Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Остаточне скасування української державності






У 1762 р. престол зайняла Катерина II прибічниця централізму, яка рядом заходів остаточно ліквідувала автономний устрій України:

v у 1764 р. ліквідовано гетьманство, вся повнота влади зосередилася в руках Малоросійської колегії;

v у 1775 р. знищено Запорізьку Січ. ЇЇ землі були роздані царським фаворитам, вельможам, генералам. Доля запорізьких козаків склалася по-різному: 25 тис, козаків згодом переселено на Кубань, 5 тис. за­порожців отримали політичний притулок в Туреччині і заснували там Задунайську Січ (1775-1828 рр.), значна кількість запорож­ців отримала статус селян;

v у 1781-82рр. ліквідовано поділ Укра­їни на полки і створено губернії;

v у 1783р. запроваджено кріпосне пра­во в Україні.

v Цього ж року було ліквідоване українське козацтво як стан. Замість ко­зацьких полків створювалися полки ро­сійської регулярної армії. Козаків перевели в селянський стан, а приблизно 10 тис. за­можних козаків отриманій грамоти дворян і офіцерські чини в російській армії.

Лівобережжя з часів Руїни і до кінця XVIII ст. Було центром українського життя. Козацький устрій набув тут закінчених форм. Лінія гетьманів: визнавати московську зверхність, зберігаючи залишки автономії. Повстання Мазепи послабило Україну. Але Москва також змінювала свою позицію – двічі відновлювала гетьманство. Лівобережжя зберігало досить широку автономію. Після скасування Гетьманщини на Лівобережжі більше ніж деінде збереглись український побут, культура і державні традиції.

МІСІЯ ВАСИЛЯ КАПНІСТА

У відповідь на наступ царизму на українську державність, скасування її автономії серед пат­ріотично налаштованої української старшини виникла думка вдатися до іноземної інтервенції. Речником цій групи виступив відомий на той час громадський діяч і літератор Василь Капніст. У І 791 р. він таємно їздив до Берліна, де просив допомоги у Прусії проти московського абсо­лютизму. Однак ця спроба виявилася невдалою.

Українському народу через несприят­ливі політичні умови, через недостатню внутрішню консолідацію не вдалося збе­регти свою державність. Але збереглася на Україні державно-національна традиція, ідея незалежної собор­ної української держачи, і цілі покоління боролися і вмирали за цю ідею.

ПРИЄДНАННЯ ДО РОСІЇ ПІВДНЯ УКРАЇНИ ТА КРИМУ

В результаті перемоги Росії в російсько-турецьких війнах у 1783 р. Кримське хан­ство було ліквідоване, і всі його території ввійшли до складу Російської імперії. По­чалася активна колонізація південних зе­мель України, які отримали назву Новоросії. Прагнучи якомога швидше заселити і освоїти ці землі, уряд Катерини II сприяв переселенню сюди сербів, німців, молда­ван, вірмен, греків та інших народів. Ук­раїнці та росіяни на кін. XVIII ст. складали 80% переселенців зазначених областей.

Виникли нові міста - Олександрівськ (Запоріжжя, 1770), Херсон (1778), Севасто­поль (1783), Катеринослав (1787), Мико­лаїв (1789), Одеса (1794).


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.005 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал