Катаральний мастит

(mastitis catarrhalis) — запалення вим’я з переродженням та відторгненням покривного епітелію слизової оболонки молочної цистерни та молочних проток (катар цистерни й моло-чних ходів) або залозистого епітелію альвеол (катар альвеол), що виникає внаслідок порушення правил доїння (грубе, нерегулярне доїння, неповне видоювання), переохолодження, ударів, проникнення

патогенної мікрофлори. Ознаки: загальний стан тварини мало змі-

нений, апетит трохи погіршується. Уражена частка вим’я трохи збі-

льшена, місцева температура може не підвищуватися, болючість не-

значна. У товщі тканини ураженої частки промацуються невеликі

ущільнення. Біля основи дійок і в нижній частині частки можуть

промацуватися невеликі флуктуючі ділянки. Молочна продуктивність

корови знижується. Молоко з ураженої частки стає водянистим, з до-

мішками згустків та пластівців казеїну. Характерно, що при катарі

молочної цистерни та молочних ходів згустки виділяються лише на

початку доїння, а при катарі альвеол — протягом усього доїння.

Персистентне жовте тіло.

Це жовте тіло, яке не розсмокталося протягом 30 діб після родів або попереднього статевого циклу, або не завершився вагітністю. Основною причиною затримки жовтого тіла є паталогічний стан слизової оболонки матки (запальні та дистрофічні процеси, подразнення ендометрію мікробами та їх токсинами, чужорідні тіла у матці). Концентрація прогестерону у крові таких тварин домінує над концентрацією естрогенів і створює перешкоди для росту фолікулів. Це призводить до анафродизії. Етіологія. Незбалансована і неповноцінна годівля, тривалий підсисний період, запальні або дистрофічні процеси в матці. Патогенез. Затримане жовте тіло, продовжуючи секрецію прогестерону, гальмує ріст і розвиток фолікулів в результаті чого затримується синтез естрогенів і порушується функція матки. Ознаки. Основна ознака – подовження періоду між статевими циклами після осіменіння, відсутність стадії збудження статевого циклу протягом 45-ти і більше днів після отелення. Матка зменшена, стінки дряблі, скоротлива здатність знижена або відсутня. Лікування: Спочатку потрібно усунути основну причину затримки інволюції жовтого тіла (супутні запальні процеси у матці), після чого часто ця залоза перестає функціонувати сама по собі і статева циклічність у тварин відновлюється. Потрібно створити добрі умови годівлі, звернувши увагу на забезпеченість вітамінами і мікроелементами; проводити моціон і контакт з самцем.

12. Техніка проведення діагностики вагітності зовнішніми методами.

Зовнішнє дослідження корів проводять у другій половині вагітності (з 5-го місяця) за допомогою огляду, пальпації та аускультації. Краще це робити вранці, до годівлі тварин. Огляд. Тварину ставлять на рівне місце, щоб виявити ймовірні ознаки вагітності: зміни контурів черева, набряки кінцівок, черевної стінки, вим’я, статевих губ, западання крижів. Точною ознакою вагітності є помічений рух плода. Пальпація. Ставши з правого боку біля тварини і приклавши долоню лівої руки до правої черевної стінки по уявній лінії, проведеній від колінного суглоба до пупка, натискають на черевну стінку, відтискають її всередину, а потім швидко відводять руку назад, не відриваючи її від поверхні шкіри. Зміщений під час натиску плід повертатиметься у попереднє

положення, наштовхнеться на долоню, і дослідник відчує поштовх твердого тіла. Аускультація. За допомогою фонендоскопа прослуховують у цьому ж місці тони серця плода (120 – 130ударів/хв).

Проте за даними зовнішнього дослідження неможливо діагностувати вагітність на ранніх стадіях.

Асфіксія новонароджених.

виявляється у двох формах: легкій і важкій. Ознаки: при легкій формі (синюха) слизові оболонки новонароджених ціанотичні, дихання сповільнене з хрипами, пульс частий і слабкий, з ротової порожнини висувається набряклий язик, усі рефлекси збережені. При важкій формі (біла асфіксія) слизові оболонки бліді, спостерігається повне випадання рефлексів, дихальні рухи відсутні або супроводжуються сильними хрипами, тони серця ослаблені, пульс не промацується, язик випадає, пупкові судини кровоточать. Лікування. Звільняють ротову і носову порожнини новонародженого від аспірованого слизу та навколоплідної рідини, протираючи їх марлевою або паперовою серветкою, піднімаючи тварину за тазові кінцівки і нахиляючи її голову або, обережно струснувшиобприскують новонароджену тварину холодною водою і розтирають її тіло солом’яним жмутом або роблять їй штучне дихання, ритмічно стискаючи і розслабляючи грудну клітку; кладуть тварину так, щоб задня частина її тулуба була вище голови;

для збудження дихального центру вводять підшкірно 1 мл 1 %-го

розчину лобеліну; для підтримання серцевої діяльності — 2, 5 – 5 мл 20 %-го розчину кофеїну.

13.Статева і фізіологічна зрілість. Їх значення. Статева зрілість - здатність самок і самців відтворювати потомство. Характеризується виникненням складних процесів сперматогенезу і овогенезу. З приходом зрілого віку статеві залози тварин виробляють гормони, що зумовлюють появу в самок специфічних явищ: тічки, статевого потягу, охоти й овуляції, а й у самців — здатність до коїтусу. Тварини набувають характерних для їх статі рис. Статева зрілість настає раніше, ніж закінчуються зростання та розвитку фізіологічного. Так, статева зрілість у коней настає у віці 18 міс, у ВРХ — 6—10, у овець — 7—8, у свиней — 5—8 міс. Наставання зрілого віку не свідчить про готовність організму до відтворення потомства.Молодих тварин використовують для отримання приплоду під час досягнення ними фізіологічної зрілості, що вони, досягнувши певного віку (кобили — 3 років, корови — 16—18 міс, свині — 9—12, вівці і кози — 12—18 міс), має 70% живої маси, властивою дорослим тваринам даної породи.

Техніка проведення діагностики субклінічних маститів за допомогою димастинової проби. Для виявлення субклінічних маститів важливо провести ретельне клінічне обстеження молочної залози та визначити органолептичні зміни якості молока. Дослідження проводять перед доїнням і після нього. Димастин - це порошок, до складу якого входить поверхнево-активна речовина, індикатор, гіпосульфіт і глауберова сіль. Дослідження проводять на молочно-контрольних пластинках біля корів. Для цього з кожної частки вим’я видоюють по 1 мл молока і додають 1 мл розчину димастину з пляшки піпеткою-автоматом. Суміш перемішують дерев’яною, скляною або пластмасовою паличкою протягом 30 с. Реакцію оцінюють за утворенням згустку і забарвленням суміші. Утворення желеподібного згустку пов’язане з вмістом у молоці великої кількості лейкоцитів. Його консистенцію позначають хрестами (від одного до чотирьох): один хрест (+) - дуже слабий згусток, суміш молока з реактивом тягнеться за паличкою у вигляді нитки; два хрести (++) - слабий згусток; три хрести (+++) - желе має консистенцію сирого курячого яйця, який важко викинути паличкою із заглибини пластинки; чотири хрести (++++) - дуже щільний згусток, який легко викидається паличкою із заглибини пластинки. Реакція, позначена трьома хрестами, вважається сумнівною, чотирма – позитивною.

14.Акушерські інструменті та їх використання. Усі інструменти, які використовуються для надання акушерської допомоги, можна розділити на три групи: 1) інструменти для витягування плода; 2) допоміжні інструменти; 3) інструменти для фетотомії. І нструменти для витягування плода. Акушерські мотузки і тасьми вважаються головними інструментами для витягування плода і виправлення неправильних членорозміщень. Перш ніж накладати мотузку, з неї формують одинарну або подвійну петлю. Акушер фіксує петлю на останній фаланзі середнього пальця і, затиснувши пальці у вигляді клину, вводить руку в родовий канал, до тієї частини тіла плода, що підлягає фіксації. Одягнувши петлю, другою рукою натягують мотузку, і петля затягується. Очні гачки (тупі і гострі) використовують для виправлення неправильного положення голови чи витягування плода, коли іншими методами цього зробити неможливо. Перед використанням до кільця гачка прив’язують мотузку або на одну мотузку надівають два гачки так, щоб їх гострі частини були спрямовані один напроти одного. Живим плодам гачки вводять тільки у внутрішні кути очей. Для витягування мертвих плодів, гачки закріплюють у будь-яких міцних тканинах. Реберний гачок застосовують для підтягування мертвого плода за ребра у родові шляхи і для перелому ребер при фетотомії. Допоміжні інструменти. Петлепровідники Лінгорста і Цвіка, петлепилопровідник Афанасьєва використовують для обведення мотузки або дротяної пилки навколо будь-якої частини плода. Акушерська клюка Кюна і Афанасьєва на кінцях вилки має отвори, через які проводять акушерську мотузку і фіксують клюку на потрібній частині плода.Цим інструментом можна відштовхувати і витягувати плід, виправляти неправильні членорозміщення, позиції, положення і передлежання. Інструменти для фетотомії. Перстнеподібні ножі складаються із леза і закріплених на ньому одного або двох кілець для фіксації ножа на вказівному чи середньому пальцях. При введенні таких ножів у родові шляхи і витягуванні їх назад, лезо ножа прикривається пальцями руки. Приховані ножі бувають двох видів: у одного лезо висувається із ручки вперед (ніж Афанасьєва), а у другого лезо виступає поміж металевих пластин ручки в бокову щілину (ніж Малькмуса). Ножі використовуються для розсікання м’яких тканин плода. Дротяна пилка являє собою звитий в різних напрямках дріт. Пилку обводять з допомогою петлепилопровідника Афанасьєва навколо якої-небудь частини плода і, натягуючи за кінці, надають рухів. Фетотом Афанасьєва складається із двох металевих стволів, які паралельно з’єднані на кінцях хомутом і головкою, а у середній частині – перехідною муфтою. Шпателі застосовують для відокремлення шкіри від м’язів при закритих методах фетотомії. Існують прямі, зігнуті і жолобоподібні шпателі.

Сальпініт. Сальпінгіти – запалення яйцепроводів. Виділяють гострі та хронічні, асептичні та гнійні сальпінгіти. Ураження яйцепроводів можуть обмежитись слизовою оболонкою, захопити м”язовий шар або серозний покрив. При гострих або хронічних катаральних сальпінгітах відбувається лейкоцитарна інфільтрація слизової оболонки яйцепроводів, набряк її складок та заповнення просвіту яйцепроводу катаральним секретом. Гострий і хронічний гнійний сальпінгіт перебігає у формі гнійно-катарального запалення, при цьому на слизовій оболонці з”являються ерозії та виразки, іноді некротично-фібринозні та дифтеричні відкладення. За хронічного перебігу розвивається рубцева тканина. Одним із методів лікування є хірургічний, що передбачає проведення операції сальпінгостоматомії – висічення облітерованої ділянки яйцеводу з наступним анастомазуванням кінець у кінець.

Сухі роди. Недостатню зволоженість родових шляхів під час просування плода прийнято називати сухими пологами. Етіологія. Найбільш частою причиною сухих пологів є передчасний (до повного розкриття каналу шийки матки) мимовільний або штучний розрив плодового міхура. Клінічні ознаки і діагноз. Внаслідок передчасного відходу навколоплідних вод родові шляхи стають сухими. Пологи приймають затяжний характер, хоча потуги нормально виражені. Лікування. Родові шляхи і перед частини плода змащують маслянистими речовинами або використовують ослизнюючі рідини, а потім приступають до ручного витягування плода.

15.Роди. Роди — фізіологічний процес виведення з організму вагітної самки дозрілого живого плода, плідних оболонок та рідин, що відбувається в результаті активних скорочень матки (переймів) та черевного преса (потуг) за участю всього організму матері й плода. Родовими силами, що забезпечують виведення плода з матки, є скорочення м’язів матки — перейми та скорочення м’язів черевної стінки й діафрагми — потуги. Залежно від їх характеру та змін, що відбуваються у статевих органах під час родів, розрізняють три їх стадії: перша — підготовча, або стадія розкриття шийки матки; друга — родова; третя — послідова. За нормальних родів плід виводиться за 20 – 30 хв самостійно. При затягуванні родів досліджують тварину, стан її родових шляхів та розміщення у них плода. Відразу після народження тварини чистою серветкою звільняють від слизу її ніздрі, рот й очі. Якщо пуповина обірвалася сама, то занурюють її куксу в скляночку з 5 % спиртовим розчином йоду або 5 % розчином карболової кислоти.

Будова яєчника і яйцеклітини у корів.

Яєчники є парними статевими залозами, в яких утворюються яйцеклітини та виробляються жіночі статеві гормони. Зверху яєчники вкриті білковою оболонкою, внутрішня поверхня якої вистелена зародковим епітелієм. У корів яєчники овально-видовженої форми, 2 – 4 см завдовжки і 1 – 2 см завширшки. На розрізі яєчника помітно два шари: зовнішній — корковий, або фолікулярний, і внутрішній — мозковий, або судинний. У корковому шарі можна виявити фолікули на різних стадіях дозрівання: первинні (примордіальні), вторинні й порожнинні (третинні або граафові пухирці). Яйцеклітина — одна з найбільших клітин організму. Вона має кулясту форму, її діаметр 0, 12 – 0, 14 мм. За об’ємом вона більшаза спермій у 10 – 20 тис. разів, а за довжиною — удвічі. В яєчниках самок відбувається овогенез — процес розвитку і дозрівання яйцеклітин. У цьому процесі розрізняють три стадії: розмноження, росту й дозрівання.

Техніка визначення пат. форм сперміїв в еякуляті.

Свіжовзяту сперму для зручності підрахунку сперміїв розріджують 1 %-м розчином натрію хлориду: барана у 20 – 30 разів, бугая в 10 – 15, жеребця і кнура в 2 – 3 рази або зовсім не розріджують. Для цього до краплі сперми очною піпеткою додають відповідну кількість 1 %-го розчину натрію хлориду і обережно перемішують. Беруть невелику краплю відповідно розрідженої сперми, наносять її на кінець знежиреного й сухого предметного скельця і, нахиливши його, дають можливість краплі стекти або роблять з неї тоненький мазок. Висушують його на повітрі протягом 1 – 2 хв і фіксують 96 %-м спиртом-ректифікатом. Споліскують дистильованою водою і фарбують розчином азур-еозину чи метиленового синього 3 – 5 хв. Змивають фарбу водою, висушують мазок і розглядають його під мікроскопом при збільшенні в 600 разів. У кожному полі зору підраховують і записують кількість нормальних і патологічних сперміїв.

16. Імпотенція. Види імпотенції

Імпотенція — розлади відтворної здатності, що ви-

являються у самців розладами парування (парувальна імпотенція) чи неможливістю запліднення. Вона може бути уродженою та набутою. Запліднювальна імпотенція виникає на ґрунті розладів сперміогенезу чи патології додаткових статевих залоз. Вона також може бути уродженою і набутою. Парувальна імпотенція - уроджені та спадково зумовлені розлади органів парування. Гіпоплазія статевого члена. При рефлексологічному дослідженні молодого бугая він проявляє локомоторний та обіймальний рефлекси, але ерекція статевого члена виявляється слабко. Статевий член малих розмірів. Кровотеча з верхівки статевого члена під час ерекції спостерігається у молодих бугаїв як уроджена аномалія статевого члена. Дисфункція ретракторних м’язів статевого члена — виявляється у спазмі цих м’язів під час садки на корову або під час взяття сперми на штучну вагіну, внаслідок чого статевий член не виходить з препуційного мішка. Хвороба є спадковою, тому таких бугаїв вибраковують. Персистуюча вуздечка як збереження уродженої (нерозірваної) зв’язки статевого члена зі стінкою препуційного мішка, що виявляється в наявності складки слизової оболонки препуція, яка виступає над швом статевого члена (вільна або розірвана вуздечка) і може спричиняти гальмування або спотворення статевих рефлексів або викривлення статевого члена. Бугаї з такою патологією підлягають хірургічному лікуванню — розсікають вуздечки. Запліднювальна імпотенція - Уроджені та спадково обумовлені аномалії статевих органів. Гермафродитизм (інтерсексуалізм, двостатевість) — уроджена аномалія, за якої в одного індивіда одночасно розвиваються елементи мюллєрових та вольфових проток, що може виявлятися у справжній двостатевості. Крипторхізм — уроджена аномалія, що виявляється в затриманні опускання сім’яників у калитку. Гіпоплазія сім’яників — недостатній розвиток сім’яників як прояв спадково зумовленого розладу ембріонального розвитку. Розлади статевих рефлексів. До розладів статевих рефлексів відносять спотворення їх прояву та гальмування.

Статевий цикл. Його види у самок с/г тварин. Комплекс фізіологічних і морфологічних змін у статевій системі і організмі самки загалом від овуляції до овуляції називається статевим (естральним) циклом. Характерні для статевого циклу специфічні зміни у статевій системі самок, їх поведінці, як і в організмі в цілому, періодично повторюються протягом усього репродуктивного життя самки аж до клімактеричного періоду. В статевому циклі розрізняють три стадії: збудження, гальмування та врівноваження. Стадія порушення характеризується яскравим проявом всіх сексуальних процесів – тічки, статевого збудження, полювання і овуляції. Тічка – виділення прозорого слизу із статевих органів самки. Характеризується почервонінням і набуханням слизової оболонки переддвер’я піхви і піхвової частини шийки матки. Статеве збудження – зміна в поведінці самки яскраво вираженою реакцією організму у вигляді занепокоєння, лякливості, відмови від корму. Статева охота – позитивна сексуальна реакція самки на самця, тобто прояв у самки статевого рефлексу в присутності самця. Овуляція – це розтин дозрілого фолікула яєчника і вихід з нього яйцеклітини. Стадія гальмування статевого циклу починається відразу ж після стадії збудження (після овуляції): зникають ознаки тічки, статевого збудження і полювання, самка заспокоюється, тікає від самця, у неї відновлюються апетит і удій. В яєчнику на місці овулирующий фолікула утворюється жовте тіло, яке виробляє гормон вагітності – прогестерон. Стадія врівноваження статевого циклу настає після стадії гальмування і характеризується у самки негативними відносинами до самця і відсутністю ознак збудження. Статевий цикл у самок за течією може бути повноцінним, виявляється тічкою, статевим збудженням, полюванням і овуляцією, і неповноцінним, коли випадає один або декілька ознак циклу.

Придаткові статеві залози у самців. Їх роль.

Придаткові статеві залози – це міхурцеподібні, передміхурова, цибулинні (луковичні, куперові), уретральні залози. Міхурцеподібні – це парні залози, розміщені над шийкою сечового міхура. У бугая, барана, цапа вони бугристі, у кнура і жеребця – гладенькі, мішкоподібної форми, відкриваються одним або двома протоками в уретральний канал. Секрет міхурцеподібних залоз містить білки, ліпіди, фруктозу, лимонну кислоту. Передміхурова залоза розташована біля шийки сечового міхура на початковій частині уретри і частково в її стінці. Вона відкривається в сечостатевий канал численними протоками. Секрет передміхурової залози містить ферменти, що викликають скорочення м’язів матки. Цибулинні (куперові) – Це парні залози, розміщені біля перегину сечостатевого каналу. Вони добре розвинені у кнура. Їх секрет густий, клейкий і виділяється наприкінці еякуляції і при контакті із зовнішнім середовищем стає желеподібним і закупорює шийку матки свині, що перешкоджає витіканню сперми. Уретральні – це численні залози, розміщені у слизовій оболонці вздовж усього сечостатевого каналу. Секрет уретральних залоз виділяється першим і промиває сечостатевий канал від залишків сечі перед проходженням сперми.

17.Мастити: етіологія, класифікація, економічні збитки. Етіологія. Порушення відтоку молока з якогось місця або із залози в цілому в результаті закупорки молочних проток; погане здоювання молока у вимені або певної її частини. Захворювання здебільшого виникає на початку післяродового періоду як ускладнення серозного набряку вим'я. Виникнення маститу спричиняє порушення крово- і лімфообігу внаслідок над­мірного передродового серозного набряку вим'я, переохолодження або ушибів. Важливу роль в етіології відіграє наявність септичних вогнищ у статевих органах, у матці, в зв'язку з післяродовими ускладненнями (затриманням по­сліду, ендометритами).Мастити бувають серозними, катаральними, гнійними. Також класифікують абсцеси, флегмони вим’я. Існують також геморагічні і специфічні мастити. До специфічних маститів відносять: туберкульоз вим’я, актиномікоз, ящурний мастит.Економічний збиток від маститів складається з таких основних категорій: зниження молочної продуктивності; вибракування молока; зниження сортності молока; недоотримання телят; недоотримання молока при вибракуванні корів; витрати на лікування хворих тварин.

Набряки вагітних тварин.

Набряк вагітних — це накопичення транссудату у пухкій підшкірній клітковині з локалізацією у вентральних ділянках грудей, підгрудка, черевної стінки, молочної залози, тазових кінцівок за наявності загального або місцевого венозного застою. Найчастіше зустрічається ця патологія у корів і кобил. Набряк може обмежуватися одним органом, або бути генералізованим та масивним. Виникає захворювання як наслідок загального чимісцевого венозного застою крові переважно у корів і проявляється нагромадженням у підшкірній клітковині транссудату. Сприяючим фактором є годівля малопоживними грубими або водянистими кормами, мінеральне голодування, відсутність моціону, здавлюваня вен збільшеною маткою. Симптоми. Захворювання проявляється безболісними холодними припу­ханнями задніх кінцівок, промежини, статевих губ і вентральної стінки черева. Лікування. Створення сприятливих умов догляду, годівлі і утримання: вилучення з раціону соковитих кормів і солі, обмежене напування, надання моціону, виконання масажу за ходом лімфатичних судин (від вим'я до грудей, а кінцівки — знизу вгору).

Макроскпічна оцінка визначення якості сперми бугая. При візуальній оцінці отриманого еякуляту визначають його об’єм, колір, запах, консистенцію та визначають наявність у ньому домішок. Об’єм еякуляту визначають відразу після взяття сперми у плідника. Колір сперми визначають візуально, оглядаючи її на світло крізь стінку скляного спермоприймача чи мензурки. Запах сперми. Звичайно нормальна сперма не має специфічного запаху. Сперма бугая має запах свіжого молока. Консистенція сперми. Сперма бугая має вершкоподібну консистенцію. Сіруватий чи голубуватий відтінок сперми свідчить про олігоспермію (низьку концентрацію сперміїв), жовтий — про домішки сечі, рожевуватий, червонуватий чи навіть темно-червоний — про домішки крові, зеленуватий — про наявність гною. При хронічних гнійних процесах у сім’яниках чи їх придатках сперма може мати гнійний запах.

18.Неплідність та яловість. Неплідність—поняття біологічне і означає появу (стерилітет) або тимчасову втрату репродуктивної здатності. Більшість гінекологічних хвороб виникає у післяродовий період, але через несвоєчасну діагностику або неефективне лікування переходять у хронічну або приховану форму, зумовлюючи тимчасову чи постійну втрату організмом відтворної здатності (неплідність).Класифікують такі форми неплідності. Виділено сім основних форм неплідності, зумовлених як станом тварин, так і порушеннями умов годівлі, утримання й експлуатації тварин, хворобами статевих та інших органів, а також недоліками в осіменінні самок. Неплідність стареча — результат глибоких атрофічних змін у матці і яєчниках, які розвиваються у самок з віком. Кліматична неплідність — порушення плодючості тварин внаслідок пригнічення функції органів розмноження в результаті негативного впливу на організм несприятливих географічних факторів і кліматичних умов. Експлуатаційна неплідність виникає як наслідок однобокої надмірної експлуатації тварин. Симптоматична неплідність — порушення плодючості самок, спричинена захворюванням статевих та інших органів. Штучна неплідність — порушення відтворення тварин внаслідок неправильної організації і проведення штучного осіменіння.

Техніка штучного осіменіння кобил.

Кобил осіменяють розрідженою або нерозрідженою спермою мануально (за допомогою стерильного еластичного гумового катетера, з’єднаного з 20-мілілітровим шприцом чи скляною ампулою) або візуально (за допомогою скляного чи поліетиленого катетера та піхвового дзеркала). Мануальне осіменіння кобил за допомогою катетера. Заводять кобилу в станок або надівають на неї парувальну шлею. Забинтовують хвіст від кореня до половини ріпиці чистим полотняним бинтом і обмивають зовнішні статеві органи тампоном, змоченим чистою теплою водою. Беруть чистий стерильний катетер і шприц, обробляють їх 70 %-ним спиртом і 3 – 4 рази промивають 7 %-м розчином глюкози. Зовні протирають катетер спиртовим тампоном. Беруть із термоса баночку з охолодженою до 2 – 4 °С спермою, витримують її 30 хв при кімнатній температурі або підігрівають протягом 5 – 10 хв у теплій воді при температурі 18 – 25 °С. Перевіряють рухливість сперміїв під мікроскопом. Набирають у шприц сперму. На праву руку надівають стерильну гумову чи поліетиленову рукавицю і зволожують її 0, 9 %-м розчином натрію хлориду. У праву

руку беруть звужений кінець гумового катетера Знаходять отвір шийки матки, визначають ступінь її розкриття і спрямовують кінець катетера в її канал, просуваючи його лівою рукою у матку на глибину 10 – 15 см. Після цього помічник приєднує до вільного кінця катетера шприц (чи ампулу) зі спермою і, натискаючи на поршень, вводить її в матку. Необхідна доза спермии на одне осіменіння — 25 – 30 мл. Після осіменіння кобили катетер виймають з піхви і дезінфікують, руки миють і також дезінфікують. Осіменіння кобил за допомогою скляних ампул. Протирають поверхню ампули зі спермою спиртовим тампоном знімають ковпачок і приєднують гумову трубку, з’єднану з кулями Річардсона. Вводять руку з ампулою в піхву кобили, знаходять шийку матки і вводять ам-

пулу в її канал на глибину 10 – 12 см. Натискаючи на кулі Річардсона, вводять сперму в матку. Виймають ампулу з піхви і обробляють відповідно ампулу, трубку й руки.

Муміфікація плоду. Муміфікація (висихання) плода — наслідок переривання вагітності, за якого шийка матки залишається закритою, порожнина матки стерильною, у яєчнику зберігається жовте тіло. Через зневоднення тканин, розсмоктування рідин плода, навколоплідних вод і оболонок, а також скорочення матки плід перетворюється на мумію. Лікування тварин у разі муміфкації плода проводять за такою схемою: розкриття шийки матки; звільнення матки від абортованого плода або продуктів його розкладу; знешкодження наявних у матці мікрофлори й токсинів; викликання розсмоктування жовтого тіла; стимулювання фолікулогенезу; стимулювання скорочень матки; загальностимулююча й симптоматична терапія.

19.Техніка нагнітання повітря у вим’я.

Корову здоюють, дезінфікують вим’я, вводять у кожну дійку стерильний молочний катетер і за допомогою апарата Еверса

нагнітають повітря до надання дійкам пружності й тимпанічного

звуку при постукуванні пальцем. Тоді виймають катетери і маса-

жують верхівки дійок. Якщо після цього вони пропускають назовні

повітря, то накладають на дійки марлеві лігатури, які знімають че-

рез 20 – 30 хв.

Техніка визначення невагітного стану корів ректальним способом. Насамперед дослідник готує себе і тварину до проведення ректального дослідження. Для цього обрізує нігті на руках Одягає халат, зверху на нього фартух, взуває гумові чоботи, закачує рукави халата, одягає нарукавник, добре миє руки з милом. афіксувавши тварину в станку, підходять до неї ззаду і трохи зліва, відводять хвіст лівою рукою на лівий бік. Склавши конусом пальці правої руки, вводять її через анальний отвір. Пальпацію статевих органів слід починати лише при повному

звільненні прямої кишки від калу і в момент її розслаблення. Якщо

стінка кишки перебуває в стані скорочення, то діагностичне дослідження проводити не можна; потрібно перечекати до моменту її розслаблення Під час розслаблення кишки просувають руку вперед. Тоді, подавши її назад у тазову порожнину, відшукують шийку матки. Пальпацію проводять легким погладжуванням пучками пальців з боку в бік. Дійшовши до верхівки правого рога матки, зразу внизу і збоку знаходять яєчник. Пальпують його, визначають розмір, форму, особливості поверхні, консистенцію, чутливість, наявність у ньому фолікулів, жовтого тіла. Про відсутність вагітності свідчить те, що вся матка розміщена у тазовій порожнині; роги її симетричні, при погладжуванні пальцями скорочуються; всю матку можна зібрати під долонею і пальцями руки; міжрогова борозна чітко промацується; яєчники розміщені у тазовій порожнині.

Техніка оцінки якості сперми по активності.

Під рухливістю (активністю) сперміїв розуміють їх здатність до прямолінійно-поступального руху. На пунктах штучного осіменіння розріджену сперму оцінюють лише за рухливістю сперміїв: за кожні 10 % сперміїв з прямолінійно- поступальним рухом ставлять один бал. коли у полі зору лише окремі рухомі спермії, їх позначають

буквами ПР (поодинокі рухомі), при наявності сперміїв лише з манежним рухом — буквою М, з коливальним — К. Якщо всі спермії нерухомі, то ставлять букву Н (некроспермія). Для оцінки активності сперміїв у збереженій спермі наносять на предметне скло поряд з краплею сперми краплю 2, 9 %-го розчину натрію цитрату, 1 %-го розчину двовуглекислої соди чи 0, 9 %-го розчину натрію хлориду, підігрітих до 38 °С, накривають обидві краплі накривним скельцем і визначають рухливість сперміїв на стику крапель. Результати оцінки густини сперми та активності у ній сперміїв позначають двома знаками (Г-9, С-8).

20.Профілактика хвороб новонароджених.

Своєчасний запуск корів, біологічно повноцінне та збалансоване годування, створення для вагітних самок нормальних умов утримання забезпечують отримання від них добре розвинених, стійких до різних захворювань телят. Для попередження виникнення пупкового сепсису у пологових відділеннях та профілакторіях дотримуються ветеринарно-санітарні правила. Особливо при наданні акушерської допомоги, обробці пуповини. Гіпотрофія новонароджених - порушення росту і розвитку телят після пологів внаслідок недостатнього їх харчування у внутрішньоутробний період і після народження. Гіпотрофія може бути вроджена та набута. Для профілактики необхідно створювати нормальні умов утримання та збалансованого годування тільних корів, особливо в сухостійний період, і телят після народження. Ослабленим новонародженим телятам з другого дня життя призначати шлунковий сік. Асфіксія новонароджених - стан, при якому в крові знижений вміст кисню і підвищений вміст вуглекислоти. Відразу після народження ротову порожнину і носові ходи теляти звільняють від навколоплідної рідини. Новонародженого піднімають за задні кінцівки, протирають носові отвори марлею, відсмоктують рідину з трахеї гумовим балоном або шприцом з гумовою трубкою. При затримці мезонію, забезпечують дачу молозива не пізніше 1-1, 5 год після народження. Для профілактики шлунково-кишкових розладів застосовують сухе молозиво, біостимулятор з молозива, штучний шлунковий сік. Кровотеча з пуповини - може бути артеріальним і венозним. Лікування при ньому часто не проводиться, оскільки грижа зникає протягом першого року життя. При вродженій відсутності анального отвору ділянку шкіри, що закриває анус, розсікають хрестоподібно. Утворилися шкірні клапті видаляють. На слизову прямої кишки і шкіру накладають кілька швів.

Поводження з плідниками при взятті сперми. Незадовго до садки бугаїв, кнурів і жеребців купають або обливають під теплим душем, а якщо це зробити з якихось причин не можна, то плідників обов'язково чистять пилососом або щіткою. Препуцій плідника обмивають теплою водою в передманежному приміщенні, дезинфікують розчином фурациліну чи 1 % -м розчином риванолу, потім препуцій і черево витирають стерильним туалетним папером або чистим лляним чи полотняним рушником. Беручи сперму від жеребця, технік докладає деяких фізичних зусиль. Як тільки жеребець стрибне на кобилу, технік підходить до неї, правою рукою приставляє вагіну до її крижа, а лівою спрямовує статевий член в отвір. Вагіну треба підставляти своєчасно тоді, коли плідник стрибнув на підставну тварину. Якщо технік запізниться, то статеві рефлекси можуть затухнути, після чого доведеться повторно чекати нового стрибка плідника. При взятті сперми від плідників уважно стежать за їхньою поведінкою, щоб запобігти нещасним випадкам. Особлива обережність потрібна при роботі з бугаями.

Техніка проведення діагностики субклінічних маститів за допомогою мастидинової проби. Змішують у пробірці або на молочно-контрольній пластинці по 1 мл досліджуваного молока і 1 мл 2 %-го розчину мастидину. Темно-бузковий або фіолетовий колір суміші та желеподібний згусток вважаються позитивною реакцією, а світлобузковий — негативною.

21. Роди. Роди — фізіологічний процес виведення з організму вагітної самки дозрілого живого плода, плідних оболонок та рідин, що відбувається в результаті активних скорочень матки (переймів) та черевного преса (потуг) за участю всього організму матері й плода. Родовими силами, що забезпечують виведення плода з матки, є скорочення м’язів матки — перейми та скорочення м’язів черевної стінки й діафрагми — потуги. Залежно від їх характеру та змін, що відбуваються у статевих органах під час родів, розрізняють три їх стадії: перша — підготовча, або стадія розкриття шийки матки; друга — родова; третя — послідова. За нормальних родів плід виводиться за 20 – 30 хв самостійно. При затягуванні родів досліджують тварину, стан її родових шляхів та розміщення у них плода. Відразу після народження тварини чистою серветкою звільняють від слизу її ніздрі, рот й очі. Якщо пуповина обірвалася сама, то занурюють її куксу в скляночку з 5 % спиртовим розчином йоду або 5 % розчином карболової кислоти.

Будова яєчника і яйцеклітини у корів.

Яєчники є парними статевими залозами, в яких утворюються яйцеклітини та виробляються жіночі статеві гормони. Зверху яєчники вкриті білковою оболонкою, внутрішня поверхня якої вистелена зародковим епітелієм. У корів яєчники овально-видовженої форми, 2 – 4 см завдовжки і 1 – 2 см завширшки. На розрізі яєчника помітно два шари: зовнішній — корковий, або фолікулярний, і внутрішній — мозковий, або судинний. У корковому шарі можна виявити фолікули на різних стадіях дозрівання: первинні (примордіальні), вторинні й порожнинні (третинні або граафові пухирці). Яйцеклітина — одна з найбільших клітин організму. Вона має кулясту форму, її діаметр 0, 12 – 0, 14 мм. За об’ємом вона більшаза спермій у 10 – 20 тис. разів, а за довжиною — удвічі. В яєчниках самок відбувається овогенез — процес розвитку і дозрівання яйцеклітин. У цьому процесі розрізняють три стадії: розмноження, росту й дозрівання.

Техніка визначення пат. форм сперміїв в еякуляті.

Свіжовзяту сперму для зручності підрахунку сперміїв розріджують 1 %-м розчином натрію хлориду: барана у 20 – 30 разів, бугая в 10 – 15, жеребця і кнура в 2 – 3 рази або зовсім не розріджують. Для цього до краплі сперми очною піпеткою додають відповідну кількість 1 %-го розчину натрію хлориду і обережно перемішують. Беруть невелику краплю відповідно розрідженої сперми, наносять її на кінець знежиреного й сухого предметного скельця і, нахиливши його, дають можливість краплі стекти або роблять з неї тоненький мазок. Висушують його на повітрі протягом 1 – 2 хв і фіксують 96 %-м спиртом-ректифікатом. Споліскують дистильованою водою і фарбують розчином азур-еозину чи метиленового синього 3 – 5 хв. Змивають фарбу водою, висушують мазок і розглядають його під мікроскопом при збільшенні в 600 разів. У кожному полі зору підраховують і записують кількість нормальних і патологічних сперміїв.

22. Техніка осіменіння свиноматок.

Штучне осіменіння свиноматок здійснюють розрідженою спер-

мою і фракційним методом. Свиноматок в охоті виявляють за допомогою кнурапробника. При щоденному триразовому виділенні свиней в охоті дорослих свиноматок осіменяють через 20 – 24, а молодих — 24 – 30 год від початку охоти. Виявлених в охоті свиноматок осіменяють двічі — відразу після виділення і через 12 год повторно. Доза розрідженої сперми на одне осіменіння — 1 мл/кг маси тварини, але не більше 150 мл із вмістом у ній 4 млрд активних сперміїв. Вийнявши з термоса флакони із спермою, ставлять їх у теплу воду (35 – 40 °С) на 10 – 15 хв і перевіряють рухливість сперміїв під мікроскопом. Фіксують свиноматку у спеціальній клітці. Шматком вати, який затиснутий корнцангом, обмивають у неї зовнішні статеві органи теплою перевареною водою, або розчином фурациліну. Розкривши трохи статеві губи свині, обережно вводять катетер у

піхву на глибину 35 – 40 см, спрямовуючи його по верхній стінці трохи вгору, а потім горизонтально, рухаючи катетер вперед-назад. Перевертають флакон чи пляшку зі спермою догори дном і піді-

ймають вище рівня спини тварини. При відкритій шийці матки сперма самопливом виливається у матку. Штучне осіменіння свиноматок

фракційним методом. Свиноматок фракційним методом. Цим методом сперму вводять у статеві органи свині фракціями: спочатку невеликий об’єм нерозрідженої сперми, а відразу після цього — розріджувач. Для введення сперми використовують спеціальний ампульний прилад, термос-прилад або універсальний зонд УЗК-5. Фіксують свиноматку у спеціальній клітці. Обмивають зовнішні статеві органи. Підвішують підготовлений прилад на планці клітки для осі-

меніння. Перед осіменінням свиноматок сперму в ампулі обережно

перемішують, нахиляючи та обертаючи прилад.

Набряки вагітних тварин.

Набряк вагітних — це накопичення транссудату у пухкій підшкірній клітковині з локалізацією у вентральних ділянках грудей, підгрудка, черевної стінки, молочної залози, тазових кінцівок за наявності загального або місцевого венозного застою. Найчастіше зустрічається ця патологія у корів і кобил. Набряк може обмежуватися одним органом, або бути генералізованим та масивним. Виникає захворювання як наслідок загального чи місцевого венозного застою крові переважно у корів і проявляється нагромадженням у підшкірній клітковині транссудату. Набряк може виникати внаслідок токсикозів, захворюваннь, небезпечних для життя, наприклад застійної серцевої недостатності, або доброякісних новоутворень, захворювань серця, печінки, легень, нирок. Сприяючим фактором є годівля малопоживними грубими або водянистими кормами, мінеральне голодування, відсутність моціону, здавлюваня вен збільшеною маткою. Симптоми. Захворювання проявляється безболісними холодними припу­ханнями задніх кінцівок, промежини, статевих губ і вентральної стінки черева. Довготривалі набряки призводять до погіршення загального стану тварини, швидкої втомлюваності, анемії, задишки, серцевої недостатності, порушень рухливості суглобів.

Незначні набряки не порушують функції тканин і вважаються фізіологічним явищем, що після родів зникає. Лікування. Створення сприятливих умов догляду, годівлі і утримання: вилучення з раціону соковитих кормів і солі, обмежене напування, надання моціону, виконання масажу за ходом лімфатичних судин (від вим'я до грудей, а кінцівки — знизу вгору).

Особливості кровообігу плода. Будова пупкового канатику. Від плаценти до плода йде пупкова вена, а від плода до плаценти – дві пупкові артерії. Ці судини об'єднуються в пупковому канатику, який тягнеться від пупкового отвору плода до плаценти. У плода збагачення крові киснем і звільнення її від вуглекислого газу відбувається в плаценті. Тканини плода постачаються змішаною кров'ю. Артеріальна кров із плаценти по пупковій вені надходить в організм плода. Пупкова вена підходить до печінки плода і поділяється на дві гілки. Одна з них впадає в нижню порожнисту вену у вигляді венозної протоки, а друга впадає у ворітну вену. Звідси кров, змішуючись з венозною кров'ю, через печінкові вени виливається в нижню порожнисту вену. Змішана кров по нижній порожнистій вені надходить у праве передсердя. Сюди ж по верхній порожнистій вені надходить венозна кров. У правому передсерді відбувається друге неповне змішання крові. Більш венозна кров із правого передсердя скороченнями серця проштовхується в правий шлуночок, а з нього в легеневу артерію.

23. Бурхливі перейми та потуги

Перейми і потуги часті, тривалі (іноді безперервні), інтенсивні. Виникають при невідповідності розмірів плода просвіту таза матері, неправильних положеннях, позиціях та членорозміщеннях плода або при невмілому застосуванні утеротонічних засобів. Для діагностування проводять вагінальне дослідження просвіту

таза і розмірів передлежачої частини плода, його положення, позиції,

передлежання та членорозміщенняДопомогу слід надавати у певній послідовності. Насамперед треба заспокоїти тварину. Для цього її обережно проводять, ставлять на похилому місці так, щоб таз був вище передньої частини тіла. Роблять епідуральну анестезію. Кобилі можна ввести внутрішньовенно 150 – 300 мл 10 %-го розчину хлоралгідрату. Після ослаблення переймів і потуг приступають до виведення плода.

Будова шт. вагіни

Штучні вагіни для тварин усіх видів побудовані за одним принципом і складаються з циліндра (що має патрубок для наливання води та нагнітання повітря, який закривається ебонітовим краником — у вагіні для бугая та барана або гвинтовим корком — у вагіні для жеребця),

гумової камери (що закріплюється на циліндрі гумовими кільцями — у вагіні для бугая і жеребця) і спермоприймача (що фіксується у вагіні для бугая спеціальним спермо приймачем).

Післяродовий ендометрит

Виникає внаслідок пошкоджень та інфікування слизової оболонки матки під час родів та при відокремленні посліду і перебігає гостро, у катаральній, катарально-гнійній або фібринозній формі. При катаральному та катарально-гнійному ендометритах з родових

шляхів виділяється відповідно слизовий або слизово-гнійний ексудат,

який виявляють на підстилці біля тварини, у її піхві і у вигляді кірок на корені хвоста та вульві. Загальний стан тварини при катаральному ендометриті мало змінений, при катарально-гнійному та фібринозному — дещо пригнічений, апетит знижений, спостерігається незначне підвищення температури. При фібринозному ендометриті ексудат сіро-жовтий або жовтобурий з пластівцями фібрину.

При некротичному метриті ексудат водянистий брудно-сірий або

червонуватий з неприємним іхорозним запахом, з домішками нек-

ротичних тканин. Для гангренозного метриту характерні каламутні, буро-червоні або темно-сірі з іхорозним запахом виділення з домішками некротичних частинок. Лікування. Насамперед тварині треба створити умови, що сприяють швидкому видужуванню. Тому переглядають раціон тварини, залишивши в ньому легкоперетравні, високопоживні з високим вмістом вітамінів та мінеральних речовин корми. Обмивають задню частину тулуба тварини. У її стійлі постійно має бути чиста м’яка підстилка. Роблять щоденні ін’єкції утеротонічних засобів, зокрема окситоцину чи пітуїтрину — підшкірно (5 – 6 мл). Добрі результати дають внутрішньоаортальні введення антибіотиків — пеніциліну 500 тис. – 1 млн ОД чи стрептоміцину.

24. Профілактика маститів

У комплекс заходів з профілактики маститів (включаючи роздратування) входять: підбір і навчання працівників тваринництва; організація раціонального годування, напування та утримання тварин; правильне облаштування і обладнання молочно-товарних ферм і комплексів: вміст у зразковому порядку приміщень і прилеглих до них територій; дотримання правил доїння, догляду за тваринами (особливо за вим'ям) і доїльними апаратами; попередження і лікування набряків вимені у передродовий і молозивні періоди; своєчасне виявлення і лікування корів з різними захворюваннями органів розмноження, шлунково-кишкового тракту та ін, в тому числі і з запаленням і роздратуванням молочної залози; постійне ведення селекційно-генетичної роботи, направ-ленній на підвищення стійкості корів до маститу; дотримання особистої гігієни обслуговуючим персоналом; інші заходи, передбачені ветеринарно-санітарними та зоогігієнічних правилами, здійснення яких необхідно для створення нормальних умов існування та експлуатації тварин.

Будова статевої системи самців.

Складаються із сім’яників, розміщених у мошонці, придатків сім’яників, двох сперміопроводів, додаткових статевих залоз, сечостатевого каналу, статевого члена, препуція. Мошонка (калитка) — шкірно-м’язове випинання черевної стінки, яка є місцем розміщення сім’яників. Вона захищає їх від зовнішніх шкідливих впливів і виконує терморегулюючу функцію, підтримуючи тут температуру, на 3 – 5 °С нижчу за температуру черевної порожнини. Сім’яники — статеві залози, що у статеводозрілих тварин виконують дві функції: в них утворюються спермії та виробляються чоловічі статеві гормони (тестостерон, андростерон і адреностерон). Придаток сім’яника складається з головки, тіла і хвоста. Стінка сечостатевого каналу складається з трьох шарів — слизового, судинного та м’язового. У слизовій оболонці є численні дрібні уретральні залози, в судинному — велика кількість кавернозних розширень, наповнення яких кров’ю зумовлює зяяння каналу під час ерекції. У сечостатевий канал відкриваються вивідні протоки додаткових статевих залоз — міхурцеподібної, простати та цибулинних. Статевий член — орган парування, в якому розрізняють корінь, тіло й головку. Двома ніжками (коренем) він прикріплений до сідничних кісток.

Передчасні перейми і потуги

Виникають за кілька тижнів (місяців) до родів внаслідок напування їх холодною водою, згодовування їм промерзлих та запліснявілих жому, трави, надмірної експлуатації кобил, грубого ректального та вагінального досліджень їх. Діагноз ставлять за ознаками непокоєння тварин, переймів і потуг при відсутності передвісників родів.

При лікуванні тварин з передчасними переймами і потугами

кладуть на поперек і крижі мішок з гарячою сінною потертю, вели-

ким тваринам вводять підшкірно 0, 02 г атропіну, внутрішньо-м’язово — прогестерон, роблять сакральну епідуральну анестезію.

25. Бурхливі перейми та потуги

Перейми і потуги часті, тривалі (іноді безперервні), інтенсивні. Виникають при невідповідності розмірів плода просвіту таза матері, неправильних положеннях, позиціях та членорозміщеннях плода або при невмілому застосуванні утеротонічних засобів. Для діагностування проводять вагінальне дослідження просвіту

таза і розмірів передлежачої частини плода, його положення, позиції,

передлежання та членорозміщенняДопомогу слід надавати у певній послідовності. Насамперед треба заспокоїти тварину. Для цього її обережно проводять, ставлять на похилому місці так, щоб таз був вище передньої частини тіла. Роблять епідуральну анестезію. Кобилі можна ввести внутрішньовенно 150 – 300 мл 10 %-го розчину хлоралгідрату. Після ослаблення переймів і потуг приступають до виведення плода.

Будова шт. вагіни

Штучні вагіни для тварин усіх видів побудовані за одним принципом і складаються з циліндра (що має патрубок для наливання води та нагнітання повітря, який закривається ебонітовим краником — у вагіні для бугая та барана або гвинтовим корком — у вагіні для жеребця),

гумової камери (що закріплюється на циліндрі гумовими кільцями — у вагіні для бугая і жеребця) і спермоприймача (що фіксується у вагіні для бугая спеціальним спермо приймачем).

Післяродовий ендометрит

Виникає внаслідок пошкоджень та інфікування слизової оболонки матки під час родів та при відокремленні посліду і перебігає гостро, у катаральній, катарально-гнійній або фібринозній формі. При катаральному та катарально-гнійному ендометритах з родових

шляхів виділяється відповідно слизовий або слизово-гнійний ексудат,

який виявляють на підстилці біля тварини, у її піхві і у вигляді кірок на корені хвоста та вульві. Загальний стан тварини при катаральному ендометриті мало змінений, при катарально-гнійному та фібринозному — дещо пригнічений, апетит знижений, спостерігається незначне підвищення температури. При фібринозному ендометриті ексудат сіро-жовтий або жовтобурий з пластівцями фібрину.

При некротичному метриті ексудат водянистий брудно-сірий або

червонуватий з неприємним іхорозним запахом, з домішками нек-

ротичних тканин. Для гангренозного метриту характерні каламутні, буро-червоні або темно-сірі з іхорозним запахом виділення з домішками некротичних частинок. Лікування. Переглядають раціон тварини, залишивши в ньому легкоперетравні, високопоживні з високим вмістом вітамінів та мінеральних речовин корми. Обмивають задню частину тулуба тварини. У її стійлі постійно має бути чиста м’яка підстилка. Роблять щоденні ін’єкції утеротонічних засобів, зокрема окситоцину чи пітуїтрину — підшкірно (5 – 6 мл). Добрі результати дають внутрішньоаортальні введення антибіотиків — пеніциліну 500 тис. – 1 млн ОД чи стрептоміцину.

26.Післяродовий парез

(післяродова гіпокальціємія) — гостре, безгарячкове, паралічеподібне захворювання добре вгодованих високопродуктивних корів, яким згодовували великі кількості концентрованих кормів і яких утримували без активного моціону. При встановленні діагнозу на захворювання зважають на такі характерні ознаки: непевна хода (іноді після нетривалого збудження); тремтіння м’язів крупа й кінцівок, що переходить у загальне пригнічення; тварина лежить із закинутою набік головою; S-подібним викривленням шиї, висунутим язиком. апетит, жуйка та румінація відсутні; тактильна й больова чутливість шкіри зни-

жені; температура тіла знижена до 35 – 36 º С. Лікування. Хворій

тварині вводять підшкірно 15 – 20 мл 20 %-го розчину кофеїну, 300 – 400 мл 20 %-го розчину кальцію хлориду. Корову здоюють, дезінфікують вим’я, вводять у кожну дійку стерильний молочний катетер і за допомогою апарата Еверса. нагнітають повітря до надання дійкам пружності й тимпанічного звуку при постукуванні пальцем. Тоді виймають катетери і масажують верхівки дійок. Якщо після цього вони пропускають назовні повітря, то накладають на дійки марлеві лігатури, які знімають через 20 – 30 хв; розтирають солом’яним жмутом тіло тварини і накривають її теплим покривалом.

Перебіг родів у корів

За 2–3 тижні до пологів у тварин розвиваються їх передвісники. До передвісників пологів у корів належать: розслаблення крижово-сідничних зв’язок, набряк зовнішніх статевих органів, пасивна гіперемія слизової оболонки, зяяння статевої щілини, особливо під час лежання тварин, розрідження слизової пробки вагітності і витікання слизу із статевих органів, набряк молочної залози і поява в ній молозива. За максимального розвитку всіх передвісників корів треба переводити у пологові бокси. Корови переступають з ноги на ногу, поглядають на живіт, б’ють кінцівкою по животу, часто лягають, піднімаються, із статевих органів виділяється значна кількість розрідженого слизу. У кінці підготовчої стадії тварини в більшості випадків лежать, а із молочної залози спочатку краплями, а потім цівкою виділяється молозиво. У цей період пауза між потугами може тривати до 25 хвилин. Протягом такої паузи корова поводить себе так само, як у підготовчій стадії пологів. Під час проходження головного або тазового поясу через пологовий канал часто відбувається розривання амніотичної оболонки. Після виходу голови плоду назовні витікає чергова порція навколоплідних вод. Після невеликої паузи між потугами вони відновлюються, стають сильнішими і частішими. Відразу за головою плоду назовні виходить плечовий пояс, через певний час відбувається виведення тазового поясу плоду і закінчується пологова стадія. Після виведення або витягування плоду починається послідова стадія пологів. У більшості випадків після народження плоду пуповина розривається і в цей час можна побачити, як із статевих органів виділяються навколоплідні води з домішками темної крові, яка витікає із кукси пуповинних вен і артерій. Через 5–10 хвилин після стадії народження плоду корова піднімається, підходить до теляти і облизує його. Протягом години після народження теля встає. Під впливом перейм і потуг відбувається відділення і вигнання посліду з матки протягом 4–6 годин.

Оптимальний час осіменіння корів Найкращий час осіменіння наступає через 10-15 годин після початку справжньої охоти (рефлекс нерухомості). Для підвищення заплідненості корів і телиць необхідно осіменяти двічі на протязі однієї охоти. Перший раз після виявлення охоти і другий раз через 10-12 годин.

27.Техніка проведення субклінічних маститів за допомогою проби відстоювання

Використовують для дослідження молока корів, що дало позитивну реакцію на димастин і мастидин. Наливають у пробірки в кінці доїння по 10 мл досліджуваного молока і залишають їх на 16 – 48 год при температурі 6 – 8 °С для відстоювання. У молоці від здорових корів за цей час утвориться шар вершків товщиною 5 мм і більше, тоді як у водянистому молоці від корів із субклінічним маститом він буде меншим, у ньому може бути слиз, кремовий або жовтий осад.