Чергування голосних

§ 8.Чергування О — І, Е — І

1. У сучасній українській мові звуки о, е (у відкритих складах) часто чергуються з і (в закритих складах):

а)При словозміні:

1. водопі́ й — водопо́ ю, дохі́ д — дохо́ ду, кінь — коня́, ка́ мінь — ка́ меня, лід — льо́ ду, мій — мого́, сім — семи́, у́ стрій — у́ строю; ніч — но́ чі — ні́ ччю, пе́ вність — пе́ вності — пе́ вністю, ра́ дість — ра́ дості — ра́ дістю; ви́ селок — ви́ сілка, о́ сінь — о́ сені — о́ сінню, у вели́ кому — у вели́ кім;

2. гір — гора́, ніг — нога́, осіб — осо́ ба, слів — сло́ во, сіл — село́;

3. ба́ тьків — ба́ тькового, ба́ тькова; бра́ тів — бра́ тового, бра́ това; Василі́ в — Василе́ вого, Василе́ ва; ковалі́ в — ковале́ вого, ковале́ ва; Петрі́ в — Петро́ вого, Петро́ ва; шевці́ в — шевце́ вого, шевце́ ва;

4. Ка́ нів — Ка́ нева, Ки́ їв — Ки́ єва, Фа́ стів — Фа́ стова, Ха́ рків — Ха́ ркова, Черні́ гів — Черні́ гова;

5. вівса́ — ове́ с, вівця́ — ове́ ць, вісь — о́ сі;

6. бі́ йся — бою́ ся, стій — стоя́ ти;

7. вів, ві́ вши — вела́ (вести́); замі́ в, замі́ вши — замела́ (замести́); міг, мі́ гши — мо́ жу (могла́, могти́); ніс, ні́ сши — несу́ (несла́, нести́); плів, плі́ вши — плела́ (плести́), а також ріс, рі́ сши — росла́, рости́.

б)При словотворенні: будівни́ к (пор. будо́ ва), ві́ льний (пор. во́ ля), кі́ лля (пор. кола́), підні́ жжя (пор. нога́), подві́ р’я (пор. двора́), робітни́ к (пор. робо́ та); зі́ лля (пор. зеле́ ний), сільськи́ й (пор. село́) та ін.

О, Е, що не переходять в І2. О, е не переходять в і в закритому складі в таких випадках:

а)Коли ці звуки вставні або випадні: вікно́ — ві́ кон, земля́ — земе́ ль, ка́ зка — казо́ к, со́ тня — со́ тень; ви́ тер — ви́ тру, ві́ тер — ві́ тру, вого́ нь — вогню́, день — дня, розде́ р — розідра́ ти, сму́ ток — сму́ тку, сон — сну, тра́ вень — тра́ вня.

Примітка 1. В окремих словах при їх зміні о, е не випадають: лоб — ло́ ба, мох — мо́ ху, рот — ро́ та, лев — ле́ ва.

Примітка 2. За аналогією до форм книжо́ к, казо́ к маємо о між приголосними в родовому множини й від деяких іншомовних слів: а́ рка — а́ рок, ма́ рка — ма́ рок, па́ пка — па́ по к тощо, але: парт, форм, сакль та ін.

б)У групах - ор -, - ер -, - ов - між приголосними: торг — то́ ргу, хорт — хорта́, смерть — сме́ рті, вовк — во́ вка, шовк — шо́ вку.

Виняток: погі́ рдний (пор. пого́ рда).

в)У групах із повноголоссям - оро -, - оло -, - ере -, а також - еле -: горо́ д, моро́ з, по́ дорож, по́ рох, сто́ рож; во́ лос, со́ лод; бе́ рег, пе́ ред, се́ ред, че́ рез; зе́ лень, пе́ лех, ше́ лест та ін.

Але: морі́ г, оборі́ г, порі́ г, смо́ рід.

г)У родовому відмінку множини іменників середнього роду на - ення: зна́ чень (зна́ чення), поло́ жень (поло́ ження), тве́ рджень (тве́ рдження), тво́ рень (тво́ рення).

д)В абревіатурах і в похідних утвореннях: спецна́ з, торгпре́ д та ін.

е)У словах іншомовного походження: агроно́ м, інжене́ р, студе́ нт, том та ін.

Примітка. За аналогією з тими словами української мови, де є чергування о, е з і, таке чергування з’явилося й у деяких давно засвоєних словах іншомовного походження: Анті́ н — Анто́ на, ґніт — ґнота́, ко́ лір — ко́ льору, Про́ кі́ п — Про́ ко́ па; курі́ нь — куреня́, папі́ р — папе́ ру.

Відхилення в чергуванні О — І, Е — І3. Є цілий ряд випадків, коли чергування о, е з і у відкритих і закритих складах відступає від наведених правил:

а) І наявне у відкритому складі в словах з вирівняною за іншими відмінками чи формами основою:

1. у формах називного відмінка однини: гребіне́ ць (гребінця́), дзвіно́ к (дзвінка́, дзвінку́, дзвінко́ м), каміне́ ць (камінця́), кі́ готь (кі́ гтя), кіло́ к (кілка́), кіне́ ць (кінця́), ні́ готь (ні́ гтя), оліве́ ць (олівця́), реміне́ ць (ремінця́), рі́ вень (рі́ вня), стіжо́ к (стіжка́), стріле́ ць (стрільця́), торгіве́ ць (торгівця́), фахіве́ ць (фахівця́) та ін.;

2. у формах родового відмінка множини: ві́ кон (вікно́), ві́ чок (ві́ чко), гіло́ к (гі́ лка), зіро́ к (зі́ рка), кіле́ ць (кільце́), лі́ жок (лі́ жко), ні́ жок (ні́ жка, ні́ жки), плі́ то́ к (плі́ тка);

3. у зменшених формах іменників за аналогією до таких форм, як кіл — кілка́, міст — містка́, гі́ рка (де і в закритому складі): кіло́ чок, місто́ чок, ні́ женька, гі́ ронька; але слівце́ — слове́ чко.

б)У групах - оро -, - оло -, - ере, - о, е переходять в і:

1. у родовому відмінку множини іменників жіночого роду (здебільшого з рухомим наголосом) і в похідних від них іменниках на - к(а) зі значенням зменшеності: борода́ — борі́ д — борі́ дка, борона́ — борі́ н — борі́ нка, голова́ — голі́ в — голі́ вка (і голо́ вка — з іншим значенням), сторона́ — сторі́ н — сторі́ нка, череда́ — чері́ д — чері́ дка;

2. у родовому відмінку множини іменників здебільшого середнього роду й відповідних зменшених іменниках: боло́ то — болі́ т — болі́ тце, воро́ та — ворі́ т — ворі́ тця, долото́ — долі́ т — долі́ тце, але: де́ рево — дере́ в — деревце́, джерело́ — джере́ л — джере́ льце;

3. у деяких похідних іменниках середнього роду з подовженим приголосним: бездорі́ жжя, Запорі́ жжя, підборі́ ддя, роздорі́ жжя (але: лівобере́ жжя, узбере́ жжя), а також без подовження: безголі́ в’я, поголі́ в’я, хоч безголо́ сся, повноголо́ сся.

в) І в закритому складі виступає у формах чоловічого роду однини дієслів минулого часу й дієприслівників з повноголоссям, якщо відповідні форми жіночого та середнього роду однини й форма множини мають наголос на кінцевому складі: волі́ к, волі́ кши (волокти́), збері́ г, збері́ гши (зберегти́), стері́ г, стері́ гши (стерегти́), бо: волокла́, зберегла́, стерегла́; волокло́, зберегло́, стерегло́ та ін. Але: боро́ в, коло́ в, моло́ в, поло́ в, поро́ в, бо: боро́ ла, коло́ ла, моло́ ла, поло́ ла, поро́ ла та ін.

г)У віддієслівних іменниках середнього роду на -ння звичайно буває тільки під наголосом, а без наголосу е: носі́ ння, ході́ ння; вра́ ження, заве́ ршення, збі́ льшення, зна́ чення, поя́ снення. Але: варе́ ння (і варі́ ння, ва́ рення — процес), вче́ ння. Так само - ення, а не - іння мають іменники, похідні від слів з основою на - ен: найме́ ння.

д) О, е наявні в закритому складі:

1. у непрямих відмінках іменників чоловічого роду з вирівняною за називним відмінком основою: боре́ ць — борця́ (борце́ ві, борце́ м та ін.), ви́ борець — ви́ борця, лове́ ць — ловця́, творе́ ць — творця́; мото́ к — мотка́, носо́ к — носка́, па́ росток — па́ ростка; во́ день — во́ дню, коте́ л — котла́, оре́ л — орла́;

2. у повноголосних формах - оро -, - оло - зі сталим наголосом іменників переважно жіночого роду: коло́ д (коло́ дка), доло́ нь (доло́ нька), соро́ к, огоро́ ж, моро́ к, нагоро́ д (від них немає зменшених форм з і). Але: дорі́ г, дорі́ жка, корі́ в, корі́ вка, бері́ з, бері́ зка (проте бере́ зка — виткий бур’ян);

3. у родовому відмінку множини ряду іменників переважно жіночого роду: будо́ в, вод, істо́ т, осно́ в, підпо́ р, проб, субо́ т, топо́ ль (топо́ лька), шкод; леле́ к, меж, озе́ р (озе́ рце́), потре́ б, але: осі́ б, підкі́ в;

4. у прикметниках, утворених від власних імен на - ов (- ьов, - йов), - ев (- єв): Ма́ лишев — ма́ лишевський, Па́ влов — па́ вловський. Але в прикметниках, утворених від власних імен на - ів (- їв), зберігається і (ї): Гаври́ лів — гаври́ лівський (див. ще§ 113, п. 2);

5. у ряді префіксальних безсуфіксних іменників типу: зато́ н, зато́ р, перео́ р, пото́ п (під впливом родового відмінка однини: зато́ ну, зато́ ру, перео́ ру, пото́ пу); але звичайно поті́ к, розгі́ н, уді́ й. Зрідка, навпаки, під впливом називного відмінка однини і поширюється на решту форм: о́ пік (родовий однини о́ піку);

6. під наголосом у словотвірних частинах - вод, - воз, - нос, - роб складних слів, що означають людей за родом діяльності та в похідних утвореннях: ділово́ д, ділово́ дство, екскурсово́ д; водово́ з; дровоно́ с; хліборо́ б, хліборо́ бство, чорноро́ б і т. ін. Проте в словах, що означають предмети, та в похідних утвореннях такий о, незалежно від наголосу, переходить в і: водопрові́ д, газопрові́ д, газопрові́ дний, електропро́ від, трубопрові́ д; у словах же зі складником - возо здебільшого зберігається: електрово́ з, лісово́ з, теплово́ з. Незалежно від семантики слова в словотвірних частинах - хід, - ріг виступає тільки і: всюдихі́ д, місяцехі́ д, пішохі́ д, пішохі́ дний, самохі́ д, самохі́ дний, стравохі́ д, швидкохі́ д, швидкохі́ дний; козері́ г і Козері́ г (сузір’я), носорі́ г і т. ін.;

7. у ряді слів книжного й церковного походження та в похідних: Бог, верхо́ вний, виробни́ цтво, ви́ рок, зако́ н, зако́ нний, наро́ д, наро́ дний, основни́ й, пото́ п, пра́ пор, проро́ к, словни́ к, а також за традицією в деяких прізвищах: Артемо́ вський, Боровико́ вський, Грабо́ вський, Котляре́ вський, Пи́ семський і т. ін. Але: Верикі́ вський, Желехі́ вський, Минькі́ вський.