Машинобудівний комплекс

Машинобудівний комплекс - це складний, багатогалузевий комплекс, що об'єднує понад 70 спеціалізованих галузей, які інтегруючись між собою, здійснюють виробництво різних машин, обладнання, устаткування, приладів та інструментів для виробничої і невиробничої сфер, різноманітні апарати й прилади побутового і культурного призначення для населення, а також спеціальну продукцію оборонного комплексу.

Його серцевиною є машинобудування і металообробка. Крім того, участь у виробни- цтві машин беруть підприємства металургійної, хімічної, деревообробної, скляної та інших галузей промисловості. Важливу роль у функціонуванні цього комплексу відіграє транспорт, який забезпечує реалізацію численних виробничо-технологічних та економічних зв'язків. Машинобудування створює сотні тисяч робочих місць, здійснює технічне переозброєння всього господарського комплексу і прискорює темпи науково-технічної революції (НТР), підвищує продуктивність праці, забезпечує обороноздатність країни та її національну безпеку. З уведенням у дію в 2000 р. нового класифікатора видів економічної діяльності сучасний машинобудівний комплекс включає наступні підсекції: виробництво машин і устаткування; виробництво електричного й електронного устаткування; транспортне машинобудування.

У виробництві машин використовується понад 2 млн найменувань продукції та безліч модифікацій, з яких виробляють машини, що за розміром і масою відрізняються в мільйони разів (від грамів до сотень тонн). Така різноманітність вимагає використання різних форм виробничої організації підприємств машинобудування.

Особливо важливе значення мають спеціалізація і кооперування виробництва, які визначають ефективність функціонування та раціональну територіальну організацію комплексу.

Спеціалізація - це зосередження виробництва конкретного виду продукції на окремих підприємствах. Існують різні види її:

- предметна - характерна для підприємств, на яких збирають (виробляють) кінцеву готову продукцію (автомобілі, літаки, радіоприймачі). Це головні підприємства в системі комплексу;

- технологічна - полягає у виробництві напівфабрикатів, заготовок, штамповок, з яких потім виготовляють деталі та вузли;

- подетапьна і вузлова - полягає в тому, що підприємства виготовляють окремі деталі, вузли, частини та агрегати для комплектування машин на головних підприємствах.

Наявність різних видів спеціалізації визначає необхідність розвитку кооперованих зв'язків між підприємствами.

Кооперування - це встановлення постійних виробничо-технологічних та економічних зв'язків між головним підприємством і суміжниками у виробництві кінцевої готової продукції - машин. Воно може мати внутрішньогалузевий і міжгалузевий, внутрішньорегіональний, міжрегіональний та міждержавний характер.

Розвиток і розміщення підприємств машинобудування залежать від дії низки чинників - технічних, соціальних, економічних, природних та ін. Вирішальне значення серед них мають науково-технічний прогрес, зокрема НТР, а також наявність конструкційних матеріалів (металу), кваліфікованих кадрів, ринків збуту й участь у міжнародному поділі праці, транспортна забезпеченість, наявність природних умов та ресурсів.

Машинобудівний комплекс України почав формуватися ще в кін ці XIX ст. й активно розвивався в XX ст.

У структурі машинобудування високим рівнем розвитку виділялися транспортне, сільськогосподарське і важке машинобудування, верстато- й приладобудування, виробництво обладнання для хімічної і харчової промисловості та деякі інші галузі. Недостатньо було розвинуте точне й наукомістке машинобудування та виробництво товарів культурно-побутового призначення (крім виробництва телевізорів).

У XX ст. в Україні сформувався потужний військово-промисловий комплекс (ВПК), який сконцентрував науково-дослідну базу, кваліфіковані кадри та є єдиним, котрий, маючи високу конкуренцію в світі, виробляє досить конкурентоспроможну продукцію оборонного призначення.

Внаслідок економічної кризи, яка виникла в 1990-х рр. під впливом об'єктивних і суб'єктивних чинників, банкрутства й демонтажу багатьох підприємств галузі виробництво продукції машинобудівного комплексу значно скоротилося.

В Україні доцільно налагодити або розширити виробництво тракторів, картопле- та соняшникозбиральних комбайнів, електропотягів, магістральних і пасажирських вагонів, побутових машин, електротехнічної та радіотехнічної продукції й інших машин, для виробництва яких існують ринок, метал, науково-дослідна база і кваліфіковані кадри, а також готові основні фонди.

Територіальна організація машинобудівного комплексу України характеризується значними регіональними відмінностями. Переважна частина підприємств машинобудування і металообробки зосереджена в областях з найвищим рівнем економічного розвитку, розміщенням тут науково-дослідної бази та кваліфікованих кадрів, а також у регіонах з розвинутою металургійною базою. Найвищим рівнем розвитку машинобудування виділяються чотири області: Харківська, Донецька, Дніпропетровська і Запорізька та м. Київ, які разом виробляють більше 55 % товарної продукції, а також концентрують майже 48 % промислово-виробничих фондів та 47 % промислово-виробничого потенціалу галу- зі.

Другу групу регіонів, де сконцентровано близько четверті продукції всього машинобудування України, складають Полтавська, Сумська, Луганська, Львівська, Миколаївська й Одеська області.

Трансформація підприємств галузі в ринковому середовищі господарювання передбачає необхідність підвищення конкурентоспроможності їх продукції та розширення ринків збуту як усередині України, так і за її межами, особливо в Росії. Зокрема, і в Україні, і в Росії проектуються нові станції, а переважна частина існуючих енергопотужностей потребує капітального ремонту й оновлення. Маючи таких солідних конкурентів, як французька фірма АІБіот, німецька Зігнеш, російська «Силовые машины», китайські заводи, українські підприємства повинні бути постійно конкурентоспроможними. При цьому продукція низки підприємств енергетичного машинобудування реалізується і використо- вується переважно на зарубіжних ринках, де конкуренція надзвичайно жорстка.

Електротехнічна промисловість охоплює виробництво електротехнічних машин, кабельну промисловість, електролампову, електроізоляційну, виготовлення електрозварювального устаткування, апаратів та інших виробів виробничого призначення. Основними регіонами електротехнічної промисловості є Харківська, Запорізька, Донецька, Луганська, Хмельницька й Херсонська області, а головними центрами — Харків, Київ, Донецьк, Луганськ, Полтава, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Хмельницький, Тернопіль, Львів, Олександрія (Кіровоградська область), Слов'янськ (Донецька область) та ін.

Транспортне машинобудування є провідною галуззю в структурі машинобудування України. Наявність достатнього і місткого ринку металу, основних фондів, кадрів та інших чинників сприяла розвитку цієї галузі в багатьох регіонах України. Транспортне машинобудування представлено автомобіле-, локомотиво- і вагонобудуванням, судно- й літакобудуванням та ін.

Сучасне автомобілебудування України включає підприємства, що випускають вантажні та легкові автомобілі, автобуси, автонавантажувачі, причепи і напівпричепи, агрегати для автомобілів, мотоцикли, мопеди, велосипеди. Всього в Україні діє понад 40 підприємств автомобільної промисловості.

Найбільшими центрами автомобілебудування є: Кременчук (великовантажні авто- мобілі), Запоріжжя (легкові автомобілі), Луцьк (автомобілі для сільської місцевості), Львів (автобуси), Черкаси (мікроавтобуси), Мелітополь (автомобільні мотори), Лубни (мікроавтобуси швидкої допомоги), Київ (мотоцикли), Харків і Чернігів (велосипеди), Дніпропетровськ (тролейбуси). Автомобільна промисловість кооперується із заводами, які випускають двигуни, окремі вузли й агрегати для автомобілів (Мелітополь, Херсон, Сутиска (Вінницька область), запасні частини (Чернігів).

Важливе місце серед галузей транспортного машинобудування займає виробництво рухомого складу для залізничного транспорту. Основні центри цієї галузі розміщуються або біля металургійних баз, особливо виготовлення вантажних вагонів і цистерн, або в регіонах концентрації кваліфікованих кадрів — випуск локомотивів. Тому основні виробництва рухомого складу для залізничного транспорту зосереджені, перш за все, в Донецькому і Придніпровському регіонах з орієнтацією на метал, а також у Східному районі з орієнтацією на кваліфіковану робочу силу. Центрами виробництва тепловозів є Харків та Луганськ, магістральних електровозів — Дніпропетровськ. Виробництво вантажних вагонів зосереджено у містах Кременчук і Дніпродзержинськ, а цільнометалевих вагонів — у м. Стаханові. В Кременчуці створюється виробництво достатньо конкурентоспроможних пасажирських вагонів. У Маріуполі виготовляється 100 % цистерн в Україні. Виробництво тролейбусів налагоджено у Дніпропетровську і Києві.

Як велика морська держава Україна має надто розвинуте морське і річкове суднобудування. Найбільшими центрами морського суднобудування є Миколаїв (три суднобудівні заводи, які випускають різноманітні океанські та морські судна), Херсон та Керч. Судноремонт зосереджений також у Севастополі, Феодосії, Одесі, Іллічівську, Маріуполі. В Херсоні і Києві випускають судна типу «річка-море». Річкове суднобудування і судноремонт розвиваються також у Запоріжжі, Ізмаїлі, Кілії та Вилковому (на Дунаї).

Україна є великою авіаційною державою світу, яка виробляє крупні пасажирські і найкрупніші в світі вантажні літаки («Антей», «Руслан» та ін.). Авіаційна промисловість орієнтується на науково-дослідну базу і кваліфіковану робочу силу. Тому основними центрами літакобудування є Київ і Харків. У Запоріжжі знаходяться моторобудівні заводи «Прогрес» і «Мотор-січ». Авіаційна промисловість України має достатньо потужну базу для свого розвитку, особливо в співробітництві з відповідними підприємствами в Росії.

Тракторобудування об'єднує підприємства, які виробляють різні види тракторів, самохідні шасі, двигуни для тракторів, а також агрегати, вузли, деталі та запасні частини до них. В Україні діє понад 20 об'єднань і заводів галузі, зосереджених переважно в Харкові й Харківській області (Куп'янськ, Лозова). Колісні трактори випускають в Дніпропетровську, а тракторні агрегати - у Вінниці, Кіровограді та Рівному. Деталі і вузли виробляють у Одесі, Луганську, Києві та Харкові.

Сільськогосподарське машинобудування України об'єднує підприємства, що виробляють для сільськогосподарських потреб машини, вузли, деталі та запасні частини, агрегати. Ці підприємства розміщуються, як правило, з орієнтацією на споживача готової продукції, причому спеціалізація їх відповідає профілю сільського господарства регіону, в якому воно розміщується. Номенклатура сільськогосподарської техніки включає в себе під- приємства з виробництва різних видів машин — від землеобробних до збиральних.

В Україні діє понад 40 спеціалізованих підприємств галузі, які зосереджуються майже в усіх регіонах, за винятком Луганської і Закарпатської областей. Основними цент- рами є Одеса (виробництво плугів), Кіровоград (сівалки), Бердянськ (жниварки). Особливе значення має виробництво комбайнів — бурякозбиральних (Тернопіль і Дніпропетровськ), кукурудзозбиральних (Херсон), зернозбиральних комбайнів (Херсон та Олександрія).

Машини й устаткування для механізації робіт у тваринництві і кормовиробництві, зберігання та переробки сільськогосподарської продукції виробляють у Білій Церкві, Новоград-Волинському, Ковелі, Ніжині, а також в Умані, Коломиї, Бердянську, Могилів- Подільську, Сімферополі, Чернівцях, Житомирі, Луганську та ін.

Основними стратегічними завданнями, які стоять перед машинобудівним комплексом України, є:

- прискорений розвиток наукомістких галузей машинобудування, а також транспортного і сільськогосподарського машинобудування;

- всебічна підтримка галузей, які мають конкурентні переваги на світовому ринку (енергетичне, металургійне та коксохімічне машинобудування, гірничошахтне обладнання);

- підвищення конкурентноздатності українських машин, зокрема якості, дизайну та ціни;

- соціальна переорієнтація комплексу - нарощування випуску товарів народного споживання;

- сприяння збільшенню виробництва орієнтованої на експорт та імпортозамінної продукції;

- зменшення середнього зносу основних фондів у 3, 5 разу, а середнього віку машин - до восьми років;

- широке впровадження в галузі ресурсозберігаючих технологій;

- орієнтація галузей господарського комплексу країни на використання вітчизняних машин.