Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Категорії збірності/одиничності та речовинності






Збірні іменники виражають сукупність однакових або подібних предметів, що сприймаються як одне ціле, наприклад: колосся, гілля, комашня.

Категорія збірності виражається граматично: збірні іменники становлять сукупність як неподільну єдність, а тому вживаються лише у формі однини. Семантичний відтінок множинності нейтралізується граматично (порівняймо: учительство, селянство, листя, збіжжя, гарбузиння). Збірні іменники не можуть, за незначними винятками, означатися кількісними числівниками.

Не можна, наприклад, сказати два збіжжя чи мільйон листя, а лише багато збіжжя, чимало листя.

Словотвірне значення в збірних іменниках виражається відповідними суфіксами: -ств(о), -инн(я), -н(я) та ін.

На основі словотвірного (семантичного) значення збірності виникло лексико-граматичне значення сукупної множинності, і деякі іменники мають співвідносні форми граматичного числа однини і множини та форми сукупної множинності (збірності), наприклад: миша – миші – мишва, жінка – жінки – жіноцтво (і жінота), парубок – парубки – парубоцтво (і парубота), птах – птахи – птаство, професор – професори – професура. Але: городина, голота, морквиння або молодь, юнь та інші збірні іменники, в яких словотвірне значення виражається суфіксом (в останніх двох словах – нульовим). Ці іменники не мають співвідносних форм граматичного числа.

За семантико-граматичними ознаками зі збірними назвами зближуються речовинні іменники, наприклад: гречка, горох, картопля, тютюн, ожина, молоко, сіль, вода і т. д. Ці слова виділяються з-поміж конкретних назв вказівкою на однорідність складу речовинності, маси, що не піддається лічбі, а лише підлягає вимірові. Категорія речовинності також знаходить вияв у своєрідному оформленні слова за граматичним значенням числа: речовинні іменники вживаються переважно в однині, деякі з них мають форму лише множини (ласощі, вершки, помиї т. ін.).

Речовинні іменники однинної форми виступають у множині у випадку семантичної видозміни, наприклад: колосяться жита, пшениці (тобто лани пшениці, жита).

Речовинні іменники мають ще один граматичний вияв: у родовому відмінку однини в іменниках чоловічого роду II відміни, що позначають масу, речовинність, матеріал, з двох можливих флексій надається перевага флексії (цукру, воску, пороху).

Об’ємний, а не кількісний вимір маси, речовинності сприймається як охоплення не цілої сукупності, а частини її. Мотивація семантична реалізується через граматичний вияв категорії речовинності у формі родового об’єкта. Відхилення у виборі флексії незначні, вони в основному пояснюються змінами семантичних відтінків слова. Виділення одного предмета із загальної маси, сукупності знаходить свій вияв у одиничних (сингулятивних) іменниках.

Предметним іменникам протиставляються речовинні.

Речовинні (недискретні) іменники – іменники, що означають однорідні за складом речовини, матеріали, які зберігають властивості цілого і які можна лише виміряти, а не порахувати.

Іменники, що позначають такі реалії, не піддаються лічбі: пшоно, цемент, молоко, сметана, пісок, сталь. У реченні З берези виготовляють меблі іменник береза означає матеріал, який не піддається лічбі, тому є речовинним. Речовинні іменники за семантикою можна поділити на такі групи:

- назви металів: золото, мідь, бронза;

- назви хімічних елементів: азот, водень;

- назви ліків: валідол, анальгін;

- назви рідин: молоко, бензин;

- назви тканин: полотно, сукно, ситець;

- назви злаків і трав: ячмінь, просо, полин;

- назви кущів: шипшина, бузок;

- назви дерев: бук, дуб, граб;

- назви ягід і овочів: суниця, огірки;

- назви матеріалів: капрон, вапно, асфальт;

- назви продуктів харчування: борошно, м’ясо, сало, хліб;

- назви кормів: силос, сінаж.

Граматичні особливості речовинних іменників виявляються в тому, що ці іменники:

- не змінюються за числами: тісто, солома, горох;

- більшість із них мають форму тільки однини (сир, сметана), а деякі – тільки форму множини (висівки, вершки);

- поєднуються зі словами із значенням міри: відро води, кілограм цукру, мало хліба.

Якщо речовинні іменники форми тільки однини вживаються в множині, то вони, змінюючи лексичне значення, переходять у розряд предметних: крупи, вина – назви не речовин, а сортів; масла – назва не речовини, а її різновиду (технічні масла); пшениці – назва не злаків, а великих засіяних пшеницею площ.

Речовинні іменники, як правило, не мають спеціалізованих суфіксів для вираження речовинного значення, воно у них виражається лексично.

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал