Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Болонський процес: історія розвитку
|
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ДИЗАЙНУ
Кафедра обліку і аудиту
УНІВЕРСИТЕТСЬКА ОСВІТА
Опорний конспект лекцій для студентів
освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавр
в галузі знань 0305 «Економіка і підприємництво»
за напрямом підготовки 6.030509 «Облік і аудит»
Упорядник: АСИСТЕНТ Лимар І.А.
Київ КНУТД 2013
ЗМІСТ КУРСУ
Тема 1. Університетська освіта а контексті Болонського процесу
Тема 2. Організація навчального процесу в університеті
Тема 3. Студентське самоврядування як невід’ємна складова демократизації вищої школи
Тема 4. Професія – бухгалтер, професія - аудитор
Тема 5. Державне регулювання обліку і аудиту
Тема 6. Бібліотека університету: порядок та правила користування її фондами
Тема 1. Університетська освіта а контексті Болонського процесу
План:
1. Болонський процес: історія розвитку
2. Європейська система перезарахування кредитів – ECTS
3. Болонський процес і перспективи законодавчого врегулювання розвитку вищої освіти в Україні
Болонський процес: історія розвитку
Узявши за певний зразок значним успіх у створенні європейського економічного простору, країни-лідери Європейського Союзу - Франція, Німеччина, Італія і Великобританія - стали ініціаторами проведення в червні 1999 р. у Болоньї представницької наради 29 міністрів освіти європейських країн з метою проголошення утворення європейського простору вищої освіти і прийняття так званої Болонської декларації.
Болонська декларація має на меті започаткування приблизно десятирічного процесу скоординованих реформ і змін в європейській вищій освіті. Цей процес має багато цілей, які зводяться до трьох:
1) значне підвищення конкурентоспроможності європейської вищої освіти і освітніх послуг ВНЗ;
2) поглиблення науково-навчальної співпраці та координації, подальше підвищення мобільності студентів, викладачів, дослідників, адміністративного персоналу європейських ВНЗ;
підвищення якості європейської вищої освіти і здатності випускників європейських ВНЗ до працевлаштування.
Болонський процес (БП) — процес структурного реформування національних систем вищої освіти країн Європи, зміни освітніх програм і потрібних інституційних перетворень у вищих навчальних закладах Європи. Його метою є створення до 2010 року європейського наукового та освітнього простору задля підвищення спроможності випускників вищих навчальних закладів до працевлаштування, поліпшення мобільності громадян на європейському ринку праці, підняття конкурентоспроможності європейської вищої школи. На сьогодні 46 європейських країн, включно з Україною, є його учасниками.
Мета Болонського процесу
| Мета Болонського процесу | ü встановлення системи зрозумілих та подібних наукових ступенів |
| ü встановлення системи, заснованої на двох основних циклах: студентському та післядипломному | |
| ü введення системи кредитів (ECTS) | |
| ü сприяння мобільності шляхом подолання перешкод для забезпечення руху студентів, вчителів, дослідників, адміністративного складу | |
| ü сприяння європейській співпраці щодо забезпечення якості | |
| ü сприяння необхідним європейським вимірам у вищій освіті |
Болонський процес (БП) - це процес європейських реформ, що спрямований на створення спільної Зони європейської вищої освіти (також у документах зустрічається аналогічне поняття: європейський простір вищої освіти) до 2010 року.
Незвичайність цього процесу полягає у тому, що він не є чітко структурованим і проводиться 45 країнами, що беруть у ньому участь, у співпраці з чисельними міжнародними організаціями, включаючи і Раду Європи.
Згідно з цілями Болонського процесу до 2010 року освітні системи Європейських країн повинні бути реорганізовані таким чином, щоб:
- учасникам освітнього процесу було легко переїжджати з однієї країну у іншу (у Зоні Європейської вищої освіти) - з метою подальшого навчання чи працевлаштування;
- привабливість Європейської вищої освіти зросла настільки, щоб мешканці неєвропейських країн також приїжджали на навчання/роботу у Європу;
- Зона Європейської вищої освіти сприяла розширенню Європи, а висока якість та значна база знань забезпечувала подальший розвиток Європи як стабільного, мирного, толерантного суспільства.
Болонський процес заснований на міжурядовій угоді. Міністрами, відповідальними за вищу освіту у своїх країнах, було підписано декілька документів, проте ці документи не є офіційно об'єднувальними (якими є міжнародні угоди). Вибір, чи підтримувати принципи Болонський процес, є проявом волевиявлення кожної окремої країни, хоча ефект " взаємного міжнародного тиску" не можна недооцінювати.
Болонський процес не передбачає створення ідентичних систем вищої освіти у європейських країнах до 2010 року. Навпаки, одна із найбільш цінних рис Європи - баланс між несхожістю і єдністю. Скоріше Болонський процес намагається створити зв'язки, що направлені полегшити перехід людини з однієї освітньої системи до іншої. Тому при забезпеченні подібності систем дипломів, характерні особливості кожної окремої системи освіти повинні бути збережені. Розвиток Болонського процесу повинен слугувати полегшенню „трансляції” однієї системи освіти до іншої і, таким чином, збільшити мобільність студентів і викладачів та підвищити можливості працевлаштування по всій Європі.
Центральні положення Болонської декларації можуть бути зведені до трьох пунктів.
1. Створення системи академічних ступенів, що були б максимально порівнюваними, зокрема, за рахунок повсюдного введення уніфікованого додатка до диплома або еквівалентного йому документа, запропонованого ЮНЕСКО (у даний час навіть у межах однієї країни можна знайти співіснування відмінних систем підсумкової атестації, що зводяться до присвоєння відповідних кваліфікацій). Єдина система академічних кваліфікацій у " болонських" країнах буде сприяти формуванню єдиного європейського ринку висококваліфікованої праці, а також міжнародній конкурентоздатності європейської вищої освіти як такої.
2. Перехід на дворівневу систему вищої освіти: бакалаврат (не менше трьох років) і магістратура. Закінчення бакалаврату як завершеної вищої освіти надає право займати вакансії на європейському ринку праці.
3. Уведення системи кредитів і механізмів, що відповідають кредитам, оцінки. Система кредитів — має сприяти мобільності студентів, для яких бажаним вважається принаймні один семестр навчатися поза стінами " свого" ВНЗ, у тому числі за кордоном, і можливістю перезарахування результатів атестації з прослуханих дисциплін. Принцип мобільності має поширюватися не тільки на студентів, а й на викладачів.
Шість ключових позицій Болонського процесу
| 1. Уведення двоциклового навчання. | Фактично пропонується ввести два цикли навчання: 1-й – до одержання першого академічного ступеня і 2-й – після його одержання. При цьому тривалість навчання на 1-му циклі має бути не менше 3-х і не більше 4-х років. Навчання впродовж другого циклу може передбачати отримання ступеня магістра (через 1-2 роки навчання після одержання 1-го ступеня) і/або докторського ступеня (за умови загальної тривалості навчання 7-8 років). |
| 2. Запровадження кредитної системи. | Пропонується запровадити у всіх національних системах освіти систему обліку трудомісткості навчальної роботи в кредитах. За основу пропонується прийняти ECTS (Європейська система перезарахування кредитів (залікових одиниць трудомісткості)), зробивши її нагромаджувальною системою, здатною працювати в рамках концепції «навчання впродовж усього життя». |
| 3. Контроль якості освіти. | Передбачається організація акредитаційних аґентств, незалежних від національних урядів і міжнародних організацій. Оцінка буде ґрунтуватися не на тривалості або змісті навчання, а на тих знаннях, уміннях і навичках, що отримали випускники. Одночасно будуть встановлені стандарти транснаціональної освіти. |
| 4. Розширення мобільності. | На основі виконання попередніх пунктів передбачається істотний розвиток мобільності студентів. Окрім того, ставиться питання про розширення мобільності викладацького й іншого персоналу для взаємного збагачення європейським досвідом. Передбачається зміна національних законодавчих актів у сфері працевлаштування іноземців. |
| 5. Забезпечення працевлаштування випускників. | Одним із важливих положень Болонського процесу є орієнтація вищих навчальних закладів на кінцевий результат: знання й уміння випускників повинні бути застосовані і практично використані на користь усієї Європи. Усі академічні ступені й інші кваліфікації мають бути затребувані європейським ринком праці, а професійне визнання кваліфікацій має бути спрощене. Для забезпечення визнання кваліфікацій планується повсюдне використання Додатка до диплома, який рекомендований ЮНЕСКО. |
| 6. Забезпечення привабливості європейської системи освіти. | Одним із головних завдань, що має бути вирішене в рамках Болонського процесу, є залучення в Європу більшої кількості студентів з інших реґіонів світу. Вважається, що введення загальноєвропейської системи гарантії якості освіти, кредитної системи накопичення, легко доступних кваліфікацій тощо, сприятиме підвищенню інтересу європейських та інших громадян до вищої освіти. |