Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Залежно від різних показників
Щоб знайти коефіцієнт , необхідно передчасно знайти показник приміщення . Для прямокутних приміщень його визначають за формулою
, (8)
де а та b – ширина та довжина приміщення; Нс – висота підвішування світильника, м. Коефіцієнт використання світлового потоку визначаємо із табл. (2.3-2.5) за індексом приміщення , який знаходимо за формулою (8). Коефіцієнт нерівності освітленості Z визначають як
, (9)
де – середня освітленість поверхні, лк; – мінімальна освітленість, лк.
Для добре спроектованого приміщення коефіцієнт Z можна брати рівним: 1, 15 – для ламп розжарювання; 1, 1 – для люмінесцентних ламп. Коефіцієнт нерівномірності освітлення Z залежить від типа світильника, від відстані між світильником та висоти їх підвішування Нс. Значення коефіцієнта нерівномірності освітленості наведено в табл. 2.5. Розрахунок штучного освітлення необхідно починати з визначення висоти підвісу світильника та їх кількості. Висоту підвісу знаходять за формулою:
, (10)
де Н – висота приміщення, м; hр – висота від підлоги до освітлювальної поверхні, м; hп – висота від стелі до світильника, м.
Таблиця 2.5
|