Мета заняття. З проведення практичних занять

Шифр ____________

Реєстр. № _________

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

З проведення практичних занять

Ризик, як характеристика небезпек №1.2

з дисципліни Безпека життєдіяльності

факультети «Судноводіння»

«Експлуатації суднових енергетичних систем та

електрообладнання суден»

підготовки бакалавра

галузь знань 0701 «Транспорт і транспортна інфраструктура»

напрям 6.070104 «Морський та річковий транспорт»

галузь знань 0507 «Електротехніка та електромеханіка»

напрям 6.050702 «Електромеханіка»

спеціалізація «Судноводіння» «Експлуатація суднових енергетичних установок» «Експлуатація електрообладнання і автоматики суден»

курс другий / перший

форма навчання денна / заочна

Херсон – 2015

Методичні рекомендації з проведення практичних занять з дисципліни «Безпека життєдіяльності» розробив у відповідності з навчальною програмою старший викладач кафедри судноводіння, та безпеки життєдіяльності Тарасенко О.М.

Рецензент: завідувач кафедрою «Екологія та БЖД» Херсонського державного технічного університету д.т.н., професор Михайлик В.Д.

Методичні вказівки розглянуто й ухвалено на засіданні кафедри судноводіння, та безпеки життєдіяльності

від ____ ___________ 201 ___ р.,

протокол № _____.

Завідувач кафедри Судноводіння та безпеки життєдіяльності В.Є Селіванов

____ ___________ 201___ р.

Схвалено навчально-методичним відділом інституту

Начальник навчально-методичного

відділу В.В. Черненко

____ ___________ 201__ р.

Вступ

Методичні вказівки з проведення практичних занять з даної дисципліни складені відповідно до діючої програми курсу «Охоронні заходи і цивільна оборона на судні » для вищих навчальних закладів. Вони містять основні теоретичні відомості та питання для перевірки знань, а також приклади завдань для індивідуального розв’язування.

Методичні вказівки призначені для поглиблення знань студентів щодо впливу негативних факторів на життєдіяльність екіпажу та проведення аналізу та оцінки впливу цих факторів при виконання практичних занять і при розрахунку самостійних робіт

- це галузь науково-практичної діяльності, спрямованої на вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їх властивостей, наслідків впливу їх на організм людини і середовища її проживання від небезпек, а також на розробку і реалізацію відповідних засобів та заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя і діяльності людини як у повсякденних умовах побуту та виробництва, так і в умовах надзвичайних ситуацій.

Гуманітарні, природничі, інженерні науки про людину та про суспільство є складовими галузі знань, яка зветься «Охоронні заходи і цивільна оборона на судні ». У всьому світі велика увага приділяється вивченню дисциплін, пов'язаних з питаннями безпеки. Згідно з Європейською програмою навчання у сфері наук з ризиків „РОКМ-OSЕ', науки про безпеку мають світоглядно-професійний характер. За даними ВООЗ, понад 100000 хімічних речовин, близько 50 фізичних та біологічних факторів, близько 20 несприятливих ергономічних умов і такої ж кількості видів фізичних навантажень, поряд з чисельними психологічними та соціальними проблемами, підвищують ризик нещасних випадків на виробництві та в побуті, професійних захворювань або стрес реакцій, викликають незадоволеність працею та життям, руйнують соціальне благополуччя людей.

Об'єктом вивчення дисципліни є людина та її діяльність, яка проявляється у фізичному, психологічному, духовному та суспільному житті.

Метою курсу є теоретична та практична підготовка майбутніх фахівців, що дозволить набути навичок створення безпечних умов діяльності і життя як у виробничій, так і в невиробничій сферах, осягнення принципів гармонічного розвитку особистості і сталого розвитку суспільства.

Речовини, що при контакті з організмом людини можуть викликати захворювання різної ваги або відхилення здоров'я, як у процесі контакту, так й у віддалений термін життя дійсного й наступного поколінь, вважаються шкідливими.

Розглянуті фактори входять у загальну класифікацію, що є присутніми у системі " людина - середовище":.

Дисципліна «Охоронні заходи і цивільна оборона на судні ». має світоглядно-професійний характер. Метою курсу є теоретична та практична підготовка майбутніх фахівців щодо створення безпечних умов діяльності і життя як у виробничій, так і у невиробничій сферах, опанування принципів гармонійного розвитку особистості і сталого розвитку суспільства.

Безпека екіпажу на морських суднах здійснюеться згідно до вимог до міжнародних прав дипломованих моряків ПДМНВ-72-78=95, SOLAS-74, ІМКУБ-95, яка забезпечує єдиний, загальний, підхід до розробки і реалізації відповідних засобів та заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя і діяльності екіпажу як у повсякденних умовах побуту та виробництва, так і в умовах надзвичайних ситуацій.

Мета заняття

Метою практичного заняття є засвоєння способів визначення розміру (ступеня) ризику можливого впливу наслідків небезпек в найбільш характерних життєвих ситуаціях, які розглядуються у курсі «Охоронні заходи і цивільна оборона».

Як свідчить статистика, сьогодні сотні моряків стають жертвами стихії та отримують травми в період роботи на суднах. Щоб зменшити кількість жертв від нещасних випадків, необхідно постійно мати знання по діях в аварійних ситуаціях, загальний, підхід до розробки і реалізації відповідних засобів та заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя і діяльності екіпажу як у повсякденних умовах побуту та виробництва, так і в умовах надзвичайних ситуацій.

Ризик постійно присутній в любому морському підприємстві, так як діяльність людини на морі супроводжується форс-можарними обставинами –це надзвичайні ситуації, які визначені стихійними явищами природи.Обєктивним показником ризику в мореплавстві є руйнування суден та їх загибель.

Тема: Ризик, як характеристика небезпек

План виконання роботи:

1. Ознайомитися з загальними положеннями щодо наслідків небезпек в найбільш характерних життєвих ситуаціях.

2. Розглянути і в конспективній формі записати в зошит (конспект) положення:

- ризик, як характеристика небезпек;

- методика визначення розміру (ступеня) ризику;

- концепція прийнятого (допустимого) ризику.

3. В ході практичного заняття і під час самостійної роботи підготуватися і бути готовим до відповідей (в усній чи письмовій формі) на запитання, які зазначені на с. 19.

4. Зясувати методику рішення задач щодо визначення величини ризику, використовуючи приклади рішення задач с.10-11.

5. У власних зошитах записати умови рішення завдань, варіанти початкових даних для рішення завдань, які приведені у таблицях 2, 3, 4, 5 на с 12-18, і послідовно провести розрахунки за умовами 4-х задач.

6. Результати розрахунків зазначених у варіанті показати у контрольній карточці за зразком, який приведений нижче.

Порядочок заповнення контрольної карточки

1. РИЗИК, ЯК ХАРАКТЕРИСТИКА НЕБЕЗПЕК

1.1. Загальні положення

Практична діяльність людини дає підстави для затвердження про те, що в ній завждиИ ховається потенційна небезпека. Ані в одному вигляді праці неможливо досягнути абсолютної безпеки.

Небезпека – є основоположне поняття безпеки життєдіяльності людини. Під небезпекою розуміються явища, події, процеси, об'єкти, здатні в певних умовах завдавати збитки людині аж до летального виходу, безпосередньо або побічно. Тобто викликати несприятливі наслідки.

У даному випадку визначення небезпеки поглинає існуючі стандартні поняття – небезпечні шкідливі виробничі чинники, являючись більш широким, що враховують всі життєві ситуації.

Можна вважати, що небезпека постійно погрожує людині своїми наслідками, що, певно, з'являться в довільний момент прийдешнього майбутнього. Враховуючи це, говорять: є ризик підлягти наслідкам небезпеки.

Наслідками прояву небезпек є нещасні випадки, аварії, катастрофи. Вони супроводжуються смертельними випадками, скороченням тривалості життя, шкодою здоров'ю, шкодою природному чи техногенному середовищу або життєдіяльності окремих людей. Кількісна оцінка збитків, заподіяних небезпекою, залежить від багатьох чинників, наприклад, від кількості людей, що знаходились у небезпечній зоні, кількості та якості матеріальних (в тому числі і природних) цінностей, що перебували там, природних ресурсів, перспективності зони тощо.

З метою уніфікації будь-які наслідки небезпеки визначають як шкоду. Кожен окремий вид шкоди має своє кількісне вираження. Наприклад, кількість загиблих, поранених кожного року зростає,. Найбільш універсальнийкількісний спосіб визначення шкоди — це вартісний, тобто визначення шкоди у грошовому еквіваленті.

Другою, не менш важливою характеристикою небезпеки, а точніше мірою можливої небезпеки є частота, з якою вона може проявлятись, або ризик.

1.2. Визначення розміру ризику

Повна безпека не може бути гарантована нікому, незалежно від образу життя. Кожний з нас виживає від одного дня до іншого, уникаючи ризику або переборюючи небезпеки.

Значення слова «ризик» може бути висловлене наступним чином: це можливість (або імовірність) людських жертв і матеріальних втрат або травм і захворювань.

Безумовно, нас найбільш цікавить кількісна сторона цього поняття.

І звідси ризик - це відношення числа тих або інших несприятливих наслідків до їхнього можливого числа за певний період.

З цих позицій ще більш лаконічне є визначення, що ризик – це кількісна оцінка небезпеки.

Нарешті, також лаконічне, але більш предметне визначення: ризик- це частота реалізації небезпек.

Разом з тим необхіно памятати, що ризиком можна і потрібно управляти, прймаючи для цього необхідні дії.Мореплавство-це керований ризик.Наприклад, при плаванні в умовах обмеженної видимості, такими діями являються-оповіщення капітана судна, зменшення швидкості руху судна, визначення фактичної дальності, ведення постійного радіолокаційного спостереження,.включення бортових вогнів, подача звукових сигналів.

Оцінка ризику і його післядія здійснюється розрахунковим методом.

Величина ризику визначається по співвідношенню:

Де n-число несприятливих наслідків, наприклад смертельних випадків;

N – можливе, максимальне число несприятливих наслідків за певний відрізок часу (рік).

Далі, розглядаючи ризик, необхідно вказати клас наслідків, тобто відповісти на питання: ризик чого?

Відповідями можуть з'явитися наступні: ризик протягом року наразитися смертельної небезпеки, або бути травмованим (в звичайному житті або на виробництві), або підпадуть захворюванню, або скороченню тривалості життя, або підпасти впливу пожежі або вибуху і ін.

Наведена формула дозволяє розрахувати розміри загального та групового ризику. При оцінці загального ризику величина N визначає максимальну кількість усіх подій, а при оцінці групового ризику — максимальну кількість подій у конкретній групі, що вибрана із загальної кількості за певною ознакою. Зокрема, в групу можуть входити люди, що належать до однієї професії, віку, статі; групу можуть складати також транспортні засоби одного типу; один клас суб'єктів господарської діяльності тощо.

Характерним прикладом визначення загального ризику може служити розрахунок числового значення загального ризику побутового травматизму зі смертельними наслідками. Відповідно до статистичних даних за 2009р. в Україні загинула у побутовій сфері 68271 людина. Зустрітись зі смертельною небезпекою в побуті практично міг кожен із загальної кількості громадян, що проживали в Україні за цей період, тобто N = 50 100 000 осіб. Відтак, числове значення загального ризику смертельних випадків у побутовій сфері 1998 р. становило:

R = 68 271/50 100 000 = 0, 001362 = 1, 362× 10 ^-3 =1362× 10 ^-6

З розглянутого прикладу випливає, що з кожного мільйона громадян, які проживали в Україні у 2009 році, в побутовій сфері загинули 1362 особи.

Аналізуючи наведені в цій таблиці дані, робимо висновок, що рівень побутового травматизму в нашій країні у 13 разів перевищує рівень виробничого травматизму.

Вважається, що для більшості працюючих в машинобудівних галузях характерними є умови професійної діяльності, обмежені діапазоном ризику від 1.10 ^-4 до 1.10 ^-3 на людину в рік. Такі умови прийнято вважати відносно безпечними, тобто відносити до 2-ї категорії професійної безпеки (табл. 1.).

Таблиця 1 Класифікація умов безпеки професійної діяльності

1.3. Концепція прийнятного (допустимого) ризику

За ступенем припустимості ризик буває знехтуваний, прийнятний, граничнодопустимий, надмірний.

Знехтуваний ризик має настільки малий рівень, що він перебуває в межах допустимих відхилень природного (фонового) рівня.

Прийнятним вважається такий рівень ризику, який суспільство може прийняти (дозволити), враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на даному етапі свого розвитку.

Гранично допустимий ризик — це максимальний ризик, який не повинен перевищуватись, незважаючи на очікуваний результат.

Надмірний ризик характеризується виключно високим рівнем, який у переважній більшості випадків призводить до негативних наслідків.

На практиці досягти нульового рівня ризику, тобто абсолютної безпеки, неможливо. Через це вимога абсолютної безпеки, що приваблює своєю гуманністю, може обернутися на трагедію для людей. Знехтуваний ризик у теперішній час також неможливо забезпечити з огляду на відсутність технічних та економічних передумов для цього. Тому сучасна концепція безпеки життєдіяльності базується на досягненні прийнятного (допустимого) ризику.

Сутність концепції прийнятного (допустимого) ризику полягає у прагненні створити таку малу безпеку, яку сприймає суспільство у даний час, виходячи з рівня життя, соціально-політичного і економічного становища та розвитку науки і техніки.

Прийнятний ризик поєднує технічні, економічні, соціальні та політичні аспекти і є певним компромісом між рівнем безпеки й можливостями її досягнення. Розмір прийнятного ризику можна визначити, використовуючи витратний механізм, який дозволяє розподілити витрати суспільства на досягнення заданого рівня безпеки між природною, техногенною та соціальною сферами. Необхідно підтримувати відповідне співвідношення витрат у зазначених сферах, оскільки порушення балансу на користь однієї з них може спричинити різке збільшення ризику і його рівень вийде за межі прийнятних значень.

На рис. 1. наведено графік, який ілюструє спрощений приклад визначення прийнятного ризику.

З цього графіка видно, що із збільшенням витрат на забезпечення безпеки технічних систем технічний ризик зменшується, але зростає соціально-економічний. Витрачаючи надмірні кошти на підвищення безпеки технічних систем в умовах обмеженості коштів, можна завдати збитків соціальній сфері, наприклад, погіршити медичну допомогу.

Сумарний ризик має мінімум при визначеному співвідношенні інвестицій у технічну та соціальну сфери. Цю обставину потрібно враховувати при виборі ризику, з яким суспільство поки що змушене миритися.

Прийнятним рівнем індивідуального ризику загибелі людини вважається ризик, який дорівнює 10^-6 на рік.

Малим вважається індивідуальний ризик загибелі людини, що дорівнює 10^-8 на рік.

Концепція прийнятного ризику може бути ефективно застосована для будь-якої сфери діяльності, галузі виробництва, підприємств, організацій, установ.

Справді, коли працюють, навіть дотримуючись усіх встановлених відповідними правилами охорони праці стандартних значень, все ще існує деякий рівень залишкового ризику, який неминуче повинен бути присутнім. Наскільки ризик є прийнятим чи неприйнятим — вирішує керівництво. Результат цього рішення буде впливати на багато вхідних даних та міркувань, серед яких не останнє місце посідає вартість ризику, оскільки головним завданням управління є і завжди буде визначення вартості ризику.

Існує чотири методичних підходу до визначення ризику:

Інженерний, що грунтується на статистику імовірносного аналізу безпеки, побудову «дерева» небезпеки;

Модельний, оснований на побудові моделей впливу небезпечних і шкідливих чинників на окрему людину; соціальні, професійні групи і т. п;

Експертний, коли імовірність різноманітних подій визначається на основі опитування досвідчених фахівців, тобто експертів;

Соціологічний, заснований на опитуванні населення.

Нижче при визначенні ризику буде застосовуватися перший засіб з перерахованих, що в нинішній час мє перевагу над іншими, так як накопичені статистичні дані носять безперечний характер, а імовірносний аналіз може охоплювати всіх явища, використовуючи і «дерево» небезпеки.

Основою для рішення поставлених тут задач є статистичні дані.

Приклад рішення задач

1. Визначити ризик загибелі людини на виробництві країни за рік, якщо відомо, що щорічно гибне біля n = 8 тис.чол.при чисельності працюючих N = 23 млн. чол.

R=n/N =8× 10 ³ / 2, 3 × 10 ⁷ =3, 4× 10 ^-4

Розмір ризику дорівнює 3, 4× 10 ^-4 смертельних випадків на людину в рік.

Це відповідає вибірці (групі ризику) загибелі, рівної 2941 чол.,

W=1/R = 1/3, 4× 10^-4 =2941

тобто одна людина з вибірки може загинути протягом року.

2. Визначити ризик загибелі жителя країни від різноманітних небезпек, включаючи транспортні пригоди, суіцид (самогубство) і інші, якщо їх гибне в рік біля 90 тис. чол., а всього жителів 52 млн. чол.

Розмір ризику дорівнює 1.7^.× 10 ^-3 смертельних випадів на людину в рік. При цьому вибірка дорівнює W=1/R=1/1, 7× 10 ^-3 =582 чол.

3. Визначити ризик загибелі жителя гірського селища від обрушувань, якщо за статистичними даним за 50 років загинуло 10 жителів з постійного числа жителів в 300 чол.

Розмір ризику дорівнює 6.6^.× 10 ^-4 смертельних випадків на людину, проживаючого в горах, в рік. При цьому вибірка відповідає 1515 чол.

4. Визначити ризик виробничого травматизму в промисловості країни, якщо відомо, що щорічно підпадае травмуванню біля 118 тис. чол., при цьому число працюючих дорівнює 23 млн. чол.

R= 1, 18× 10 ⁵ / 2, 3× 10 ⁷ =0, 5× 10 ^-2.

Розмір ризику травмування на виробництві дорівнює 0.5× 10 ^-2 травм на людину в рік при вибірці всього в 200 чол.

5. Визначити ризик травмування на підприємствах республік СНД, використовуючи статистичні дані за 1992 р., наведені в табл.2. для варіанту №0 Росія.

Дано: n _x = 416766

n ₁₀₀₀₀ = 66

Визначити величину ризику R і категорію безпеки професійної діяльності.

Рішення

1. Визначення загальної кількості людей у державі (N), для цього складемо пропорцію:

Загальна кількість людей у державі складає N =63146363 чоловік

2. Визначаємо величину ризику R

R=n/N=416766/63146363=0, 0066 або 6, 6× 10 ^-3

3. Визначаємо категорію безпеки професійної діяльності

Ктегорія безпеки – 3. Умови проф.діяльності – «Небезпечні»

1.4. Виконання практичної роботи