Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Визначення строку захисту рефератів






Номер практичного заняття Порядковий номер теми з визначеного переліку
  5, 6, 9, 16
  26, 20, 30
  1, 3, 11, 24
  2, 4, 23, 17
  7, 19, 21, 28
  12, 13, 27
  18, 29, 8, 10, 14

 

 

Вимоги до захисту реферату

Студент має захищати роботу у відведений для нього день. Під час захисту оригінал роботи знаходиться у викладача, студе­нту дозволяється користуватися нотатками з роботи. На захист відводиться 10–15 хв. Під час захисту студент повинен викласти мету дослідження, проблематику дослідження, теоретичні та практичні завдання дослідження, коротко теоретичний аспект до­слідження, провести порівняння кількох наукових підходів, більш поглиблено викласти практичний аспект дослідження та власні судження. Під час захисту студент обов'язково повинен зацікавити слухачів та донести до них суть виконаної роботи, та­кож він має відповісти на запитання аудиторії.

Вимоги до структури реферату та змісту його окремих частин

Робота має бути чітко та логічно побудованою, її складовими мають бути вступ, основна частина і висновки.

Вступ. Містить такі складові: анотацію; об'єкт і предмет дослі­дження; стислу характеристику сучасного стану проблематики до­слідження, опис питань, що потребують вирішення; обгрунту­вання актуальності теми; мета та завдання дослідження (теоретичні та практичні завдання дослідження); методи дослі­дження; інформаційна база дослідження.

Загальний обсяг вступу не повинен перевищувати двох сторінок.

Основна частина. Глибоко та всебічно розкривається сутність обраної теми, її найважливіші питання та проблеми. Основна ча­стина складається з двох блоків:

• теоретична – аналіз останніх досліджень і публікацій, роз­глядаються підходи різних науковців і практиків, історичний ас­пект, описуються сучасні тенденції, проводиться їх порівняння, теоретично розкривається проблематика реферату, пояснення су­ті використаних економічних механізмів і термінів;

• практична частина має давати відповідь на запитання: яку практичну користь несе у собі застосування речей, розглянутих у теоретичній частині. Обов'язковим є наведенням прикладів з практики та проведення порівняння між теорією та практикою, також повинні бути розглянуті перешкоди та перспективи, які є на практиці. Проводиться вичерпне викладення результатів влас­них досліджень; вони можуть мати теоретичний, аналітичний, ді­агностичний, пропозиційний характер, що залежить від характе­ру обраної теми та напряму дослідження.

Розділи основної частини мають бути логічно пов'язані між собою; сформульовані пропозиції мають ґрунтуватися на викла­дених теоретичних положеннях і результатах здійсненого аналізу та діагностики. Обсяг основної частини 15–17 стор.

У висновках слід стисло викласти основні результати прове­дених досліджень і визначити, якою мірою це досягнуто. Об­сяг – 3–4 стор.

Мова і стиль наукової роботи мають бути стилістично витри­маними, без вияву емоцій. Для наукового тексту характерними є смислова завершеність, цілісність і зв'язність. Бажано викорис­товування конструкції з невизначено-особовими реченнями, на­приклад: «Вважається за доцільне запропонувати...», а не «Я пропоную...». Викладаючи матеріал, слід користуватися загаль­ноприйнятою термінологією, приділяючи увагу точності її засто­сування та чіткості формулювань. Скорочення слів у тексті та в ілюстраціях, крім використання загальновизнаних абревіатур, не допускається.

Матеріал має бути викладений у логічній послідовності. Не­припустимим є перехід до розгляду іншого питання, допоки не завершено висвітлення попереднього. Окрема думка, яка переда­ється кількома реченнями, виділяється короткими чіткими фра­зами.

Результати наукового дослідження мають бути слушно оформ­лені стилістично, граматично та технічно. Рукопис комплектуєть­ся у такій послідовності:

1) титульний аркуш;

2) зміст;

3) вступ;

4) основна частина;

5) висновки;

6) список літератури;

7) додатки (у разі необхідності).

На титульному аркуші зазначаються: назва вищого навчально­го закладу, тема науково-дослідної роботи, прізвище студента та інші ідентифікаційні відомості.

За титульним аркушем вміщується сторінка змісту, в якому вказують найменування та номери початкових сторінок усіх роз­ділів, підрозділів і пунктів (якщо вони мають заголовки) основної частини, а також вступу, висновків, додатків, списку використа­ної літератури.

Вимоги до оформлення реферату

Оформлення реферату виконується відповідно до загальних вимог щодо виконання практичних робіт та оформлення їх ре­зультатів.

 

 

Написання есе

Есе – прозаїчний твір невеликого обсягу та вільної композиції на окрему тему, яка трактується автором з його суб'єктивної точки зору.

Написання есе є вимогою багатьох міжнародних освітніх про­грам.

Мета підготовки доповіді-есе – сприяти оволодінню культу­рою наукового дослідження на основі літературних джерел, фор­муванню у студентів компетенцій та навичок визначення і викла­дення у письмовій та усній формах авторських позицій щодо існуючих економічних проблем та шляхів їх вирішення. У проце­сі реалізації цієї цілі вирішуються такі завдання:

• на основі роботи з літературними джерелами, вивчення або поглиблення та узагальнення теоретико-методологічних засад з обраного напряму дослідження;

• проведення порівняльного критичного аналізу існуючих підходів у царині обраного напряму дослідження;

• розробка та обґрунтування власного погляду на проблемне поле;

• визначення шляхів розв'язання проблем та адекватного ме­тодичного апарату;

• підготовка у письмовій формі доповіді та наочних матеріа­лів, що передають основний зміст проведеного дослідження з по­дальшим їх публічним захистом.

Критеріями оцінки доповіді-есе виступають: сутнісні аспекти роботи:

• відповідність логічної побудови роботи поставленим цілям і завданням;

• широта та адекватність використаних першоджерел;

• вміння визначати найсуттєвіші проблемні питання, що по­требують концептуального вирішення;

• наявність чітко визначеної позиції автора;

• аргументованість, переконливість обґрунтування запропо­нованих рішень;

• ступінь самостійності у проведенні дослідження;

• розвиненість мови викладення роботи, оригінальність стилю;

• загальне оформлення доповіді-есе;

• якість виступу на науковому семінарі:

• вміння стисло, послідовно і чітко викласти сутність і резуль­тати дослідження;

• здатність аргументовано захищати свої пропозиції, думки, погляди;

• загальний рівень підготовки студента;

• володіння культурою презентації.

Вибір теми есе має ґрунтуватись на принципі обізнаності та зацікавленості студента в обраній проблематиці. Слід обирати досить знайому тему, так, щоб ви змогли писати з натхненням та зі знанням справи. У той же час вона повинна бути досить незвична, щоб виокремити вас з-поміж інших авторів даної ро­боти.

Крім того, есе повинне бути виконане у привабливій формі, легко читатись та бути приємним на вигляд (див.: загальні ви­моги до оформлення). Почніть з головного – оберіть тему, визначте бажаний обсяг та ціль кожного з параграфів. Занотуйте найбільш вдалі думки та сформуйте з них план майбутньої ро­боти. Наступний крок – ескіз. Розвивайте думку з кожним пара­графом, думки мають бути викладені в логічній послідовності без різких переходів. Вибудуйте структуру есе за принципом від загального до часткового та закінчуйте узагальнюючим підсум­ком.

Структура та зміст доповіді-есе. Доповідь-есе складається зі вступу, основної частини, висновків, списку використаної літера­тури, додатків. її обсяг не повинен перевищувати 15–20 стор. ру­кописного тексту, або 8–10 стор. друкованого.

У вступі викладаються міркування автора, які призвели до вибору саме цієї теми дослідження.

Основна частина, як правило, є типовою і складається з трьох розділів:

• перший розділ – огляд опрацьованої літератури та розпізна­вання проблемного поля;

• другий розділ – методологія дослідження;

• третій розділ – робоча гіпотеза розв'язання проблеми та організаційна модель її перевірки.

У першому розділі «Огляд літератури та розпізнавання пробле­много поля» на основі вашої роботи з літературою та обов'язково її критичного огляду студент має дослідити, визначити та узагаль­нити проблематику обраної теми дослідження, тобто сформувати проблемне поле. Для цього доцільно по можливості зробити істо­ричний огляд розвитку явища (теорії, концепції), що досліджуєть­ся, узагальнити течії, погляди, підходи різних авторів або шкіл, показавши власну позицію. На основі цього окреслити в описовій та схематичній формах проблемне поле предмета дослідження, або групи проблем, які потребують розв'язання.

Далі бажано скласти більш детальний перелік проблем, розді­лити їх за певними критеріями. З огляду на неможливість охопити у роботі всі існуючі проблеми, необхідно обґрунтувати вибір тієї проблеми, яка буде предметом подальшого дослідження. Завершити цей розділ потрібно визначенням актуа­льності обраної проблеми, конкретизацією об'єкта та предмета дослідження, його мети та основних завдань.

Об'єкт дослідження – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення. Предмет дослі­дження міститься у межах об'єкта. Об'єкт і предмет досліджен­ня як категорії наукового процесу зіставляють між собою як за­гальне і часткове. В об'єкті дослідження виділяється та його частка, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямову­ється основна увага, оскільки предмет дослідження визначає тему роботи.

У другому розділі «Методологія дослідження» необхідно об­рати та обґрунтувати адекватні до мети та предмета досліджен­ня підходи і методи дослідження. Для цього студент повинен критично оцінити відомі йому підходи, методи, прийоми, на ос­нові чого окреслити найбільш прийнятні для обраного дослі­дження.

Третій розділ «Робоча гіпотеза розв'язання проблеми та орга­нізаційна модель її перевірки» повинен:

• розкрити авторське бачення способів розв'язання досліджу­ваної проблеми, що і є робочою гіпотезою;

• показати, як ця гіпотеза буде перевірятися і доводитися (тобто організація процесу перевірки гіпотези з використанням зазначених у другому розділі методів та підходів).

У цьому розділі слід детально описати:

• етапи перевірки робочої гіпотези, їх зміст;

• необхідну інформаційну базу – які показники будуть аналізу­ватися, за який період, за якими підрозділами, які форми анкетуван­ня (у разі необхідності) будуть задіяні, яка вибірка потрібна та ін.;

• джерела формування інформаційної бази перевірки робочої гіпотези, їх доступність.

Висновки – це коротке резюме з усього змісту доповіді-есе. Тут вміщуються набуті результати, які показують, якою мірою вирішено завдання і досягнуто мети, сформульованої у роботі. Обсяг заключної частини – 2–3 стор.

Список літератури складається з різноманітних першоджерел (нормативних актів, монографій, періодичних видань, статистич­ної бази даних), які використовувались у ході роботи над есе, особливо тих, на які є посилання в тексті.

У додатки виносяться матеріали (схеми, аналітичні дані, фор­ми офіційної звітності тощо), які є першоджерелом або доповню­ють аналітичну базу роботи, проте не ввійшли в основну частину.

Підготовка до публічного виступу і виступ з доповіддю-есе. Студент, доповідь-есе якого дістала позитивний відгук наукового керівника, виступає на науковому семінарі.

Оскільки у ході цього етапу оцінюються не тільки робота, а й якість виступу, то слід приділити увагу змісту та формі виступу, підготовці наочних матеріалів.

Мета доповіді студента – ознайомити учасників семінару з результатами свого дослідження. Тому рекомендовано таку по­слідовність виступу:

• тема, мета і завдання есе;

• предмет дослідження;

• характеристика методологічного апарату дослідження;

• основні проблеми, які були виявлені у ході дослідження;

• характеристика та обґрунтування авторської позиції щодо виявлених проблем.

Виступ не повинен перевищувати 10 хв, має бути стислим, конкретним, з використанням ілюстративного матеріалу. Цей ма­теріал може готуватися у вигляді плакатів, слайдів (таблиць, гра­фіків, діаграм, схем тощо). Головне його призначення – більш детально та наочно проілюструвати ті чи інші твердження автора, тому під час виступу необхідно вчасно посилатися на відповід­ний матеріал, акцентувати на ньому увагу слухачів.

У разі використання слайдів треба заздалегідь переконатися у наявності всіх необхідних умов (проектора, екрану, затемнення, доступних джерел електричного струму) та пам'ятати про спе­цифіку підготовки та застосування цього методу презентації.

Після виступу процедура доповіді продовжується у формі від­повідей на запитання учасників семінару, які стосуються як без­посередньо тематики та змісту поданої роботи, так і інших мето­дичних та практичних проблем сучасної економіки.

Результати виступу оцінюються керівниками наукового семі­нару. Під час винесення рішення щодо остаточної оцінки врахо­вується думка наукового керівника. При цьому до уваги беруться як зміст самої доповіді-есе, так і загальна фахова підготовка сту­дента, його виступ на семінарі, а саме:

змістові чинники доповіді-есе:

Ø глибина досліджень;

Ø багатогранність і ступінь обгрунтованості авторської позиції;

Ø • оригінальність мови та доцільність застосування методично­го апарату;

Ø • адекватність запропонованих заходів виявленим проблемам;

загальний рівень презентації роботи:

v логічність, конкретність і переконливість доповіді;

v правильність відповідей на запитання;

v уміння аргументовано захистити власні розробки;

v вільне володіння усною мовою, правильне вживання термінології;

v якість підготовки та ілюстративна цінність наочного матеріалу.

 

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.011 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал