Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Перше зґвалтування Брід Д.
Вперше Брід Д. зґвалтували посеред святкувань, приурочених до тринадцятого фестивалю па Трохимів День, 18 березня 1804 року. Брід саме поверталася додому після змагання пірнальників - де вона мусила провести не одну годину, виступаючи у всій своїй стриманій красі, коли потрібно, помахуючи русалчиним хвостом, а коли казав Доброчесний Рабин, кидаючи в річку свого імені важкі мішки - отож після цього її наздогнав божевільний поміщик Соф'ювка Н., ім'я котрого штетль використовує зараз, щоби позначити себе на мормонських картах. Я все бачив, - сказав він, - чи ти знаєш, що я спостерігав за парадом, сидячи високо-високо-високо над головами пересічностей з їхніми пересічними святкуваннями, в яких я, правду кажучи, таки хотів би трохи взяти участь. Я бачив тебе на нашому трохимбрідському возику і, ах, ти виглядала так непересічна. На тлі тієї всієї бутафорії ти була такою природною. Дякую, - сказала вона й рушила далі, пам'ятаючи застереження Янкеля, що як дати Соф'ювці волю, то він своєю мовою покрутить тобі вуха. А куди ж ти йдеш? Це ще не все, - сказав він, хапаючи її за майже прозору гладеньку руку. Хіба твій батько не навчив тебе слухати, коли з тобою розмовляють, або до тебе розмовляють, чи під тобою, чи довкола, чи навіть у тобі? Мені треба вже йти, Соф'ювко. Я пообіцяла своєму батькові, що ми разом з ним з'їмо ананас, і я вже спізнююся. Ні, це не так, - сказав він, повертаючи її до себе, - ти мені брешеш. Ні, це так. Ми домовилися. Що я прийду після параду і ми удвох з'їмо ананас. Але ж ти сказала, що пообіцяла це своєму батькові. О, Брід, ти вочевидь вживаєш цей термін безвідповідально, ти, може, й не знаєш, що це слово означає насправді. Якщо ти на цьому самому місці кажеш, що пообіцяла щось своєму батькові, то я на цьому самому місці кажу тобі, що ти брешеш. Ти мелеш якісь нісенітниці, - нервово засміялася Брід і знову заквапилася додому. Він пішов слідом за нею, час від часу наступаючи їй на русалчиного хвоста. Та хто ж, скажи мені, меле тут нісенітниці, Брід? Вона знову зупинилася й повернулася до нього обличчям. Мій батько назвав мене іменем річки, тому що… Ну от, ти знову своєї, - перепинив він і почав гладити її плече й волосся, ще далі - скинув з неї блакитну корону. Якщо маленька дівчинка бреше - це дуже зле. Я хочу піти додому, Соф'ювко. То йди. Але я не можу. Чому не можеш? Бо ти тримаєш мене за волосся. Ой, і справді. Тримаю. А я навіть і не помітив. Це ж твоє волосся, хіба ні? А оце я тебе за нього тримаю, щоби ти не пішла додому чи ще куди. Я думаю, ти можеш кричати, хоча що тобі то дасть? Там на березі всі також кричать, кричать від задоволення. Зойкають від задоволення, Брід. А йди-но сюди, ти також можеш це зробити. Трошки постогнеш від задоволення. Будь ласка, - вона почала хлипати, - будь ласка, Соф'ювко. Я лише хочу піти додому, я знаю, що батько чекає мене… Ах ти знову за своє, брехлива сучко! - заволав він. Може, на нині вже досить брехати? Що ти хочеш? - заплакала Брід. Він витяг з кишені ножа і перерізав зав'язки костюма на її плечах. Тоді вона зняла костюм, повільно спустивши його до самих щиколоток, і так само скинула трусики. Тією рукою, яка не була закинута за спину, вона притримувала хвіст, щоби він не забруднився. Пізніше того ж вечора вона прийшла додому і знайшла мертве тіло Янкеля, а потім у її вікні блискавка освітила постать чоловіка з Колок. Йди геть! - закричала вона чоловікові, прикриваючи рукою свої оголені груди й заступаючи від його погляду тіло Янкеля. Але чоловік з Колок не пішов. Йди геть! Без тебе я не піду, - озвався він до неї через вікно. Йди геть! Йди геть! Дощ скрапував з його верхньої губи. Тільки з тобою. Я швидше вб'ю себе! - заволала вона. Тоді я заберу з собою твоє тіло, - сказав чоловік, притуливши долоні до шибки. Йди геть! Не піду! Янкель сіпнувся в останній смертній судомі і скинув на підлогу гасову лампу, котра, падаючи, погасла і в кімнаті стало зовсім темно. Його губи розтяглися й заціпеніли в посмішці, перетворившись у сутінках на гримасу вдоволеності. Брід опустила руки й повернулася до чоловіка з Колок обличчям - у свої тринадцять вона вже вдруге показувала комусь своє голе тіло. Тоді ти повинен для мене дещо зробити, - с казала вона. Наступного дня Соф'ювку знайшли повішеним під дерев'яним мостом через річку. Його руки були прив'язані до ніг, а через усі груди червоною помадою Брід писало: ЗВІР.
|