Поняття про часові уявлення.

Засвоєння часових понять викликає найбільше труднощів у розу­мово відсталих учнів. Поняття " час" є досить складне для них, адже його неможливо відчути на дотик: вони не усвідомлюють певного ча­сового відрізку, 5-ть років, 10-ть років, 100 років позначають одним словом - " давно". Тому в пропедевтичний період дуже важливо визначити, які часові уявлення вже сформовані у розумово відсталих.

Потрібно зауважити, що ці поняття можуть бути засвоєні учнями лише при систематичному використанні. Тому необхідно постійно запитувати, що вони робили сьогодні, вчора, що будуть робити завт­ра. Передусім розумово відсталі школярі фіксують час за подіями, які з ними відбулись і які викликали у них емоційні переживання. Поступово вони відходять від такого розуміння і починають пов'язувати його з тими подіями, які відбуваються навколо них. Характерним для розумово відсталих є нерозуміння того, куди дівається час. Якщо всі інші величини вони можуть побачити, потримати, роздивитись, вико­ристати м'язові відчуття - то з часом вони зробити цього не можуть. Тому у допоміжній школі учні часто ставлять запитання: " А де ділося вчора? ", " Куди пішов місяць? ", " Покажіть мені рік? ".

Розвиткові часових уявлень сприяє чіткий розклад, складений вчи­телем. У період пропедевтичних занять школярі починають працюва­ти з календарем чергувань, який потрібно оформити так, щоб забезпечити формування у них понять " сьогодні", " вчора", " завтра". Для цього доцільно зробити таблицю, у яку можна було б вставляти імена дітей, які чергували, чергують або будуть чергувати. Наведемо зразок такої таблиці.

Таблиця 6.2.

Під іменами учнів можна вставляти малюнки, наприклад зайчик, ластівка. Робота з таким календарем проводиться кожен день. У цей же час вони знайомляться з тим, що всі заняття проводяться у певний час і за відповідним розкладом. Цей розклад вони можуть складати під керівництвом вчителя, при цьому замість назв предметів вивішу­ють їхні символи, наприклад, замість читання - малюнок книжки, за­мість математики - рахівниці, малювання - фарби, фізкультури - м'яча тощо. Вчитель спочатку самостійно вставляє у пази такої таб­лиці відповідні малюнки, а учні під його керівництвом можуть вставляти цифри, які позначають послідовність уроків. Потім цю роботу вони виконують самостійно.

Потрібно зазначити, що використання такого календаря та розкла­ду занять підводить школярів до усвідомлення важливої закономір­ності часу - його плинності. Вчитель постійно звертає увагу учнів на те що було сьогодні - завтра стане вчора; те, що буде завтра - на на­ступний день стане сьогодні.

Поглибленню, уточненню і закріпленню правильного розуміння часових термінів сприяє організація на уроках вправ з розгляду кар­тинок, малюнків, на яких зображені події, пори року, погодні явища, як тривалі, так і короткочасні.

Ознайомлення розумово відсталих з частинами доби починають з контрастних понять: день - ніч, вечір - ранок. Роботу можна розпоча­ти з розгляду картинок, На яких зображені характерні для цієї части­ни доби явища. При цьому вчитель опирається на особистий досвід учнів, на їхні знання.

Потрібно сказати, що такі поняття, як " старий - молодий" є у біль­шості розумово відсталих школярів. Вони можуть правильно відібра­ти картинку з серії, на якій зображена найстарша людина. Але ряд дослідників (Н.Ф.Кузьміна-Сиромятникова, Н.М.Тализіна) зазнача­ли, що поняття " старша" не є для них яскраво окресленим. Часто во­но замінюється і змішується з поняттям " головний", а поняття " молодий" в більшості випадків відсутнє взагалі. Тому для – чіткої їх диференціації потрібно організувати спеціальні вправи. Наприклад, вчитель піднімає учнів і запитує, коли вони народились. Після того, як вони сказали Свій вік він робить висновок, хто з них старший, хто молодший. Такі самі заняття можна провести на порівняння членів сім'ї, віку будинків, дерев тощо.

Особливо важко сформувати у розумово відсталих терміни, які вказують на невизначений часовий проміжок (" недовго", " довго", " давно", " недавно" тощо), визначити тривалість часу, послідовність логічно пов'язаних подій. Для цього доцільно використовувати особистий досвід школярів (" Скільки часу ми їхали з поля на машині і скільки йшли пішки? "), пісочні годинники (великий і малий), які до­зволяють порівняти, як пересипається пісок з однієї колби в іншу (до­вго і швидко).

Ці вправи вимагають багаторазового повторення, тренування. їх потрібно проводити не лише на уроках математики, а й да інших за­няттях. Головне при цьому - домогтись того, щоб учні адекватно ви­користовували їх у своєму мовленні, усвідомлювали тривалість подій, вміли розрахувати свою діяльність у відповідності до вимог щодо термінів її виконання.