Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Металургійний комплекс України






Металургійний комплекс - це сукупність видобувних та обробних галузей промисловості, підприємства яких видобувають та збагачують руди чорних і кольорових, благородних та рідкісних металів, виробляють чавун, сталь, прокат, металеві труби, феросплави, кольорові метали, кокс, вогнетриви, нерудну металургійну сировину; здійснюють обробку чорних і кольоро- вих металів.

Це - базовий господарський комплекс України. Метал у сучасних умовах є фундаментом розвитку промисловості та інших галузей. Йому належить виключна роль у раціональному розміщенні суспільного виробництва, у формуванні промислових районів, вузлів та центрів. Від рівня розвитку металургійного комплексу залежить розвиток машинобудування, залізничного транспорту, будівництва й інших галузей. Крім того, металургійний комплекс в Україні є головним джерелом валютних надходжень до бюджету держави та визначає її економічну й політичну незалежність.

Металургія виконує провідну роль у районоформуванні, оскільки в металургійних районах розміщуються виробництва, які споживають багато металу. Це підприємства важкого, енергетичного, транспортного і сільськогосподарського машинобудування та тракторобудування. Супутними до металургії є галузі хімічної промисловості, підприємства якої використовують відходи доменного виробництва та побічні продукти коксування вугілля. Крім того, виключна чоловіча зайнятість на підприємствах металургійного комплексу зумовлює одночасний розвиток галузей, де використовується праця жінок: легкої і харчової промисловості та сфери послуг. За наявними потужностями металургійний комплекс України нині займає п'яте місце у світі після Японії, США, Китаю та Росії. Він включає чорну і кольорову металургію та налічує понад 620 металургійних підприємств, на яких зайнято понад 500 тис. чол.

Основою металургійного комплексу України є чорна металургія, яка дає майже 96 % продукції всього комплексу. Це одна з найважливіших галузей спеціалізації України. Вона має великий вплив на розвиток і розміщення багатьох галузей господарського комплексу України. В свою чергу, вона є крупним споживачем палива, сировини, електроенергії, прісної води, а також основним постачальником чавуну, сталі, прокату, феросплавів, металевих труб. Основним споживачем чорних металів залишається машинобудування (до 70 % виробництва металів у країні).

Чорна металургія України характеризується високою територіальною і виробничою концентрацією. Більшу частину її продукції дають великі металургійні комбінати повного виробничого циклу. Майже всі підприємства чорної металургії розміщені переважно у чотирьох областях України: Донецькій, Луганській, Дніпропетровській та Запорізькій. Для розвитку чорної металургії Україна має всі необхідні економічні і природні передумови. Основним економічним фактором розвитку чорної металургії України є велика потреба її господарського комплексу в металі, металевих трубах та іншій продукції галузі.

Значну роль у розвитку і розміщенні чорної металургії країни має наявність кваліфікованих кадрів. Для галузі характерні вагомий науковий потенціал, розвинута структура науково-дослідних, проектно-конструкторських інститутів і організацій.

У металургійних районах країни добре розвинута густа транспортна мережа, яка забезпечує транспортно-економічні й виробничі зв'язки підприємств чорної металургії. Для розвитку чорної металургії Україна має також потужну сировинну базу. На її території знаходиться більшість основних видів мінеральної металургійної сировини, в тому числі великі запаси залізної і марганцевої руди — основної сировинної бази чорної металургії. Загальні запаси залізної руди в Україні оцінюються в 30—32 млрд т, у тому числі майже 25 млрд т — балансові запаси. Сконцентровані вони в Криворізькому і Керченському басейнах та залізорудних районах - Кременчуцькому і Білозерському. Залізні руди представлені багатими рудами (вміст заліза - 60 % і вище), бідними залізистими кварцитами (до 30-40 %) та бурими залізняками (27-30 % заліза в руді). В чорній металургії України використовуються як багаті залізні руди (без збагачення), так і легко збагачувальні магнетитові та залізисті кварцити, які потребують попереднього збагачення.

Одним з найбільших у світі за видобутком і запасами залізних руд в Україні є Криворізький басейн. Тут сконцентровано близько 80 % розвіданих балансових запасів залізних руд країни.

Криворізький басейн — основний постачальник залізної руди не тільки металургійним підприємствам України, але й підприємствам країн Закавказзя, Східної Європи (Болгарії, Румунії, Угорщини, Словаччини). Другим за запасами та видобутком залізної руди в Україні є Кременчуцький залізорудний район, розташований у Полтавській області і є продовженням Кривбасу на лівому березі Дніпра.

Білозерський залізорудний район знаходиться у Запорізькій області. Загальні запаси руд у районі становлять понад 2, 5 млрд т. Руди тут в основному багаті (понад 60 % заліза в руді) і не потребують попереднього збагачення.

Важливим компонентом сировинної бази чорної металургії є марганцева руда. Вона використовується для виплавки феросплавів, дзеркального чавуну. Марганець є важливим легуючим елементом для сталі й чавуну. Металургійний комплекс України повністю забезпечений марганцерудною сировиною. За її запасами Україна займає друге місце в світі після Південно-Африканської республіки. Загальні за- паси марганцевих руд у країні становлять понад 3 млрд т і сконцентровані в двох марганцеворудних басейнах: Нікопольському (Дніпропетровська область) та Велико-Токмацькому (Запорізька область).

Металургійне виробництво в Україні представлене трьома типами металургійних підприємств: металургійні комбінати повного циклу, підприємства переробної металургії та підприємства «малої» металургії. Кожний з цих типів металургійних підприємств має свої особливості сировинної бази, технологічних процесів і принципів розміщення.

Металургійні комбінати повного циклу являють собою великі підприємства, на яких поєднується виробництво коксу (як основного палива), чавуну, сталі і прокату. Основною сировиною для них є залізні й марганцеві руди, а головні принципи їх розміщення полягають у орієнтації на:

- сировинну базу (наявність залізної і марганцевої руди);

- наявність палива, тобто на запаси коксівного вугілля;

- крупного споживача та на довізну сировину і паливо.

Підприємства переробної металургії - це металургійні заводи, на яких переплавляють металобрухт і відходи машинобудівних підприємств (стружку). Тому вони розміщуються, як правило, з орієнтацією на сировину (металобрухт) та споживача чорних металів.

Підприємства «малої» металургії являють собою металургійні виробництва, на яких з довізного чавуну виплавляють необхідні марки сталі. Розміщуються такі виробництва поблизу або на території великих машинобудівних заводів і виплавляють марки сталі, потрібні для цих підприємств.

Наявність та особливості розміщення сировинної і паливної бази, основних споживачів чорних металів зумовили формування на території України трьох районів чорної металургії з повним циклом металургійного виробництва: Придніпровського, Донецького і Приазовського.

У Придніпровському металургійному районі чорна металургія стала профільною комплексоутворювальною галуззю. Тут розміщені крупні металургійні комбінати повного циклу, які працюють на власній сировині і довізному паливі. Це основна металургійна база України. На його території діють чотири металургійні комбінати повного циклу (Запоріжжя, Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Дніпродзержинськ), заводи переробної металургії (Дніпропетровськ та Запоріжжя), трубні заводи (Дніпропетровськ, Новомосковськ), п'ять коксохімічних заводів, два заводи феросплавів (Запоріжжя, Нікополь). У районі також сформовано три потужні металургійні вузли: Дніпропетровський, Криворізький і Запорізький.

Донецький металургійний район сформувався на паливній базі (наявність коксівного вугілля) та на довізній сировині (залізні і марганцеві руди Придніпров'я) і включає металургійні центри Донецької (без м. Маріуполь) та Луганської області. У Донецькому металургійному районі нині працюють п'ять металургійних підприємств повного циклу (Донецьк, Макіївка, Єнакієве, Костянтинівка, Краматорськ), сім коксохімічних заводів (Єнакієве, Горлівка, Авдіївка, Ясинувата, Донецьк, Макіївка, Алчевськ), трубні заводи (Харцизськ, Макіївка), феросплавний завод (Стаханов) і багато інших спеціалізованих підприємств (Часів Яр, Микитівка, Докучаєвськ, Костянтинівка тощо).

Приазовський металургійний район охоплює частину Донецької області і Керченський півострів АР Крим. Головним металургійним центром тут є Маріуполь, де працюють два великі металургійні комбінати «Азовсталь» і ім. Ілліча та коксохімічний завод. У районі розвинуті всі види металургійного виробництва: доменне, сталеплавильне, виробництво прокату і металевих труб. Металургійний комплекс Приазовського району сформувався завдяки вигідному економіко-географічному положенню щодо сировинної і паливної бази та основним споживачам чорних металів. До комплексу входять також залізорудна промисловість Керченського півострова - Камиш-Бурунський залізорудний комбінат і металургійний завод ім. Войкова в м. Керчі.

У межах указаних металургійних районів нині виробляється понад 96 % товарної продукції чорної металургії країни. Близько 4 % продукції галузі дають металургійні підприємства інших областей: Полтавської, Харківської, Одеської та м. Києва.

За кількісними показниками розвитку чорної металургії Україна займає передові позиції серед «металургійних» країн світу. Так, нині вона виплавляє майже 4 % світового обсягу сталі, займаючи сьоме місце після' Китаю, Японії, США, Росії, Німеч- чини та Північної Кореї. Сучасний стан розвитку й особливості розміщення чорної металургії України зумовлені, в першу чергу, тим, що металургійний комплекс країни сформувався з орієнтацією на задоволення потреб у металі всього господарства колишнього СРСР. Чорна металургія, маючи великі потенційні можливості, і нині, значною мірою, залишається сировинним придатком металургійного комплексу багатьох країн світу. Це зумовлює недосконалість виробничої та технологічної структури металургії країни. І досі у чор- ній металургії України понад 40 % продукції припадає на енергомісткі та екологічно небезпечні сировинні види (залізо- і марганцеворудні матеріали, кокс, флюси, вогнетривкі вироби й матеріали).

Якщо кількісні показники розвитку чорної металургії України, не зважаючи на їх суттєве зниження, виводять її на передові позиції в світі, то за якісними й структурними параметрами, рівнем техніки і технологій Україна займає одне з останніх місць серед країн - виробників чорних металів. Найголовнішою проблемою чорної металургії України є її технічне і технологічне відставання від розвинутих країн. Майже всі її металургійні підприємства відзначаються високою сировинно-, паливно- та енергомісткістю.

На виплавку чавуну в Україні припадає понад 60 % загальних енерговитрат металургійного циклу, а енергомісткість тонни чавуну вдвічі вища за енергомісткість тонни металобрухту. Методом безперервної розливки сталі (який був винайдений уперше в світі саме в Україні) нині розливається лише 16 % сталі, тоді як у Росії — 52 %, у світі — 83 %. В чорній металургії України спостерігається досить низький рівень використання прогресивних технологічних досягнень і в гірничорудній промисловості. Випуск продукції на застарілому обладнанні і за відсталими технологіями призводить до високої собівартості й низької якості, а отже, і до неконкурентоспроможності продукції галузі.

Серйозним недоліком галузі є її майже повна орієнтація на експорт. Нині більше третини продукції чорної металургії України експортується, тоді як у розвинутих країнах близько 80 % продукції витрачаються на внутрішнє споживання. Недосконалою є і структура експорту металопродукції. В експорті України переважають сировинні матеріали (чавун, феросплави) та напівфабрикати (заготовки), а готовий прокат складає менше 50 % проти 90—95 % у Японії та розвинутих країнах ЄС. Таке співвідношення в експорті металопродукції особливо негативно впливатиме на економіку України в сучасний період загострення світової економічної кризи. Тому збереження позицій України на світових ринках у найближчий період залишається під постійною загрозою.

Другою важливою галуззю металургійного комплексу України є кольорова металургія. Це галузь важкої промисловості, яка включає видобуток руд кольорових, благородних і рідкісних металів, їх збагачення та переробку. Нині Україна є монополістом на економічному просторі СНД у видобутку та збагаченні титанової руди, випускає монопольно більшу частину рідкісних металів: цирконію, гафнію, ніобію, понад 80 % трихлорсилану - сировини для виробництва напівпровідникового кремнію.

Для розвитку кольорової металургії Україна недостатньо забезпечена сировиною, особливо для розвитку алюмінієвої, цинкової, свинцевої, олов'яної та інших галузей. На власній сировині базується лише виробництво титану, феронікелю, цирконію, кремнію. Кольорова металургія - це матеріало- й енергомістка галузь. Тому основними принципами розміщення її галузей є орієнтація на райони видобутку сировини (руд кольорових, рідкісних і благородних металів) та дешевої електроенергії. В Україні дана галузь представлена алюмінієвою, титановою, магнієвою, цинковою, нікелевою, ртутною промисловістю та виробництвом рідкісних і благородних металів.

У структурі виробництва кольорових металів провідне місце займає алюмінієва промисловість. Вона розвинута на Миколаївському глиноземному заводі, що працює на довізних бокситах, а єдиним виробником первинного алюмінію в Україні є Запорізький алюмінієвий комбінат. Вторинний алюміній виробляють у м. Свердловську Луганської області та Броварах (Київська область) на заводі алюмінієвих будівельних конструкцій, де виготовляється алюмінієвий прокат з довізного алюмінію. Розвідані запаси власних алюмінієвих руд - бокситів Дніпропетровської, Черкаської областей, нефелінів Приазов'я і алунітів Закарпаття є передумовою переходу в найближчій перспективі Миколаївського заводу на вітчизняну сировину.

Титаново-магнієва промисловість розвивається на власній сировині. Це родовища калійно-магнієвих солей у Прикарпатті (Стебник, Калуш), солоної ропи Сиваша, титанові руди Іршанського (Житомирська область) та Самотканського (Дніпропетровська область) родовищ.

Магнієва промисловість України представлена двома підприємствами: гірничо-металургійним комбінатом у Калуші й титаново-магнієвим комбінатом у Запоріжжі.

Виробництво легких металів — алюмінію, титану, магнію досить енергомістке. Тому головним чинником у їх розміщенні є наявність джерел дешевої електроенергії (Дніпровська ГЕС та Запорізька АЕС).

Нікелева промисловість в Україні представлена Побузьким нікелевим заводом (Кіровоградська область), який працює на місцевій сировині. На базі місцевих покладів кіновару (Микитівське родовище) донедавна працював Микитівський ртутний комбінат у Донецькій області, який мав повний цикл виробництва (від видобутку руди до готової продукції). Нині це родовище майже вичерпане, а відсутність попиту на ртуть і великі витрати на її виробництво призвели до тимчасового припинення роботи комбінату.

Золотодобувна галузь в Україні розвивається на базі Мужієвського родовища в Закарпатті. Перспективні родовища відкриті також у Дніпропетровській і Кіровоградській областях.

У м. Костянтинівці (Донецька область) на довізній сировині працював цинковий завод. Нині тут зі вторинної сировини виробляють лише свинець.

На довізній сировині діє єдиний в Україні виробник латунного і мідного прокату в м. Артемівську (Донецька область).

Провідною галуззю кольорової металургії України є також промисловість рідкісних металів (виробництво цирконію, ніобію, гафнію) та напівпровідникових матеріалів (напівпровідникові і надчисті метали - кремній, германій, арсеніди та фосфіди галію й індію). Основні центри цієї галузі - Вільногірськ (Дніпропетровська область) і Світловодськ (Кіровоградська область).

Єдиним в Україні виробником електродної продукції (вугільні графітні електроди) є ВАТ «Укрграфіт» у м. Запоріжжі.

Серед значних виробників продукції кольорової металургії України — також Світловодський комбінат твердих сплавів тугоплавких металів (Кіровоградська область), який виготовляє вольфрам-кобальтові, титан-вольфрамові і безвольфрамові сплави та вироби з них.

У виробництві кольорових металів в Україні майже відсутні замкнуті технологічні цикли і має місце незбалансованість між потребами та забезпеченістю її господарського комплексу окремими видами кольорових металів.

Подальша трансформація кольорової металургії передбачає розширення власної сировинної бази, технічне переоснащення галузі, впровадження матеріало- та енергозберігаючих технологій.

Металургійний комплекс України з його застарілими технологіями переробки сировини спричиняє найголовнішу загрозу навколишньому середовищу.

На долю металургійних підприємств припадає більше половини всіх викидів в атмосферу. Особливо сильному забрудненню піддаються Запорізька, Дніпропетровська, Донецька і Луганська області, а в містах Кривий Ріг, Маріуполь, Дніпропетровськ, Донецьк, Запоріжжя склалася вкрай важка екологічна ситуація.

Заходи з реформування гірничо-металургійного комплексу України спрямовані на:

- технічне і технологічне переозброєння (переоснащення) основного виробництва;

- покращення інвестиційного клімату шляхом збільшення капі- тальних вкладень на реконструкцію і технічне та технологічне онов- лення основних виробничих фондів металургійних підприємств;

- широке впровадження у виробництво нових прогресивних технологій виплавки металів;

- технічне оновлення і реконструкцію доменного виробництва;

- збалансування структури виробництва й споживання металопродукції шляхом підвищення виплавки легованих і високолегованих сталей, швидкоріжучої сталі, чорної та білої жерсті, фасонних профілів прокату, що сприятиме зменшенню її імпорту;

- удосконалення структури металопродукції збільшенням частки металу підвищеної якості (виробництво білої жерсті, прокат з антикорозійним покриттям, холоднокатний тонкий лист тощо);

- поліпшення структури металургійної сировини шляхом зростання питомої ваги металобрухту;

- переорієнтування експортної політики на зменшення експор- ту металопродукції та розширення використання її для потреб гос- подарського комплексу України;

- збільшення в структурі експорту металургійної продукції з високим ступенем переробки (готовий прокат);

- впровадження ресурсо- та енергозберігаючих технологій виробництва;

- вдосконалення існуючих та впровадження нових природо- охоронних технологій;

- створення ефективних технологій переробки відходів вироб- ництва (шлаків, шламів);

- реконструкція системи водопостачання металургійних під- приємств для зменшення обсягів споживання технічної води і припинення скидання неочищених вод основними металургійними підприємствами.

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.009 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал