Система одиничних показників якості продукції

Основними одиничними показниками якості є:

– Надійність – властивість виробу протягом певного часу виконувати свої функції зі збереженням технічних параметрів і експлуатаційних характеристик. Кількісно вона характеризується тривалістю безвідмовної роботи, тобто середнім часом роботи між двома несправностями.

– Довговічність – властивість виробу тривалий час за тих чи інших умов експлуатації зберігати свою працездатність. Її оцінюють двома головними показниками – строком служби (календарною тривалістю експлуатації до певного граничного стану) і технічним ресурсом (можливим напрацюванням у годинах).

– Ремонтопридатність характеризує можливість швидко виявляти й усувати несправності тієї чи іншої техніки.

– П атентна чистота виробу відображає використання при його розробці запатентованих винаходів і характеризує можливість безперешкодного продажу даного товару на світовому ринку.

– Показники стандартизації та уніфікації характеризують ступінь використання при виготовленні продукції стандартних деталей та вузлів.

Комплексні показники якості характеризують кілька властивостей продукції (коефіцієнт готовності обладнання, питомі витрати на кілометр пробігу автомобіля).

Узагальнюючі показники якості характеризують загальний рівень якості продукції підприємства. До них належать:

– частка нових виробів у загальному обсязі продукції підприємства;

– коефіцієнт оновлення асортименту;

– частка продукції, на яку одержано сертифікати якості;

– частка продукції, призначеної для експорту;

– коефіцієнт сортності;

– частка виробничого браку (бракованих виробів);

– відносний обсяг сезонних товарів, реалізованих за зниженими цінами.

Для визначення кількісного значення показників якості продукції використовують такі методи оцінювання якості продукції:

1. Об’єктивний метод передбачає оцінку рівня якості продукції за допомогою стендових випробувань та контрольних вимірювань, а також лабораторного аналізу. Такий метод дає найбільш вірогідні результати і застосовується для вимірювання абсолютного рівня якості засобів виробництва та деяких властивостей споживчих товарів. Зокрема ним користуються для визначення більшості техніко-експлуатаційних показників: засобів праці – продуктивність, потужність, точність обробки матеріалів; предметів праці – вміст металу в руді, міцність фарбування тканини; споживчих товарів – еластичність та вологостійкість взуття, вміст цукру або жиру в харчових продуктах тощо.

2. Органолептичний метод ґрунтується на сприйманні властивостей продукту з допомогою органів чуття людини (зір, слух, смак, нюх, дотик) без застосування технічних вимірювальних та реєстраційних засобів. Даний метод передбачає застосування бальної системи оцінки показників якості, виходячи зі стандартного переліку ознак, які найповніше охоплюють основні якісні характеристики виробу; при цьому кожній оцінці відповідає певна кількість балів.

3. Диференційований метод оцінки рівня якості передбачає порівняння одиничних показників виробів із відповідними показниками виробів-еталонів або базовими показниками стандартів (технічних умов). Оцінка рівня якості за цим методом полягає в обчисленні значень відносних показників, які порівнюються з еталонними (стандартними), що беруться за одиницю.

4. Експертний метод базується на використанні знань, досвіду та інтуїції групи експертів-професіоналів. Даний метод використовується при визначенні тих показників якості продукції, які не можуть бути визначені кількісно іншим, більш об’єктивним методом.

5. Соціологічний метод застосовуються для оцінки якості продукції шляхом опитування існуючих або потенційних споживачів.

4. Комплексний метод полягає у визначенні узагальнюючого показника якості оцінюваного виробу, яким може бути інтегральний показник, що обчислюється шляхом порівняння корисного ефекту від споживання певного виробу і загальної величини витрат на його створення й використання.