Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Література






1. Запобігання дискримінації, експлуатації та жорстокому ставленню до жінок – трудових мігрантів. Торгівля жін­ками та дівчатами. – Кн. 6: Інформ. посібник. – К.: Міле­ніум, 2004. – 132 с.

2. Запобігання торгівлі людьми: Навч.-метод. посібник / За ред. К. Б. Левченко та О. А. Удалової. – К.: «ВЕРСО-04», 2005. – 210 с.

3. Луценко Є., Матіяшек А., Сканлан III., Шваб І. Торгівля людьми в Україні: оцінка заходів, спрямованих на протидію. – К: ЮНІСЕФ, ОБСЄ, АМР США, Британська Рада, 2004. – 247 с.

4. Организация работы по предупреждению торговли людьми: Посо­бие для педагогов, воспитателей, соц. педагогов, психологов, роди­телей / Под ред. В. В. Чечета. – Минск: Национальный ин-т образо­вания, 2004. – 144 с.

5. Предупреждение торговли людьми в Республике Беларусь: Практи­ческое руководство для проведения информационно-образователь­ной работы / Под ред. Е. Г. Нестерук. – Минск: Льтиора-Живые краски, 2005. – 125 с.

6. Протидія торгівлі дітьми та комерційній сексуальній експлуатації дітей: основні положення міжнародного та національного законо­давства / М.В. Євсюкова, Т. В. Дорошок, А. М. Орлеан та ін. – К., 2006. – 46 с.

7. Соціальна профілактика торгівлі людьми: Навч.-метод. посіб. / За ред. К.Б. Левченко, І. М. Трубавіної. – К.: Держсоцслужба, 2005. – 344 с.

 

1. Запобігання торгівлі людьми як головний елемент протидії цьому явищу

Превентивні заходи мають бути важливою складовою заходів з про­тидії торгівлі людьми, оскільки ефективне запобігання означає наяв­ність меншої кількості постраждалих від цього явища. Запобігання – це найкраща форма захисту.

Соціальна профілактика торгівлі людьми має бути спрямована на викриття, локалізацію, запобігання цьому явищу, обмеження, усунення умов та причин його існування.

Профілактична робота передбачає застосування низки підходів:

1) інформаційний (просвітницький, який розкриває суть торгівлі людьми);

2) дієвий (включення в ситуації, які потребують втручання, з метою захисту та надання допомоги);

3) соціально-економічний (забезпечення рівних умов і можливос­тей у суспільстві);

4) силовий (оснований на страху перед покаранням).

Превентивні стратегії потребують залучення представників числен­них організацій. Стратегії мають бути гендерно чутливими, ґрунтувати­ся на дотриманні прав людини та брати до уваги причини торгівлі людь­ми, враховувати їх у політичних рішеннях країн походження, транзит­них країн та країн призначення. На місцевому рівні стратегії розвитку, що мають на меті подолання бідності, повинні спрямовуватися на пере­січного громадянина та зосереджуватися на створенні достатньої кіль­кості робочих місць, що слугує запобіганню торгівлі людьми. На міжна­родному рівні фінансова й технічна допомога, що надається розвинутими державами, має бути спрямована на поліпшення ситуації в країнах або у конкретних громадах, які є основними постачальниками робочої сили.

Превентивні стратегії мають бути розраховані на коротко-, серед­ино- та довгострокову перспективу і передбачати механізми поступово­го усунення основних чинників, що зумовлюють пропозицію та попит на торгівлю людьми, а також тих чинників, що підвищують уразливість до торгівлі людьми.

Складові превентивних стратегій протидії торгівлі людьми

1. Підвищення рівня обізнаності та проведення інформаційних кампаній.

2. Мобілізація населення та реалізація програм допомоги нужденним.

3. Зміцнення потенціалу, посилення ролі діючих інститутів і розширення ме­реж.

4. Підвищення суспільної ролі як окремих осіб, так і груп.

5. Створення альтернативних робочих місць та забезпечення соціального за­хисту.

6. Розроблення законодавчих актів та програм, спрямованих на усунення основних причин Тендерної дискримінації та нерівності.

7. Впровадження відповідної міграційної політики для сприяння регульованій, координованій та гуманній міграції.

Міжнародна організація праці, 2004

Під час проведення профілактичної роботи слід дотримуватися та­ких основних принципів: повага та захист прав людини; інформаційна підтримка й допомога; врахування особливостей цільової групи; поетап­ність і системність; подолання стереотипів.

 

2. Визначення основних груп ризику та специфіки різних регіонів. Формування превентивних стратегій

Передумови торгівлі людьми можуть відрізнятися в різних регіонах тієї самої країни, залежно від історичної та культурної спадщини, гео­графічного розташування, рівня економічного розвитку та безробіття, етнічної структури населення та інших чинників. Тому найефективніші профілактичні кампанії - це такі, що беруть до уваги специфіку кон­кретних регіонів та спрямовані на конкретні групи населення в них.

Торгівля людьми – складне явище, що визначається культурними, економічними, соціальними, правовими та іншими факторами як у кра­їнах походження, так і в країнах призначення. Тому запобігання торгівлі людьми мусить бути комплексним і включати принаймні:

1. Встановлення «стримуючих засобів» для злочинців через за­провадження кримінальної відповідальності за скоєний злочин, переслідування та відповідне покарання осіб та організованих груп, задіяних у торгівлі людьми як у країнах походження, так і призначення.

2. Покращення соціально-економічних умов життя для основних груп ризику та населення загалом.

3. Інформування громадськості про проблему торгівлі людьми, включаючи надання групам ризику країн походження інформації щодо засобів захисту, безпечного працевлаштування за кордо­ном, а населенню країн призначення - інформації щодо експлуа­тації іноземних громадян на території їхніх країн та ідентифікації потерпілих.

4. Нарощування потенціалу та регулярне підвищення кваліфікації фахівців, що за родом своєї діяльності стикаються з проблемою торгівлі людьми, інформування їх про останні тенденції у сфері протидії торгівлі людьми – правоохоронців, прикордонників, со­ціальних працівників, служб працевлаштування тощо.

У країнах призначення основним елементом протидії торгівлі людь­ми має бути зменшення попиту, що породжує експлуатацію людей та призводить до торгівлі людьми, через законодавчі, адміністративні, освітні, соціальні, культурні заходи тощо.

Сприяння законній міграції має бути основою спільної стратегії у співпраці країн походження, транзиту і призначення через відповідні міжнародні договори, встановлення спеціальних візових режимів, до­тримання прав працівників, включаючи трудових мігрантів.

Будь-які превентивні заходи мають базуватися на ретельному ана­лізі поточної ситуації з торгівлі людьми в кожній окремій країні, та від­повідно до його результатів слід розробляти й використовувати най­ефективніші методи превентивної роботи.

Тоді як будь-яка людина може потрапити в ситуацію торгівлі людь­ми, деякі категорії населення є більш уразливими до цього злочину, і превентивна діяльність у країнах походження має бути зосереджена саме на таких групах, зважаючи на обмежені фінансові та людські ре­сурси організацій, що опікуються цією проблемою. Для визначення та­ких категорій населення, або груп ризику, необхідно провести ретель­ний аналіз відомих випадків торгівлі людьми, а також зіставити цю ін­формацію з даними соціологічних опитувань та досліджень.

Під час вивчення випадків торгівлі людьми варто звертати увагу на такі показники:

- вік і стать потерпілих;

- сімейний стан потерпілих від торгівлі людьми;

- рівень освіти;

- соціальний та економічний статус потерпілих;

- розмір і географічне розташування населених пунктів, звідки по­ходять потерпілі від торгівлі людьми.

Згідно з таким аналізом, а також із результатами опитувань щодо обізнаності різних груп населення з проблемою торгівлі людьми визна­чаються групи осіб, географічні та адміністративні одиниці, що є пріо­ритетними для проведення профілактичної роботи. Додатково зверта­ється увага на те, які методи роботи найбільш ефективні саме для цих груп населення. Окрема увага має приділятися соціально незахищеним групам суспільства: сиротам, одиноким матерям, інвалідам тощо.

 

3. Форми та методи профілактичної роботи

Фахівці визначають такі основні форми соціальної профілактики:

1) соціальна реклама (розкриває суть, форми, наслідки торгівлі людьми, шляхи виходу з кризової ситуації. Цьому сприяють ЗМІ, розповсюдження буклетів, брошур, листівок, іншої друкованої продукції);

2) соціологічні дослідження (результати яких є основою для застосування конкретних заходів профілактики);

3) допомога в перевірці надійності потенційних роботодавців;

4) проведення роз'яснювальної роботи з особами, які виїжджають за кордон;

5) правова освіта населення (ознайомлення з чинним законодав­ством щодо запобігання торгівлі людьми, покарання за неї);

6) інформування батьків та молоді про права дітей, про навчання та працевлаштування за кордоном;

7) допомога у вирішенні життєвих труднощів осіб за місцем проживання з метою запобігання виїзду.

Основними методами запобігання торгівлі людьми є: інформуван­ня, вивчення реальних життєвих історій, розкриття перспектив, пере­конання, аналіз статистичних даних. З-поміж методів профілактичної роботи пріоритетна роль належить активним методам, що ґрунтують­ся на демократичному стилі взаємодії, спрямовані на самостійний по­шук істини і сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи та творчості. До таких методів належать: «мозковий штурм», тренінги, рольові та моделюючі ігри, аналіз ситуацій, робота в малих групах тощо.

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.007 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал