Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Україна - соціальна держава 1 страница






Соціальна держава — це держава, яка, маючи за економічну основу соціально орієнтоване ринкове господарство, створює всі можливі умови з метою реалізації економічних, соціальних

111-5


Розділ 4. Основи конституційного ладу України

і культурних прав людини, для самостійного забезпечення іні­ціативною та соціально відповідальною особою необхідного рівня матеріального добробуту собі та членам своєї сім'ї; га­рантує кожному прожитковий мінімум задля гідного існування людини й сприяє зміцненню соціальної злагоди в суспільстві. Ознаки соціальної держави у повному обсязі можуть бути притаманні лише державі соціально-демократичного типу.

Соціальна держава виконує всі функції держави соціально-демократичного типу. Проте специфічними функціями, в яких виражається власне соціальність держави, є такі: соціально-активізуюча (сприяння економічній активності працездатних верств населення); соціально-правозабезпечувальна (забезпечен­ня реальних гарантій здійснення економічних, соціальних і культурних прав усіх громадян); у згоджу вальна, " консенсусна" функція (зміцнення соціального миру в суспільстві).

Проголошення України соціальною державою (cm. 1 Конс­титуції) в умовах сьогодення відображає не стільки реальну дійсність, скільки прагнення та орієнтацію Української держа­ви. Водночас це конституційне положення поставило актуальне завдання: визначити й дослідити сутність, завдання, ознаки та функції саме соціальної держави, обґрунтувати її загально­теоретичну характеристику, визначити шляхи побудови такої держави в Україні.

Завдання соціальної держави охоплюють такі напрями — формування юридичних і фактичних умов для самостійного забезпечення працездатною людиною для себе та для своїх близьких гідного життя, а також здійснення державою заходів щодо підтримки непрацездатних груп населення хоча б на рівні прожиткового мінімуму.

Другий " блок" завдань соціальної держави — це забезпе­чення реальних гарантій реалізації економічних, соціальних і культурних прав, тобто прав людини " другого покоління".

Конституювання соціальної держави аж ніяк не суперечить найважливішим принципам правової держави, а є новим, по­дальшим етапом розвитку держави.

В Україні розбудова соціальної держави має своєю особ­ливістю те, що відбувається вона одночасно із формуванням правової держави. А це є чинником, котрий спричиняє ус клад-


4.3. Основні конституційні характеристики сучасної Української...

нення, і, крім усього іншого, потребує зосередження ще більшої уваги на проблемі підтримання зазначеної рівноваги.

Можна погодитися з думкою О. Скрипнюка, згідно з якою історична логіка розвитку моделей соціальної держави виглядає так: від найменш досконалої моделі позитивної держави — че­рез державу соціальної безпеки — до соціальної держави за­гального благоденства як найефективнішої форми гарантування соціальних та економічних прав людини1 '".

Під час дослідження проблеми соціальної держави особливу увагу варто приділити аналізу сучасних тенденцій розвитку соціальної держави. Зокрема, проблемі формування та розвит­ку соціального права і, відповідно, соціального законодавства, із розгортанням її діяльності щодо забезпечення соціального партнерства, розширенням участі недержавних неприбуткових організацій та приватного бізнесу у виконанні функцій соціаль­ної держави у гуманітарній сфері.

Найпомітнішим недоліком соціальної держави є високий рівень її витрат на соціальні заходи, спрямовані на виконання належних їй завдань, що може стати непосильним тягарем навіть для економічно високорозвинутих держав. Тому над­звичайно важливим є виявлення можливих шляхів подальшого розвитку такої держави за одночасного зменшення власне державних витрат на соціальну сферу.

Заслуговує на увагу й тенденція до децентралізації соціаль­ної політики, тобто відмови від організації системи допомоги бідним головно на загальнодержавному рівні та делегування цієї функції місцевій владі, що сприяє оптимізації витрачання суспільних коштів, виділених на цілі соціального захисту, і концептуально відповідає принципу субсидіарності.

ш Скрипнюк О.В. Соціальна, правова держава в Україні: проблеми тео­рії і практики / Інститут держави і права ім. В.М. Короцького НЛН України: Інститут міжнародних відносин Київського національного уи-ту ім. Т. Шевченка. - К., 2000. - С. 599.

1 15


Розділ 4. Основи конституційного ладу України


4.4. Поняття надзвичайного стану. Види надзвичайних режимів


 


4.4. Поняття надзвичайного стану. Види надзвичайних режимів

Інститут надзвичайного стану є важливим елементом системи конституційного права. Застосування відповідних правових норм зумовлене можливістю виникнення екстремальних ситуацій техногенного, економічного і соціально-політичного характеру та негайною потребою їх правового врегулювання актами вищої юридичної чинності, оскільки звичайних форм правового регулювання недостатньо для нейтралізації і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, що загрожують не лише значній кількості людей, але й основам конституційного ладу, існуванню самої держави.

Закон № 1550-ІП від 16 березня 2000 р. " Про правовий режим надзвичайного стану" встановлює визначення надзвичайного стану. Надзвичайний стан — це особливий правовий режим, який тимчасово вводять в Україні чи в окремих її місцевостях у разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, що призвели чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров'ю громадян, або у разі спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства. Надзвичайний стан передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування відповідно до цього Закону повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення безпеки і здоров'я громадян, нормального функціонування національної економіки, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, захисту конституційного ладу, а також допускає тимчасове, зумовлене загрозою обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень143.

Метою уведення надзвичайного стану є усунення загрози та якнайшвидша ліквідація особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру, нормалі-

" ~ Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 23. - От. 176.


зація обстановки, відновлення правопорядку у разі спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу шляхом насильства, для відновлення конституційних прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, створення умов для нормального функціонування органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших інститутів суспільства.

Зазначимо, що українське законодавство розрізняє правовий зміст понять " надзвичайний стан" та " воєнний стан".

Зміст правового режиму надзвичайного стану (порядок його введення та припинення дії, особливості діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підпри­ємств, установ і організацій в умовах надзвичайного стану, дотримання прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб та відповідальність за пору­шення вимог або невиконання заходів правового режиму надзвичайного стану) визначається Законом № 1550-ІП від 16 бе­резня 2000 р. " Про правовий режим надзвичайного стану" 144.

Зміст правового режиму воєнного стану (порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб) та відповідальність за порушення вимог або невиконання заходів правового режиму воєнного стану визначається Законом № 1647-Ш від 6 квітня 2000 р. " Про правовий режим воєнного стану" 14\

На відміну від надзвичайного стану, воєнний стан — це особливий правовий режим, що його вводять в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози на­паду, небезпеки державній незалежності України, її територі­альній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місце­вого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тим-

'" Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 23. — От. 176. 14, Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 28. — От. 224.


Розділ 4. Основи конституційного ладу України


4.4. Поняття надзвичайного стану. Види надзвичайних


режимів


 


часове, зумовлене загрозою обмеження конституційних прав і свобод людини й громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Метою введення воєнного стану є створення умов для здій­снення органами державної влади, військовим командуванням, органами місцевого самоврядування, підприємствами, устано­вами та організаціями наданих їм повноважень у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.

В Україні правовою основою введення надзвичайного стану є Конституція України, Закон України від 16 березня 2000 р. № 1550-ІП " Про правовий режим надзвичайного стану" 116, інші закони та Указ Президента України " Про введення надзви­чайного стану в населенних пунктах Автономної Республіки Крим", затверджений Верховною Радою України.

Відповідно до ст.ст. 85 та 106 Конституції та сяі. 5 Закону України " Про правовий режим надзвичайного стану", надзви­чайний стан в Україні або в окремих її місцевостях вводиться Указом Президента, який підлягає затвердженню Верховною Радою України протягом двох днів від моменту звернення Пре­зидента.

Президент України звертається через засоби масової ін­формації або в інший спосіб до груп осіб, організацій, установ, які є ініціаторами чи учасниками дій, що можуть бути приводом для запровадження надзвичайного стану, з вимогою припинити свої протиправні дії протягом визначеного у зверненні строку і попередженням про можливість уведення надзвичайного стану. За умов, що потребують невідкладних заходів для врятуван­ня населення або недопущення загибелі людей, надзвичайний стан може бути введено без попередження.

Пропозиції щодо введення надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях Президентові України подає Рада національної безпеки і оборони України. У разі необхідності введення надзвичайного стану внаслідок виникнення особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного та природного ха­рактеру /стихійного лиха, катастроф, особливо великих пожеж,

146 Відомості Вс-рхоиної Ради України. — 2000. — № 23. — От. 17В.

11Н


застосування засобів ураження, пандемій, панзоотій тощо), що створюють загрозу життю і здоров'ю значних верств населен­ня, пропозиції щодо його введення подає KM України.

Введення надзвичайного стану на території Автономної Республіки Крим або в окремих її місцевостях може ініціювати Верховна Рада Криму.

В Україні надзвичайний стан може бути запроваджений лише за наявності реальної загрози для безпеки громадян або для конституційного ладу, усунення якої іншими способами є неможливим1". Підставами запровадження надзвичайного стану може бути:

1) виникнення особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (стихійного лиха, катастроф, особливо великих пожеж, застосу­вання засобів ураження, пандемій, панзоотій тощо), що створюють загрозу життю і здоров'ю значних верств населення;

2) здійснення масових терористичних актів, що супрово­джуються загибеллю людей чи руйнуванням особливо важливих об'єктів життєзабезпечення;

3) виникнення міжнаціональних і міжконфесійних конф­ліктів, блокування або захоплення окремих особливо важливих об'єктів або місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів дер­жавної влади та органів місцевого самоврядування;

4) виникнення масових безпорядків, що супроводжуються насильством над громадянами, обмежують їхні права і свободи;

5) спроби захоплення державної влади чи зміни консти­туційного ладу України шляхом насильства;

6) масового переходу державного кордону з території су­міжних держав;

7) необхідності відновлення конституційного правопоряд­ку і діяльності органів державної влади.

В умовах надзвичайного стану Президент, ВР України, KM України, міністерства, інші центральні і місцеві органи вико-

" ' Відомості Верховної Ради України. — 2000. — №23. — Or. 176.


Розділ 4. Основи конституційного ладу України


4.4. Поняття надзвичайного стану. Види надзвичайних режимів


 


навчої влади, Верховна Рада Криму, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, а також військове командування та його представники, підприємства, установи і організації відповідно здійснюють повноваження, надані їм Конституцією та законами України, і забезпечують виконання заходів, передбачених Законом України " Про пра­вовий режим надзвичайного стану" " ".

Військовим командуванням, якому надається право разом з органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Рес­публіки Крим та органами місцевого самоврядування вживати заходів правового режиму надзвичайного стану, є: Головне управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України; Служба безпеки України; Головне управління сил Цивільної оборони центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи — у разі введення надзвичайного стану на підставах, передбачених Законом про правовий режим надзвичайного стану.

У період надзвичайного стану не можуть бути відповідно припинені чи обмежені повноваження Президента, ВР України, KM України, Уповноваженого ВР України з прав людини, Вер­ховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Кри­му, міністерств, інших центральних і місцевих органів виконав­чої влади та органів місцевого самоврядування, а також судів, органів прокуратури України, органів дізнання та слідства149. У разі введення надзвичайного стану в Україні чи в окремих її місцевостях ВР України приймає рішення про продовження сесії або її роботи в пленарних засіданнях протягом усього періоду дії надзвичайного стану.

Якщо Указ Президента про введення надзвичайного стану на всій території України чи в окремих її місцевостях виданий у міжсесійний період, ВР України збирається у дводенний строк без скликання і працює у сесійному режимі.

Керівники органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій усіх форм

1'" Відомості Верховної Ради України. — 2000. №23. — (.'т. 176. 140 Відомості Верховної Ради України. — 2000. — Ыч 23. — Or. 176.


власності зобов'язані сприяти негайному прибуттю народних депутатів на засідання ВР України та виконанню їхніх пов­новажень.

У разі закінчення строку повноважень ВР України під час дії надзвичайного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання першої сесії Верховної Ради України, обраної після скасування надзвичайного стану. Це положення поширюється також на діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим, якщо на всій або частині території Криму введено надзвичайний стан.

В умовах надзвичайного стану органам, що здійснюють управління на відповідній території, Указом Президента Укра­їни про введення надзвичайного стану, затвердженого Зако­ном України, визначаються межі додаткових повноважень для здійснення заходів, необхідних для якнайшвидшої нормалізації обстановки, відновлення конституційного правопорядку і за­конності, а також для ліквідації загрози безпеці громадян.

Здійснення заходів із впровадження і забезпечення дії над­звичайного стану, передбачених цим Законом, покладено згідно з Указом Президента України на органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого само­врядування та відповідні військові командування.

Органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Респуб­ліки Крим та органи місцевого самоврядування у взаємодії з відповідним військовим командуванням під час дії надзвичай­ного стану вживають заходів, передбачених цим Законом, та забезпечують контроль за дотриманням громадського порядку, забезпеченням конституційних прав і свобод громадян, їх без­пеки, захисту інтересів держави на відповідних територіях.

Координація діяльності органів виконавчої влади, Ради мі­ністрів Автономної Республіки Крим, військового командуван­ня, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах надзвичайного стану в частині, що не належить до повноважень Ради національної безпеки і оборони України, покладена на KM України.

З метою координації дії органів, підприємств, установ і ор­ганізацій в умовах надзвичайного стану з питань підтримання правопорядку і забезпечення безпеки громадян на відповідній

12!


Розділ 4. Основи конституційного ладу України


4.4. Поняття надзвичайного стану. Види надзвичайних режимів


 


території згідно з Указом Президента України про введення надзвичайного стану на місцях можуть створювати оперативні штаби, до складу яких залучають представників Служби без­пеки України, центральних органів виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, внутрішніх справ та місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого само­врядування на чолі з комендантами територій. Ці органи мають право видавати, в межах своєї компетенції, обов'язкові до ви­конання на відповідній території, в тому числі спільні, рішення, розпорядження, накази і директиви з питань забезпечення режиму надзвичайного стану.

Нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Рес­публіки Крим, рішення Ради міністрів Криму, рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, які стосуються прав і свобод людини й громадянина, що обмеж­уються з огляду на введення надзвичайного стану, тимчасово

не застосовуються.

Указом Президента України про введення надзвичайного стану в інтересах національної безпеки та громадського порядку з метою запобігання заворушенням або злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей на період надзвичайного стану, можуть запроваджуватися такі

заходи:

1) встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, а та­кож обмеження свободи пересування по території, де введено надзвичайний стан;

2) обмеження руху транспортних засобів та їхній огляд;

3) посилення охорони громадського порядку та об'єктів, що забезпечують життєдіяльність населення та народ­ного господарства;

4) заборона проведення масових заходів, крім заходів, за­борону на проведення яких встановлює суд;

5) заборона страйків.

У разі введення надзвичайного стану на підставах, перед­бачених п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України " Про правовий режим надзвичайного стану", крім заходів, передбачених ст. 16 цього Закону, можуть також вживати таких заходів:


 

1) тимчасова чи безповоротна евакуація людей з місць, небезпечних для проживання, з обов'язковим наданням їм стаціонарних або тимчасових житлових приміщень;

2) встановлення для юридичних осіб квартирної пови­нності для тимчасового розміщення евакуйованого або тимчасово переселеного населення, аварійно-рятуваль­них формувань та військових підрозділів, залучених до подолання надзвичайних ситуацій;

3) тимчасова заборона будівництва нових, розширення діючих підприємств та інших об'єктів, діяльність яких не пов'язана з ліквідацією надзвичайної ситуації або забезпеченням життєдіяльності населення та аварійно-рятувальних формувань;

4) встановлення карантину та проведення інших обов'яз­кових санітарних та протиепідемічних заходів;

5) запровадження особливого порядку розподілу продуктів харчування і предметів першої необхідності;

6) мобілізація та використання ресурсів підприємств, уста­нов і організацій незалежно від форми власності для відвернення небезпеки та ліквідації надзвичайних си­туацій з обов'язковою компенсацією завданих втрат;

7) зміна режиму роботи підприємств, установ, організацій усіх форм власності, переорієнтація їх на виробництво необхідної в умовах надзвичайного стану продукції, інші зміни виробничої діяльності, потрібні для проведення аварійно-рятувальних і відновлювальних робіт;

8) усунення від роботи на період надзвичайного стану, в разі неналежного виконання своїх обов'язків, керівників державних підприємств, установ і організацій, від діяль­ності яких залежить нормалізація обстановки в районі надзвичайного стану, та покладення тимчасового вико­нання обов'язків зазначених керівників на інших осіб1''0.

З метою ліквідації стихійного лиха чи катастроф у мирний час може здійснюватися цільова мобілізація, обсяги і строк проведення якої визначаються в Указі Президента України про введення надзвичайного стану.

1, 0 Відомості Верховної Ради України. — 2000. — №23. — Ст. 176.


Розділ 4. Основи конституційного ладу України


4.4. Поняття надзвичайного стану. Види надзвичайних режимів


 


У виняткових випадках, пов'язаних з необхідністю прове­дення невідкладних аварійно-рятувальних робіт, допускається тимчасове переведення або залучення на добровільній основі працездатного населення і транспортних засобів громадян за дозволом відповідного керівника аварійно-рятувальних робіт та за умови обов'язкового забезпечення безпеки праці. Забороне­но залучення неповнолітніх, а також вагітних жінок до робіт, які можуть негативно вплинути на стан їхнього здоров'я.

У разі введення надзвичайного стану на підставах, зазна­чених у п. 2 — 7 частини другої ст. 4 Закону України " Про пра­вовий режим надзвичайного стану", додатково можуть бути вжиті такі заходи:

1) запровадження комендантської години (заборона пере­бувати на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень особи у визначені години доби);

2) перевірка документів у громадян, а в необхідних ви­падках — проведення особистого огляду, огляду речей, транспортних засобів, багажу і вантажів, службових приміщень та громадського житла;

3) заборона призовникам і військовозобов'язаним зміню­вати місце проживання без відома відповідного військо­вого комісаріату;

4) обмеження або тимчасова заборона продажу зброї, отруйних і сильнодіючих хімічних речовин, а також алкогольних напоїв та речовин, вироблених на спирто­вій основі;

5) тимчасове вилучення у громадян зареєстрованої вогне­пальної і холодної зброї та боєприпасів, а у підприємств, установ і організацій —навчальної військової техніки, вибухових, радіоактивних речовин і матеріалів, отруй­них і сильнодіючих хімічних речовин;

 

6) заборона виготовлення і розповсюдження інформацій­них матеріалів, що можуть дестабілізувати обстановку;

7) регулювання роботи цивільних теле- та радіоцентрів, заборона роботи аматорських радіопередавальних за­собів та радіовипромінювальних пристроїв особистого і колективного користування;


 

8) особливі правила користування зв'язком та передачі інформації через комп'ютерні мережі;

9) порушення у порядку, визначеному Конституцією і за­конами України, питання про заборону діяльності по­літичних партій, громадських організацій в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей1''1.

Усі органи державної влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, по­літичні партії та громадські організації, а також громадяни на території, де введено надзвичайний стан, зобов'язані сприяти органам у вжитті заходів правового режиму надзвичайного стану.

Забезпечення громадського порядку, охорони життя, здо­ров'я, прав, свобод і законних інтересів громадян в умовах надзвичайного стану здійснюється силами і засобами органів Міністерства внутрішніх справ України, у тому числі Внутріш­ніх військ, військ Цивільної оборони, Служби безпеки України відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

При запровадженні надзвичайного стану на підставах, зазначених у п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону, коли надзвичайні ситуації техногенного або природного характеру ставлять під загрозу життя і здоров'я значних верств населення і потребують термінового проведення великих обсягів аварійно-рятувальних і відновлювальних робіт, відповідно до Указу Президента України про введення надзвичайного стану до виконання цих робіт залучають також військові частини Збройних сил та Прикордонних військ України.

Згідно з Указом Президента України про введення надзви­чайного стану за підставами, передбаченими п. 6 ч. 2 ст. 4 цього Закону, до здійснення заходів надзвичайного стану можуть залучатися військові частини Збройних сил України та Прикордонні війська України15'-'.

w Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 23. — Ст. 176. Іі2 Відомості Верховної Ради України. — 2000. - № 23. — Ог. 176.


Розділ 4. Основи конституційного ладу України


4.4. Поняття надзвичайного стану. Види надзвичайних режда


 


Порядок взаємодії військових формувань, які залучаються до здійснення заходів надзвичайного стану, з міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування визначає Верховний Головнокомандувач Збройних сил України.

В умовах надзвичайного стану заборонено:

• зміну Конституції України;

зміну Конституції Автономної Республіки Крим;

• зміну виборчих законів;

• проведення виборів Президента України, а також ви­борів до Верховної Ради України, Верховної Ради Ав­тономної Республіки Крим і органів місцевого само­врядування;

• проведення всеукраїнських та місцевих референдумів;

• обмеження прав і повноважень народних депутатів України.

У разі закінчення на період дії надзвичайного стану продо­вжується строк повноважень представницьких органів місце­вого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, ВР України.

Відповідно до частини другої ст. 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлю­ватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням стро­ку дії цих обмежень. Конституція прямо передбачає перелік прав, які не можуть бути обмежені в період дії воєнного або надзвичайного стану. Зокрема йдеться про ст.ст. 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.

Обмеження конституційних прав і свобод громадян, які можуть бути застосовані за умов надзвичайного стану, є ви­черпними і розширеному тлумаченню не підлягають. Строк їхнього застосування не перевищує строку, на який вводять надзвичайний стан. Введення інших обмежень заборонено.

В умовах надзвичайного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, зазначені у ч. 2 cm. 64 Конституції України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а та­кож юридичних осіб іноземних держав, які перебувають на


території України під час надзвичайного стану, визначений Конституцією та законами України, її міжнародними догово­рами, згода на обов'язковість яких надана ВР України.

Принагідно зазначимо, що введення надзвичайного стану не може бути підставою для застосування тортур, жорстокого чи принижуючого людську гідність поводження або покарання, для будь-яких обмежень права на життя, на свободу думки, совісті, релігії у розумінні цих прав і свобод, прийнятому в Міжнародному пакті про громадянські і політичні права і в законах України. Будь-які спроби використати введення над­звичайного стану для захоплення влади або зловживання нею тягнуть за собою відповідальність згідно з законом.

Відповідно до Міжнародного пакту про громадянські та по­літичні права, запровадивши надзвичайний стан, держава має негайно після його введення повідомити через Генерального секретаря ООН держави, які беруть участь у цьому пакті, про обмеження прав і свобод людини і громадянина, що є відхи­ленням від зобов'язань за Міжнародним пактом, та про межу цих відхилень і причини прийняття такого рішення. У повідом­ленні зазначають також термін, на який вводяться відхилен­ня від зобов'язань, передбачених Міжнародним пактом про громадянські та політичні права. У такому ж порядку Україна повідомляє про зміни межі відхилень від зобов'язань за Міжна­родним пактом про громадянські та політичні права або строку дії обмежень прав і свобод.

У разі необхідності до ліквідації особливо тяжких надзви­чайних ситуацій, спричинених стихійним лихом чи катастрофами, можуть залучатися аварійно-рятувальні формування інших держав. Ці питання вирішуються за угодами з урядами відповід­них держав, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана ВР України.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.02 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал