Джерело № 2. Засоби навігації у ХУ-ХУІ століттях.

Для визначення місцезнаходження корабля у відкритому морі необхідно знати його географічну довготу та широту. Довготу на той час визначати ще не вміли, а широту визначали приблизно, за допомогою таких примітивних приладів, як «посох Якова» та астролябія. Ними вимірювали висоту Полярної зірки, або Сонця і за допомогою спеціальних таблиць визначали широту.

Використовували також напрямок руху, швидкість і час. Компас дозволяв визначити напрямок руху. За допомогою пісочного годинника і лага приблизно визначали швидкість і пройдену відстань. Лаг – це оббитий залізом кусок дерева з мотузкою, на якій через певну відстань були зав’язані вузли. Лаг кидали за борт і за пісочним годинником слідкували скільки вузлів проходить корабель за певний час.

У ХУ ст.. на деяких картах вже з’явилися градусна сітка та масштабна лінійка, але ці карти були досить неточними. Зокрема, відстань, як правило, вимірювалася не у кілометрах, а у днях.

Запитання та завдання до джерела № 2. 1. Розкажіть, як середньовічні моряки орієнтувалися в океані? 2. Наскільки точним було таке орієнтування? 3. Назви 3-4 риси, які повинні були мати люди, які наважувалися на такі плавання.