Києво-Могилянський колегіум як нова освітня модель. Становлення професійних наук, філософії та розвиток мистецтв у стінах Академії.

Колегіум, що мав стати академією, від самого початку задумувався не лише як навчальний заклад, а й як осередок учених та письменників – так званий Києво-Могилянський атаней («святиня»).Сучасники прирівнювали колегію до академій (університетів), проте юридична назва академії була закріплена лише 1701 р. Кількість учнів колегії в 1700 р. сягала 2-х тисяч, пізніше коливалася в межах 500-1200.

Навчання: Курс навчання в академії тривав 12 років (з другої половини XVIIIст. – 7 років) і складалася з 8/7 ординарних(звичайних) класів: трьох граматичних, поетики, риторики, філософії та богослов’я). До неординарних зараховували класи іноземних мов – грецької, польської, німецької, французької, єврейської, російської; класи історії, географії, математики і змішаної(оптика, діоптрика, фізика).

Петро Могила також заснував філії колегіуму у Вінниці(1634), в Кременці(1636) для розвитку освіти в Україні. Пропозиція Петра Могили московському царю про можливість заснування у Москві монастиря зі школою підтримки не знайшла.

Розвиток історичної науки: учені і діячі Києво-Могилянської академії зробили значний внесок у розвиток української історичної думки. У ній працювали або вчилися такі історики XVII—XVIII ст., як Інокентій Гізель, Теофан Прокопович, Феодосій Сафонович, Самовидець, Григорій Грабянка, Самійло Величко та ін. Діяльність академії дала поштовх глибоким внутрішнім змінам в українській церкві, докорінним зрушенням у способі мислення духівництва, розвитку православного богослов'я, виникненню професійної філософії, запровадженню західних освітніх моделей.

Розвиток мистецтв: значним є внесок Києво-Могилянської академії у розвиток давньоукраїнської літератури, вивчення теорії поетичного мистецтва, теорії красномовства (церковного і світського). Поезія і проза творилися давньоукраїнською, латинською і польською мовами. Найяскравіші представники: Теофан Прокопович, Паїсій Величковський, Михайло Козачинський та інші.

В академії діяла школа графіки, яку представяли Іван Мигура, Михайло Карновський, Григорій Левицький, Іван Щирський.

Києво-Могилянська академія сприяла також розвитку музичного мистецтва в Україні. Тут сформувалась київська школа музики, що здійснила синтез українських місцевих музичних традицій, які взаємодіяли переважно з південнослов'янським, ново балканським співочим мистецтвом, із західноєвропейськими. Це прискорило входження України в загальноєвропейський музичний процес, позитивно позначилося на розвитку музичної теорії («Граматика» Миколи Дилецького), співочої, вокально-хорової практики, формуванні композиторської школи (її представники — Максим Березовський, Артемій Ведель; тут здобував музичну освіту Г. Сковорода).

Розвиток філософії:

Філософія К-М академії була першим етапом розвитку професійної філософії в Україні. При написанні своїх курсів професори К-М академії безпосередньо не використовували твори західних філософів і теологів, для того щоб максимально забезпечити безперервність української філософської традиції/думки при переході від середньовіччя до Нового часу.

Києво-Могилянської академії найбільшого впливу зазнавала з боку традиції viaantiqua, насамперед панівної в єзуїтських колегіумах концепції Ф. Суареса, вчення Томи Аквінського, інтуїтивізму Д. Скота. У розв'язанні проблеми універсаліймогилянці схилялися або до поміркованого номіналізму (Йосиф Кононович-Горбацький), або до поміркованого реалізму (Інокентій Гізель). У своїх філософських курсах вони акцентували увагу на вирішенні питань метафізики, натурфілософії, логіки, етики.

У XVIII ст. у Києво-Могилянській академії поширились ідеї вольфіанської і картезіанської шкіл, які адаптовувалися до схоластичної форми викладу. Із XVIII ст. могилянці включають до своїх філософських курсів стислий виклад основних тез учень античних атомістів, а також ідеї П. Гассенді, Ф. Бекона.