Рельєф та клімат.

Рельєф території Національного природного парку «Гуцульщина» складний і неоднорідний. Тут виділяють передгірну височинну область – Покутське Передкарпаття з переважаючими висотами 350-500 м над рівнем моря та область Зовнішніх Карпат, де абсолютні висоти сягають 1450-1470 м. Гірські хребти простягаються паралельними пасмами з північного заходу на південний схід. Вони здебільшого мають широкі гребені та відносно похилі схили. Між ними пролягають широкі міжгірні улоговини. Такий характер рельєфу сприяє доступності та зручності рекреаційного освоєння території Національного парку.............................................................................................

Рис.3. Покутське Передкарпаття.

Найвищою вершиною НПП «Гуцульщина» є гора Ґрегіт, висотою 1472 м н. р. м. Її схили вкриті кам’яними розсипами, які мають місцеву назву «ґреготи». На деяких хребтах, зокрема на Сокільському, виступають скелі висотою 20-40 м, які є популярним місцем тренувань туристів, скелелазів та альпіністів.

Рис.4. Гора Ґрегіт

Територія Парку помережена численними річками і потоками. Найбільші з них – Лючка, Пістинька, Рибниця, Черемош, які є правими допливами р. Прут. У гірській місцевості та при виході з гір річки утворюють перекати, плеса, водоспади, які місцеве населення називає «гуками» через гуркіт і шум, які вони спричиняють. Водоспади і плеса є популярними зонами відпочинку.

Рис.5. Річка Пістинька.

Рис.6. Річка Рибниця.

Особливим попитом любителів водних видів відпочинку та спорту користується річка Черемош, яка протікає вздовж південної межі Парку. З нею пов’язано багато легенд, переказів, бувальщин, вона оспівана поетами та піснярами. Мальовничий Черемош є однією з візитних карток не лише гуцульського краю, але й Українських Карпат.

Рис.7. Річка Черемош.

Ще однією перлиною Парку є озеро Лебедин, що знаходиться в однойменному урочищі на висоті 650 м н. р. м. Цей унікальний природний комплекс є улюбленим місцем відпочинку місцевого населення та гостей краю. Під впливом місцевої чарівної природи написані знамениті пісні «Гуцулка Ксеня», «Червоні маки» та інші. Територія Парку багата на мінеральні джерела питної води, соляні джерела (з ропи яких колись виварювали сіль).

Рис.8. Озеро Лебедин.

До річкової мережі НПП «Гуцульщина» тяжіє й мережа автошляхів. З доріг, що пролягають вздовж річок, відкриваються привабливі й захоплюючі краєвиди навколишніх лісів, полонин, гірських пасмів.

Одне з найцінніших багатств Національного парку «Гуцульщина» – ліси. У низинній частині переважають листяні ліси, здебільшого дубові. Крім дубів у нижньому деревному ярусі ростуть бук і граб, а у вологіших місцезростаннях – ясен, береза, в’яз, в підліску – ліщина, глід, крушина, бузина та інші види. Низькогірні пасма вкриті буково-грабовими лісами з домішками ялиці, смереки, явора, берези, вищі – смереково-буковими та смерековими лісами, а схили найвищих пасм – вторинними смерековими лісами, які починаються з висоти 450-650 м н.р.м. Під горою Ґрегіт збереглися фрагменти смерекових квазіпралісів, а на хребтах Сокільський та Каменистий – корінні букові ліси з домішкою ялиці й явора. Пралісові формації мають винятково важливе екологічне, науково-практичне, пізнавальне значення. Вони є еталонами живої природи, сприятливим середовищем для збереження популяцій рідкісних та зникаючих видів флори і фауни, можуть бути зручними і довготривалими моделями при дослідженнях змін клімату, рослинності тощо.

Рис.9. Ліси НПП «Гуцульщина».

Клімат на території Парку помірно-континентальний з достатнім та надмірним зволоженням, нежарким літом, м’якою зимою, теплою осінню. Тут виділяють дві термічні зони – прохолодну, яка охоплює райони середньо - та низькогір'я Зовнішніх Карпат, і помірну – Покутське Передкарпаття. У ґрунтовому покриві переважають бурі гірсько-лісові щебенюваті та дерново-буроземні ґрунти [2].

2.2 Флора та фауна.

Багата та різноманітна флора і фауна Парку. За попередніми даними тут зростає 876 видів судинних рослин, 234 мохоподібних, 302 макроміцетів, 242 видів лишайників, загалом – 1724 таксонів. Серед них 67 видів належать до категорії рідкісних і занесені до Червоної книги України, зокрема, плаун річний (п. колючий), баранець звичайний, сосна кедрова європейська, лунарія оживаюча, беладонна звичайна, пізньоцвіт осінній, лілія лісова, цибуля ведмежа, підсніжник білосніжний, білоцвіт весняний, шафран Гейфелів, косарики черепитчасті, тирличі безстеблий та роздільний, рутвиця смердюча, відкасник осотоподібний, пухирник південний, 27 видів зозулинцевих тощо. Реліктами є 23 види та 12 видів ендеміками. Список вищих рослин, занесених до Регіонального Червоного списку, включає 38 видів, зокрема аконіт волотистий, сонцецвіт звичайний, тирлич хрещатий, оман високий тощо.

Рис.10. Лунарія оживаюча.

Рис.11. Сосна кедрова європейська.

Рис.12. Баранець звичайний.

Рис.13. Беладонна звичайна.

Рис.14. Шафран Гейфелів.

Рослинність НПП «Гуцульщина» характеризується значною ценотичною різноманітністю і загалом добре репрезентує рослинний покрив Покутських Карпат. Тут відмічено 80 асоціацій та угруповань рівня асоціації 47 союзів 30 порядків 21 класу рослинності. Серед них наявні 14 асоціацій, занесених до Зеленої книги України, особливо цінними є угруповання букових лісів з домінуванням у травостої лунарії оживаючої, барвінку малого, цибулі ведмежої, угруповання скельнодубово– звичайнодубових лісів, угруповання сосни гірської тощо.

Багатою є фауна Парку. Станом на 2012 рік проінвентаризовано 1357 видів, в тому числі: 51 вид ссавців, 172 – птахів, 14 – земноводних, 8 – плазунів, 36 – риб і круглоротих, 19 – молюсків, 15 – червів, 1040 – комах, 2 – ракоподібних. До Червоної книги України занесено 85 видів, серед них ведмідь бурий, видра річкова, кіт лісовий, рись, лелека чорний, глушець, тетерук, орябок, орел-карлик, підорлик малий, сорокопуд сірий, сова довгохвоста, сич волохатий, дятли трипалий, зелений та білоспинний, лосось дунайський, чоп малий, мінога українська, саламандра плямиста, тритони альпійський та карпатський, п’явка медична, 28 видів комах та ін. [2].

Рис.15. Ведмідь бурий.

Рис.16. Орел-карлик.

Рис.17. Мінога українська.