Курортный Роман

Кусает губки, волнуется, сжимает кулачки

Перед глазами рисуется картинка любви,

Рядом океан. Песчинка к песчинке...

Имя художника: Курортный Роман.

Гильзы вопросов

Гостеприимство рубленых пеньков шкалит.

Частично в персиковом тумане скрыты проблемы.

О совместке кое-кто не узнает,

а то набросятся, будто голодные гиены...

Закину ногу на ногу, вознесу колено.

Эти молниеносные мурашки...

Активность встреч постепенно

Эмигрировала на дно чашки.

Дважды прошептала: — Ужасно комфортно с тобой

Прикинь, собрали в лукошек упавшие звезды

.......

.......

.......

Изменил тебя разговор со мной,

и распущены стали узелки скованности, словно косы.

Гильзы вопросов из горячих вышли дул.

И ответив на важное как могу

Тихонько фруктовое облако тянул,

Откинув «ширму-броню»...

Банально, но кефир

лампадки по детству банально погасли по щелчку.

после того, как

родители твои сменили санки на заводской дым.

в столовой ты покупаешь булочку на которой мак,

чтобы оставаться сытым.

ты хочешь есть, но тем самым

не искушать других годами цветными прожитыми!

ты хочешь выступать за мир?

тогда проецируй в смех прошлое

и попивай кефир.

ладно?

27. Кип'ятильники

Я за!

якщо ти проти.

Я проти мап і желатину.

я за...

Якщо ти перша зробиш дотик.

Я проти додавання ваніліну...

Я за!

за ці транскрипції у словниках,

а ти за сукню по коліна.

Хай береже тебе Аллах!

під час молитви на колінах.

Я з ліги православних Християн;

сповідую радість Східної церкви,

Але це не завадить поважати

нам Нас, і ключем шкрябати на цеглі;

на швабрі кататися на дворі,

як той Гаррі Поттер.

Приїзди до мене на весні,

щоб ми сували руки в воду

як кип'ятильники.

28. Законсервовані спогади

Дотики долі хрест-навхрест

здіймали на суспільно-виточений Еверест.

По волі ношу можжевеловий хрест.

Потрапивши безпрецедентно у Білоруський Брест

Де парубок із атомів, сполук, молекул та генів

дефілює під акапельну небесних сфер.

Зазвичай на Ярмарку купляють надрукованих геніїв

Зазвичай X син підносить чай, який забажав IX Сер

Прокинувшись, втратив

консистенцію чорноти, аби відгородитися,

аби опинитися на прохолодному балконі...

Наяву самотужки іконам помолитися

у ізольованій фазенді ауровому коконі.

Соколи ще більшою напругою знімають напругу.

Між сном та «ЯВЬЮ»

Я хочу лише бачити поруч витончену руку

Я хочу лиш чути ЕХО

кохаю

кохаю

кохаю