Можливості первинної, вторинної та третинної соціальної профілактики

Профілактика торгівлі людьми може бути первинною, вторинною та третинною.

Первинна профілактика має на меті формування активного, адаптивного, високофункціонального життєвого стилю, який забезпечує реалізацію прав, задоволення потреб та інтересів особистості. Завдан­нями цієї роботи є вдосконалення тих конструктивних стратегій по­ведінки, життєвих умінь та навичок, які людина вже має, але не знає, як їх застосувати в разі потрапляння в ситуацію торгівлі людьми; на­вчання розпізнаванню таких ситуацій і поведінці в них; збільшення потенціалу особистісних ресурсів людини (розвиток внутрішнього контролю власної поведінки, формування правосвідомості, розвиток активності). Змістом первинної профілактики має бути:

1) надання ін­формації про явище «торгівлі людьми»;

2) роз'яснення прав;

3) демон­страція зразків застосування життєвих умінь і навичок щодо навчан­ня, знайомства, відпочинку, працевлаштування за кордоном;

4) під­тримка творчої, інтелектуальної, громадської, спортивної діяльності.

Методами первинної профілактики є: інформування, навіювання, ро­бота в громаді.

Вторинна соціальна профілактика є переважно груповою. Її ме­тою є зміна малоадаптивної дисфункційної ризикованої поведінки на адаптивну. Іншими словами, передбачає зміну ставлення до себе та оточення і навчання поведінки в ситуаціях, які можуть призвести до залучення в торгівлю людьми. Вторинна профілактика спрямована на «групи ризику» і передбачає своєчасне виявлення осіб з «групи ризи­ку» і надання їм соціальної підтримки та допомоги.

Основними мето­дами роботи є: вправи, інформування, переконання, роз'яснення, дра­матизація, приклад, розв'язання ситуацій. Формами реалізації цих ме­тодів є тренінги, цикли занять, вулична соціальна робота, соціологічні дослідження.

Третинна соціальна профілактика торгівлі людьми спрямована на інтеграцію в суспільство осіб, які потерпіли від торгівлі людьми, з ме­тою запобігання повторній торгівлі цими особами. Третинна соціальна профілактика є індивідуальною та передбачає виявлення причин і особ­ливостей поведінки і свідомості особи, які призвели до виникнення проблеми, а також усунення причин через перенавчання людини, підви­щення її соціального статусу, підтримку у влаштуванні в житті. Такі види роботи здійснюються водночас із соціальною реабілітацією та су­проводом, але мають іншу мету.

Основними методами роботи при цьо­му є: робота з конкретним випадком, рефлексія ситуації та індивідуаль­ного розвитку, перенавчання, заохочення, інформування, переконання, включення в різні види діяльності та соціальне середовище.