Склад, класифікація і оцінка довгострокових активів.

Довгострокові активи - це активи, що використовуються у діяльності підприємства і не призначені для перепродажу; мають термін корисного використання більше одного року. Отже, активи відносять до довгострокових за умови їх відповідності двом ознакам:

1) мета утримання - для використання в діяльності підприємства, а не для перепродажу.

Цінності, призначені для перепродажу, визнаються товарно-матеріальними запасами, а ті, що не використовуються у підприємницькій діяльності, - довгостроковими інвестиціями.

2) термін корисного використання - більше одного року з розподілом вартості активів упродовж цього періоду.

Довгострокові активи класифікуються за різними ознаками. Перш за все вони поділяються на матеріальні і нематеріальні.

Матеріальні активи мають фізичну, матеріальну форму. Земля є матеріальним активом і, оскільки термін ЇЇ використання не обмежений, - це єдиний матеріальний актив, що не підлягає амортизації.

Нематеріальні активи використовуються у діяльності підприємства, але не мають фізичної матеріальної форми і в той же час не є поточними активами. Вони класифікуються за своїми ознаками, але у Балансі, як правило, відображаються без поділу на підгрупи. Нерідко окремо виділяються торгові марки та гудвіл.

Оцінка та облік окремих видів довгострокових активів мають свої особливості:

Земля. У первісну вартість землі включають: купівельну вартість; комісійні, сплачені агентам з торгівлі нерухомістю, податки при придбанні, гонорар адвокатам, витрати на підготовку землі до будівництва (дренажні роботи, знесення старих будівель, вирівнювання). Що ж стосується благоустрою землі, як, наприклад, під'їзні шляхи, автостоянки та огорожі, то вони мають обмежений термін використання, тому підлягають амортизації і обліковуються не на рахунку " Земля", а окремо.

Будівлі та споруди. При придбанні будівель їх первісна вартість формується за загальною схемою. При їх самостійному будівництві, окрім прямих витрат матеріалів і і раці, частки непрямих витрат, до первісної вартості звичайно включають оплату роботи архітектора та інших спеціалістів, вартість ліцензії на будівництво тощо.

Обладнання та устаткування. Його первісна вартість звичайно містить купівельну вартість за рахунком-фактурою, витрати на встановлення і монтаж, проведення контрольних випробувань тощо. Обладнання та устаткування підлягає амортизації.

На практиці нерідко трапляються випадки, коли активи складаються з різних компонентів, що мають різні строки корисної експлуатації або надають підприємству вигоди різними способами. За таких обставин доцільно розподіляти сукупні видатки на актив на його компоненти й окремо обліковувати кожний компонент. Наприклад, літак та його двигун треба розглядати як окремі активи, що амортизуються, якщо вони мають різні строки корисної експлуатації.

21.Методи розрахунку і облік амортизації основних засобів.

Амортизація – 1. накопичення зносу (для часткового списання) 2. систематичний розподіл вартості об’єкта ОЗ, яка підлягає амортизації, протягом строку його корисної експлуатації. Нарахування: здійснюється щомісяця, починається з 1 числа наступного місяця після находження об’єкту, призупиняється на час консервації, реконструкції, модернізації, закінчується з 1 числа наступного місяця після вибуття об’єкту. Методи: 1. прямолінійний – пряма сума амортизації = вартість, яка амортизується/очікуваний період часу використання об’єкта ОЗ, 2. виробничий (від ефективного використання) –місячна сума амортизації = фактичний місячний обсяг продукції× виробнича ставка амортизації, 3. зменшеної залишкової вартості – річна сума амортизації = залишкова вартість на поч. звітного року або первинна вартість на поч. нарахування амортизаціїї× річна норма амортизації 4. прискореного зменшення залишкової вартості – подвоєна сума попереднього. 5. кумулятивний – річна сума амортизації = вартість, що амортизується × куумулятивний коефіцієнт. Для нарах призначено рахунок 13: Дт сума списаної амортизаціїї Кт сума нарах амортизаціїї та дооцінки.

22. Облік надходження і вибуття основних засобів.

Надходження основних засобів здійснюється в результаті: придбання за плату; будівництво (підрядним і господарським способами); внесення засновниками до статутного капіталу; безоплатне одержання; отримання в обмін на неподібні об’єкти. Придбання об’єктів основних засобів за плату, а також їхнє будівництво являють собою капітальні інвестиції підприємства, для обліку яких призначений рахунок 15 «Капітальні інвестиції». При передачі кожного об’єкта основних засобів в експлуатацію комісією, яка створена за наказом керівника підприємства і здійснює приймання об’єкта, складається Акт приймання передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (Ф № 03-1). В цьому документі вказується первісна вартість об’єкта, місце експлуатації, його відповідність технічним умовам. Кожному об’єкту надається інвентарний номер, який наноситься на об’єкт і в подальшому проставляється у всіх документах, на підставі яких відбувається внутрішнє переміщення об’єкта, або його вибуття, а також в інвентарній картці. Інвентарна картка — регістр аналітичного обліку основних засобів. У ній містяться такі дані: інвентарний номер, назва об’єкта, коротка технічна характеристика, місце експлуатації, дата введення в експлуатацію, рік випуску або будівництва, норма амортизації, дата вибуття з експлуатації, відомості про переоцінку, реконструкцію, модернізацію об’єкта та інші. Вибуття основних засобів відбувається в результаті: реалізації; ліквідації; безоплатної передачі; внеску до статутного капіталу інших підприємств; невідповідності критеріям визнання активом. Фінансовий результат від вибуття об’єктів основних засобів визначається вирахуванням з доходу від вибуття основних засобів їхньої залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов’язаних із вибуттям основних засобів.

23. Облік природних ресурсів та їх виснаження.

Природні ресурси (вугілля, нафта, газ, мінеральні копалини, ліс) називають виснажуваними активами, оскільки вони виснажуються в процесі використання. У Балансі природні ресурси відображаються у розділі довгострокових активів окремими статтями: " Ділянки лісу", " Родовища вугілля та газу", " Кладовища корисних копалин" тощо. Характерною рисою природних ресурсів є те, що при видобутку вони перетворюються на запаси продукції, призначеної для реалізації. На момент купівлі чи виявлення природні ресурси відображають в обліку згідно з принципом собівартості, яка, крім вартості придбання, містить витрати, пов'язані з розробкою. Протягом експлуатації природного ресурсу його первісна вартість, згідно з принципом відповідності, має розподілятися між обліковими періодами, в яких використання цього природного ресурсу сприяло отриманню доходу. Загальноприйнятим вважається метод списання вартості природного ресурсу пропорційно обсягу виробництва продукції. Такий метод сприяє найбільш точному зіставленню доходів і витрат, пов'язаних з природними ресурсами. В міру видобутку корисних копалин або вирубки лісу природні ресурси виснажуються. Термін " виснаження" використовується не тільки для опису використання природних ресурсів, а також для пропорційного розподілу вартості природного ресурсу на одиницю продукції, що була з нього отримана. Первісна вартість (за мінусом ліквідаційної, яка практично не встановлюється) розподіляється на частини, що визнаються поточними витратами у відповідних облікових періодах протягом всього строку експлуатації цього ресурсу. В обліку це відображається наступним чином: Дт " Витрати на виснаження" Кт " Накопичене виснаження" Витрати на виснаження, що мають бути нараховані за поточний період, визначаються наступним чином: Витрати на виснаження = Кількість одиниць обсягу природного ресурсу * Вартість виснаження на одиницю продукції.

24.Сутність та відображення у звітності довгострокових інвестицій.

Для ефективного використання тимчасово вільних активів підприємства та організації здійснюють фінансові інвестиції. Основні принципи оцінки та відображення в обліку фінансових інвестицій визначаються П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції». Фінансові інвестиції визначаються як активи, які утримуються підприємством з метою: одержання доходів у вигляді дивідендів або відсотків від їх володіння; набуття вигідних відносин з іншими підприємствами або контролю над їх діяльністю; майбутні вигоди від зростання вартості здійснених інвестицій. Залежно від мети здійснення фінансових інвестицій підприємство може отримувати дохід, набувати контроль над об’єктом інвестування та мати інші вигоди. Дохід від інвестицій — це отримання процентів або дивідендів. Вплив здійснюється з метою отримання і нематеріальних вигід — доступ до технології або гудвілу, якими володіє підприємство-об’єкт інвестування, вплив на його фінансову, комерційну та господарську діяльність. Воно може також володіти стратегічними запасами сировини, необхідної інвестору, або знаходитися в інвестиційно привабливому економічному середовищі та т. ін. Інвестиції можуть здійснюватися також і з метою отримання майбутніх вигід, як, наприклад, зростання вартості акцій. Довгостроковими є фінансові інвестиції, які утримуються протягом терміну, який перевищує 12 місяців або операційний цикл. Рахунок 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» призначений для узагальнення інформації про наявність та рух довгострокових інвестицій (вкладень) у цінні папери інших підприємств, облігації державних та місцевих позик, статутний капітал інших підприємств, створених на території країни та за кордоном, і має такі субрахунки: 141 «Інвестиції пов’язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі»; 142 «Інші інвестиції пов’язаним сторонам»; 143 «Інвестиції непов’язаним сторонам».

25.Методи оцінки інвестицій в акції.

Для оцінки фінансових інвестицій на дату балансу використовують один із трьох методів: за справедливою вартістю; за амортизованою собівартістю; за методом участі в капіталі. Ці методи оцінювання фінансових інвестицій застосовуються залежно від того, в який об'єкт здійснено фінансову інвестицію. Розрізняють такі об'єкти фінансового інвестування: короткострокові або поточні фінансові інвестиції; довгострокові фінансові інвестиції; фінансові інвестиції в асоційовані та дочірні компанії. Оцінювання фінансових інвестицій за справедливою вартістю полягає в тому, що фінансова інвестиція на дату балансу оцінюється за вартістю, що дорівнює сумі, за якою може бути здійснена реалізація фінансової інвестиції в результаті операції між обізнаними, заінтересованими та незалежними сторонами. Якщо справедливу вартість фінансової інвестиції достовірно визначити неможливо, вона відображається за собівартістю з урахуванням зменшення її корисності. Оцінювання фінансових інвестицій на дату балансу за амортизованою собівартістю полягає в тому, що різниця між собівартістю та вартістю погашення фінансових інвестицій (дисконт або премія при придбанні) амортизується (зменшується) інвестором протягом періоду від дати придбання до дати їх погашення за методом ефективної ставки відсотка. Сума амортизації дисконту або премії нараховується одночасно з нарахуванням процента (прибутку від фінансових інвестицій), що підлягає отриманню, та відображається у складі інших фінансових доходів з одночасним збільшенням балансової вартості фінансової інвестиції. За методом участі в капіталі обліковуються фінансові інвестиції в асоційовані та дочірні компанії. При цьому балансова вартість фінансових інвестицій за методом участі в капіталі на дату балансу підлягає коригуванню згідно з П(С)БО 12.

26.Оцінка за собівартістю (метод вартості). Оцінка методом участі в капіталі (пайовий метод). Метод консолідації. Методика і техніка складання консолідованої звітності.

1. МЕТОД СОБІВАРТОСТІ. Інвестор відображає свої інвестиції в об’єкт інвестування за собівартістю. Інвестор визнає прибуток тільки тією мірою, якою він отримує дивіденди від акумульованого чистого прибутку об’єкта інвестування, який виникає після дати придбання інвестором. Дивіденди, отримані понад такий прибуток, вважаються відшкодуванням інвестиції та відображаються як зменшення собівартості інвестиції. 2. МЕТОД УЧАСТІ В КАПІТАЛІ. Інвестиція первісно відображається за собівартістю і балансова вартість збільшується або зменшується для визнання частки інвестора у прибутках або збитках об’єкта інвестування після дати придбання. Отримані від об’єкта інвестування дивіденди зменшують балансову вартість інвестиції. Коригування балансової вартості може бути необхідним і при зміні пропорційної участі інвестора в об’єкті інвестування, яке виникає від змін у капіталі об’єкта інвестування, які не було включено до звіту про прибутки та збитки. Такі зміни включають також зміни, що виникають від переоцінки основних засобів та інвестицій, від різниці у валютних курсах і коригування різниці, яка виникає при об’єднанні компаній. 3. МЕТОД КОНСОЛІДАЦІЇ. Інвестор володіє більше, ніж 50 % простих акцій компанії, в яку вкладається капітал. Здійснює контроль за операційною та фінансовою політиками компанії. Складається консолідована фінансова звітність. Консолідована фінансова звітність надає об'єктивну інформацію про результати діяльності та фінансовий стан єдиної економічної одиниці, не змінюючи при цьому окремих фінансових звітів компаній групи, оскільки віддзеркалює її економічні взаємозв'язки. У процесі складання консолідованого фінансового звіту фінансові звіти материнської компанії та дочірніх підприємств об'єднуються шляхом додавання сум показників за подібними статтями, такими як активи, зобов'язання, капітал, доходи та витрати. Техніка і методи складання консолідованої фінансової звітності в різних країнах мають відмінності. В залежності від характеру угоди при інвестуванні та здійсненні контролю розрізняють два методи складання первинної консолідованої звітності: метод придбання та метод об'єднання інтересів (злиття).

27.Поняття, оцінка та види короткострокових зобов’язань (пасивів).

Зобов’язання – заборгованість, яка виникла в результаті минулих подій і погашення якої в майбутньому як очікується призведе до зменшення економічних вигод. Поточні зобов’язання характеризуються тим, що їх погашення очікується протягом 12 місяців з дати балансу. До поточних зобов’язань входять: короткострокові кредити банку, короткострокові векселі видані, короткострокові зобов’язання по орендній платі, розрахунки з бюджетом за податками, розрахунки за страхуванням і соціальними фондами, розрахунки з оплати праці. Для обліку короткострокових зобов’язань призначено 6 клас рахунків: «Поточні зобов’язання». Для обліку кожного виду зобов’язань є відповідні рахунки. Ці рахунки пасивні. По дебету в них відображають виконання (змен­шення) зобов’язань, а по кредиту утворення (збільшення) зо­бов’язань. Заборгованість з оплати праці становить зобов’язання перед працівниками підприємства. Враховуючи значний обсяг і спе­цифічність цих зобов’язань, облік розрахунків з оплати праці розглядається в окремому розділі посібника. Зобов’язання визнається, якщо його оцінка може бути до­стовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вихід у майбутньому внаслідок його погашення. Погашення зобов’язання може здійснюватися шляхом сплати грошима, відвантаження готової продукції, товарів, виконання робіт, надання послуг тощо. Загальним правилом є те, що зобов’язання реєструється в обліку тільки тоді, коли по ньому виникає заборгованість.

28.Облік заборгованості по рахунках постачальників та векселів виданих (векселів до сплати).

Зобов’язання – заборгованість, яка виникла в результаті минулих подій і погашення якої в майбутньому як очікується призведе до зменшення економічних вигод. Постачальники — це юридичні і фізичні особи, які здійснили для підприємства поставку виробничих запасів, малоцінних і швидкозношуваних предметів, необоротних активів чи інших цінностей. За поставку виникли зобов’язання, які підлягають оплаті. Для бухгалтерського обліку розрахунків з постачальниками і підрядчиками передбачений рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками». За кредитом цього рахунка обліковується виникнення зобов’язання перед постачальниками і підрядчиками за одержані від них матеріальні цінності, виконані роботи чи надані послуги; а за дебетом — погашення заборгованості перерахуванням із поточного рахунка чи готівкою з каси. Аналітичний облік розрахунків організується щодо кожної юридичної чи фізичної особи, що є постачальником чи підрядчиком. Аналітичні рахунки об’єднуються в субрахунки: 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками». Зобов’язання за короткостроковими векселями виданими – сума поточних зобов’язань підприємства постачальникам, підрядникам та іншим кредиторам за одержані сировину, матеріали, товари, послуги, роботи та за ін. операціями, на яку підприємством видані векселі, що оформляються на строк до 1 року. Для обліку – рахунок 62 «Короткострокові векселі видані». Кт: видача векселів у забезпечення поставок постачальників та ін. кредиторів та в забезпечення ін. операцій; Дт: погашення заборгованності за виданими векселями, їх списання тощо. Аналітичний облік ведеться за кожним виданим векселем та за строками їх погашення.

29.Облік інших короткострокових зобов’язань.

Зобов’язання – заборгованість, яка виникла в результаті минулих подій і погашення якої в майбутньому як очікується призведе до зменшення економічних вигод. Поточні зобов’язання характеризуються тим, що їх погашення очікується протягом 12 місяців з дати балансу. До поточних зобов’язань входять: короткострокові кредити банку, короткострокові векселі видані, короткострокові зобов’язання по орендній платі, розрахунки з бюджетом за податками, розрахунки за страхуванням і соціальними фондами, розрахунки з оплати праці. Облік зобов’язань з інших операцій. До розрахунків з інших операцій відносяться розрахунки з учасниками та інші розрахунки. Розрахунки з учасниками – рахунок 67 «Розрахунки з учасниками». К: заборгованість підприємства перед учасниками і засновниками; Д: виплата заборгованості. Також нараховуються дивіденди за підсумками діяльності підприємства після вирахування податку на прибуток. Інші розрахунки за зобов’язаннями: розрахунки за одержаними авансами, внутр. розрахунки, внутрішньогосподарські розрахунки, розрахунки за нарах %, розрахунки з ін. кредиторами. Для обліку – рахунок 68 «Розрахунки за іншими операціями». К: суми одержаних або нарахованих авансів, попередньої оплати за продукцію і послуги тощо; Д: погашення або списання заборгованості.

30.Облік заробітної плати і зобов’язань по заробітній платі.

Одним із важливих поточних зобов’язань, що систематично виникають у процесі господарської діяльності, є зобов’язання перед працюючими по заробітній платі. Заробітна плата — це винагорода в грошовій формі працівнику за затрачену працю. Вимірюються затрати праці відпрацьованим часом (у разі погодинної оплати) або обсягом виконаної роботи чи виготовленої продукції (в разі відрядної оплати). Державними нормативними актами встановлюється мінімальний рівень зарплати, оплату за невідпрацьований час, а також види та розміри утримань із заробітної плати. Залежно від системи оплати праці (погодинна, відрядна, індивідуальна, бригадна) та врегульованих взаємовідносин підприємства з працюючими застосовуються різні первинні документи, якими оформляються затрати праці і згідно з якими нараховується заробітна плата працюючим. Синтетичний облік використання фонду оплати праці і розрахунків з працюючими ведеться на рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці», який має два субрахунки: 661 «Розрахунки за заробітною платою» 662 «Розрахунки з депонентами». Нарахована заробітна плата, яка належить працюючим, обліковується на рахунках: Д-т 23 «Виробництво» (робітників основного і допоміжного виробництва за виготовлену продукцію або виконані роботи) Д-т 91 «Загальновиробничі витрати» (цеховому персоналу і робітникам по догляду за обладнанням) Д-т 92 «Адміністративні витрати» (адміністративному і обслуговуючому персоналу підприємства в цілому) Д-т 93 «Витрати на збут» (робітникам за пакування, навантаження готової продукції при відправці покупцям після здачі її на склад) Д-т 15 «Капітальні інвестиції» (робітникам за роботи по капітальному будівництву і капітальному ремонту основних засобів та інших роботах по створенню основних засобів, необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів) Д-т інших рахунків залежно від характеру затрат праці, К-т 661 «Розрахунки за заробітною платою».

41. Прості акції (безномінальноївартості)
Якщозвичайнібезномінальніакціїмаютьоголошенувартість, установленурадоюдиректорів, тосумудоходувідпродажу в межахоголошеноївартостізараховуютьдостатутногокапіталу. Дохід, одержаний понад оголошену вартість, відображають як додатковий капітал (тобто відображення в обліку таке саме, як і номінальних акцій). Облікова вартість акцій. Це різниця між сумою всіх активів і всією заборгованістю (чисті активи). Іншими словами, це сума всього власного (акціонерного) капіталу. Якщо розділити всю суму капіталу на кількість акцій, то одержимо облікову вартість однієї акції. Але якщо у складі капіталу компанії є привілейовані акції, то їх сума попередньо віднімається від суми капіталу, а решта ділиться на кількість звичайних (простих) акцій.Д-т рах. «Грошові кошти» К-т рах. «Статутний капітал (Прості акції)»Облік випуску (продажу) привілейованих акцій Як і прості акції, привілейовані акції можуть випускатися корпораці­єю під гроші, або під негрошові активи. Крім того, вони можуть реалізуватися за номінальною вартістю або вище номінальної вартості. Привілейовані акції так само можуть бути з номінальною вартістю і без номінальної вартості. В бухгалтерському обліку випуск (продаж) привілейованих акцій відображається так само, як і простих акцій. Д-т рах. “Грошові кошти” К-т рах. “Статутний капітал (Привілейовані акції)” К-т рах. “Додатковий капітал (Привілейовані акції)” Слід відзначити, що рахунки для обліку Статутного капіталу, а також Додаткового капіталу від простих і привілейованих акцій ведуться окремо. В балансі у складі акціонерного капіталу привілейовані акції показу­ються першими. Це пояснюється їхніми перевагами у виплаті дивідендів і в розподілі майна при ліквідації корпорації.
42.Кореспонденція рахунків, якоювідображаються, у томучислі, операції з анулюванняакційвласноїемісії, затвердженаРішенням ДКЦПФР¹ № 256.Розглянемонаконкретномуприкладі, якемітенту, використовуючизазначенукореспонденціюрахунківРішення ДКЦПФР № 256, вартовраховувати в бухоблікуоперації, пов’язані з викупомвласнихакційтаїхніманулюванням.Якбачимо, в кореспонденціїрахунківРішення ДКЦПФР № 256 привідображенніанулюваннявикупленихакційвикористовуєтьсясубрахунок 421 «Емісійнийдоход» рахунку 42 «Додатковийкапітал». ВідповіднодовимогІнструкції № 291 покредитусуб­рахунку 421 відображаєтьсязбільшенняемісійногодоходу, подебету — зменшенняемісійногодоходу.Субрахунок 421 призначенийдлявідображенняприбутку (збитку) відпродажу, випускуабоанулюванняінструментіввласногокапіталу (доінструментіввласногокапіталувідповіднодовимогп. 8 П(С)БО 13 відносятьсяйакції). При цьому сума перевищення збитку від зазначених операцій (продажу, випуску або анулювання) над залишком емісійного доходу відображається по дебету рахунку 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)». Інакше кажучи, емітент у випадку перевищення ціни викупу акцій над їхньою номінальною вартістю повинен зменшити на суму такого перевищення суму наявного емісійного доходу. Якщо ж сума наявного емісійного доходу менше суми вищевказаного перевищення, то різниця цих сум відноситься до складу нерозподіленого прибутку (непокритих збитків).

43.Привілейовані акції можуть мати право конвертації у прості акції, щоробить їх більш привабливими для інвесторів. Такі акції називаютьсяконвертованими привілейованими акціями. Переведення здійснюється завстановленим у договорі коефіцієнтом. Власники привілейованих акційздійснюють їх конвертацію у прості акції за умови зростання дивідендівта ринкових цін на прості акції.Операція конвертації відображається в обліку наступним чином: Дт “Статутний капітал (привілейовані акції)”; Кт “Статутний капітал(прості акції)”; Кт ”Додатковий капітал (прості акції)”. При конвертації не відображаються прибутки чи збитки цієї операції. В разі, якщо привілейовані акції спершу були продані за ціною вищою, ніж номінальна вартість при їх конвертації в прості акції, необхідносписати і додатковий капітал від привілейованих акцій.Дт “Статутний капітал (привілейовані акції)” (номінальна вартість)Дт “Додатковий капітал (привілейовані акції)”Кт “Статутний капітал (прості акції)”Кт “Додатковий капітал (прості акції)”.Необхідно зазначити, що при відображенні операції конвертації акційринкова вартість як простих, так і привілейованих акцій на моментздійснення операції не враховується і не відображається. Це пояснюєтьсятим, що обмін акцій здійснюється в середині самої корпорації і жоднихдодаткових активів, еквівалентних ринковим цінам, не надходить.

44.Облік розрахунків за нарахованими доходами здійснюється на рахунку 37 " Розрахунки з різними дебіторами" субрахунка 373 " Розрахунки за нарахованими доходами". На цьому субрахунку відображається облік нарахованих дивідендів, відсотків, роялті тощо, які підлягають отриманню.Дивіденди - це частина чистого прибутку, розподіленого між учасниками (власниками) відповідно до частки їхньої участі у власному капіталі підприємства. Іншими словами, на субрахунку 373 відображається дебіторська заборгованість у вигляді дивідендів як результат придбання підприємством акцій або боргових зобов'язань інших підприємств, а також часток участі у спільних підприємствах.Для узагальнення інформації про одержані дивіденди від підприємств другої групи, які не є асоційованими, дочірніми або спільних підприємствами призначено субрахунок 731 " Дивіденди одержані".Нарахування і виплата дивідендів грошима в обліку відображ:: 1) оголошення дивідендів: Дт “Нерозподілений прибуток”, Кт “Дивіденди до сплати”; 2) виплата дивідендів: Дт “Дивіденди до сплати”, Кт “Грошові кошти”.2. Може бути й інша методика відображ дивідендів, коли ведеться окремий рахунок “Дивіденди” або “Оголошені дивіденди” на кожний вид акцій (прості, привілейовані). Тоді відображення буде: 1) оголошення дивідендів: Дт “Дивіденди оголошені”, Кт “Дивіденди до сплати”; 2) виплата дивідендів: Дт “Дивіденди до сплати”, Кт “Грошові кошти”; 3) наприкінці року залишок рахунку “Дивіденди оголошені” списується на рахунок “Нерозподілений прибуток”: Дт “Дивіденди до сплати” Кт “Дивіденди оголошені”.

45.Розщеплення акцій – це збільшення кількості випущених акцій з пропорційним зниженням їхньої номінальної чи оголошеної вартості за однуакцію. Метою розщеплення акцій є необхідність підняти їхню привабливістьна ринку, доступність для малих інвесторів. До розщеплення акційкомпанія вдається при значному зростанні ринкових цін на акції.Операція розщеплення акцій бухг проводками не відображається. На рахунок“Статутний капітал (прості акції)” в баланс буде внесено зміни прокількість і номінальну вартість акцій. Наприклад Акціонерний капітал (дорозщеплення акцій): Прості акції (30000шт за номінальною вартістю 20 долкожна) 600000; Нерозподілений прибуток 150000; Разом 750000.Акціонерний капітал (після розщеплення акцій): Прості акції (60000шт заномінальною вартістю 10 дол кожна) 600000; Нерозподілений прибуток 150000; Разом 750000. Таким чином, ефект збільшення кількості акцій в обігу і зниження ринкових цін досягаються розщепленням акцій і випуском додаткових акцій для оплати дивідендів. Різниця полягає в тому, що, акції для оплати дивідендів можуть випускатися тільки при наявності нерозподіленого прибутку, тоді як розщеплення акцій може здійснюватись і без наявності нерозподіленогоприбутку.

· прогнозна – дає можливість здійснювати перспективне планування та координування розвитку підприємства в майбутньому на основі аналізу й оцінки фактичних результатів діяльності;

· інформаційна – полягає у забезпеченні менеджерів усіх рівнів управління підприємством інформацією, необхідною для поточного планування, контролю та прийняття оперативних управлінських рішень;

· комунікаційна – передбачає формування і своєчасну подачу інформації на різні рівні управління підприємством для внутрішнього комунікаційного зв’язку та узгодження дій;

· контрольна – забезпечує оперативний контроль та оцінку результатів діяльності внутрішніх підрозділів, підприємства в цілому та їх керівників.

Як бачимо, управлінський облік в певній мірі виходить за рамки суто бухгалтерського обліку і включає в себе елементи прогнозування, планування (бюджетування), аналізу та контролю.

50.Процес прийняття рішень здійснюється за участю бухгалтера, оскільки саме він забезпечує менеджерів достовірною і релевантною інформацією. При цьому сучасний бухгалтер розуміє, що для аналізу необхідна інформація тільки про релевантні витрати та доходи. Ще з третьої теми цієї дисципліни ви пам'ятаєте, що релевантні витрати - це витрати майбутніх періодів, що залежать від управлінського рішення. Вони пов'язані зі зміною майбутнього грошового потоку. Не релевантні витрати не беруть до уваги.Нерелевантні витрати: - минулі (незворотні) витрати; - майбутні витрати як результат раніше прийнятих рішень; - витрати немонетарного характеру (амортизація).Менеджерам необхідна лише корисна інформація.Корисна інформація для керівництва повинна бути: - стислою: викладеною чітко без зайвих деталей; - точною: користувач повинен бути впевнений в тому, що інформація не містить ніяких помилок чи упущень; інформація не повинна містити ніяких підтасовок; - вчасною: повинна бути отримана вчасно для проведення заходів з використання цієї інформації; - послідовною: має бути придатною для порівняння з плином часу та різними відділами чи підрозділами.Корисна інформація для керівництва повинна: - відповідати певним вимогам: повинна бути придатною для проведення відповідних заходів; - бути ефективною з точки зору витрат: інформація не повинна коштувати більше ніж результати, яких від неї очікують; - бути неупередженою: в способі здобуття чи викладення інформації не повинно бути ніякого упередження; - бути правильно адресованою: інформацію необхідно надавати особі, яка відповідає за проведення необхідних заходів; слід також враховувати моменти конфіденційності.