Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Річнй економічний ефект в результаті вдосконалення орг-ї праці






Ер=(С1-С2)В2-Ен*Вод

С1, 2 – собів. Одиниці прод до і після, грн

В2 – річн обсяг прод після впровадж заходу в натур виразі

Ен нормативний коеф порівн ек ефективн інвестицій (0, 15)

Вод – однораз витрати повяз з впровадж заходів, грн.

Задачі до теми 9.

ПОЛІТИКА ДОХОДІВ І ОПЛАТИ ПРАЦІ.

1 1, 08 1, 23 1, 35 1, 54 1, 78 1, 89 2, 01

Абсол зрост тар коеф – різниця між кожним наст і поперед тар коеф - на ск одиниць зб тар коеф після переходу від розряду до роздряду

Відносн зрост – на ск % тар коеф і оплата праці наст розряду більші за поперед розряд.

Міжрозрядна різниця постійна, прогрес, регрес, зміш.

1. Реальні доходи (Др):

Др = ;

де Дн – номінальний дохід за певний період, грн.;

Іц – індекс цін за той же період.

 

2. Реальна заробітна плата (ЗПр):

ЗПр = , або Ір = ,

де ЗПн – номінальна заробітна плата за певний період, грн.;

Ір, Ін – відповідно індекси реальної та номінальної заробітної плати за певний період.

3. Середній тарифний коефіцієнт (Кс):

Кс= (робіт)

або Кс = Кб – (Кб – Км)·(Рб – Рс),

або Кс = Км + (Кб – Км)·(Рс – Рм),

Робітників: Кс= Сума К*ТР/ Сума ТР

де К – тарифний коефіцієнт відповідного розряду;

Чр – чисельність робітників того ж розряду;

Км і Кб – тарифні коефіцієнти, які відповідають меншому й більшому з двох суміжних тарифних розрядів,

Рс, Рм і Рб – відповідно: середній тарифний розряд; тарифні розряди, які відповідають меншому і більшому з двох суміжних тарифних коефіцієнтів між якими знаходиться середній тарифний коефіцієнт.

 

4. Середній тарифний розряд (Рс):

Рс = Рм + (Кс – Км): (Кб – Км), або Рс = Рб – (Кб – Кс): (Кб – Км)

5. Тарифна ставка і-того розряду (Ті, грн.):

Ті = Т1·Кі, де

Т1 – тарифна ставка першого тарифного розряду (будь-яка: годинна, денна, місячна), грн.;

Кі – тарифний коефіцієнт відповідного розряду.

6. Середня тарифна ставка (Те, грн.):

Тс = Т1·Кс, або Тс = , або Тс = , або Тс = Тм + ,

де Тр та Трз – трудомісткість робіт відповідного розряду та загальна трудомісткість, нормогодин.

 

7. Відрядні розцінки (Рв, грн.):

а) за нормою виробітку (Нв):

Рв = ,

де Т – годинна або денна тарифна ставка, грн.;

Нв – норма виробітку в одиницю часу в натуральних або вартісних показниках;

б) за нормою часу (Нч):

Рв = Т· ,

60 – приведення часу до хвилин.

 

8. Заробіток за прямою (простою) відрядною системою (Зв, грн.):

Зв = Рв·Вф,

де Вф – виробіток фактичний.

9. Премія за економію матеріальних ресурсів (Пр.е.):

Пр.е = ,

де е – економія матеріальних ресурсів, грн.;

Пр – встановлений відсоток премії за економією матеріальних ресурсів, %.

 

10. Заробітна плата за відрядно-преміальною системою (Звпр, грн.):

Зв.пр = Зв+ ,

де П1 – премія за 100 % виконання плану (норми), %;

П2 – премія за кожен відсоток перевиконання плану (норми), %;

Ппл – відсоток перевиконання плану (норми).

 

 

11. Заробітна плата за відрядно прогресивною системою (Зв.пг, грн.):

Зв.пг. = Зв+ ,

де Зпр – відрядний заробіток за прямими розцінками за роботу, яка оплачується за відрядно-прогресивною системою, грн.;

Зв – відрядний заробіток за прямими розцінками, грн.;

Пв – процент виконання норм виробітку;

Пн –вихідна база для нарахування прогресивних доплат, яка виражена в процентах виконання норм виробітку;

Кр – коефіцієнт збільшення прямої відрядної розцінки за шкалою прогресивних доплат.

 

12. Непряма відрядна розцінка (Рв.неп., грн.):

Рв.неп. = ,

де Тден. – денна тарифна ставка допоміжного робітника, грн.;

Ноб – норма обслуговування, одиниць;

Вп – плановий виробіток.

13. Непрямий відрядний заробіток (Зв.неп., грн.):

Зв.неп. = Тден·Кс.н.,

де Кс.н. – середній коефіцієнт виконання норм основними робітниками на одиницях обслуговування.

 

14. Індивідуальна заробітна плата в бригаді (ЗПі, грн.):

ЗПі = ,

де ФОПбр – фонд оплати праці бригади за певний період, який підлягає розподілу між працівниками, грн.;

Кікр – коефіцієнт кваліфікаційного рівня, який присвоєно i-му робітнику в момент введення “безтарифної” системи (в балах, частинах одиниці або інших умовних одиницях);

КТУі – коефіцієнт трудової участі в поточних результатах діяльності, який присвоюють і-му робітником на період, за який здійснюється оплата;

Ті – кількість робочого часу, відпрацьованого і-м робітником, за який здійснюється оплата;

і = 1, 2, 3…n – кількість працівників, які беруть участь у розподілі оплати праці, осіб.

 

15. Колективна відрядна розцінка (Рбр., грн.):

Рбр. , або Рбр =

де Σ Т – сума тарифних ставок членів бригади, грн.;

Нбр – бригадна норма виробітку;

Σ Т = Т12+Т3+…+Тn – сума тарифних ставок, відповідаючих розряду робіт, грн.;

Σ Зтр = Зтр+ Зтр+ Зтр+…+Зтр – сума трудових затрат за нормами по кожному розряду.

 

16. Коефіцієнт відрядного заробітку (Кв):

Кв ,

де Збр – відрядний заробіток бригади, грн.;

Тбр – тарифний заробіток бригади, грн.

 

17. Преміювання фахівців за якість праці:

Кя.п. , Кя.п. = Р1+ Р2+ Р3+…+ Рn,

де Кя.п. – коефіцієнт якості праці;

Р1, Р2, Р3…Рn – частка кожного показника в загальному розмірі премії, нарахованої за виконання основних показників і умов преміювання.

 

 

ПЛАНУВАННЯ І АНАЛІЗ ТРУДОВИХ ПОКАЗНИКІВ

Номін фонд роб часу=календ-вих дні –суб-святк

Ефектив фонд = номін-дод відп – навч відп – держ обов – хвороба – пол, ваг

Годинний фонд з.п. = СУМА(Тар. Ставка* (річна виробн програма п-ва / норма часу на виготовл 1 виробу)* реальний фонд роб часу 1 робітн за рік)

Годинний фонд з.п. =Сума (Трудомістк* Тар ставка)

Річний фонд з.п. =Сума (Сер тар ставка*чисельн планова*плановий ФРЧ)

(Сер тар ставка = Сер тар розряд (коеф)* тар ставка 1 розряду)

Необх к-ть робітн за професіями = Річн виробн програма / (реал фонд роб часу на 1 робітн за рік / норма часу на вигот 1 виробу).

14.1. Методичні основи планування продуктивності праці

Вплив вивільнення чисельності за рахунок кожного фактору визначаємо за формулою:

де Е і економія чисельності працюючих за даним фактором, осіб;

Чп — умовна чисельність працюючих, розрахована на запланований обсяг виробництва за виробітком базисного року, осіб;

Езаг — загальна економія чисельності промислово-виробни­чого персоналу, осіб.

 

Величина зростання продуктивності праці в цілому за рахунок дії усіх факторів по виробничому підрозділу:

Еч.п = Чбаз · Коб – Чп,

де Еч.пвідносна економія чисельності промислово-виробничо­го персоналу;

Чбаз — чисельність промислово-виробничого персоналу в ок­ремих структурних підрозділах у базисному періоді, осіб;

Коб — коефіцієнт збільшення обсягу виробництва продукції у плановому періоді;

Чп — умовна чисельність промислово-виробничого персоналу, розрахована в цілому по підприємству.

 

Зміна чисельності працівників у результаті впровадження нової техніки, технології, модернізації устаткування визначається порівнянням чисельності працівників для виконання запланованого обсягу робіт до і після впровадження заходів.

де Еч.п — відносна економія чисельності працівників, осіб;

М — загальна кількість одиниць устаткування в запланованому періоді;

М1 — кількість одиниць устаткування, що не підлягає технічному удосконаленню;

М2 — кількість одиниць нового або модернізованого устаткування;

П — показник підвищення продуктивності нового або модернізованого устаткування, %;

Чп — чисельність промислово-виробничого персоналу на плановий період, розрахована виходячи із виробітку базисного періоду, осіб;

Тд — кількість місяців дії нового або модернізованого устаткування;

Тк — календарна кількість місяців у плановому періоді;

К — частка робітників, зайнятих на устаткуванні в загальній чисельності працівників.

 

Зменшення чисельності працівників за рахунок скорочення втрат робочого часу:

де Уч.р — частка робітників у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу, %;

Во — втрати робочого часу в базисному періоді, %;

Впл — втрати робочого часу в плановому періоді, %.

 

Велике значення для підвищення продуктивності праці має зниження чисельності робітників, які не виконують норми виробітку.

 

Розрахунок відносної економії робочої сили, досягнутої завдяки такому зниженню, здійснюється на основі показників середнього виконання норм цими робітниками, їх частки в загальній чисельності робітників і коефіцієнта виконання норм у плановому періоді:

де Уч.р — частка робітників у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу, %;

Еч.р — відносна економія чисельності робітників, %;

Пн — планове підвищення рівня виконання норм виробітку групою робітників, які не виконують норми виробітку, %;

Уч.р — частка робітників, які не виконують норми виробітку,
в загальній чисельності робітників.

 

Зниження технологічної трудомісткості характеризує зростання погодинного виробітку:

де Ттехнол — трудомісткість технологічна планового обсягу робіт, розрахована за фактичними затратами праці;

Тз — зниження затрат праці від упровадження організаційно-технічних заходів.

 

Індекс зростання річної (місячної) продуктивності праці:

Іпр = Іп.г – Ізм.ф – Іяв.дн,

де Іп.г — індекс годинної продуктивності праці;

Ізм.ф — індекс використання змінного фонду робочого часу;

Іяв.дн — індекс зміни кількості явочних днів за рік у середньооблікового працівника.

При цьому:

де Фпл і Фбаз — відповідно середня кількість відпрацьованих годин за зміну середньообліковим працівником у плановому і базовому періодах, год.;

Д яв.пл і Д яв.баз — відповідно середня кількість явочних днів серед­ньооблікового працівника в плановому і базисному періодах, днів.

 

14.2. Розроблення плану продуктивності праці

!!!!! приріст обсягів продукції у результаті її зростання:

де Δ Ппр — частка приросту обсягу продукції за рахунок зростання продуктивності праці, %;

Δ ч — приріст чисельності працюючих, %;

Δ Q — приріст обсягу продукції, %.

 

Виявлення впливу кожного фактору на загальний абсолютний приріст продуктивності праці. У цьому зв’язку величину середнього виробітку можна показати у вигляді таких співмножників:

де П — середній річний (місячний, квартальний) виробіток продукції на одного працівника, грн;

г — середній годинний виробіток одного робітника, грн;

с — середня тривалість робочого дня, год.;

д — середня кількість робочих днів, що припадає на одного робітника, дн.;

у — частка робітників у середньообліковій чисельності працівників промислово-виробничого персоналу, осіб.

Отже, добуток середнього погодинного виробітку на середню тривалість робочого дня визначає середній денний виробіток. Перемноживши їх на середню кількість днів роботи одного робітника, одержимо середню річну (місячну, квартальну) продуктивність праці од­ного робітника. Перемноживши останню величину на частку робітни­ків у середньообліковій чисельності промислово-виробничого персо­налу, визначають рівень продуктивності праці на одного працюючого.

Вплив кожного окремого фактора можна визначити за формулами:

фактора г: Δ Пг = (г1 – г0) · с1 · д1 · у1;

фактора с: Δ Пс = г01 – с0) · д1 · у1;

фактора д: Δ Пд = г0 · с01 – д0) · у1;

фактора у: Δ Пу = г0 · с0 · д01 – у0),

де символи 1 і 0 відповідно належать до звітних і базисних (планових) значень показників.

 

14.3. Планування й аналіз чисельності працівників

загальна потреба підприємства в кадрах ( Ч) визначається відношенням обсягу виробництва (Ов) до запланованого виробітку на одного працюючого (В):

Ч = Ов / В.

Для визначення чисельності основних робітників за трудомісткістю розрахунок виконується за формулою:

де Чпл — планова чисельність основних робітників, осіб;

Тпл — плановий обсяг робіт, нормо-год.;

Кв.н — плановий відсоток виконання норм часу;

Фпл — плановий фонд робочого часу одного середньооблікового робітника, год.

 

На деяких дільницях чисельність окремих груп основних робітників, зайнятих на одних і тих самих роботах, можна визначитизанормами виробітку:

де Р — плановий обсяг робіт у натуральних одиницях виміру;

Нв — планова норма виробітку в тих самих одиницях за 1 годину.

 

На апаратурних і агрегатних роботах чисельність основних робітників, зайнятих контролем і спостереженням за агрегатами, визначається за нормами обслуговування (у хімічній, нафтопереробній, металургійній промисловості та ін.):

де М — кількість одиниць устаткування;

З — кількість змін;

Коб — коефіцієнт приведення явочної чисельності до облікової (у перервних виробництвах визначається відношенням номінального часу до явочного, в безперервних — відношенням календарного до явочного);

Но — норма обслуговування, тобто кількість одиниць устаткування, яке має обслуговуватися одним робітником або бригадою робітників.

де Ф — фонд робочого часу (за зміну, місяць);

Тн.о — норма часу обслуговування.

 

!!!!!!! Нормативи чисельності допоміжних робітників визначаються через норми обслуговування або норми часу обслуговування.

або

де Р — обсяг робіт;

Но — норма обслуговування, виражена в таких самих одиницях, що й обсяг роботи;

Ф — фонд робочого часу (за зміну, місяць);

Тн.о — норма часу обслуговування для відповідного періоду.

 

 

Чисельність допоміжних робітників, для яких не можна установити обсяг робіт, норму обслуговування, розраховується за робочими місцями. Сюди можна віднести: кранівників, комірників, комплектувальників та ін.

Розрахунок можна зробити за формулою:

де О — кількість робочих місць;

З — число змін;

Коб — коефіцієнт приведення явочної чисельності до облікової.

 

Нормативи чисельності професіоналів, фахівців

Нч = Чп · І,

де Нч — норматив чисельності професіоналів, фахівців з вищою або середньою спеціальною освітою;

Чп — чисельність професіоналів, фахівців;

І — значення вибраного техніко-економічного показника діяльності підприємства.

 

Нормативний коефіцієнт насиченості в кожному плановому періоді розраховується відношенням нормативної чисельності професіоналів, фахівців до середньооблікової чисельності працівників.

Загальна потреба визначається множенням нормативного коефіцієнта насиченості професіоналами, фахівцями (Кн) на планову чисельність працівників у даному році (Чп.п):

Чс = Кн · Чп.п.

 

Відповідність керівників і професіоналів, фахівців кваліфікаційній категорії:

де Аб — середній атестаційний бал даної функціональної групи керівників, професіоналів і фахівців;

Б — конкретний атестаційний бал;

Ч — чисельність керівників, професіоналів, фахівців, які мають даний атестаційний бал (за трибальною системою — «відмінно», «добре», «задовільно»).

 

Загальна потреба в профе­сіоналах і фахівцяхф) являє собою суму чисельності професіоналів і фахівців на підприємстві на початок планового періоду (Чфб) і величини додаткової потреби в них (Дф):

Чффб + Дф.

 

 

Планування й аналіз заробітної плати

Фонд оплати праці на основі нормативів його приросту:

де ФОПбазфонд оплати праці у попередньому періоді;

Н1, Н2, Н3 — нормативи приросту фонду оплати праці відповідно за приріст обсягів виробництва, продуктивності праці та зниження витрат на 1 грн продукції;

Е1, Е2, Е3 — відповідно приріст обсягів виробництва, продуктивності праці, зниження витрат на 1 грн продукції.

 

У тих випадках, коли структура продукції, що випускається, однорідна за своїм складом і має досить стійкий характер, що виключає можливість різкої зміни частки у загальному обсязі зарплатоємних видів продукції, використовують рівневий норматив для розрахунку фонду оплати праці:

де Н — норматив фонду оплати праці на одиницю продукції у натуральному виразі або на одиницю обсягу, прийнятого для обчислення продуктивності праці;

Q — обсяг виробництва.

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.031 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал