Методики та техніки підготовки управлінської бухгалтерської звітності. Критерії оцінки ефективності управлінської бухгалтерської звітності.

Класифікація методів управлінського обліку:

1) За відповідністю до об’єкта дослідження:

– Загальнометодичні способи дослідження об’єкта (спостереження, синтез, аналіз, порівняння тощо);

– Загальнонаукові методи бухгалтерського обліку, до яких дослідник відносить загальні методи, притаманні бухгалтерському обліку (подвійний запис, документація, інвентаризація, оцінка і калькуляція тощо);

– Специфічні методи бухгалтерського обліку – групування і перегрупування витрат виробництва, нормативний метод обліку і калькулювання, математичні методи дослідження собівартості і рентабельності продукції.

2) Відповідно до способів обробки інформації:

– Елементи методу бухгалтерського фінансового обліку (балансове узагальнення і звітність тощо);

– Методи статистики;

– Прийоми економічного аналізу;

– Економіко-математичні методи

3) Щодо функції управління:

– Планування і контроль;

– Бухгалтерський облік

– Економічний аналіз;

– Прийняття управлінських рішень.

Виділяють три групи методів:

1) методи накопичення інформації (класифікація витрат і доходів; планування і нормування витрат і доходів; методи калькулювання собівартості; план рахунків управлінського обліку);

2) методи обробки (підготовки) інформації (методи визначення функції витрат; бюджетування; методи підготовки інформації для прийняття рішень щодо ціноутворення, інвестицій, запасів, асортименту продукції, спеціального замовлення тощо);

3) методи підготовки і подання управлінських звітів (методи визначення інформаційних потреб користувачів управлінської звітності; методи визначення форми і змісту та періодичності подання управлінської звітності).

Алгоритм підготовки управлінської звітності включає наступні етапи:

1) Визначення інформації, що необхідна менеджерам на всіх рівнях управління для виконання управлінських задач та досягнення цілей управління;

2) Уточнення даних, які вводяться для уникання дублювання;

3) Розподіл обов’язків між працівниками щодо введення управлінської інформації;

4) Виділення групи товарної продукції, за якою визначається собівартість (повна або виробнича). Обрання принципів калькулювання собівартості;

5) Визначення строків складання бюджетів та управлінської звітності;

6) Визначення показників управлінської інформації, які будуть використовуватися для аналізу діяльності;

7) Обрання програмного забезпечення для ведення управлінського обліку;

8) Оформлення внутрішніми розпорядженнями ведення управлінського обліку.

Серед основних критеріїв – доречність. Якісна характеристика доречності (значимості) притаманна управлінській і фінансовій звітності. Інформація звітності є доречною або відноситься до справи, якщо вона впливає на економічні рішення користувачів і допомагає їм оцінювати минулі, справжні або майбутні події, підтверджувати або виправляти минулі оцінки.

Інформація може вплинути на ухвалення рішень, якщо вона має прогнозну цінність і заснована на зворотному зв’язку. Прогнозна цінність інформації визначає її корисність при складанні планів. Зворотній зв’язок передбачає, що інформація містить відомості про те, наскільки вірни- ми виявилися попередні очікування.

Достовірність (правдиве подання) – якість управлінської та фінансової звітності, що забезпечує впевненість у розумності її припущень щодо помилок і тенденційності, а також істин- ності намірів представити всі явища і факти в неспотвореному вигляді.

Водночас з доречністю розглядається питання надійності, тобто на скільки ми маємо надію на позитивний розвиток подій у майбутніх періодах. Відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності, щоб бути достовірною, інформація повинна задовольняти низка якісних характеристик: правдиве уявлення (істинність); переважання сутності над формою; нейтральність; обачність (консерватизм); повноту.

У загальному значенні істинність відображення – це відповідність між показником або описом і реальним явищем, яке воно прагне відобразити. правдиве уявлення в загальному вигляді можна визначити як відповідність або узгодженість між фактом господарської діяльності або подією, з одного боку, і його кваліфікацією і оцінкою в бухгалтерській звітності, з іншого боку.

Вимога пріоритету економічного змісту перед формою означає, що звітність повинна правдиво представляти операції та інші події, враховувати їх відповідно до сутності та економічної реальності.

Нейтральність – це відсутність упередже- ності, спрямованої на досягнення заздалегідь визначеного результату або спонукання обрати певний спосіб поведінки.

Повнота припускає, що управлінська звітність повинна містити максимум того, що необхідно знати зацікавленим особам, і охоплювати всі необхідні коментарі, щоб не дезорієнтувати того, хто буде нею користуватися.

Суттєвість – ступінь важливості різних допущень або похибок облікової інформації, яка з урахуванням навколишнього середовища робить можливим вплив цих допущень або похибок на висновки і судження під час прийняття управлінських рішень.

Важливим атрибутом якості інформації, що подається в управлінській звітності, є її доступність для розуміння користувачем, який має достатні знання в сфері ділової та економічної діяльності, бухгалтерського обліку та бажання безперервно навчатись для постійного відчуття змін швидкоплинних економічних процесів.

Своєчасність інформації є іншим фактором, здатним обмежити доречність і надійність управлінської звітності. Своєчасність – надходження управлінської звітності до користувача в потрібний час, тобто, не сприяє затримці в прийнятті адекватних управлінських рішень.