Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Закони України якими забезпечується охорона праці в галузі юриспруденції.






Державна політика з охорони праці та методи її забезпечення.

Визначальну роль у регулюванні відносин з охорони праці в галузі юриспруденції, як і загалом у цій сфері, відіграє Конституція України.

Право на належні, безпечні та здорові умови праці (ч. 4 ст. 43) визнано нашою державою одним із конституційних прав людини і громадянина. Забезпечення цього права здійснюється за допомогою системи правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, що утворюють охорону праці в галузі.

Норми Основного Закону сприяють реалізації зазначених прав з охорони праці в галузі. Це, зокрема, право на об'єднання й участь у профспілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав, право на відпочинок, право на інформацію, на охорону здоров'я, на судовий захист тощо. Конституція України гарантує усім працівникам також право на страйк, хоча для більшості категорій працівників у галузі юриспруденції, а саме для органів прокуратури, суду, Збройних сил України, органів державної влади, безпеки та правопорядку, існує заборона страйку (крім технічного та обслуговуючого персоналу). Ці та інші норми Конституції мають важливе значення для регулювання трудових відносин, зокрема з охорони праці в галузі, і знайшли свою конкретизацію в інших нормативно-правових актах.

Основним кодифікованим актом, який визначає засади правового регулювання охорони праці є Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України). Він передбачає цілу низку правил з охорони праці, які містяться у главі XI, що так і називається - «Охорона праці». Норми, що стосуються цих відносин, містяться також у багатьох статтях інших глав КЗпП України: «Трудовий договір», «Робочий час», «Час відпочинку», «Праця жінок», «Праця молоді», «Професійні профспілки».

Питання юридичної відповідально за порушення законодавства про охорону праці загалом і в галузі зокрема знайшли своє відображення у Кримінальному кодексі України та Кодексі України про адміністративні правопорушення. Кримінальний кодекс України, наприклад, містить розділ X, присвячений злочинам проти безпеки виробництва. Статті 271, 275 передбачають кримінальну відповідальність за порушення вимог законодавства про охорону праці, правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд. У Кодексі про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність за порушення вимог законодавства про працю та охорону праці (ст. 41).

Центральне місце у системі законодавства України про охорону праці, зокрема і в галузі права, посідає Закон України «Про охорону праці», що був ухвалений Верховною Радою України 14 жовтня 1992 року з наступними змінами до нього. Цей закон містить дев'ять розділів, що встановлюють загальні положення з охорони праці, організацію охорони праці на виробництві, стимулювання охорони праці, державне управління охороною праці, державний нагляд і громадський контроль за охороною праці, відповідальність за порушення законодавства про охорону праці. Окремий розділ присвячений міжгалузевим та галузевим нормативним актам про охорону праці, який визначає види, порядок опрацювання, ухвалення та скасування таких актів.

Визначаючи у ст. 2 сферу дії, Закон України «Про охорону праці» вказує, що він поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працівників.

Щодо нормативно-правового забезпечення охорони праці на підприємствах, в установах, організаціях, то Закон зобов'язує роботодавців розробляти і затверджувати положення, інструкції та інші акти з охорони праці, якими встановлюються правила виконання робіт і поведінки працівників безпосередньо на робочих місцях. Крім цього, роботодавець зобов'язаний безоплатно забезпечувати працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці.

Працівники відповідно до Закону зобов'язані суворо дотримуватися вимог нормативно-правових актів з охорони праці, дбати про безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей, проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.

У статті 3 Закон України «Про охорону праці», визначаючи законодавство про охорону праці, крім власне самого Закону та КЗпП України, називає також Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» і при цьому наголошує, що усі інші нормативно-правові акти про охорону праці повинні ухвалюватися відповідно до цих законів.

Закон України, «Про загальнообов’язкове державне соціальне

страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» був ухвалений у 1999 році на виконання Конституції України, Закону України «Про охорону праці» та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Цей закон визначає правові основи, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі людини на виробництві. Він є невід'ємним актом у системі законодавства про охорону праці.

До основних загальних законодавчих актів про охорону праці в галузі належать також Основи законодавства України про охорону здоров 'я. Вони регулюють суспільні відносини у цій сфері з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення чинників, які шкідливо впливають на їхнє здоров'я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності. Основи законодавства України про охорону здоров'я передбачають встановлення єдиних санітарно-гігієнічних вимог до організації виробничих та інших процесів, пов'язаних із діяльністю людей, а також до якості машин, устаткування, будинків та таких об'єктів, що можуть шкідливо впливати на здоров'я людей. Вони встановлюють вимоги щодо проведення обов'язкових медичних оглядів осіб певних категорій, зокрема працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також закладають правові основи медико-соціальної експертизи втрати працездатності.

Важливе значення для забезпечення охорони праці має новий Кодекс цивільного захисту України (далі - КЦЗ України), який був ухвалений 2 жовтня 2012 року. Це комплексний акт законодавчого органу держави, який регулює відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій та порядок реагування на них. Кодексом передбачено функціонування єдиної державної системи цивільного захисту, визначено повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов'язки громадян України, іноземців і осіб без громадянства, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності.

Цивільний захист є однією з функцій держави, яка спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їхніх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.

Із прийняттям цього кодексу втратили чинність деякі законодавчі акти, котрі традиційно використовувалися для регулювання відносин з охорони праці, зокрема й у галузі юриспруденції. Одним із таких актів став Закон України «Про пожежну безпеку». Замість цього законодавчого акта усі відносини з приводу забезпечення пожежної безпеки на території України, відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їхньої діяльності та форм власності врегульовуються тепер КЦЗ України.

Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» встановлює необхідність гігієнічної регламентації небезпечних та шкідливих факторів фізичної, хімічної та біологічної природи, присутніх у середовищі життєдіяльності людини, та їхньої державної реєстрації, а також вимоги до проектування, будівництва, розробки, виготовлення і використання нових засобів виробництва і технологій, гігієнічні вимоги до атмосферного повітря в населених пунктах, повітря у виробничих та інших приміщеннях тощо.

У Законі України «Про об 'єкти підвищеної небезпеки» визначено правові, економічні, соціальні та організаційні основи діяльності, пов'язаної з об'єктами підвищеної небезпеки. Він спрямований на захист життя і здоров'я людей та довкілля від шкідливого впливу аварій на цих об'єктах шляхом запобігання їхньому виникненню, обмеження (локалізації) розвитку і ліквідації наслідків.

До нормативних актів, які побічно стосуються охорони праці в галузі, можна віднести й Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища», завданням якого є забезпечення відносин у сфері охорони, використання та відновлення природних ресурсів, гарантування екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської діяльності на довкілля. Цей закон наголошує на підвищенні екологічної культури населення, а також передбачає підготовку кваліфікованих фахівців через обов'язкову освіту і виховання у сфері охорони навколишнього природного середовища в навчально-виховних закладах.

У Законі визначено заходи щодо гарантування екологічної безпеки, а також природні території та об'єкти, які підлягають особливій охороні (природно-заповідний фонд, курортні та лікувально-оздоровчі зони тощо).

Деякі питання правового регулювання охорони праці в галузі містяться також в інших законодавчих актах України. Зокрема, глава 40 Цивільного кодексу України «Зобов'язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди» регулює загальні підстави відшкодування шкоди, зокрема відповідальність за ушкодження здоров'я і смерть працівника у зв'язку з виконанням ним трудових обов'язків.

Важливу роль у забезпеченні правового регулювання відносин охорони праці в галузі юриспруденції відграють закони, які визначають правові засади організації та діяльності органів суду, прокуратури нотаріату, адвокатури, міліції тощо. Хоча безпосередньо у цих нормативних актах норми про охорону праці зазвичай відсутні, закони

України «Про судоустрій та статус суддів», «Про прокуратуру», «Про нотаріат», «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», «Про міліцію», встановлюючи певні вимоги до осіб, що здійснюватимуть той чи інший вид діяльності та визначаючи повноваження відповідних органів, забезпечують тим самим гарантії захисту трудових прав та законних інтересів їхніх працівників, зокрема й права на охорону праці.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.007 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал