Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Розробка змісту основної частини уроку
В основній частині уроку, який має складну структуру, декілька разів чергуються підготовчі, основні й інші вправи. Кожній основній вправі може передувати одна чи декілька підготовчих, які забезпечують впрацьовування, настроювання, відновлення забутого, що створює передумови для успішного виконання основної вправи. Важливою передумовою високої ефективності уроку є визначення оптимальної послідовності вирішування завдань. Для цього слід враховувати динаміку працездатності організму під час рухової дії. Стан максимальної працездатності, особливо психічної – явище відносно тимчасове. Цей факт визначає певною мірою порядок вирішування задач уроку. Звичайно, найбільш складні задачі, пов’язані з оволодінням принципово новим матеріалом, діями великої складності, вирішують на самому початку основної частини уроку. При цьому враховуються етапи навчання, складність рухової структури. Вправи для спрямованого впливу на розвиток рухових якостей доцільно включати в такій послідовності: швидкісні вправи, швидкісно-силові вправи, вправи для розвитку сили і вправи, які потребують прояву витривалості. В старших класах задача розвитку рухових якостей з урахуванням моделювання їх комплексного прояву передбачає зміни вказаної послідовності. Після відносної адаптації до визначеного рівня навантажень на швидкість, силу і витривалість в оптимальній послідовності необхідно, не підвищуючи цих навантажень, змінити їх послідовність: сила – швидкість – витривалість; сила – витривалість – швидкість; витривалість – сила – швидкість. Після цього рівень навантаження щодо обсягу й інтенсивності знову підвищується і завдання вирішуються в оптимальній послідовності. Таким чином, забезпечується наближення навчальної роботи до умов життя (праці, військової справи). На кожному уроці легкої атлетики, як правило, вирішуються задачі щодо оволодіння технікою чи підвищенням швидкості бігу, навчання техніці одного з видів стрибків чи метань, розвитку швидкісно-силових чи силових якостей і розвитку витривалості під час бігу. Якщо матеріал щодо стрибків чи метання дуже складний, то рішення задачі, що стосується бігу на короткі дистанції, обмежується 3–4 прискореннями з метою підтримки швидкісних здібностей. Визначення кола засобів для розвитку сили чи швидкісно-силових якостей залежить від того, який вид (стрибка чи метання) вивчається. Під час включення в урок метання підбирають засоби для розвитку стрибучості, сили ніг. Якщо ж на уроці передбачається проведення стрибків, то буде доцільно включити силові вправи для тулуба, рук, плечового пояса, всебічного впливу і розвитку швидкісно-силових якостей, які виявляються під час метання. Місце рухливих ігор визначається задачею, на вирішення якої спрямована гра. Під час підбору засобів на кожний конкретний урок слід враховувати навантаження, тренувальний вплив, який чиниться фізичними вправами на організм учнів, загальне навантаження, яке отримують діти під час занять. Під час рішення освітніх задач для підвищення тренувального впливу перевагу слід віддавати вправам поєднаного впливу, які допомагають як формуванню рухової навички, так і розвитку фізичних якостей. У легкій атлетиці таких спеціальних вправ великий арсенал і раціональне їх застосування дає можливість більш цілеспрямованого впливу на рухові здібності учнів, біль точне керування навантаженням. Тому сам підхід до спрямованості уроку – технічний, тренувальний – слід визнати невдалим. Всі оздоровчі, освітні, виховні задачі повинні вирішуватися в єдності, комплексно. Під час підготовки до уроку вчитель добре обмірковує, який теоретичний матеріал він може запропонувати учням, враховуючи рівень знань в області теорії і практики фізичного виховання, який включається в урок, практичний матеріал, домашнє завдання. Необхідно якомога повніше використовувати при цьому міжпредметні зв’язки. Відокремивши теоретичний і практичний зміст уроку, викладач в процесі підготовки проводить відбір більш ефективних способів рішення конкретних освітніх і оздоровчих задач, методів вивчення легкоатлетичних вправ, обмірковує прийоми педагогічного впливу на думки і почуття учнів з метою формування у них інтересу не тільки до конкретного результату рухової діяльності, а й до самого її процесу. Велике значення для забезпечення високої ефективності уроку має вибір методів організації діяльності учнів (фронтальний, груповий, індивідуальний, коловий). Кожен з них має свої варіанти, котрі використовуються в різних комбінаціях, залежно від особливостей виду легкої атлетики, контингенту учнів, кількості робочих місць, етапу навчання, вимог до забезпечення безпеки і т. ін.
|