Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Поняття та види зустрічної торгівлі.






Сутність зустрічної торгівлі полягає в тому, що експортно-імпортні операції доповнюються прийняттям партнерами зустрічних зобов'язань щодо постачання (закупівлі) погоджених товарів і послуг.

Види міжнародної зустрічної торгівлі:

бартерні операції; зустрічні закупівлі;

викуп техніки, яка була у вживанні;

операції з давальницькою сировиною;

прості компенсаційні операції;

складні компенсаційні угоди.

Бартерна (товарообмінна) угода – це один з видів експортно-імпортних операцій, оформлених бартерним договором або договором зі змішаною формою оплати, яким оплата експортних (імпортних) поставок частково передбачена в натуральній формі, між контрагентами, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами, роботами, послугами в будь-якім сполученні, не опосередкований рухом коштів у готівковій чи безготівковій формах.

Головна особливість бартерної операції полягає в тому, що даний безвалютний товарообмін здійснюється на основі рівності вартостей обмінюваних товарів за світовими цінами.

Зустрічні закупівлі. Зустрічні закупівлі являють собою комерційні угоди, що укладаються у вигляді декількох зв’язаних контрактів. Ця форма зустрічної торгівлі дозволяє партнерам гнучко виконувати свої зобов'язання з урахуванням повної чи часткової оплати товарів у грошовій чи товарній формі, заліку фінансових вимог без переказу валютних коштів, досягнення збалансованості взаємопоставок.

Викуп техніки, що була у вживанні, при збуті більш нових моделей і модифікацій. За цією формою торгівлі експортер одержує можливість продати більш сучасну і дорогу продукцію, а імпортер – можливість звільнитися від морально застарілої техніки, а також продати її за залишковою вартістю, тобто врахувати її у вартості нової придбаної техніки. Вартість викупленої техніки зараховується в платіж за нову і складає залежно від її стану, моделі, року виготовлення й інших умов приблизно 10-20% вартості нової.

Операції з давальницькою сировиною. Давальницька операція – це постачання однією країною сировини, напівфабрикатів, комплектуючих деталей для їх наступного перероблення, складання в країні торговельного партнера і зворотнє постачання готових виробів у країну першого експорту.

Економічний зміст даних операцій полягає в тому, що власник сировини, не володіючи потужностями для її переробки, надає її переробному підприємству, що знаходиться в іншій країні, в обсязі, необхідному для забезпечення виробництва заданої кількості готової продукції, покриття витрат, пов'язаних з переробкою, а також для забезпечення визначеної норми прибутку переробному підприємству.

Вартість наданої для переробки сировини і готової продукції, що закуповується, при реалізації міжнародного контракту визначається на базі світових цін

Прості компенсаційні угоди. За цієї форми зустрічної торгівлі експортер поставляє виробниче устаткування на умовах комерційного кредиту, а імпортер після його встановлення і пуску в експлуатацію, погашає, компенсує його вартість і вартість кредиту постачанням продукції, виготовленої на цьому устаткуванні, поступово, як з розстрочкою платежу.

Метою даних операцій є: створення нових виробництв, нової продукції, насичення сучасним устаткуванням і технологією енергоємних галузей промисловості, що потребують реконструкції.

Прості компенсаційні угоди, як правило, укладають на суми, що не перевищують 20 млн. дол. і на термін не більше 3 років. При цьому ціни на компенсуючу продукцію, встановлюються тверді і фіксуються щорічно.

Складні компенсаційні угоди. Це довгострокові (на 5-10 років) компенсаційні операції великомасштабного характеру (100 млн. дол. і більше). Особливістю таких угод є те, що експортер не зацікавлений сам використовувати компенсуючу продукцію у таких великих обсягах. Найчастіше він відмовляється від неї на користь третьої сторони, яка в міру реалізації продукції компенсує експортерові вартість устаткування і кредит.

Таким чином, складна компенсаційна угода є тристоронньою.

 

7. Методи міжнародної торгівлі
При прямому методі (торгівля прямо) передбачається встановлення прямих зв'язків між виробником (постачальником) і кінцевим споживачем, тобто товар поставляється безпосередньо кінцевому споживачу, а закуповується - безпосередньо у самого виробника. Близько 50% міжнародного товарообміну відбувається на основі прямих зв'язків.
Прямий продаж має ряд переваг:
• Дозволяє експортерам встановлювати тісні контакти з іноземними споживачами;
• Отримувати більш високий прибуток за рахунок зменшення витрат на суму комісійної винагороди посереднику;
• Краще вивчати стан і тенденції розвитку ринку;
• Швидше пристосовувати свої виробничі програми до попиту і вимог зовнішнього ринку;
• Знижувати ризик і залежність результатів комерційної діяльності від несумлінності посередницької організації.
До недоліків прямого методу торгівлі можна віднести:
• Наявність високого ступеня ризику, що обумовлено відмінностями економічних, правових і соціальних умов у різних країнах;
• Необхідність залучення персоналу високої комерційної кваліфікації (в іншому випадку фінансові витрати можуть значно зрости).
При непрямому методі (торгівля через посередників) здійснюється купівля та продаж товарів через торгово-посередницьку ланку на основі укладання договору з торговим посередником.
Торгові посередники - це юридичні особи, що сприяють обміну товарів і незалежні від виробників і споживачів. Їх безпосередня функція - з'єднання продавців і покупців, ув'язка попиту та пропозиції.
Переваги непрямого методу полягають у тому, що:
• Фірма-експортер не вкладає коштів у організацію збутової мережі на території країни-імпортера;
• Експортер звільняється від діяльності, пов'язаної з реалізацією товару;
• Посередники мають широкими можливостями в організації реклами, виставок, ярмарок;
• Торгові посередники мають стійкі ділові зв'язки з банками, страховими та транспортними компаніями;
• На ринки окремих товарів, монополізованих торгово-посередницькими фірмами, можна потрапити тільки при використанні посередницької ланки.
Недоліком торгівлі через посередників є позбавлення експортера безпосередніх контактів із ринками збуту, а також залежність його від сумлінності і активності торгового посередника.
До основних видів торгових посередників відносяться:
• Дилери - посередники, які займаються торговими операціями від свого імені і за свій рахунок (ближче до покупця);
• Дистриб'ютори - оптові посередники, які існують як самостійні фірми. Вони продають товари зі складів від свого імені і за свій рахунок (ближче до продавців);
• Комісіонери - посередники, що укладають контракти від свого імені, але за рахунок постачальників;
• Консигнатор - посередники, що укладають договори з продажу товару зі складу від свого імені, але за рахунок виробників;
• Торговий дім - багатопрофільна зовнішньоторговельна фірма, яка здійснює від свого імені і за свій рахунок експортно-імпортні операції по широкій номенклатурі товарів;
• Урядові установи - можуть виступати в якості головних посередників (Держдеп торгівлі США і т.д.).


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал