Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Тема 9. Сукупні видатки та ВВП






 

1. Модель «витрати – випуск» («кейнсіанський хрест»).

2. Модель «вилучення – ін’єкції». Мультиплікатор Кейнса.

3. Рецесійний та інфляційний розрив.

1. Модель «витрати – випуск» («кейнсіанський хрест»)

 

Кейнсіанська модель рівноваги, або " кейнсіанський хрест", пе­редбачає фіксованість рівня цін (рис.1).

Рис.1 «Кейнсіанський хрест»

 

Сукупний попит АD представлений плановими витратами — су­мою, яку домогосподарства та фірми мають намір витратити на ку­півлю товарів та оплату послуг: Ер=AD=C+I

Сукупна пропозиція АS представлена фактичними витратами:

Фактичні витрати відрізняються від планових тим, що фірми зму­шені здійснювати незаплановані інвестиції в товарно-матеріальні за­паси.

Якщо сукупні витрати менші за дохід (Еp < Еf), то відбувається не­планове зростання інвестицій у товарні запаси і виробництво матиме тенденцію до спаду, оскільки економіка постійно прагне досягти рівно­ваги. Якщо сукупні витрати перевищують дохід (Еp > Еf), то відбува­ється непланове зменшення інвестицій у товарні запаси і виробництво виявлятиме тенденцію до зростання. Якщо сукупні витрати дорівнюють доходу (Еp = Еf), то непланові інвестиції дорівнюють нулю.

Рівноважний ВВП — це такий обсяг виробництва, якому відпові­дають сукупні витрати, необхідні для закупівлі усієї продукції виробленої в поточний період.

Знак " +" — це незаплановане зростання інвестицій у товарно-матеріальні запаси — приріст;

Знак " -" — це незаплановане зменшення інвестицій у товарно-матеріальні запаси. — зменшення.

Бісектриса означає, що фактичні і планові сукупні витрати збігаються.

у точці А, де дохід дорівнює плановим витратам досягається рівність між плановими та фактичними інвестиціями та заощадженнями, тобто встановлюється макроекономічна рівновага.

Якщо фактичний обсяг виробництва Y1 > Y*, це означає, що фірми виробляють більше товарів, ніж можуть купити покупці (AD < AS). Різниця між ними є нереалізованою продукцією, що йде у товарно-матеріальних запасів (ТМЗ). Це примушує збільшувати виробництво, зайнятість, що в результаті зменшує дохід.

Поступово Y зменшується до Y*, і досягається рівновага.

Якщо фактичний обсяг виробництва Y2 < Y*, це означаэ, що фірми виробляють менше товарів, ніж їх готові придбати покупці (AD > AS). Попит зростає за рахунок непланового скорочення ТМЗ фірм, що зумовлює тенденцію зростання виробництва і зайнятості. ВВП поступово зростає від Y2 до Y*, і знову досягається рівновага: сукупний попит дорівнює сукупній пропозиції (AD = AS).

2. Модель «вилучення – ін’єкції». Мультиплікатор Кейнса.

 

Дохід від реалізації виробленої продукції можна одержати тільки після сплати податків: Y'= Y- Т. Частину цього доходу домогосподарства можуть заощадити.

Заощадження являють собою вилучення витрат з потоку " витрати - доходи": S=Y -С.

При S cпоживання зменшується і стає меншим за загальний обсяг виробництва. Викупити на ринку всю вироблену продукцію стає неможливо.

Фірми ж не продають усю вироблену продукцію споживачам, частина її стає інвестиційним товаром і реалізується всередині підприємницького сектору. Тому інвестиції розглядаються як ін'єкції (доповнення)) витрат у потік " доходи — витрати", а це, в свою чергу, доповнює споживання. Отже, інвестиції являють собою компенсацію на за­ощадження.

Якщо S < Iр, обсяг ВВП буде нижчим за рівноважний рівень (Y< Y*).

Якщо S > Iр, обсяг ВВП перевищуватиме рівноважний рівень (Y> Y*).

Якщо S = Iр, обсяг ВВП збігатиметься з рівноважним рівнем (Y= Y*).

S = Iрозначає, що вилучення засобів виробництва на заощаджен­ня повністю компенсуються ін'єкціями інвестицій. Ця рівність визначає рівновагу ВВП.

Модель " вилучення — ін'єкції" подається у такій графічній інтер­претації (рис.2):

Рис.2 Модель «вилучення – ін’єкції»

 

Графічно рівновагу ВВП можна визначити у точці перетину кри­вої заощаджень S і планових інвестицій Ip. У точці рівноваги А домогосподарства мають намір заощадити стільки ж, скільки підприємці бажають інвестувати.

Якщо фактичний дохід перевищує рівноважний рівень, має місце тенденція до скорочення виробництва: Yf > Y*.

Якщо фактичний дохід менший за рівноважний рівень, спостері­гається тенденція до зростання виробництва: Yf< Y*.

Кейнсіанська модель товарного ринку має такий вигляд:

Y = AD— загальна умова рівноваги;

АD= С + І — сукупні витрати;

С - с0 + c'Y — функція споживання;

I = І(r) — функція інвестицій.

Підставити функції споживання та інвестицій у рівняння сукупних витрат. Одержимо AD = с0 + с'Y + І, тоді рівняння загальної умови рівноваги матиме такий вигляд: Y = с0 + с'Y+ I

Графік цієї моделі — " кейнсіанський хрест" (див. рис.1).

Нахил лінії до горизонтальної осі визначається граничною схиль­ністю до споживання (с): чим схильність вища, тим нахил до гори-іонтальної осі більший.

Рівновага товарного ринку (Y= AD ) досягається у точці перетину піній Y та AD.

За класичною економічною теорією в точці рівноваги ADта AS обсяг виробництва Y* завжди дорівнює потенційному Y р або обсягу ВВП при повній зайнятості. Кейнс заперечує механізм саморегулювання. Рівновага попиту і пропозиції здебільшого не збігається з мовною зайнятістю: у точці А сукупний попит дорівнює сукупній пропозиції (AD=АS), але рівноважний обсяг виробництва не завжди дорівнює потенційному (Y* не дорівнює Y) (рис.3).

Рис.3. Невідповідність між рівноважним та потенційним обсягом виробництва за Кейнсом

 

За класичною теорією, основним чинником, який визначає дина­міку інвестицій та заощаджень, є відсоткова ставка.

Згідно з кейнсіанською економічною теорією на динаміку споживання та заощадження впливає величина використовуваного доходу домогосподарств.. Фактичний обсяг виробництва виявляє тенденцію коливання навколо потенційного. Циклічне безробіття має примусовий, а не добровільний характер. Для уникнення значних втрат від спаду виробництва потрібно здійснювати активну державну політику щодо стабілізації сукупного попиту.

Рівноважний рівень випуску Y* може коливатися навколо потен­ційного рівня, якщо величина будь-якого компонента сукупних витрат — споживання, інвестиції, державні витрати і чистий експорт (для відкритої економіки) — змінюється.

Зростання кожного з цих компонентів зміщує криву планових ви­трат вгору і збільшує рівноважний рівень випуску Y* (рис. 4, пря­ма Е1). Скорочення будь-якого з компонентів зсуває криву планових витрат вниз (пряма Е2). Це супроводжується спадом рівноважного випуску та зайнятості.

Рис.4 Вплив витрат на рівноважний рівень випуску

 

Зростання будь-якого компонента автономних витрат (С, G, І, NX) призводить до значного збільшення сукупного випуску Y завдяки ефекту мультиплікатора.

Мультиплікатор Кейнса — це відношення зміни рівноважного ВВП до зміни певного компонента автономних витрат:

ma = ∆ Y/∆ A, ∆ A = ∆ (c0 + i0 + G + Xn),

де тa — мультиплікатор автономних витрат; ∆ Y - зміна рівноваж­ного ВВП; ∆ A— зміна автономних витрат, незалежних від динаміки Y; c0, i0 - автономні споживчі та інвестиційні витрати; G державні витрати; N X — витрати сектору закордон.

Мультиплікатор витрат показує, у скільки разів загальний при­ріст або скорочення сукупного доходу Y перевищує початковий при­ріст або скорочення автономних витрат А.

3. Рецесійний та інфляційний розрив.

Коливання рівноважного рівня випуску навколо потенційного рівня призводять до виникнення рецесійного або інфляційного роз­ривів.

Рецесійний розрив — це величина, на яку сукупні витрати менші за потенційні витрати. Розрив називають рецесійний, оскільки він здійс­нює в економіці рецесію, скорочення виробництва відносно потен­ційного рівня (рис.5).

Рис.5 Рецесійний розрив

 

У графічному зображенні рецесійний розрив — це відстань по вертикалі між прямими сукупних планових витрат Е* і потенційно необхідних витрат Еp.

Втрати економіки при рецесійному розриві складають величину: ∆ Yr = р - Е*)/ тЕ

Рецесійний розрив — це величина, на яку графік сукупних планових витрат повинен був би зміститися вгору, щоб збігтися з потен­ційними витратами.

Інфляційний розрив — величина, на яку сукупні планові витрати перевищують потенційні (рис. 6).

Інфляційний розрив свідчить про те, що економіка потерпає від перевитрат, тобто має місце надлишок сукупних витрат

Е* > Ер. Рівноважний ВВП перевищує потенційний (Y* > Yp ).

Розрив називають інфляційним, оскільки він викликає в економіці Інфляційний надлишок ВВП, який визначається за формулою

∆ Yi = (Е* - Ер)/ тЕ

де тЕ - мультиплікатор витрат

Рис.6 Інфляційний розрив

 

Інфляційний розрив — це величина, на яку графік сукупних витрат повинен зміститися вниз, щоб збігтися із потенційними витратами.

Наслідком інфляційного розриву є надлишок попиту (інфляція попиту) та підвищення цін.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.009 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал