Творче спадкові Довженко.

Народився Олександр Довженко 10 вересня 1894 року в селянській родіні на Чернігівщіні, в Мальовнича містечку Сосниця... липня 1921 року, коли йо, за наказом Наркомату ЗАКОРДОННИХ справ УРСР, Було зараховано співробітніком цього Поважного відомства и направлено на роботу за кордон - Спочатку до консульства у Варшаву, а згодом у Берлін. Там ВІН Продовжує малювати й студіюваті малярство.
У 1923 році О. Довженко повертається в Україну. Частка заносити йо до Харкова, на тій годину століці України, де ВІН влаштовується на роботу в газету «Вісті», працюючих там карикатуристом та художником-ілюстратором. На тридцять Третьому році життя О. Довженка круто змінюється. ВІН пріїжджає до Одеси, де почінає працюваті режисером на кіностудії. Першо пробою ставши фільм «Ягідка кохання», Що МАВ комедійній характер, но Олександр Петрович Ніколи НЕ зараховував йо до свого творчого доробки. Точкою відліку свого кінематографічного життя ВІН справедливо розпочінав Зі стрічкі «Сумка діпкур'єра», в якій окрім Всього но знявся и в ролі кочегара.
У 1928 році ВІН за сто днів знімає фільм «Звенигора» - Історію українського народу від давнини до сівої сучасностіНаступною роботів О. Довженка стає стрічка «Арсенал», а ще через Рік, у 1930 р.., На екрані вихід неперевершеній шедевр світової кінокласікі - «Земля». Цей фільм - Гімн життю - Було названо Серед двадцяти кращих кінострічок усіх часів и Народів. Фільм, у якому О. Довженко звернув до трьох одвічніх загальнолюдського тем: життя и смерть, людина и земля, старе и нове - уже знімався на Кіївській кінофабріці, Яку Тільки розпочалі будуваті. У цею годину на її теріторії Довженко и закладає Свій знаменитий сад.
Напередодні Війни працює над фільмом «Щорс», з основною темою - народ у війні. За Цю роботу митець БУВ удостоєній Державної премії СРСР. З початком Війни змінюється і життя О. Довженка. ВІН добровольцем іде на фронт захіщаті рідну землю. Працює в газетах «Красная Армия», «Червона зірка», «Известия». Пише серію оповідань. У 1943 році на екрані вихід документальний фільм «За нашу Радянську Україну». У травні 1945 року з'являється но одна стрічка «Перемога на Правобережній Україні». Після Війни О. Довженко знімає документальний фільм про Вірменію «Рідна країна», у 1949 році - стрічку «Мічурін».
На початку п'ятдесятих РОКІВ великий режисер в основному займається педагогічною та викладацький роботів в Інстітуті кінематографії. Пише сценарії та кіноповісті: «Відкриття Антарктиди», «Поема про море», «Повість полум'яних літ», «Зачарована Десна». Сповнений творчих планів, О. Довженко Раптовий помірає 25 листопада 1956 року. Йому йшов шістдесят Третій Рік... Вже після йо Смерті вихід Вибране О. П. Довженка, дознімаються дружиною Ю. Солнцевою «Поема про море», «Повість полум'яних літ», «Зачарована Десна». У 1959 році за Сценарій фільму «Поема про море» О. П. Довженку посмертно прісуджується Ленінська премія. Саме йо надчутлівість дозволила Створити опоетізовану сімфонію драматичних часів, коли, здавалося, потрясаються основи буття. Відомо, Як греки надзвичайно ревне ставилися до своєї легендарної Історії, но після Смерті О. Довженка смороду шанобліво назвали йо Гомером ХХ століття.

57. Культура українського народу в контексті європейської культури.

Кожна з більш Ніж двох тисяч національніх культур, Що існують У світі, має свою спеціфіку, Яка и робіть її неповторної й унікальною. Ця своєрідність вінікає на Основі Вплив географічного чинник, особливостей історічного шляху народу, взаємодії з іншімі етнокультури.
У будь-якій національній культурі основоположне и базисної є народна культура. Потім на її Основі поступово формують Професійні наука, література, мистецтво. Внаслідок труднощів історічного шляху України (монголо-татарське завоювання в XIII ст., Польсько-литовська експансія в XIV - XVI ст., Залежність від Російської та Австрійської імперій в XIX - ХХ ст.) У вітчізняній Традиції народна культура зіграла віключну роль. І в XVI ст., Коли феодально-Боярський знати спрійняла католицтва и польсько культуру, и до кінця XVIII ст., Коли верхівка козацької старшини русіфікувалася, українське суспільство розвивалась значне мірою без повноцінної національної культурної еліті. Справжнімі творцями и носіямі культури продовжувалі залішатіся нізі суспільства. Українська культура Протяг тріваліх періодів своєї Історії розвивалась Як народна. У ній велике Місце Займан фольклор, Народні Традиції, які додавати їй особлівої чарівності и колориту. Особливо яскраво Це віявілося в містецтві - народних думах, піснях, танцях, декоративно-прикладного містецтві. Саме завдякі збереженням и продовження традіцій, корені якіх сходять до культури Київської Русі, ставши можливіть підйом української культури и в XVI - XVII ст., И культурне відродження в XIX ст. У тієї ж годину відчутні и негатівні Наслідки такого характеру розвитку української національної культури. Протяг трівалого годині Багато талановитих людей, які народів І вірослі в Україні, потім покидали її, зв'язували Своє подалі життя і творчість з російською, польською, іншімі культурами. Крім того, прогрес у сфері природничих наук БУВ вираженні слабше, Ніж у гуманітарній.
Разом з тім, самобутні и Старовинна система освіти, Яка досягла свого розквіту в добу Козаччини и забезпечено практично суцільну грамотність населення, давня традіція книгописання, орієнтованість на провідні центри Європи Гірськолижний, зокрема на Візантійську культурну традіцію, роль України-Русі Як центру християнства в східнослов ' янських світі, а кож Як центру наук и віщої освіти в добу Козаччини завдякі розвінутій Мережі колегіумів, Острозькій та Києво-Могілянській академії, меценатство та державна Підтримка культури поруч візначніх державніків - К. Острозьким, П.Конашевіча-сагайдачного, І. Мазепою та ін. - Все Це дозволило піднесті русский культуру до рівня світового явища, Створити ряд класичних шедеврів у Галузі друкарства, архітектури, мистецтва, досягті значних успіхів у науці.
Відомій Дослідник української культури І. Огієнко зазначалось, Що українській культурі з самого початку булі властіві відвертість світу, відсутність ксенофобії (боязні чужого) i гуманізм. Говорячі про гуманістічну суть української культури, потрібно відзначіті и ті, Що сама система цінностей даної культури в Період її активного розвитку (XVII - XIX ст.) Була Досить спеціфічною. Багатий материал для такого висновка дає творча спадщина Г. Сковороди, Ф. Прокоповича, П. Куліша. У своїх творах філософськіх смороду вірішувалі питання про сутність та умови людського щастя, про значення людського існування. На відміну від філософської думки інших європейськіх країн, де Проблеми бідності, хвороб и безкультур'я мислі подолати шляхом ТЕХНІЧНОГО прогресу, підвіщення продуктівності праці, за допомога зусіль освіченіх монархів и соціального експеріментування, Українські міслітелі заклікають до іншого. «Споріднена праця» и самопізнання, свобода, заради якої не шкодить розлучітіся з благополуччям, Обмеження жіттєвіх потреб, надання Переваги духовному над матеріальнім - вісь ті шляхи и рецепти щастя, якіх дотрімувалісь и які пропагувалі провідні Українські міслітелі. Відмивання Такі підході набуваються особливого значення для Всього людства.
У Посланні Президента України до Верховної Ради України від 22 лютого 2000 р. вісловлена ​ ​ така думка: «Загальносвітові Тенденції и Власний Досвід підводять до принципово висновка: Індустріальний, промисловий та економічний поступ однозначно Більше поклади від духовної, культурної складової, Ніж від суто технічних нововведень». Майбутнє незалежної України тісно пов'язане з розвитку гуманітарної сфери, продовження національніх культурних традіці

58. Український авангард і європейська художня культура кінця 19 - початку 20 ст.

Поняття «український авангард» введено у вжіток парізькім мистецтвознавцем А. Наков (фр. André i Nakov) для виставки «Tatlin's dream», улаштованої в Лондоні 1973 року. Тоді Західуперше побачим праці світового рівня безвісніх авангардістів України Василя Єрмілова и Олександра Богомазова. І Це змусіло згадаті про відоміх у всьому світі майстрів, за походження, виховання, самосвідомістю и національнімі традіціямі пов'язаних з Кієвом, Харкові, Львовом, Одеса, таких Як «найвірнішій син України» Давид Бурлюк; поляк, котрий МАВ собі за українця, Казимир Малевич; професор Кіївського худінстітуту бандурист Володимир Татлін; засновніця української школи конструктівістської сценографії Олександра Екстер. Нарешті, феномен Олександра Архипенка, просіленого Враження рідної земли: магією Трипільської культури, архаїкою половецькіх статуй, співучою лінійністю мозаїк Софії Київської и рельєфів Михайлівського Золотоверхого собору, кольори Селянської кераміки.
На такому тлі появи Єрмілова и Богомазова не здавайся віпадковістю. Уважній погляд на українську Історію мистецтв без труднощів помічає низьку пріорітетів. Перший абстрактний твір з'явився тут - Малюнок Василя Кандінського на обкладінці каталогу «Салон Іздебського 2» (1910); перша широка Міжнародна авангардна виставка у Російській імперії (той-таки Салон Іздебського) відбулася в Одесі и Кієві, а Вже потім у Петербурзі и Різі. У всіх новаторськіх художніх об'єднаннях России, от «Бубнового валета» до «Мішені» и «Ослячого хвоста», українці (футуристи, неопрімітівісті, бойчукісті) - найактівніші учасники и заводії. Та й віставлені там картини ряснілі Назва: «Київ», «Плавні на Дніпрі», «Кобза», «Вулиця Фундуклеївська». Чорний квадрат на білому тлі з'явився уперше влітку 1914-го (раніш за Малевича!) У написаному Під Кієвом трактаті Богомазова «як найбільш вікінчена форма», за словами автора.
Новий соціальний статус мистецтва. У XIX ст. народився новий тип діяча мистецтва - " Вільний художник». Цей Термін стосується НЕ Тільки жівопісців, но й усіх ОСІБ творчої праці-скульпторів, музікантів, артістів. Майстер, Який з часів Відродження Працювало за приватними замовленням и БУВ частин прислуги аристократичного двору, тепер ОТРИМАНО можлівість орієнтуватіся на набагато Ширшов й демократічнішу аудіторію. Самі діячі мистецтва Набуль тепер іншого соціального статусу, інтелектуального рівня, змінілісь псіхологічно и навіть зовні. Майстри мистецтв ставали інтелігенцією у сучасному розумінні цього слова. Їх відрізняла НЕ Тільки освіченість, відданість ідеалам мистецтва, внутрішня незалежність, но й розвинено Громадянська самосвідомість. Для кращих и найталановітішіх з них вільнолюбність Була не красиво фразою, а життєвим переконань.
Однак, одержавши " свободу творчості», смороду одночасно Втрата и свою, хоч и мінімальну, матеріальну забезпеченість. Долю мистецтва стали візначаті комерційні закони. («Продаваність»). Смак буржуа, які діктувалі тепер моду, разюче відрізняліся від рафінованого аристократичного смаку, булі прімітівнімі, а часто й просто віддавалі вульгарністю. Новому, передовому доводилося долаті НЕ Тільки арістократічні примхи, но й самовпевненість и грубість господаря гаманця. Образ художника, Що гінув від голоду в мансарді, но НЕ бажаю йти на компроміс, Який широко увійшов в тій година у світову літературу, БУВ навіяній реальному життям.
Однак поступово у буржуазному суспільстві збільшувалася питома вага освіченого прошарку, попередники сучасного «середнього» класу. Такі люди почінають заповнюваті художні виставки, концерти, театри, музеї, бібліотекі, які стали доступними. Перед діячамі культури вінікає нове Завдання - просвіщаті публіку, впліваті на її смак. З'являються Перші газети и журнали, прісвячені мистецтва, а з ними неординарного Значення набуває художня критика.
Завдякі розвитку засобів зв'язку Всесвітні центри мистецтва - Париж, Рим, Відень - стали доступні творчих особистостей різніх країн. Видатні ж композитор, віконавці, акторів почінають відвідуваті Країни Європи Гірськолижний, говорячі сучасного мовою, з гастролями.
У Образотворче містецтві XIX ст. на перше Місце вісувається живопис. У ньому знайшлі відображення и класицизму, и романтизм з реалізмом, и декаданс. Провідною країною в художньому жітті Європи Гірськолижний, Як и в літературі, залишаюсь Франція.
У Другій половіні XIX ст. центр реалістічного напряму в Образотворче містецтві перемістівся Із Франції до России. Величезних Внесок у нього зроби Російські «передвижники» - учасники демократичного об'єднання «Товариства Пересувна художніх виставок», створенного в 1871 р. І. М. Крамського, І. Є. Рєпін, В. І. Суриков, В. Г. Перов, О. К. Саврасов, І. І. Шішкін, І. І. Левітан, А. І. Куїнджі збагатілі Образотворче мистецтво реалістічне псіхологізмом, майстерністю соціального узагальнення и поетізацією рідної природи.
В Останній третіні сторіччя на Грані реалізму и декадансу з'являється новий напр - імпресіонізм (від французької «імпресіон» - Враження). Імпресіонізм зайнять в Історії мистецтва Місце, Яке дорівнює цілім мальовничому епоха, хоча сам рух охопів Лише 12 РОКІВ и 8 виставок.
Точкою відліку послужила творчість Едварда Мане. Його картини " Сніданок на траві» й «Олімпія» стали подією и вплінулі на становлення майбутніх імпресіоністів, но сам художник офіційно до руху НЕ прілучівся. За Рік до Смерті в 1882 р. ВІН написавши одну з найбільш довершення своїх картин - Бар «Фолі-Бержер».
Як ансамбль художніків, які захіщають спільні цілі в містецтві, імпресіонізм заявивши про себе у 1874 р., Коли група молодих жівопісців влаштуван виставку своїх картин в одному з парізькіх фотоательє. Група включала в себе Клода Моне, П'єра-Оґюста Ренуара, Каміля Піссарро, Альфреда Сіслея, Едґара Деґа, Берту Морізо. Назва представленого на віставці пейзажу Клода Моне «Враження. Схід сонця»и дало назву творчості ціх художніків.
Імпресіоністі запропонувалі нове бачення світу и Нові принципи малярства. Смороду спріймалі навколишне дійсність Як нескінченну зміну Враження. Картина стає немовби Конвенцію Ради Європи кадром, фрагментом рухом світу (в цьому відчувається Вплив нового тоді ТЕХНІЧНОГО досягнення - Фотографії). З'явилася свіжість и безпосередність в зображенні повсякдення життя сучасного Міста, йо пейзажів, вигляда, побуту и ​ ​ розваг йо мешканців. Найважлівішім правилом імпресіоністів стала робота на відкрітому повітрі - на пленері, завдякі Чому у своїх пейзажах їм вдалось Створити Відчуття вібліскуючого сонячного світла, багатства фарб природи, передаті рух Повітря.
Імпресіоністі ввели и нову мальовничо техніку, відмовіліся від змішаніх кольорів, почали писати чистими яскравими Фарба, густо наносячі їх Конвенцію Ради Європи мазками (при спрійнятті, оптично змішуючісь, для глядача смороду давали потрібній тон).
Мальовничі завоювання імпресіоністів стало основою творчості и Було підняте на нову висоті постімпресіоністамі - так умовно назівають художніків, розквіт творчості якіх настав після и на Основі досягнення імпресіонізму. Це булі Поль Сезанн, Вінсент Ван Гог, Поль Гоген. Смороду Вже не булі однодумців, но Кожний з них шукаю художні засоби и можлівості для Створення нового мистецтва, для пізнання НЕ зовнішньої, а істінної суті речей. Своїм мистецтвом і життя смороду заперечувалі буржуазний Спосіб життя (відмовівся від свого середовища син банкіра Сезанн, удачливий комерсант Гоген залиша кар'єру и сім'ю заради живопису и віїхав на Таїті, кинув проповідніцьку ДІЯЛЬНІСТЬ Ван Гог). Чи не знайшовші гармонії в сучасному суспільстві, художники звернули до природи, но прагнулі відобразіті Вже не мить, а вічність. Творчість Сезанна, Ван Гога и Гогена справила великий Вплив на весь подалі розвиток художньої культури.