Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Компетенція органів управління природокористуванням і охороною навколишнього середовища.






 

Державне управління в галузі охорони довкілля можна поділяти на:

загальне, яке здійснюється державними органами загаль­ної компетенції;

спеціальне, яке здійснюється державними органами спе­ціальної компетенції.

До органів загальної компетенції відносяться органи держав­ної влади, на які поряд із загальними управлінськими повнова­женнями покладені і функції забезпечення екологічної безпеки (Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Респуб­ліки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого са­моврядування та їх виконавчі органи).

Компетенція КМУ в галузі охорони навколишнього природного середовища закріплена в ст. 17 Закону України «Про охорону навколишнього природного середо­вища», зокрема Кабінет Міністрів України:

— здійснює реалізацію визначеної Верховною Радою Украї­ни екологічної політики;

— координує діяльність міністерств, відомств, інших уста­нов та організацій України у питаннях охорони навколишнього природного середовища;

— встановлює порядок розроблення та затвердження еколо­гічних нормативів, лімітів використання природних ресурсів, скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середо­вище, розміщення відходів;

— приймає рішення про організацію територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення;

— керує зовнішніми зв'язками України в галузі охорони нав­колишнього природного середовища та інші.

У поресурсових кодексах та законах знаходяться відповідні статті, які визначають компетенцію КМУ щодо управління використанням і охороною окремого при­родного об'єкта.

Стаття 18 Закону «Про охорону навколишнього природно­го середовища» закріплює компетенцію в даній галузі Ради мі­ністрів Автономної Республіки Крим.

Повноваження місцевих держадміністрацій у галузі вико­ристання та охорони земель, природних ресурсів і охорони дов­кілля визначені в Законі України «Про місцеві державні адміні­страції»1 (ст. 21). Це, зокрема, вжиття заходів до відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону до­вкілля підприємствами, установами, організаціями і громадя­нами; внесення пропозицій відповідним органам місцевого са­моврядування щодо організації територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення; інформування населення про екологічно небезпечні аварії та ситуації, стан довкілля, а та­кож про заходи, що вживаються до його поліпшення.

Органи місцевого самоврядування та їх виконавчі комітети наділені рядом функцій щодо забезпечення охорони довкілля, які передбачені ст. 19 Закону України «Про охорону навколиш­нього природного середовища» та деталізуються в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні»1 (пункти 34—38 ст. 26, ст. 33).

До органів спеціальної компетенції відносяться органи дер­жавної виконавчої влади, для яких здійснення функцій управлін­ня охороною і використання довкілля, є основним завданням. їх, в свою чергу, можна поділити на три такі групи:

1. Комплексні — ті, які виконують блок природоохоронних завдань щодо всіх природних об'єктів. Таким органом є Міні­стерство охорони навколишнього природного середовища України та його органи на місцях.

Правовий статус цього Міністерства визначений Положен­ням про нього, затвердженим Указом Президента України від 27.12.2005 р.2. На сьогодні його статус визначений також Поло­женням про Міністепрство охорони навколишнього природного середовища України, затвердженим постановою КМУ від 02.11.2006 р.3.

Основними завданнями Мінприроди України є:

— забезпечення реалізації державної політики у сферах охо­рони навколишнього природного середовища, раціонального ви­користання, відтворення та охорони природних ресурсів (зем­ля, надра, поверхневі та підземні води, атмосферне повітря, лі­си, тваринний і рослинний світ та природні ресурси територі­альних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України), поводження з відходами (крім по­водження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, заповідної спра­ви, формування, збереження та використання екологічної мере­жі, геологічного вивчення надр, топографо-геодезичної та кар­тографічної діяльності;

— здійснення управління та регулювання у сферах охорони навколишнього природного середовища, раціонального вико­ристання, відтворення та охорони природних ресурсів, забезпе­чення екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної без­пеки, організації, охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, формування, збережен­ня та використання екологічної мережі;

— здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середо­вища, раціональне використання, відтворення та охорону при­родних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіа­ційну безпеку, з питань поводження з відходами (крім поводжен­ня з радіоактивними відходами), а також забезпечення здійснен­ня державного геодезичного нагляду за топографо-геодезичною і картографічною діяльністю.

2. Галузеві — забезпечують управління охороною і викорис­танням окремих природних об'єктів. Такими органами є:

— щодо земель — Державний комітет України по земельних ресурсах (Держкомзем України). Він є центральним органом ви­конавчої влади, діяльність якого спрямовується і координуєть­ся Кабінетом Міністрів України. Держкомзем України вносить у встановленому порядку пропозиції щодо формування держав­ної політики у сфері регулювання земельних відносин, викорис­тання, охорони та моніторингу земель, ведення державного зе­мельного кадастру і забезпечує її реалізацію, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, віднесених до його відання (п. 1 Поло­ження про Державний комітет України по земельних ресурсах, затвердженого Указом Президента України від 14.08.2000 р.1);

— щодо надр — Міністерство охорони навколишнього при­родного середовища України, про що було сказано вище. В скла­ді Мінприроди України створені урядові органи державного

управління —Державна служба геодезії, картографії та кадаст­ру і Державна геологічна служба (постанова КМУ від 12.07.2005 р.1). Відповідно до п. З Положення про Державну геологічну службу, затвердженого постановою КМУ від 24.09.2005 р.2 основними завдання­ми Державної геологічної служби (Держгеолслужби) є: участь у межах своєї компетенції в реалізації державної політики у сфері геологічного вивчення, охорони та використання надр; забезпечення розвитку мінерально-сировинної бази, охорони та раціонального використання надр, організація їх геологічного, гідрогеологічного, інженерно-геологічного та еколого-геологіч-ного вивчення, картування геологічного середовища, пошуку та розвідки родовищ корисних копалин на території України, її кон­тинентальному шельфі і у виключній морській економічній зоні; створення єдиної інформаційної системи користування надрами.

При Мінприроди України, діє також спеціалізована орга­нізація — Державна комісія України по запасах корисних копа­лин (ДКЗ), яка проводить науково-технічну діяльність, пов'я­зану з проведенням на замовлення користувачів надр або за до­рученням відповідних центральних органів виконавчої влади державної експертизи геологічних матеріалів з вивчення і ви­користання надр та оцінки запасів корисних копалин (п. 1 По­ложення про Державну комісію України по запасах корисних копалин, затверджене постановою КМУ від 10.11.2000 р.3).

Окремі функції в галузі управління надрами покладені та­кож на Державний комітет України з промислової безпеки, охо­рони праці та гірничого нагляду. Положення про Державний ко­мітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, затверджене постановою КМУ від 23.11.2006 р.;

— щодо лісів — Державний комітет лісового господарства України (Держкомлісгосп України). Відповідно до п. 1 Поло­ження про Державний комітет лісового господарства України, яке затверджене Указом Президента України від 14.08.2000 р., він вносить у встановленому порядку пропозиції щодо форму­вання державної політики у сфері лісового та мисливського го­сподарства, забезпечує її реалізацію, здійснює управління в цій сфері, а також міжгалузеву координацію та функціональне ре­гулювання з питань, віднесених до його відання;

— щодо вод — Державний комітет України по водному гос­подарству (Держводгосп України), функціями якого є внесення у встановленому порядку пропозицій щодо формування держав­ної політики у сфері розвитку водного господарства, меліорації земель, забезпечення потреб населення і галузей національної економіки у водних ресурсах і забезпечення ЇЇ реалізації, здійс­нення управління в цій сфері, а також міжгалузевої координації та функціонального регулювання з питань, віднесених до його відання (п. 1 Положення про Державний комітет України по водному господарству, затвердженого Указом Президента Укра­їни від 14.07.2000 р.);

— щодо тваринного світу немає окремого спеціально ство­реного органу центральної виконавчої влади, а окремі функції по управлінню в цій галузі покладені недержавний комітет лі­сового господарства України (в галузі ведення мисливського гос­подарства) та Державний комітет рибного господарства України, утворений відповідно до постанови КМУ від 02.11.2006 р.3 замість ліквідованого Державного департамен­ту рибного господарства, що діяв у складі Міністерства аграр­ної політики України;

— щодо атмосферного повітря функції управління здійсню­ють Міністерство охорони навколишнього природного середо­вища України; Міністерство України з питань надзвичайних си­туацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобиль­ської катастрофи, зокрема діюча в його складі Державна гідро­метеорологічна служба (постанова КМУ від 15.07.2005 р.), яка бере участь в реалізації державної політи­ки у сфері гідрометеорології та моніторингу довкілля (п. З Положення про Державну гідрометеорологічну службу, затвердже­ного постановою КМУ від 26.04.2002 р.) Міністерство охорони здоров'я України, яке, зокрема, бере участь в розробленні та введенні в дію екологічних нормативів; Дер­жавна автомобільна інспекція Міністерства внутрішніх справ України, серед завдань якої є організація контролю за додер­жанням законів, інших нормативних актів з питань охорони нав­колишнього середовища від шкідливого впливу автомототранс-портних засобів;

— щодо об'єктів природно-заповідного фонду урядовим ор­ганом державного управління виступає Державна служба запо­відної справи, яка діє в складі Міністерства охорони навколиш­нього природного середовища України (Положення про Держав­ну службу заповідної справи затверджене постановою КМУ від 09.08.2001 р.).

На місцях функції управління здійснюють відповідні тери­торіальні підрозділи центральних органів, наприклад державні управління охорони навколишнього природного середовища в об­ластях, містах Києві та Севастополі, статус яких регулюється Положенням, затвердженим наказом Мінприроди України від 16.06.2006 р.

3. Функціональні виконують одну або декілька природо­охоронних функцій стосовно всіх природних об'єктів.

Це, зокрема, Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорно­бильської катастрофи, Міністерство охорони здоров'я України, Державний комітет ядерного регулювання України та ін.

 

=====Охорона природного середовища==============

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.007 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал