Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Принципи і способи бюджетування
До основних принципів бюджетування відносять наступні: Ø повноти (всі операції підприємства, що впливають на його фінансові результати, повинні бути відображені в балансі; Ø координації (бюджети окремих центрів прибутковості повинні складатися з урахуванням можливості їх зведення в єдиний консолідований бюджет)4 Ø централізації (всі грошові надходження повинні служити для покриття всіх вихідних грошових потоків); Ø спеціалізації (грошові кошьт та виплати повинні відображатися відповідно до їх видів і джерел виникнення, що дає можливість проконтролювати рух грошових коштів)4 Ø періодичності (бюджети повинні ділитися на окремі періоди, тривалість яких визначається специфікою організації фінансової діяльності підприємства); Ø прозорості (бюджети повинні складатися таким чином, щоб усі задіяні в їх виконанні особи чітко уявляли завдання, які перед ними ставляться та мали стимули до їх виконання; Ø точності (грошові надходження і виплати повинні базуватися на реальних прогнозах); Ø декомпозиції (кожний бюджет нижчого рівня є деталізацією бюджету більш високого рівня). Наведені принципи бюджетного планування діяльності структурних підрозділів і всього підприємства необхідно впроваджувати з метою економії фінансових ресурсів, скорочення непродуктивних витрат, більшої гнучкості в управлінніі контролі за собівартістю продукції, а також для підвищення точності заданих бюджетних показників. гну В науково-практичній літературі розрізняють два основні види бюджетів: гнучкі та фіксовані. В гнучких бюджетах планові розрахунки затрат і фінансоваих результатів привязуються до обсягів виробництва та реалізаціїї продукції. До цієї категорії бюджетів належать бюджет затрат, які відносяться до умовно-змінних. Показники фіксованих бюджетів здебільшого не змінюються із зміною обсягів виробництва. За принципом фіксованого бюджетування складають бюджет адміністративних витрат, бюджет на рекламу тощо. За способами бюджетування розрізняють: Ø нуль-базис бюджетування; Ø традиційне бюджетування. Методологія нуль-базис бюджетування використовується у разі заснування нового підприємства, розширення діючих виробничих потужностей. Базою для нуль-базис бюджетування є так звана точка нуль (інформація про результати діяльності попередніх періодів, зокрема витрати до розрахунків не беруться). Бюджетні показники за цим способом розраховуються на основі нового обрахунку потреби в капіталі для фінансування необоротних та оборотних активів з використанням широкого масиву інформації щодо технологічних процесів, норм і нормативів, калькулювання собівартості продукції, ціноутворення тощо. В основі традиційного бюджетування лежать показники діяльності, зокрема показники потреби в капіталі на рівні витрат попередніх періодів. При цьому застосовується методологія екстрополяції. Цей спосіб, як правило, використовується за відносно стабільних тенденцій у сфері виробництва та реалізації продукції. Він передбачає коригування показників попередніх періодів на відповідні прогнозні величини. Основна відмінність нуль-базис бюджетування від традиційного планування полягає в тому, що останнє значною мірою зорієнтоване на показники діяльності, зокрема показники рівня витрат попередніх періодів (які можуть бути невиправдано завищеними). Головною метою нуль-базис бюджетування є визначення оптимального рівня витрат підприємства та пріоритетних напрямів використання обмежених фінансових ресурсів. У рамках нуль-базис бюджетування аналізуються всі статті затрат і по кожній з них визначаються можливості економії. Враховуючи те, що нуль-базис бюджетування є більш трудомістким, а отже, витратнішим методом, його слід використовувати лише за неможливості застосування традиційного бюджетування чи у разі, якщо воно є недостатньо обєктивним.
|