, повітря, поживні ре­човини. Розуміє його значення для життя рослин, тва­рин, діяльності людей. Орієнтується, що Україна ба­гата на родючі грунти. Має уявлення про причини їх руйнування: розмивання водою, вивітрювання, витоптування.
Властивості. Якості. Стани Знає ознаки повітря: прозоре, невидиме, легке, може ущільнюватися, переміщується. Розрізняє заб­руднене повітря за характерними ознаками: непри­ємним запахом, забарвленням. Знає про значення рослин для якості повітря: очищають, зволожують, знезаражують. Розрізняє стани повітря: холодне, тепле, гаряче, вологе, сухе^ Розуміє залежність стану повітря від погоди, пори року, інших чинників. Знає і називає ознаки погоди: тепла, холодна, прохолод­на, хмарна, ясна, вітряна, безвітряна, дощова. Має елементарне уявлення, що вітер — це рух повітря. Знає деякі види хмар: перисті, купчасті, шаруваті. Має уявлення про причини утворення хмар. Знає, що вода — рідина. Розрізняє якості чистої (прозора, без запаху, без смаку) та забрудненої во­ди (непрозора, має запах, смак). Має елементарне уявлення, що в природному довкіллі вода перебуває в постійному русі, буває в різних станах: рідкому, твердому, газоподібному. Має елементарне уявлення про те, як вода надхо­дить до людських осель. Уміє визначати й правильно називати види ґрунтів регіону проживання: піщані, глинисті, чорноземні. Орі­єнтується в якостях і властивостях ґрунтів: колір, структура, вологість. Має елементарне уявлення, що якість ґрунту зале­жить від вологості, вмісту поживних речовин, заб­рудненості (чистоти).
Явища при­роди Знає, що в природному довкіллі відбуваються змі­ни. Має елементарне уявлення, що зміни залежать від обертання Землі навколо Сонця.
Сезонні Знає характерні ознаки пір року, їхню послідовність, стан погоди, рослин, поведінку тварин. Знає, що кожна пора року складається з місяців, місяць — з тижнів, тиждень — з днів, доба — з годин, година — з хвилин. Має уявлення про співвідношення одиниць часу, визначає час за допомогою, годинника. Розуміє причини змін сезонів, їх залежність від кіль­кості сонячного тепла і світла, положення Сонця на небосхилі. Орієнтується в тому, що наявність чи відсутність листя, квітів, плодів визначає поведінку тварин, які ними живляться та знаходить укриття. Вміє визначати зміну положення Сонця на небос­хилі за орієнтиром. Уміє користуватися термометром для визначення температури повітря. Знає характерні зміни, що від­буваються з погодою, рослинами і тваринами кож­ної пори року; сезонну сільськогосподарську працю людей. Веде календарі погоди і природи, помічаючи характерні особливості природних явищ, їх вплив на рослини і тварин, людей. Знає народні прикмети, які вказують характерні особливості пір року.
Природні   Має уявлення про найпоширеніші явища природи (туман, іній, веселку, дощ, сніг, грім, блискавку, гро­зу, град, приморозки, ожеледицю, хуртовину, посу­ху, бурі), їхні особливості, вплив означених явищ на стан природи та діяльність людини. Має уявлення, що їх можна прогнозувати і цим зменшувати негативну дію природних стихій.
Рослини Елементарно уявляє, що в довкіллі виникають при­родні катаклізми: землетруси, виверження вулканів, руйнування гір, повені, зсуви тощо. Знає їх вплив на життя рослин, тварин, людей.
Багатоманіт ність Має елементарне уявлення, що рослини сприяють існуванню природного довкілля: виділяють кисень; по­ліпшують повітря, ґрунт, воду; забезпечують їжею тварин, людей.
Будова та умо­ви зростання   Орієнтується, що в Україні багатий і різноманіт­ний рослинний світ. Уміє розрізняти і правильно називати групи рослин: дерева, кущі, квіти, гриби, мохи. Розрізняє найпоширеніші дикорослі Й культурні рос­лини своєї місцевості. Знає лікарські властивості рос­лин найближчого природного оточення, рослини-обереги, символи України. Знає будову рослин (корінь, стебло, листок, квіт­ка, плоди), їх різноманітність, окремі функції. Знає, що рослини потребують достатньо світла, води, по­живного ґрунту. Орієнтується в змінах, що відбува­ються з рослинами під час росту. Має елементарні уявлення про вплив умов життя, погодних факторів на стан рослин, основні фази зрос­тання. Уміє визначати зміну стану рослини через вплив негативних факторів.
Тварини Має елементарне уявлення про тісний взаємозв'я­зок рослин і тварин (живильний ланцюжок). Знає про місце проживання тварин, спосіб жив­лення, пересування, значення в природі, у житті лю­дей.
Багатоманітність Розрізняє найпоширеніших представників різних систематичних груп тварин: черв'яків, молюсків, ра­ків, павуків, комах, риб, земноводних, плазунів, пта­хів і звірів (свійських та диких). Знає їх назву, спосіб живлення, пересування, се­редовище існування, цікаві особливості поведінки, значення для рослин та інших тварин, що знаходять­ся поряд. Має уявлення про диких і свійських тварин свого регіону.
Будова і спосіб життя Знає будову тварин та особливості їхнього зовніш­нього вигляду. Уміє встановлювати взаємозв'язки між будовою тварини і способом її життя: пересуванням, живленням, захистом. Усвідомлює, що в природному довкіллі немає корис­них і шкідливих тварин — усі важливі в природі.
Людина Розуміє цінність життя і здоров'я людей, їх залеж­ність від природного довкілля. Знає, що людині для життя потрібні повітря, вода, їжа.
Діяльність людини Знає, що людина впливає на природне довкілля, ведучи селекційну роботу з рослинами, відновлюючи кількість рослин і тварин, які зникають, охороняючи їх (“Червона книга”). Має уявлення, що екологічний стан природного довкілля залежить від діяльності людини. Розуміє, що діяльність в природі забезпечує їй необхідні для життя умови. Розуміє вплив природних явищ на самопочуття і діяльність людини. Знає про діяльність дорослих з охорони природи рідного краю. Реагує на неадекватну поведінку в при­роді своїх однолітків. Бере посильну участь у приро­доохоронній діяльності.
Екологічний стан довкілля і здоров'я Усвідомлює залежність стану здоров'я від кількос­ті та чистоти повітря, води, ґрунту, продуктів харчу­вання. Розуміє, що організму шкодять забруднені по­вітря, вода, небезпечні рослини, тварини. Знає, що забруднене довкілля викликає захворювання різних органів і систем організму.
ЕКОЛОГІЧ­НО-ДОЦІЛЬ­НА ПОВЕ­ДІНКА Уміє захоплюватися красою краєвидів у різні пори року, передавати її в художніх образах. Володіє доступними навичками сприяння чистоті природного довкілля, економного використання во­ди, електроенергії в побуті. Посильно сприяє поліп­шенню якості повітря, ґрунту, води. Виконує прави­ла природокористування. Орієнтується, що в дов­кіллі кожна рослина, тварина мають право на життя. Уміє доглядати тварин, які живуть у помешканні лю­дини, допомогати диким тваринам. Володіє навич­ками безпечної поведінки в природному довкіллі. Має елементарні вміння вирощування рослин, дог­ляду за ними. Бере посильну участь у збереженні рослин своєї місцевості. Уміє помічати забрудненість природного довкілля. Виявляє радість, задоволення від перебування в екологічно безпечному куточку природного довкіл­ля. Знає, що взаємодіяти з природою слід так, щоб не зашкодити ні їй, ні собі. Прагне надавати посильну допомогу дорослим в очищенні природного середовища: прибирати, зменшувати кількість побутових відходів, незабруднювати природне довкілля небезпечними речовинами, предметами. Усвідомлює необхідність збереження природи, за­суджує негативні вчинки дорослих, однолітків, які шкодять довкіллю.
Змістова лінія " Природа Космосу”
СВІТО­СПРИЙМАННЯ Має елементарні уявлення про Космос як простір, що існує за межами планети Земля (навколоземний, міжпланетний, міжзоряний).
Зірки Має уявлення, що у Космосі безліч зірок, між ними і Землею великі відстані; зорі між собою різняться за розміром, яскравістю. Знає, що Сонце — зоря, яка освітлює та обігріває Землю, інші планети.
Планети   Має елементарне уявлення, що навколо Сонця обертається дев’ять планет, серед них —■ Земля. На­зиває Венеру, Марс, Сатурн. Елементарно уявляє, що вони різні за розміром, але набагато менші за Сонце. Знає, що люди досліджують планети.
Планета Земля і Місяць Має уявлення, що під час обертання навколо Сонця Земля по-різному освітлюється його променями, що є причиною сезонних змін. Знає, що навколо Землі обертається Місяць, її супутник. Елементарно уяв­ляє, що це - кам'яна куля, яка відбиває сонячне світло ї тому його добре видно на небосхилі вночі. Знає модель Землі — глобус. Розрізняє водний простір і сушу. Має елементарні уявлення, що люди вивчають Кос­мос через телескопи, з супутників, космічних кораб­лів та станцій.
ЕКОЛОГІЧ­НО ДОЦІЛЬНА ПОВЕ­ДІНКА Захоплюється загадковістю і таємничістю природи Космосу. Прагне до посильної участі в пізнанні ком­понентів природи Космосу. Ознайомлюється з дос­тупними досягненнями людей у вивченні, дослідженні Космосу (вчені, космонавти; супутники, космічні ко­раблі і станції, місяцехід).

Сфера “Культура”

Розвиток культури — важлива складова особистісного зростання дитини. Предметно-практична, ігрова, художня діяльність залежать від її досвіду спілкування з дорослими та власної пізнавальної ак­тивності. Рівень розвитку творчих здібностей дошкільника познача­ється на характері його життєдіяльності, створених ним продуктах праці, ігрових ролях, художніх образах. Культура діяльності визна­чається відповідністю її індивідуальної та групової форм віковим можливостям дитини, вмінню використовувати предметні, ігрові та художні засоби, співвідносити їх з метою та змістом діяльності.

Важливим результатом оволодіння дитиною практичною, ігро­вою та мистецькою діяльностями є усвідомлення себе активним суб'єктом творчості, сформоване емоційно-ціннісне ставлення до рукотворного світу.

Кожна з виділених змістових ліній — “Предметний світ”, “Світ гри” та “Світ мистецтва” — акцентує увагу на змісті та структурі практич­ної, ігрової і мистецької активності як важливих складових особистісної культури дитини.

Компетентність у предметному світі складається з уміння дифе­ренціювати предмети за їх функціональними ознаками, здатності орієнтуватися в розмаїтті предметів, класифікувати їх, здійснювати серіацію, розрізняти за розташуванням у просторі і за віддаленіс­тю, володіння навичками практичного життя, культурного спожи­вання та елементарного виробництва продуктів праці.

Компетентність в ігровій діяльності визначається розвиненістю ігрових умінь дитини, здатністю використовувати адекватні ігрові атрибути та іграшки, сформованістю ігрового партнерства, рівнем засвоєння нею ігрових правил.

Компетентність у мистецькій діяльності визначається рівнем розвитку естетичного сприймання об'єктів та явищ, умінням пра­цювати з різними матеріалами, використовувати різні техніки, до­бирати відповідні засоби реалізації задуму, виявляти творчу уя­ву, естетичну чутливість, емоційно-ціннісне ставлення до навко­лишнього.

Зміст освіти Результати освітньо-виховної роботи
Змістова лінія “Предметний світ”
ОЗНАЙОМЛЕННЯ 3 ПРЕДМЕТНИМ ДОВКІЛЛЯМ Зацікавлено ставиться до предметного середовища, знаходить у ньому знайоме і незнайоме; виділяє тотожне, схоже, відмінне; визначає безпечне і небезпечне; диференціює його на “моє”, “наше”, “чуже”; на “індивідуальне” та “загальне”; “ близьке” і “далеке”. Визначає форму довколишніх предметів за допо­могою геометричних фігур як еталона. Видозмінює геометричні фігури, виділяє їх основні ознаки, порів­нює між собою. Класифікує предмети за однією з ознак, змінює кри­терії, перегруповує вдруге. Класифікує одночасно на основі кількох ознак. Оперує з множинами: об’єднує їх елементи, сор­тує, доповнює, вилучає зайві, визначає відношення між ними у процесі класифікації. Здійснює серіацію за величиною, масою, об’ємом. Лічить предмети, розрізняє їх за розташуванням у просторі та за віддаленістю. Усвідомлює цінність, знає походження більшості предметів. Має належний словниковий запас для вербально­го означення багатьох предметів, може пояснити їх­нє призначення.
Житлове середовище Оперує поняттям “житло”, може назвати основні предмети побуту і вжитку, розуміє призначення кож­ного. Має уявлення про українське житло, його від­мінності від житла людей інших національностей. Ди­ференціює інтер'єри міської квартири та сільської оселі, може назвати їхні характерні особливості й ти­пові атрибути. Розуміє роль житла в жиггі людини, цінує рідну домівку, відчуває її атмосферу, може передати її словами та художнім образом. Усвідомлює, що затишок житла створюють його мешканці, які дог­лядають за ним, прикрашають його, примножують добробут сім'ї. Цінує речі, вироблені руками рідних і передані у спадщину. Розуміє значення бережливості для підтримки порядку і затишку житлового середо­вища. Може назвати основні технічні Засоби та по­бутові прилади, які допомагають людям у домашньому господарстві, знає, як ними користуватися.
За межами житла Оперує назвами основних споруд соціального приз­начення. Розуміє взаємозв'язок між потребами лю­дини в теплі, світлі, воді та функціонуванням різних технічних комунікацій та відповідних установ. Усві­домлює доцільність поділу міста, селища на вулиці, відведення спеціальних місць для руху людей і транспорту. Називав різні види транспорту (міського, сіль­ського). Орієнтується у правилах дорожнього руху, керується ними. Орієнтується у найближчому пред­метному оточенні, знає назви вулиці, де живе, та при­леглих до неї. Може визначити місцезнаходження свого будинку, дошкільного закладу, місця роботи батьків, магазину, аптеки, поліклініки. Знає назви різ­них засобів технічного зв’язку, у разі потреби може скористатися ними.
ПРАКТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ Усвідомлює, що навколишній предметний світ має рукотворне походження. Цінує діяльність людей, розуміє її природність, зв'язок зі здоров'ям та ставлен­ням до життя. Розуміє, що працелюбність є показни­ком людської гідності та здатності вдосконалювати себе. Виявляє готовність брати участь у суспільно зна­чущій діяльності. Знає про існування різних професій, називає найпоширеніші, усвідомлює елементарні вимоги до людини як трудівника. Має елементарне уяв­лення про те, що кожна людина є користувачем (споживачем) предметів та їх творцем (виробником).
Користуван­ня предметами (спо­живання) Знає, що кожний предмет використовується (спо­живається) для задоволення потреб людини. Вміє ви­користовувати за призначенням основні предмети, знаряддя праці, речі, прилади, дбайливо до них ста­виться, знає місце зберігання кожного. Володіє еле­ментарною культурою споживання продуктів праці ін­ших людей.
Виготовлення предме­тів (виробництво) Знає про існування різних виробництв, що виго­товляють предмети вжитку, технічні прилади та зна­ряддя, засоби пересування та зв'язку. Може назва­ти деякі з відомих. Розуміє відмінність між виробни­чою діяльністю дорослої людини та предметно-прак­тичною дитини. Може назвати основні з них. Охоче займається практичною діяльністю, доводить розпо­чате до кінця. Усвідомлює, що продуктивною нази­вається діяльність, яка характеризується високою від­дачею виконавця, завершеним кінцевим результатом праці та впорядкованим робочим місцем. Розуміє важливість безпеки як складової практичної діяль­ності, гаранта її продуктивності.
Постановка мети Усвідомлює, що виготовленню предметів переду­ють постановка мети, складання плану діяльності, елементарного проекту. Вміє самостійно поставити перед собою близьку мету, спланувати дії. Може скласти елементарну прогностичну оцінку майбутньо­го результату, обґрунтувати ЇЇ. Виявляє цілеспрямо­ваність, прагне досягти кінцевої мети, може співвід­нести власні можливості з бажаннями. Може відмо­витися від непосильної мети, задовольнитися опти­мальною, не вдаватися до спрощеної.
процес досягнення мети Добирає адекватні прийоми роботи, відповідні тех­нічні засоби, знаряддя, матеріали. Знає властивості матеріалу, технологію роботи з ним. Дотримується правил безпечного користування інструментами. Ус­відомлює труднощі, реальну можливість помилок. Орі­єнтується в причинах своїх помилок, називає їх, спів­відносить складність завдання зі своїми можливос­тями. Може обґрунтувати доцільність обраного варі­анта виконання. Прагне відійти від шаблону, виявляє вигадку та фантазію. Експериментує, вдосконалює, виявляє винахідливість і раціоналізм.
результати діяльності Орієнтується в критеріях результату, високого до­сягнення. Знає, що показником продуктивності праці є якість та кількість зробленого, докладені до роботи зусилля виконавця. Усвідомлює, що якість продукту виз­начається ступенем його придатності до використан­ня, відсутністю технологічних помилок, зовнішньою при­вабливістю. Прагне домогтися успіху. Без зовнішніх спо­нукань перевіряє зроблене, виявляє бажання поліпшити результат власної праці, у разі потреби вносить корек­тиви, доцільно використовує рукотворний виріб.
Оцінка результатів праці Виявляє вимогливість і критичність в оцінці влас­ного продукту праці, виділяє достоїнства та вади, встановлює зв'язок між своєю вмілістю, старанніс­тю та якістю і кількістю зробленого. Співвідносить задум з показниками кінцевого результату, вироб­ляє узагальнені судження про себе як виконавця. Об'єктивно оцінює продукти праці інших, співвідно­сить їх з власними, бережливо ставиться до рукот­ворних виробів. Відрізняє власний виріб від твору мистецтва. Радіє з нагоди зробити приємне рідним та близьким.
Змістова лінія “Світ гри”
ГРА ЯК ФОРМА ПІЗНАННЯ СВІТУ. Зацікавлено ставиться до гри, відрізняє її від ін­ших видів діяльності, задовольняє в ній свої пізна­вальні, соціальні, моральні, естетичні потреби. На­дає грі перевагу як провідній діяльності.
РОЗВИТОК ГРИ ТА ОСО­БИСТОСТІ Творчо відображає реальні та казкові ситуації. Вміло розгортає гру на будь-якій стадії її розвитку. Знає різні види ігор. Вправляється в умінні спосте: рігати, розмірковувати, спілкуватися. Виявляє самостійність у виборі гри, іграшки. Змістовно гра­ється сам, у мікро-, макроігрових групах, об'єднується з однолітками на основі ігрового задуму, рольової взаємодії, особистих уподобань. Дотримується рольових способів поведінки, норм та етикету спілкування.
Сюжет як показник змістовності гри. Розуміє, що гра має сюжет; обирає та будує його. Усвідомлює мету, засоби її реалізації, необхідність планомірних дій. Ініціює, підтримує різні сюжети, вміє розгорнути, збагатити задум, обґрунтувати його до­цільність. Творчо відображає в грі діяльність та взає­мини дорослих. Урізноманітнює сюжет гри, творчо використовуючи можливості іграшок і засобів гри. Не­гативно ставиться до сюжетів, пов'язаних з проява­ми агресії, жорстокості, аморальними вчинками.
Правила рольової пове­дінки в грі. Відтворює взяту на себе роль, вступає у рольову взаємодію з іншими персонажами чи учасниками гри. Самостійно добирає зображувальні засоби спілкуван­ня, здатний до творчого перевтілення. Усвідомлює доцільність виконання правил, точно та з інтересом їх виконує, контролює виконання.
Взаємозв’язок знань та ігрових мож­ливостей Самостійно-застосовує життєвий досвід для ство­рення та реалізації ігрових задумів, відтворює знан­ня та моральні уявлення, задовольняє в грі інтерес до навколишнього. Доречно застосовує раніше на­буті знання у звичних та нетрадиційних ситуаціях. Обмінюється знаннями, моральним та практичним дос­відом з іншими учасниками гри.  
Іграшка як засіб формування світосприймання Сприймає іграшку як образ предмета реального чи казкового світу, Партнера, товариша. Розуміє її зовнішні особливості та інші характеристики як вті­лення художньої, технічної та інших видів культур.
Іграшка як складова предметно-ігрового се­редовища та передумова розвитку гри Творчо застосовує образ іграшки у предметно-ігровому середовищі. Використовує іграшку відповідно до призначення, змісту, класифікації. Знає варіативні можливості використання різних іграшок. Застосовує іграшку для відображення соціальних взаємин людей. Розрізняє народну іграшку, знає її призначення, роль, використання. Свідомо використовує для розгортан­ня сюжету іграшки-замінники, власноруч виготовлені іграшки. Раціонально використовує предметно-ігро­ве середовище для реалізації ігрових задумів. Вияв­ляє бажання, вміння, ініціативу щодо формування та перетворення ігрового простору.
Естетичне ставлення до реального світу та світу мистецтва Змістова лінія “Світ мистецтва”
Ознайомлення з творами мистецтва Здатна емоційно відгукуватися на прояви естетич­ного в житті та мистецтві, виражати свої почуття у різних видах мистецької діяльності, визначати влас­не ставлення до творів мистецтва: образотворчого, музичного, театрального, літературного. Дістає за­доволення від спілкування з творами мистецтва, від творення прекрасного в житті, природі та мистецтві.
Образотворчого Має уявлення про особливості образотворчого мис­тецтва як мистецтва візуального, розуміє його від­мінність від інших видів. Знає основні види обра­зотворчого мистецтва: живопис, графіку, скульпту­ру, архітектуру, декоративно-ужиткове, їхні основні спільні та відмінні риси. Визначає основні жанри об­разотворчого мистецтва: пейзаж, портрет, натюр­морт, побутовий жанр.
Музичного Уміє слухати музику, визначати емоції та почут­тя, які вона передає, усвідомлює виконавський ха­рактер твору. Має уявлення про інструментальні та вокальні музичні твори, відповідне виконавст­во. Впізнає деякі твори з класичної, народної, віт­чизняної та світової музичної спадщини, прояв­ляє стійкий інтерес до різних видів музики (кла­сичної, народної, сучасної), називає композито­рів. Розрізняє та обґрунтовує своєрідність музич­них жанрів: пісні, танцю, маршу; вміє порівняти тво­ри одного жанру.
Театрального Має уявлення про театр як вираження життєвих си­туацій в акторській грі, проявляє себе емоційним та естетично чутливим глядачем. Співпереживає пер­сонажам, розуміє зміст дійства, вистави, усвідомлює колективний характер дієтворення.
Літературного Обізнана з найкращими зразками різних жанрів фольклору та літературних творів; розуміє доцільність їх використання у повсякденному житті, ігровій та театралізованій діяльності.
Художній об­раз мовою мистецтва Уміє на елементарному рівні аналізувати твір мис­тецтва, визначати його емоційний настрій, характе­ризувати засоби художньої виразності, розуміє ху­дожні образи, створює їх у власних роботах; пере­дає той самий художній образ різними засобами мис­тецтва.
образотвор­ чого Розуміє лінію, колір, композицію, ритм як засіб ви­раження настрою та стану художнього твору; вміє да­вати їм емоційно-образну характеристику; виражає свої почуття через колористичну гаму, композиційне рішення, ритмічну послідовність, формотворення.
музичного Втілює у співах, рухах, музикуванні характер му­зики, співвідносить власне музичне виконавство з виконавством інших. Творчо сприймає музичний об­раз, асоціює його з власним світосприйняттям; ці­лісно характеризує твір, розрізняє властивості зву­ку, окремі засоби виразності (темп, висоту, динамі­ку тощо).
театрального Розуміє театральний образ як живу акторську дію з використанням засобів мовлення, міміки, жестів, рухів, музики, танцю, співу, ідентифікує почуття і вчинки персонажів з власними.
літературного Цілісно сприймає і розуміє композицію та зміст літературного твору. Розрізняє і виділяє структуру та основні засоби художньої виразності: динаміку та ритмічну послідовність, градацію та ретардацію (повторення) дій.
Художньо-практична діяльність Відображає в художньо-практичній діяльності власне ставлення до реального світу і творів мистецтва, охоче виконує завдання естетичного характеру, володіє художньою «майстерністю» в міру своїх індивідуально-вікових можливостей і вдосконалює її під керівництвом дорослого.
образотворча Знає характерні особливості, специфіку, засоби художньої виразності різних видів образотворчої діяльності: малювання, ліплення, аплікації, роботи з природним матеріалом. Володіє технічними прийомами та методами роботи, спираючись на знання особливостей, виразності матеріалу, техніки.
Музична Вміє музично зумовлено, граційно, розкуто рухатися. Розігрує хороводні пісні, індивідуально виражає танцювальний зразок, надає виразності рухам, міміці, жестам, позам; самостійно звертається до досвіду пластичного руху. Має навички гри на дитячих музичних інструментах, індивідуального та колективного виконання твору. Вміє обирати музичний інструмент для гри, зосереджується на власній грі та грі однолітків. Виражає емоційний стан, почуття, зміст танцю в руках, надає їм танцювальної образності, володіє елементарною танцювальною технікою.
Театральна Виявляє особистісну позицію в процесі перевтілення у сценічний образ, запам’ятовує сюжетну послідовність, своєчасно включається в дію. Володіє навичками зображення позитивного та негативного образів персонажів; використовує музично-пластично-пісенний досвід у театралізації різних творів літературних жанрів.
літературна Використовує художні засоби виразності літератур­них творів, читає їх напам'ять, переказує, аналізує та відтворює в різних видах діяльності. Кількісна та якісна характеристики мовленнєвої діяльності сягають вікової норми! Має навички корекції і самокорекції мовлення.
Дитяча творчість Уміє передавати свої думки, почуття, стан, настрій, фантазії через художнє слово, образотворчу діяльність, музичну творчість, виразні рухи, мімічні та пантомімічні етюди. Розподіляє роботу під час колективного обговорення. Об’єктивно оцінює свої і чужі роботи.
образотворча Дістає задоволення від процесу та результату тво­рення. Застосовує набутий творчий досвід в іграх, повсякденному житті і на святах. Вміє виявляти іні­ціативу, естетичне ставлення, власну пошукову за­цікавленість під час образотворення. Прагне при­вернути увагу до результатів власної образотворчої діяльності самобутністю, оригінальністю, неповтор­ністю.
музична Має досвід музичної імітації, імпровізує пісенний, ігровий, танцювальний образи; вміє музично-пісен- но-пластично оформляти гру, творити музику; дістає задоволення від самовираження в діях під музику.
Театральна Здатна театралізувати творчу сюжетно-рольову гру, вигадує казку і засоби для її театральної реалізації, обирає ролі та виконавців для вистави.
літературна Продовжує та самостійно складає розповіді, опо­відання та казки, володіє образним мовленням. Охо­че бере участь в іграх-драматизаціях, інсценуванні, літературних вечорах та самостійно організовує те­атралізовані ігри. Вибірково та ціннісно ставиться до літературного твору через художнє слово, формую­чи власний художній смак. Ідентифікує почуття та вчинки персонажів з власними.
     

Сфера “Люди”

Загальні підходи до систематизації знань дитини у сфері “Люди” визначаються особливим значенням спілкування для особистісно- го становлення. Спілкування е найважливішим фактором перетво­рення новонародженого індивіда в повноцінного представника люд­ського роду, в соціальну істоту. Лише за умови спілкування з до­рослими людьми як носіями суспільно-історичного досвіду людст­ва у дитини формується вміння об'єднувати свої зусилля з іншими для досягнення спільного результату, виробляються групові та ко­лективні форми адаптації до навколишнього середовища. Спілку­вання з людьми є своєрідним видом пристосування дошкільника до життя через узгодження власних дій з діями інших членів сус­пільства.

Зміст сфери “Люди” має на меті формування соціальних навичок поведінки, розвиток свідомого ставлення до себе як самостійної особистості, рівної з іншими людьми, як члена суспільства, що виз­начаються зв’язками з іншими, активного інтересу до людей, фор­мування готовності сприймати соціальний досвід, виховувати спів­переживання, співчуття, бажання пізнавати людей, робити добрі вчинки.

Виділені змістові лінії акцентують увагу на провідних напрямах сфери.

Компетентність у напрямі “Сім'я. Родина” передбачає комплекс знань дитини про сім'ю як осередок суспільства, особливості взаємин бать­ків, стосунки з братом та сестрою, бабусею й дідусем, сімейне буття, склад родини.

Компетентність у напрямі “Інші люди” передбачає вміння дитини диференціювати людей за ознаками спорідненості, віку, статі, при­хильності.

Компетентність у напрямі “Людство” передбачає комплекс уяв­лень дитини про державу, народи, нації, суспільство, людство як узагальнені категорії.

Зміст освіти Результати освітньо-виховної роботи
Змістова лінія “Сім’я. Родина”
СІМ’Я Має елементарне уявлення про сім’ю як найменшу частку суспільства, усвідомлює зміст поняття “сім’я”, вміє його пояснити.
Взаємини з батьком і матір’ю Знає, що сім’я об’єднує найрідніших людей і складається з батьків і дітей; батьки — це люди, які народили дітей і виховують їх; батьки батьків — дідусь і бабуся; сім’я об’єднується любов’ю, взаємною тур­ботою, обов’язками, спільним проживанням; сім’я не обхідна людині для щасливого життя; члени сім’ї ма­ють, як правило, спільне прізвище; діти продовжу­ють життя своїх батьків; батьки оберігають дітей, а дорослі діти — батьків; честь сім’ї — повага людей до її членів; кожний член сім’ї повинен берегти і під­тримувати її честь. Виділяє матір, батька серед інших, найтепліше ста­виться до них; поступається своїми бажаннями, пот­ребами, інтересами заради батьків, задовольняє їхні прохання, прислухається до порад, вказівок; помічає їхній настрій, емоційний та фізичний стан; відчуває й цінує захист, підтримку, життєву опору, добробут, який дають батьки, бережливо і вдячно цим користу­ється; живе інтересами родини.
Стосунки з братами та сестрами Встановлює й підтримує щирі, доброзичливі, дружні стосунки з сестрами та братами, виділяє їх серед інших дітей, дбає про них. Запобігає конфліктам, не­порозумінням між членами сім’ї. Наслідує старших сестер та братів. Опікується мо­лодшими сестрами і братами, уважно ставиться до їхніх потреб, прохань; навчає їх, прилучає до влас­них справ; захищає від несправедливості, грубощів, зухвальства. Здатна утримуватися від ревнощів, су­перництва, розуміє корисність об‘єднання зусиль для спільної діяльності, турботи про рідних.
Ставлення до бабусі та дідуся Шанує бабусю і дідуся, знає про життєву мудрість старших, їх бажання поділитися нею. Дбає про діду­ся й бабусю, допомагає їм, не засмучує своїми сло­вами, вчинками, поведінкою.
Сімейне буття Виконує правила співжиття у сім’ї. Розрізняє і поважає обов’язки кожного члена сім’ї, сумлін­но виконує власні обов’язки, підтримує порядок у домі, розуміє, що кожен робить посильний вне­сок у добробут і доброзичливу атмосферу сім’ї. Прагне полегшити працю дорослих. Своєчасно й доречно надає посильну допомогу кожному членові родини. Радує їх своїми словами, вчин­ками, поведінкою. Турботливо й уважно ставить­ся до хворих, помічає їхній стан, прагне його по­ліпшити. Любить і шанує сімейні свята, бере ак тивну участь у їх творенні. Дотримується сімей­них традицій, зміцнює їх.
РОДИНА Знає, що, крім сімейних, є родинні стосунки; має уявлення про свій рід, родовід; прагне бути гідним власного роду, примножувати його честь, шану се­ред інших людей; захищає моральну гідність своїх близьких. Цікавиться родоводом, складає родовідне дерево. Поважає найближчих рідних по лінії матері та батька. Знає, де поховані померлі родичі, бере участь у вшануванні їхньої пам'яті, догляді за місцями похо­вань. Уміє поводитися згідно з родинними традиція­ми: вітається, виявляє інтерес до життя рідних, пова­жає нових членів родини, радіє успіхам членів роди­ни, співчуває у горі та невдачах, допомагає в скруті. Виявляє ініціативу щодо підтримання родинних зв’яз­ків, інтерес до спільних родинних справ, свят, зустрі­чей, ведення фотоальбомів тощо.
РОЗПОДІЛ ЛЮДЕЙ ЗА ОЗНАКОЮ СПОРІДНЕ­НОСТІ Змістова лінія “Інші люди”
Рідні Усвідомлює, що рідними називають людей, які зв’язані між собою кровними зв’язками. Знає слова- ознаки основних членів родини, знає їхні імена та по батькові, вік, місце проживання.
Знайомі Знає, що знайомі — це люди, які знають один од­ного, звертаються по імені, по імені та по батькові (сусіди, співробітники батьків, працівники дошкіль­ного закладу, інші люди, з якими знайомили дити­ну). Знає, що знайомі, зустрічаючись, вітаються. Впіз­нає знайомих, спілкується з ними. Дотримується норм культури спілкування. Рахується зі смаками, інтере­сами, потребами інших; виявляє чемність, толерант­ність до них.
Чужі Знає, що чужі люди — це люди, які між собою не знайомі. Поводиться з ними обачно, ввічливо, стри­мано, розмовляє неголосно, не ображає надто пиль­ним розгляданням. Почувається невимушено, впев нено серед малознайомих чи незнайомих людей. По* мічає стан, інтереси, потреби сторонніх; враховує та задовольняє їх. За потребою, інтересом та згодою близьких дорослих ввічливо звертається до незна­йомих людей. Без дозволу близьких або знайомих дорослих не розповідає незнайомим про свою сім’ю та місце проживання. У разі нагальної потреби, коли поруч немає знайомих людей, звертається по допо­могу до незнайомих. Обирає серед них тих, хто з дітьми або в гурті з іншими. Висловлює своє прохан­ня досить голосно і чітко. Не лякається таких ситуа­цій, а знає, що краще звернутися до людей на місці їх праці — до водія у транспорті, до продавця у мага­зині, контролера у кінотеатрі тощо. У разі виникнен­ня інтересу до незнайомої людини повідомляє про це знайомих дорослих і радиться, чи можна зверну­тися до нього.
ВІКОВІ ВІД- МІННОСТІ ЛЮДЕЙ  
Дитина Знає, що всі люди були дітьми, народжуються не­мовлятами, до школи називаються дошкільниками, да­лі — школярами. Усвідомлює, що немовля потребує постійної уваги дорослих, особливо батьків і рідних, учиться ходити, розмовляти, їсти; з часом стає са­мостійнішим, відвідує дитячий садок, грається, спіл­кується, готується до навчання в школі. Дитину-дів- чинку називають донькою, сестрою, племінницею, ону­кою; дитину-хлопчика — сином, братом, племінником, онуком.
Людина юнацького віку Знає, що юність — це певний етап розвитку люди­ни між дитинством і дорослістю. Має елементарне- уявлення про те, що в юнацькому віці людина вигля­дає, як доросла, досягає певної соціальної зрілості, характеризується самостійністю. В юнацькому віці лю­дина професійно самовизначається, навчається, пра­цює.
Доросла людина Має елементарне уявлення про зрілість як період розквіту фізичних, розумових та соціальну вларти- востей людини. Усвідомлює, що в зрілому віці людина має професію, роботу, вона вміла, вправна, гра­мотна, виховує власних дітей, допомагає батькам.
Стара людина Усвідомлює, що старість — це період життя після зрі­лості, протягом якого діяльність організму поступово слабшає. Має уявлення про те, що в старої людини погіршується зір, уповільнюються рухи, вона завершує свою професійну діяльність, виходить на пенсію, до­помагає своїм дітям, доглядає онуків. Розуміє, що ста­ра людина потребує турботи, розуміння й підтримки.
ОСОБЛИ­ВОСТІ СПІЛ­КУВАННЯ З ЛЮДЬМИ РІЗНОГО ВІ­КУ
Старі та дорослі Усвідомлює свою залежність від представників старшого покоління; з повагою ставиться до рідних, знайомих, чужих людей зрілого та похилого віку. Звертається до них зі словами турботи, підтримки, готовності допомогти. Відчуває дистанцію та межу припустимої поведінки.
Позиція що­до молод­ших за себе Зважає на свої обов’язки щодо молодших. Уваж­но й турботливо ставиться до них, опікує їх, допо­магає, залучає до спільної посильної діяльності, за­довольняє бажання бути самостійною. Вміє спілку­ватися з молодшими за себе, розуміє, що вони пот­ребують більше теплоти, ласки, враховує їхні поба­жання, разом з ними переживає радощі й труднощі. Виявляє інтерес до ігор, занять молодших дітей, прагне входити у контакт з ними, привертає до се­бе увагу своїми знаннями, вміннями, доброзичли­вим ставленням. Уміє передавати молодшим свої знання, вміння в процесі трудової, ігрової діяльнос­ті, налагоджувати активну взаємодію з метою допо­моги, підтримки, проявляє ініціативу в спілкуванні з молодшими, прагне бути взірцем для них, уміє ко­ристуватися словами звертання, пояснення, втішан­ня тощо. Вміє розв’язувати і проявляти гнучкість у розв’язуванні проблемних і конфліктних ситуацій. Ви­являє правдивість, чесність у стосунках з молодши ми, справедливість в оцінці їхньої поведінки; не смі­ється з недоліків або звичок, не радіє помилкам малят, а допомагає виправити їх. У колі молодших дітей відчуває себе старшим.
Стосунки з однолітками Виявляє інтерес до однолітків. Вміє входити в кон­такт, привертати до себе увагу, проявляти добро­зичливе ставлення, налагоджувати активну взаємо­дію. Відчуває себе на рівних та впевнено з одноліт­ками, усвідомлює свої можливості, права й обов’яз­ки, норми спілкування, дотримується їх. Прагне бути справедливим, морально витриманим. Домагається визнання однолітків у різних видах діяльності, праг­не бути бажаним у спілкуванні, грі тощо. Уникає кон­фліктів та вміє їм запобігати, самостійно встановлює й підтримує ділові та особисті контакти з однолітка­ми, ставиться до них як до партнерів у різних видах діяльності. Підтримує загальну для всіх мету діяльності; уз­годжує власні задуми, дії зі спільною метою та бажаннями партнерів; обмінюється з ними інформа­цією; розподіляє та координує дії учасників; граєть­ся і працює, дотримуючись правил і норм спілкуван­ня. Вміє захищати власну думку; в разі потреби звер­тається по допомогу до товариша та пропонує йому свою. Володіє виразними (мімічними та мовленнє­вими) засобами спілкування.
Ставлення до старших дітей Відчуває себе молодшим щодо старших від себе, наслідує їх позитивні вчинки, звички. Звертається до них по допомогу, пораду, захист. Вирізняє непристой­не в їхній поведінці, адекватно ставиться до цього. Уміє налагоджувати позитивні взаємини зі старшими діть­ми, проявляє інтерес до їхніх дій, емоційну готовність до спілкування, прагне до спільної діяльності з ними. Уміє адекватно реагувати на поведінку старших дітей, керуючись морально-етичними нормами.
С ТАТ Е В І ВІДМІННОС­ТІ МІЖ ЛЮ­ДЬМИ
Розрізнення людей за статевою належністю Усвідомлює, що люди поділяються на чоловіків і жінок, хлопчиків і дівчаток. Може словами охаракте­ризувати, що чоловік — доросла особа, а хлопчик — дитина чоловічо? статі; жінка — доросла особа, а дів­чинка — дитина жіночої статі. Має уявлення про ос­новні ознаки чоловіка і жінки; може назвати спільне та відмінне у представників різної статі; орієнтується у відповідних статево-рольових стандартах.
Ототожнен­ня статі із соціальними ролями Ототожнює стать дорослих з відповідними соціаль­ними ролями (матері, батька та ін.). Орієнтується на певну соціальну роль стосовно статі: жінка — госпо­диня, матір, дружина; чоловік — захисник, опора сім’ї тощо. Розуміє, що стать певною мірою визначає інте­реси, професійні уподобання.
Ставлення до дорослих різної статі Уміє порівнювати людей різної статі за ознаками зовнішнього вигляду, одягом, зачіскою, родом за­нять, звичками тощо. Відповідно до цього та виходя­чи з власної статі, будує взаємини з дорослими.
Стосунки з дітьми іден­тичної та відмінної статі Позитивно ставиться до дітей ідентичної та відмін­ної статей, спілкується, грається з ними. Знає, що хлопчик опікає, шанує, захищає дівчаток, уважний до них; що дівчатка дбають, турбуються про хлопчиків, шукають в них опору, захист, галантність. Розуміє, що хлопчикам і дівчаткам треба дружити, поважати права та стать іншого, охоче приймати до спільних справ, ігор, занять, праці, розподіляти обов’язки, зва­жаючи на особливості статі.
РОЗРІЗНЕННЯ ЛЮДЕЙ ЗА ОЗНАКОЮ ПРИХИЛЬНОСТІ
Дружба Розуміє, що друг — це той, хто пов’язаний з ін­шим взаємною довірою, відданістю, любов'ю. Ви­бірково ставиться до дітей, дорослих. Ініціює друж­ні стосунки. Надає перевагу тому, хто проявляє доб­розичливість, увагу, готовий до співпереживання, співробітництва. Підтримує дружнє ставлення до се­бе, що ґрунтується на симпатії, справедливості та інших моральних цінностях. Дотримується й дома гається демократичних стосунків у дружбі, не під тримує авторитарних тенденцій, розширює коло дружніх стосунків, підтримує дружбу дітей різної статевої належності, національності, прагне подружи-к г и тися з молодшими й старшими дітьми, дорослими людьми.
Товаришування Розуміє, що товариш — це близька за спільністю поглядів, уподобань людина. Прагне до певного ста­лого кола товаришів. Залучає їх до спільної діяль­ності, підтримує ініціативу в спілкуванні, дотримується демократичних стосунків, виявляє відповідальність, зважає на індивідуальність. Підтримує спроби поз- для найомитися, шукає спільні інтересні приводи длянаступних зустрічей.
Байдужість, неприязнь Дитина знає тих, хто байдуже чи неприязно ставиться до неї, усвідомлює відповідне власне став­лення до інших. Розуміє причини цього. Усуває з влас- що ного спілкування, поведінки, зовнішності все те, що спричиняє байдуже або недружнє ставлення інших. Ініціює спроби зробити стосунки взаємоприйнятни­ми, коректними, толерантними.
Змістова лінія “Людство»
ДЕРЖАВА Оперує назвою держави, розуміє, що Україна є її рідною країною. Знає і повзжає державні символи.
НАРОДИ Знає, що світ населяють різні народи. Орієнтується в тому, що деякі особливості їхнього зовнішнього вигляду, типові види занять, особливості по­буту пов’язані з умовами проживання. Знає, що люди різняться кольором шкіри, волосся, розрізом очей, зростом, статурою, звичаями тощо. Розуміє, мо- що люди в різних країнах розмовляють різними мовами.
ЛЮДСТВО Має уявлення про те, що поняття “людство” озна­чає сукупність усіх людей, які населяють нашу планету. Знає, що народи світу прагнуть миру і щастя, турбуються про майбутнє своїх дітей, процвітання своєї країни, всієї планети.

Сфера “Я сам”

Компетентність дошкільника у сфері “Я сам” — важлива пе­редумова його особистісного становлення. Відомості дитини про саму себе необхідні для створення базису її особистіс- ної культури, забезпечення різнобічного та гармонійного роз­витку, формування її життєдіяльності, відчуття своєї повно­цінності.

Позитивний образ-Я свідчить про ціннісне ставлення дош­кільника до себе, його самоповагу, прийняття ним самого се­бе, відчуття своєї значущості для інших людей. Правильна оцінка дитиною свого “Я” виступає регулятором її моральної поведін­ки, лежить в основі таких почуттів, як обов'язок, відповідаль­ність, сором, провина, совість. Розмитість, невизначеність об- разу-Я самого себе вказує на брак індивідуальності, суб'єк­тивної активності, втрату дитиною почуття самотності, усклад­нює процес входження особистості в новий соціум.

Специфіка сфери “Я сам” обумовлена потрійною природою людського “Я”, його фізичної, психологічної та соціальної сто­рін! Це визначило основні змістові лінії:

— формування системи знань дошкільника про своє тіло, йо­го функціонування, здоров’я;

— розвиток елементарних уявлень про себе як носія свідо­мості та самосвідомості;

— становлення себе як соціальної істоти.

Кожна з цих ліній передбачає свій обсяг знань, умінь, нави­чок, потреб, властивостей тощо. Так, компетентність у галузі фізичного Я становлять знання дошкільника про своє тіло як ціле, вікові зміни організму, його живлення та загартування, гігієну тіла, здоров'я і хворобу, розвиток рухової активності, статеву диференціацію та ідентифікацію, безпеку, самоохоро­ну, самозахист.

Компетентність у царині внутрішнього, психічного світу ста­новлять уявлення дошкільника про пізнавальну активність, світ почуттів, цілеспрямовану діяльність, освоєння “Я”, адекватну самооцінку, домагання визнання, психологічну стать, уявлення себе у часі — минулому, теперішньому, майбутньому, ставлен­ня до своїх прав і обов’язків.

Компетентність у напрямі соціального “Я” становлять уявлення дитини дошкільного віку про необхідність сприймати себе в кон­тексті відносин з іншими, розвинена потреба в контактах з од­нолітками й дорослими, соціальні мотиви спільної діяльності, регуляція поведінки і діяльності, моральні почуття.

Зміст освіти Результати освітньо-виховної роботи
ОБРАЗ ТІЛА Змістова лінія “Фізичне Я”
Будова тіла. Призначен­ня та дія ор­ганів Визначає і правильно називає частини свого тіла (голову, шию, тулуб, кінцівки), знає їхнє призначен­ня і дію. Орієнтується в будові органів і систем свого організму (серцево-судинної, дихальної, опорно-рухової, видільної, крові, шкіри). Має уявлення про їхнє призначення та умови нормального функціонування. Усвідомлює, що всі органи і системи організму пра­цюють як єдине ціле.
Органи чут­тів Орієнтується в основних проявах органів чуттів: око бачить, вухо — чує, ніс — відчуває запах, язик — смак, шкіра — дотик і температуру. Сприймає відчут­тя свого тіла, різних його частин, диференціює їх, упо­рядковує, комбінує. Свідомо зосереджує увагу на різ­них його властивостях, своїх сенсорних враженнях.
РОЗВИТОК ОРГАНІЗМУ Усвідомлює, що людина народжується, проходить різні етапи життєвого шляху—дитинство, юність, зрі­лість, старість — і помирає. Орієнтується в тому, що розвиток спричиняє зміни в організмі: протягом ди­тинства, юності і дорослості сприяє його вдоскона­ленню, в старості призводить до негативних змін. Має елементарне уявлення про зв’язок віку з вагою, дов­жиною та біомасою тіла і кінцівок, об’ємами голови, грудей, плечей, таза. Знає, що з часом на тілі з’я­виться волосяний покрив, відбудуться зміни у конс­титуції чоловічого та жіночого тіла.
Вікові зміни в організмі
Умови роз­витку орга­нізму Має елементарне уявлення, що стан організму зале­жить від успадкованих особливостей, умов життя і ви­ховання, а також від власної продуктивної активності.
ЖИВЛЕННЯ ОРГАНІЗМУ Знає про зв’язок біомаси свого тіла, його міці й здоров’я з кількістю та якістю харчування. Вміє ви різняти і називати словами основні групи їжі (хлібо­булочні вироби, каші, овочі, фрукти, молочні й м’ясні продукти, риба, яйця). Відрізняє корисну їжу від не­корисної та шкідливої (неїстівні гриби, ягоди тощо). Знає назви основних напоїв (вода, сік, молоко, кис­ломолочні продукти), їхню роль у здоров’ї організму. Розуміє виняткову роль питної води, її чистоти для свого здоров’я.
Харчування та розвиток
Спрага і голод Орієнтується в ознаках спраги і голоду, вміє їх на­зивати словами, розпізнає свої відповідні реакції, ус­відомлює їхній вплив на власні поведінку та діяль­ність, може повідомити про них словами, знає пра­вила виходу з цих станів.
Культура споживання їжі Знає основні вимоги до режиму та гігієни харчу­вання, виконує правила культурної поведінки за сто­лом, використовує найдоцільніші способи споживання різних продуктів харчування. Цінує працю, вкладену в приготування смачної та естетично привабливої їжі.
ГІГІЄНА ТІЛА Має елементарні уявлення про наявність в орга­нізмі мікроістот (вірусів, мікроорганізмів, бактерій), шкідливих для здоров’я.
Мікроорга­нізми
Догляд за ті­лом та його органами Знає основні правила догляду за окремими части­нами тіла і органами (обличчям, руками, ногами, ніг­тями, волоссям, вухами, ротовою порожниною, ор­ганами виділення).
Основні гігі­єнічні про­цедури Уміє самостійно виконувати основні гігієнічні про­цедури (вимити обличчя, шию, вуха, руки, ноги, тіло, органи виділення, почистити зуби). Контролює стан зубів, дотримується гігієни порожнини рота.
Користуван­ня гігієнічни­ми засобами Самостійно користується основними гігієнічними засобами (милом, рушником, дитячим шампунем, зубною пастою) та предметами догляду (гребінцем, зубною і масажною щітками, мочалкою, ножицями), знає, що ними користуються індивідуально. Вико­нує правила основних гігієнічних процедур (вмиван­ня, чищення зубів, розчісування, купання, зміна білизни, користування носовичком, догляд за нігтями тощо).
Гігієна праці Контролює свою поставу, координує опорно-рухо­вий апарат, правильно сидить за столом, виконує комплекс вправ для запобігання порушенням поста­ви та плоскостопості. Додержує режиму раціональ­ної фізичної та розумової праці і відпочинку.
ЗАГАРТУ­ВАННЯ ОРГАНІЗМУ Знає основні природні чинники (сонце, повітря, во: ду, грунт) та їхній вплив на здоров’я. Уміє під нагля­дом дорослого приймати повітряні ванни, виконува­ти водні процедури, зас

Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.016 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал