Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.

До ч. 1. Загальні положення про отримання майна у власність за набувальною давністю викладені у ст. 344 ЦКУ. Проте коментована стаття фактично виключає можливість застосування цих положень до відносин із земельними ділянками.

Варто зауважити, що згідно із коментованою нормою набувальна давність взагалі не є окремою підставою для набуття земельної ділянки у власність. Стаття передбачає, що за певних умов особа начебто може " звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування". Разом із тим, можливість подібного звернення абсолютно не залежить від дотримання вимог, обумовлених коментованою нормою (строку та характеру користування). Більш того, дотримання цих умов не означає і обов'язкового задоволення поданої заяви [10, c. 67].

До ч. 2. Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється " в порядку, встановленому цим Кодексом", тобто в загальному порядку. Такий порядок встановлений: щодо набуття земельних ділянок у власність - ст. 118 ЗКУ, щодо набуття в оренду - ст. 123 ЗКУ, ЗУ " Про оренду землі" [11]. Відтак, можна стверджувати про повне вихолощення у ст. 119 ЗКУ ідеї набуття прав на земельні ділянки за давністю - адже " давність", передбачена статтею, не дає будь-яких переваг чи пріоритетності при передачі земельної ділянки.

Підсумовуючи викладене, можна констатувати, що ст. 119 ЗКУ є " мертвою" нормою.

З іншого боку, вже наявна судова практика невдалих спроб застосування положень коментованої статті [12]. Наприклад, у справі № 2-2577/2007 задоволено позов С.Г.С. до Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області - визнано право власності на земельну ділянку за набувальною давністю на підставі ст. 118, 119 ЗКУ. Ухвалою апеляційного суду Київської області від 22.01.2008 зазначене рішення місцевого суду скасовано і ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову С.Г.С. відмовлено, оскільки набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю можливо з 1.01.2017 (ст. 119 і п.1 розд. Х " Перехідні положення" ЗКУ)" °. Описаний підхід, в силу викладених вище міркувань, видається нам також помилковим: після 01.01.2017 (очевидно, це сплив 15-річного терміну після набрання чинності діючим ЗКУ) відповідно до коментованої статті право власності на земельну ділянку за набувальною давністю набути буде також неможливо[13, c.578].

Додамо також, що відсутність можливості набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю загалом слід оцінити позитивно. Набувальна давність є засобом усунення невизначеності у правовідносинах. Відносно майна, права на яке підлягають реєстрації - земельної ділянки - такої невизначеності немає і бути не може, отже, потреби в існуванні інституту набувальної давності немає [14, c. 45].

ВИСНОВКИ

Проведена робота вказує на той факт, що наявність статті закону не говорить про можливість нею скористатися. Набувальна давність на земельні ділянки є тільки умовною, що закріплена юридично, а фактично скористатися нею неможливо.

Також, враховуючи деякі неузгодженості положень земельного та цивільного законодавства України, що стосуються права набувальної давності, суперечностей щодо строків її застосування, неврегульованістю процедури реалізації права на землю за давністю користування, остання у правозастосувальній практиці із врегулювання земельних відносин застосовується недосить часто. Цьому сприяє ще й те, що поряд присутня більш спрощена та апробована процедура безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Зважаючи на це, доцільним було б законодавчо удосконалити існуючі положення про набуття прав на земельну ділянку за набувальною давністю шляхом визначення конкретного механізму підтвердження ознак набувальної давності.

До того ж, сьогодні активно тривають дискусії щодо строку набувальної давності. На нашу думку, його варто було б зменшити до 10 років, замість існуючих 15. Що полегшило б застосування інституту набувальної давності та пришвидшило його реальне впровадження в життя.

Також проблемним є відсутність у законодавстві розкриття змісту таких термінів, як володіння майном відкрито, безперервно та добросовісно, що викликає масу проблематичних моментів. Тому пропонуємо законодавцю вирішити дане питання.

Незважаючи на негативні моменти, слід констатувати і той факт, що набуття прав на земельну ділянку за давністю користування є самостійним способом виникнення права власності чи користування земельною ділянкою та за певного законодавчого удосконалення існуючої норми стане ефективним способом захисту прав громадян на землю.

Список використаних джерел

1. Земельний кодекс України Стаття 119. Набуття права на земельну ділянку за давністю користування (набувальна давність) від 03.04.2016 року [Електронний ресурс ]. – Режим доступу: https://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2768-14

2. М. В. Шульга «Державне будівництво та місцеве самоврядування» Випуск 3, 2002 – 167

3. В. О. Чуйков «Землеустрій» 2005, - 463

4. ПЕРШІ КРОКИ В НАУЦІ ЗЕМЕЛЬНОГО, АГРАРНОГО ТА ЕКОЛОГІЧНОГО ПРАВА [електронний ресурс]: Збірник матеріалів наукової конференції студентів, магістрів, аспірантів та молодих вчених (24 квітня 2015 року) / за ред. Саннікова Д.В., Ігнатенко І.В., Гетьмана А.П., Шульги М.В., – 2015. – Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого. – 528 с

5. Брус К.Ю. «Окремі проблеми набуття права на земельну ділянку за набувальною давністю»

6. Будакова В.І. «До питання щодо державної реєстрації прав на земельну ділянку»

7. Буданцева В.О. «Щодо проблем адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері земельних правовідносин»

8. Бурба М.В. «Набуття права власності на земельні ділянки на підставі набувальної давності»

9. Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальих справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 № 5 [Електронний ресурс ]. – Режим доступу: https://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0005740-14

10. М.Самбор /(монографія) /«Набуття права власності на земельні ділянки на пісдставі набувальної давності. Український досвід»

11. Охота Ю.Р. /(монографія) /«Набувальна давність як самостійний спосіб виникнення прав на землю»

12. Лист Верховного Суду України від 29.10.2008 № 19-3767/0/8-08 «Щодо розгляду земельних спорів» [Електронний ресурс] – режим доступу: https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/v3767700-08

13. Микитович П.М. Набувальна давність, як шлях реалізації прав на земельну ділянку // Головне управління Держземагенства у Тернопільській області: Публікація. ЗМІ. Інформаційний бюлетень. Випуск № 67 – 69. – 2009 – 2010рр. [Електронний ресурс] – режим доступу: https://terland.gov.ua/348

14. Чи можна і як приватизувати земельну ділянку, якою користуються понад 20 років? // Актуально про земельну реформу та захист прав на землю. Посібник. Київ – 2012. – с. 37 – 41 // [Електронний ресурс] – режим доступу: https://farmer.co.ua/files/680/AktZemReforma-2012_v03p.pdf