Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Основні напрями політики уряду П.Скоропадського






Ø Замість УНР була проголошена Укра­їнська держава, республіканська форма правління замінена на монархічну (гетьма­нат). Гетьман зосередив у своїх руках всю повноту влади — законодавчу, виконавчу, судову.

Ø Відновлено поміщицьке землеволодіння, приватну власність на фабрики, заводи, шахти. Поміщики розгорнули рух за від­шкодування завданих їм під час революції збитків.

Ø Налагоджено дієздатний адміністра­тивний апарат, який вдавався до репресив­них методів. Переслідувалися політичні сили лівого спрямування, заборонялися ву­личні процесії, мітинги, припинилося видан­ня ряду газет. Демократичний режим змі­нився авторитарним.

Ø Створювалася регулярна українська ар­мія. Уряд видав закон про загальну військову повинність. Гетьман передбачав відродити козацтво як стан українського суспільства. Але план створення армії реалізований не був.

Ø Успішною була діяльність уряду в куль­турній сфері: українізація шкіл, відкрит­тя нових гімназій, університетів, Україн­ської академії наук, Національного архіву та інших культурно-просвітницьких центрів.

Ø Влітку 1918 р. була утворена Українська автокефальна церква на чолі з митрополитом В. Липківським.

Ø Здійснювалася активна зовнішня полі­тика. Українську державу П.Скоропад­ського визнало ЗО країн світу, у 23 країнах вона мала своїх представників. Було укла­дено договір про добросусідські відносини з Росією.

 

Знаходячись під контролем Німеччини, уряд гетьмана не мав можливості налаго­дити стосунки з країнами Антанти і не­йтральними країнами.

 

Гетьманський переворот, хоч і відбувся досить спокійно, масового схвалення не дістав. Орієнтація уряду на великих землевласників, буржуазію, на німецький окупа­ційний режим позбавила його підтримки широких верств українського населення - селян, робітників, інтелігенції. Консерва­тивні ідеї, сповідувані урядом, не змогли консолідувати суспільство.

БОРОТЬБА АНТИГЕТЬМАНСЬКИХ СИЛ В УКРАЇНІ

Уряд гетьмана не визнали соціалістичні партії, селянський союз, інші політичні та громадські організації. Опозиційні до геть­манату сили об'єдналися навколо Україн­ського Національного Союзу (УНС). 13 листо­пада 1918 р. на засіданні УНС з метою орга­нізації боротьби проти гетьманського режи­му було створено опозиційний уряд - Ди­ректорію на чолі з В.Винниченком (ввійшли С.Петлюра, Ф.Швець, Ф.Андрієвський, А.Макаренко).

Петлюра Симон Васильович (1879 — 1926) — державний, полі­тичний військовий діяч, літератор, публіцист. Народився в Полтаві в сім'ї міщан козацького походження. Освіту здобув у Полтавській духовній семінарії.

Член РУП з 1900 (з 1905 - УСДРП). За участь в українському національному русі зазнавав переслідувань. До Пер­шої світової війни займався журналістикою. В 1912—1917 разом з О. Саліковським редагував журнал " Украинская жизнь". У 1916— 1917 — заступник уповноваженого " Союзу земств" на Західному фронті.

28 червня 1917 призначений Центральною Радою на по­саду генерального секретаря військових справ. 31 грудня 1917, не погоджуючись з політикою голови Генерального Секретаріату, вийшов з уряду. В січні 1918 перед загрозою більшовицького нас­тупу виїхав на Лівобережжя для створення " Українського Гайдамацького Коша Слобідської України", який відіграв головну роль у боях за Київ і придушенні більшовицького повстання в місті.

Після гетьманського перевороту очолював Всеукраїнський союз земств. Перебував в опозиції до уряду гетьмана П. Скоропадського, був заарештований. 14 жовтня 1918 виїхав до Білої Церкви, звідки керував антигетьманським виступом. Стає членом Директорії, очо­лює Армію УНР.

Після відступу військ УНР з Києва і виїзду В. Винниченка за кордон став Головою Директорії (11 лютого 1919), пе­рервавши членство в УСДРП. Протягом 1919 керує боротьбою про­ти червоних і денікінських військ. У 1920 очолює війська УНР, які разом з польськими силами вступають в Україну. Внаслідок нев­дачі наступу і договору між РСФРР та Польщею виводить свої вій­ська за Збруч, де вони були інтерновані польською владою.

На еміграції перебував у Польщі, згодом (1923) у Будапешті, потім у Відні, Женеві. 25 травня 1926 був убитий в Парижі агентом НКВС Шварцбартом.

 

Боротьбу проти гетьманського режиму вели і більшовики.

У липні 1918 р. була утворена Комуністична партія більшовиків України - КП(б)У як складова частина Російської комуністичної партії більшо­виків - РКП(б). Українські більшовики прагнули відновити в Україні радянську владу і зберегти єдність з радянською Росією. Слід зауважити, що в КП(б)У скла­лася національно-комуністична меншість, яка виступала за незалежність радянської України. За часів гетьманату значно зрос­ли симпатії українського населення до більшовиків, які висунули гасло безкош­товної передачі землі селянам, а фабрик і заводів - робітникам.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал