Політична карта Азії в Новий час

В Новий час на політичній карті Азії продовжували існувати більшість країн, що існували тут і в Середньовіччі.

Найбільшою державою Азії того часу була Османська імперія. Проте, в кінці XVIII ст. почався її територіальний розпад, і на початок ХІХ ст. вона зберегла свої володіння лише в Передній Азії. За формою правління вона мала риси східної деспотії: султани додавали звання халіфа, влада переходила до їх перших міністрів – візирів. Через вплив Англії, Франції, Німеччини та Росії місць Османської імперії зменшувалася. На початку ХХ ст. султан був позбавлений сану халіфа (духовного вождя мусульман).

Іншою великою державою був Іран. На початку XVII ст. він зазнав нападу афганських завойовників, в середині століття один із шахів відновив імперію, яка, проте, швидко розпалася. Кордони Ірану мінялися під впливом війн з Туреччиною, Англією і Росією. В 1905 році було прийнято конституцію і абсолютна влада шаха була змінена на конституційну монархію.

В центральній частині Аравійського півострова існувала теократична монархія Неджд.

Найбільшою державою Південної Азії була Індія. Вона зазнавала втручання Англії та Франції, що призвело до роздробленості. Внаслідок перемоги Англії в боротьбі з Францією в 1856 році Індія була підпорядкована їй. Далі відбувалися повстання, влада перейшла до британської корони і королева Вікторія проголошена імператрицею Індії.

Характерною рисою для території Південно-Східної Азії була залежність країн від інших держав: Індонезія – «Нідерландська Індія», Бруней та Сінгапур були під протекторатом Англії, В’єтнам і Лаос належали Франції, Філіппіни – Іспанії, формальну незалежність мало королівство Сіам (Таїланд).

В цей час Китай зазнавав політичного впливу європейців – в середині ХІХ ст. відбувся розділ Китаю на сфери впливу між європейськими державами. На чолі держави стояв імператор з необмеженою владою. З 1839 по 1842 роки тривали «опіумні війни», метою яких був захист торгівельних інтересів. У цих війнах перемогли англійці, які захопили тоді Гонконг, а пізніше отримали право вільного судноплавства по річці Янцзи і відкрили для торгівлі ряд китайських портів. На Далекому Сході свої позиції також зміцнювала Росія – був встановлений кордон по річках Амур та Уссурі. Франція підпорядкувала собі південні області Китаю, Німеччина – півострів Шаньдунь, Росія – нав’язала договір про оренду міста Порт-Артур внаслідок знаменитої битви 1905 року. Внаслідок революції 1911-1913 рр. була повалена Маньчжурська династія та проголошена республіка.

У 1870-их роках до Японії була приєднана частина Курильський островів та острови Рюкю. Почалося втручання Японії в справи Кореї і Тайваню. В 90-их рр. ХІХ ст. відбулася японсько-китайська війна за якою Китай поступився островом Тайвань і визнав незалежність Кореї. В 1904-05 рр. відбулася японсько-російська війна за якою Японія забрала Порт-Артур і південь Сахаліну, а також продовжує агресивну політику проти Кореї, яка, зрештою, була повністю анексована в 1910 році.