Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Одяг гімнаста.






Для занять гімнастикою найбільш бажана форма:

1. Взуття на шкіряній підошві (чешки), короткі шорти (без кишень) або труси, майка, а для жінок купальник (під який надівають плавки та бюстгальтер) і чешки. Жінки можуть виступати босоніж.

2. Під спортивні труси обов’язково одягати плавки або бандаж.

3. Одяг не повинен обмежувати рухів, але разом з тим повинен облягати фігуру гімнаста, щоб тренер мав можливість контролювати виконання рухів.

4. Після кожного заняття одяг необхідно провітрювати, регулярно стирати.

5. Після занять обов’язково приймати теплий душ із милом.

Легкі і зручні костюм та взуття гімнаста є однією з умов безпеки учнів від травматизму під час занять і змагань з гімнастики. Одяг і взуття мають відповідати вимогам правил змагань. На костюмі не повинно бути металевих гострих речей (пряжок, шпильок тощо), вони можуть завдати гімнастові пошкодження. Під час виконання вправ на приладах каблучки і персні треба обов’язково знімати з пальців. Не можна займатися в капцях на жорсткій шкіряній підошві, тому що вона слизька, а це може стати причиною падіння і значного ушкодження під час розбігу в опорних стрибках і при виконанні акробатичних вправ.

У зв’язку з великим навантаженням на окремі ділянки опорно-рухового апарата використовують різноманітні захисні пристрої, щоб запобігти пошкодженням. До таких пристроїв належать: наколінники, гомілковостопники, напульсники і накладки.

Наколінники оберігають від пошкодження колінний суглоб під час виконання стрибків, акробатичних вправ і зіскоків з приладу.

Гомілковостопники захищають від пошкодження гомілковостопні суглоби під час виконання стрибків, акробатичних вправ і зіскоків з приладу. Якщо немає спеціальних наколінників і гомілковостопників, їх легко можна замінити медичним еластичним або звичайним бинтом.

Напульсники надівають на променево-зап’ястний суглоб під час виконання вправ в упорі на брусах, коні з ручками, опорних стрибків і акробатичних вправ. Напульсники також легко замінити еластичним або звичайним бинтом.

Накладки застосовують під час виконання вправ на перекладині і брусах різної висоти. Вони оберігають від зривів шкіри долонної поверхні кистей. Виготовляють їх зі шкіри. Накладки надівають на один або два пальці руки; іншим кінцем за допомогою ремінця їх закріплюють на променево-зап’ястному суглобі. При цьому кисть руки має бути трохи зігнутою, щоб не було зморшок під час виконання вправ.

Таким чином, дотримання правил гігієни є однією з основних умов гарного впливу вправ на здоров’я гімнаста, а гарний стан приладів, їх відповідність технічним вимогам, правильне планування місць занять і раціональне розташування приладів мають велике значення для запобігання травматичним ушкодженням.

Важливою причиною травматизму є відсутність лікарського контролю і самоконтролю.

Систематичний лікарський контроль і самоконтроль є важливим фактором оберігання учнів від спортивного травматизму під час занять з гімнастики. Без систематичного лікарського контролю неможливо успішно розв’язувати оздоровчо-гігієнічні завдання у процесі занять фізичною культурою і спортом.

Робота з лікарського контролю за спортсменами здійснюється в мережі лікувально-профілактичних закладів, а також лікарями-спеціалістами з фізичної культури і в лікарсько-фізкультурних кабінетах та диспансерах.

Лікарський контроль полягає в тому, що лікар визначає стан здоров’я, рівень фізичного розвитку і тренованості, вирішує питання про допуск до занять або змагань, визначає рівень можливого навантаження.

Лікарські обстеження бувають первинні, повторні і додаткові. Під час первинного обстеження визначають усі показники стану здоров’я і рівня фізичного розвитку. Лікар дає пораду фізкультурникові щодо режиму, призначає лікувально-профілактичні заходи.

Усі фізкультурники і спортсмени щороку проходять повторні лікарські обстеження, які дають можливість простежити за динамікою фізичного розвитку і станом здоров’я спортсмена і визначити ефективність навчально-тренувального процесу.

Після захворювання, травматичних пошкоджень, тривалої перерви в заняттях, при перетренуванні гімнаст повинен звернутися до лікаря для додаткового обстеження.

У навчально-тренувальній роботі спортсмена велике значення має самоконтроль, який слід здійснювати і в повсякденному житті. Постійний самоконтроль дає змогу спортсменові і тренерові правильно будувати навчально-тренувальний процес, досягати високих спортивних результатів, запобігати травматичним пошкодженням. Самоконтроль не може замінити лікарського контролю, але він доповнює його. Самоконтроль дає змогу своєчасно помітити відхилення в організмі і вжити належних заходів, щоб запобігти небажаним наслідкам. Самоконтроль має винятково велике виховне значення, бо дисциплінує учнів, робить навчально-тренувальний процес глибоко усвідомленим. Ось чому з перших кроків спортивного шляху треба привчати учнів до систематичного самоконтролю. Він складається з обліку в спеціальному щоденнику простих показників, які характеризують стан здоров’я, самопочуття. До них належать: пульс, дихання, вага, спірометрія, сон, апетит, настрій тощо. Спочатку вести щоденник учням допомагає викладач і лікар; потім спортсмени ведуть його самостійно, а педагог і лікар – контролюють.

Отже, систематичне і регулярне проведення лікарського контролю і самоконтролю є запорукою попередження спортивного травматизму та інших небажаних наслідків занять фізичною культурою і спортом.

Іноді гімнаст приходить на заняття з поганим самопочуттям через хворобу або інші відхилення в стані здоров’я. Незважаючи на це, він намагається виконувати всі вправи, які виконував раніше, що призводить до перенапруження, надмірної втоми і дуже часто закінчується небажаними наслідками. Щоб запобігти таким явищам, треба своєчасно звертатися до лікаря і радитися з ним, а також обов’язково повідомляти викладача про погане самопочуття.

Найпоширенішою причиною травматизму на заняттях з гімнастики є зневажливе ставлення до страховки і допомоги під час виконання складних і небезпечних вправ. Статистика свідчить, що випадків травматизму в молодих викладачів і тренерів, які ще не мають певного досвіду і не володіють достатньою мірою навичками страховки, значно більше, ніж у досвідчених. Ось чому спеціалісти з гімнастики повинні систематично і наполегливо оволодівати широким арсеналом прийомів страховки, підтримки і допомоги під час виконання складних гімнастичних вправ. Це дуже важливий фактор зменшення травматизму і зростання спортивної майстерності гімнастів.

 

3. ПРОФІЛАКТИКА ТРАВМАТИЗМУ В РІЗНИХ ВИДАХ ВПРАВ

Для попередження травматизму на заняттях гімнастикою необхідно дотримуватися певних правил, обов’язкових як для школярів, так і для гімнастів. Це насамперед чітка організація навчально-тренувального процесу й висока дисципліна усіх вихованців, спрямовані на забезпечення безпеки й на дотримання умов, що виключають шкідливий вплив на їхнє здоров’я. Не дозволяється самовільний доступ до приладів. Вхід у зал повинен бути організований, під керівництвом викладача (тренера). Число відділень (підгруп) визначається з урахуванням кількості викладацького складу на занятті. Відділення повинні розміщатися на достатньому видаленні від приладу, збоку від нього. Щоб не відволікатися, краще зайняти положення до інших відділень спиною. Будь-яке переміщення в залі, перехід для зміни приладів або вихід із залу припустимі тільки за загальною командою або з дозволу викладача. При виконанні групових вправ дуже важливо дотримувати дистанції, що дозволяє без перешкод виконувати завдання. Щоб уникнути травм костюм учня (гімнаста) повинен відповідати встановленим вимогам: м’яке взуття (чешки, носки, капці з тканини), труси або штани трикотажні без бічних кишень, майка. Костюм повинен бути чистим і добре підігнаним по фігурі.

Розміщення приладів може бути різноманітним. Залежно від закладних деталей для кріплення стаціонарно розташованих приладів (кільця, бруси, настил для вільних вправ тощо) установлюються переносні прилади з урахуванням місць приземлень після зіскоків і можливих пробіжок після них. Переносні прилади треба переміщати за допомогою спеціальних візків. Кількість приладів визначається з урахуванням кількості учнів (гімнастів). При цьому враховується зміст занять, склад вихованців. Вмонтовані закладні деталі для поперечини можна використовувати для брусів різної висоти, закладні деталі для опорного стрибка придатні також для коня з ручками й колоди (за необхідності). Щоб забезпечити безпеку, прилади обкладають матами з урахуванням місць приземлення після зіскоків і можливих зривів і падінь. Часто в місцях приземлення укладають два шари матів. Для розучування складних зіскоків використовуються стовщені (поролонові) мати. Перед кожним підходом до приладу перевіряють укладання матів, щоб не було зазорів, накладення краю мату на інший тощо.

Систематично, не рідше разу на рік, необхідно ретельно оглядати підвісні прилади (кільця, канат, тичина), гімнастичні стінки, підвісні пояси для страховки і т.д. Особливо часто й уважно слід перевіряти місця кріплення приладів, їх надійність. Важливо привчити вихованців дбайливо й акуратно користуватися магнезією. Закінчивши заняття, треба очистити прилади від магнезії, мати протерти злегка вологою ганчіркою. М’який інвентар (майданчик для вільних вправ, акробатична доріжка й ін.) регулярно чистять пилососом. У перерві між заняттями проводиться вологе збирання всього залу, приміщення провітрюється. Генеральне збирання слід проводити раз на тиждень. Усі ці заходи будуть сприяти поліпшенню гігієнічних умов і попередженню травм.

Одним з важливих засобів профілактики травматизму на заняттях постає страховка. Вона дозволяє вирішувати не тільки завдання психологічної підготовки гімнастів (подолання страху), але й дозволяє уникнути травми. Під страховкою слід розуміти готовність викладача (тренера) вчасно надати допомогу виконавцеві вправ у випадку невдалого виконання.

Страховка має важливе психологічне значення, особливо при виконанні вправ, пов’язаних з ризиком. У практиці застосовують індивідуальну страховку й групову з використанням технічних засобів: спеціальних поясів (лонжі); петель, що кріплять кисті до приладу; пристроїв, що амортизують; стовщених поролонових матів; ям з поролоном та інших технічних засобів. Зловживання ними у звичайних умовах позбавляє гімнаста впевненості, сприяє появі зайвого страху, наслідком якого можуть бути й травми.

Різні варіанти страховки використовуються залежно від індивідуальних особливостей тренера й того, кого навчають: росту, ваги, швидкості реакції, фізичної сили й ін. Виконуючий страховку зобов’язаний добре знати техніку виконання вправ і залежно від умов і ситуації правильно вибрати місце для надання страховки, уміло використовувати різновиди страховки, не заважаючи гімнастові виконувати вправу; знати індивідуальні особливості учнів. Він також повинен враховувати, що кожна гімнастична вправа має свої специфічні особливості страховки, свої заходи безпеки, а також прийоми страховки.

Поряд із забезпеченням страховки тренер повинен сприяти формуванню у вихованців навички самостраховки. Під самостраховкою слід розуміти здатність гімнаста самостійно виходити з небезпечних положень, припиняючи виконання вправ або змінюючи його з метою запобігання можливих травм.

Важливим заходом запобігання травматизму є лікарський контроль і самоконтроль. Гімнасти зобов’язані не рідше одного разу на рік проходити медичне обстеження. У спеціальному щоденнику самоконтролю слід щодня реєструвати самопочуття, настрій, ступінь стомлення, вагу, пульс, апетит тощо.

Перед початком заняття викладач цікавиться даними самоконтролю. У випадку скарг на втому, нездужання необхідно вжити заходів: знизити навантаження, утриматися від навчання складним вправам і т.п. В окремих випадках направити вихованця до лікаря.

ЗРВ. При недбалій організації колективного виконання вправ (недостатня дистанція й інтервал) спостерігаються випадки забиття у результаті зіткнення із сусідами. Низка ушкоджень пов’язана з виконанням вправ на гнучкість (шпагат і ін.), що пояснюється недостатньою підготовленістю до цих елементів.

Причиною травматизму може бути й незадовільний стан місць занять (наприклад, слизька підлога, наявність сторонніх предметів, перешкод).

Попередити подібний травматизм не становить труднощі, якщо викладач ретельно продумав зміст занять. А ЗРВ в парах – початкова форма набуття навичок страховки й допомоги.

Акробатичні вправи. Основною причиною більшості ушкоджень при виконанні акробатичних вправ є недостатня технічна й фізична підготовленість гімнастів. Типові помилки: слабкий поштовх руками або ногами, розслаблене тіло, втрата координації у польоті, приземлення на повну ступню або на розслаблені ноги, руки.

Рекомендується особливу увагу приділяти підготовчим вправам спрямованого характеру. Для підготовки променево-запястного суглоба – колові рухи кистями; підскоки в упорі лежачи; пересування на руках в упорі лежачи; з положення стоячи зігнувшись падіння вперед в упор лежачи.

Для підготовки гомілковостопного суглоба – колові рухи стопою; те саме з опором; піднімання на носки, опираючись передньою частиною стопи на підвищення висотою 5 см.

Уміла страховка при виконанні акробатичних вправ має велике значення. Недбала страховка рівносильна її відсутності або, що ще гірше, може призвести до травми.

У зв’язку із цим при застосуванні страховки у процесі навчання виконуючому страховку потрібно:

- знання техніки даної вправи;

- швидкість реакції для забезпечення своєчасної страховки;

- уміння швидко й правильно вибрати місце для страховки;

- уміння вибрати для страховки зручний момент. Широко застосовуються для страховки ручні пояси (лонжі).

При виконанні страховки за допомогою лонжі двоє тримаються за кінці мотузки. Завдання виконуючих страховку – діяти узгоджено. Набагато досконаліше так званий підвісний пояс. При страховці мотузки треба тримати вільно й у випадку небезпечного падіння швидко їх натягнути. Особливу увагу необхідно звернути на навчання гімнастів навичкам самостраховки. Із цією метою використовувати стрибки в глибину із приземленням на ноги, на мати, на спину, на живіт, у перекид. Дуже часто причиною ушкоджень є різні недоліки в підготовці місць занять. При цьому особливу увагу треба звернути на укладання матів з точним їхнім стикуванням, без щілин між ними.

Вправи на колоді. За характером й змістом вправи на колоді дуже близькі до ЗРВ й акробатичних. Найчастіше спостерігаються ушкодження при приземленнях або падіннях з колоди, при яких можливі забої, розтягання.

Травми можна й потрібно уникнути. Для цього необхідно навчити виконанню вправ на підлозі, на гімнастичній лаві, закріпити техніку на низькій колоді, а потім перейти на високу, виконуючи вправи зі страховкою. Для виконання акробатичних елементів при початковому навчанні можна використовувати мати, перекинуті через колоду.

Прийоми страховки на колоді полягають у наступному: при виконанні вскоків страхувати біля місця відштовхування ногами (у містка), а потім швидко переміститися до місця приземлення на колоді; при зіскоках, виконуваних поштовхом ніг, страхувати збоку й підтримувати гімнастку під спину; при зіскоках з упору присівши й на колінах тримати за руку й в під живіт; при перевороті убік стояти з боку спини та тримати за руку й талію.

Уся площа навколо колоди вистилається матами в один шар. У місці приземлення після зіскоку кладуть мати у два шари. При розучуванні складних вправ користуються поролоновими матами.

Перекладина й бруси різної висоти. Неточність у виконанні вправ або недбалий хват призводять або до удару об прилад, або, що буває частіше, до зриву з приладу й падіння. Можливі при виконанні зіскоків і невдалі приземлення.

Вправи на перекладині й брусах різної висоти пов’язані з навантаженням у першу чергу на суглоби й м’язи верхніх кінцівок і особливо плечового поясу. Відзначимо, що навіть прості виси висувають плечовому суглобу не зовсім звичайні вимоги – у побутових і виробничих умовах відносно рідко зустрічаються такі положення тіла. На перекладині можливі зриви шкіри долонь. Цьому сприяє незадовільний стан самих приладів: іржавий гриф перекладини або занадто шорсткувата жердина, зайве нашарування магнезії, хитання стійок або нерівна їхня установка, неміцність розтяжок або їх несправність.

Гімнасти повинні мати накладки, що оберігають долонну поверхню від тертя. Долонні накладки – це смужки з натуральної шкіри (краще лосевої), надягнуті на пальці й закріплені ремінцем на зап’ясті. Після занять необхідно зробити холодну ванночку для долонь, щоб зняти відчуття печіння. Перед сном корисно зробити гарячу ванночку, шорсткуваті долонні місця почистити пемзою, а потім змастити дитячим кремом або ланоліновою маззю.

Виконуючий страховку повинен уважно стежити за точністю виконання вправи, за правильністю проходження кожної фази руху, одночасно тримати в увазі надійність хвата за гриф або жердину. Нерідко падіння відбувається не в очікуваний бік приземлення. Майстерність страховки полягає в тому, щоб передбачити напрямок можливого падіння гімнаста, зробивши його менш небезпечним. Це досягається максимальною пильністю виконуючого страховку.

Під час встановлення перекладини або брусів різної висоти необхідно ретельно перевірити місця кріплення грифа або жердин зі стійками. Сам гриф повинен бути очищений від іржі, раковин, гладко відполірований наждаковою шкуркою. Жердини повинні бути сухими, гладкими, без тріщин, очищеними від нашарування магнезії. Особливо ретельно треба оглянути троси, розтяжки й місця їх кріплення, перевірити справність кріплень закладних деталей до підлоги, наявність усіх шурупів, стан гаків.

Вправи на брусах. Більша частина травм на брусах – ушкодження кисті, особливо пальців, у момент перехоплень, поворотів. Нерідко при цьому ушкоджується великий палець.

Нижні кінцівки ушкоджуються переважно у момент зіскоку або при ударі об бруси. Багато вправ виконуються в упорі на руках. При слабості м’язів, що приводять плече, зустрічаються випадки травмування плечових і грудинно-ключичних суглобів, грудних м’язів. Спостерігаються натирання й подряпини із внутрішнього боку плеча. Щоб оберігати внутрішню частину плеча від натирань і подряпин під час вправ в упорі на руках, рекомендується виконувати їх у футболці з довгим рукавом або використовувати еластичні нарукавники.

Причиною ушкоджень часто є різний ступінь амортизації жердин, погана їхня еластичність, тріщини в них, несправність затисків, погана стійкість станини, неправильна установка жердин (по ширині плечей) і т.п.

Перш ніж проводити заняття, необхідно ретельно оглянути бруси, звернувши увагу на поверхню жердин, міцність з’єднання жердини зі стрижнем, міцність гвинтів, що кріплять, затисків, обертання стрижнів у стійках станини, стійкість брусів, індивідуальну дистанцію між жердинами. Виступаючі краї станини обкласти матами. Мати повинні укладатися по обидва боки брусів.

Вправи на кільцях. Близько половини травм на кільцях пов’язані з елементами, що відносяться до групи викрутів. Саме під час виконання цих вправ може відбутися ушкодження зв’язок та м’язів плечового суглоба. Меншою мірою, ніж на перекладині, але ті ж неприємності відчуває гімнаст від тертя долонної поверхні об кільця.

Незадовільний стан приладу – одна з основних і найнебезпечніших причин ушкоджень: неміцність тросів (зношеність), недоліки в кріпленні тросів до стелі, дефекти в блоковій системі, неміцність ременів, що з’єднують кільця із тросами; установка кілець на різному рівні (більша частина навантаження припадає на один плечовий суглоб); тріщини в кільцях. Слід пам’ятати, що кільця зношуються швидше інших приладів.

З метою профілактики травматизму насамперед треба виключити безконтрольні заняття на кільцях. Відсоток ушкоджень, отриманих під час відсутності викладача, вище, ніж при заняттях на будь-якому іншому приладі (особливо при виконанні вправ на великому качі).

Виконуючий страховку повинен чітко уявляти специфіку роботи на кільцях; при махах проходження вертикалі супроводжується сильним ривком, що збільшує небезпеку зриву з приладу.

Основне положення виконуючого страховку біля приладу – на лінії кілець збоку. При виконанні вправ махом вперед після перетинання гімнастом вертикальної лінії виконуючий страховку підставляє руки під спину, на маху назад – під груди.

Перед початком кожного заняття необхідно перевірити готовність приладу.

Вправи на коні з ручками. На цьому приладі ушкодження носять характер забиття, розтягань, саден. Локалізація ушкоджень наступна: променевозапястный суглоб, ліктьовий суглоб, пальці рук. Забиття й подряпини колінного суглоба й гомілки відбуваються в результаті ударів об коня.

Серед профілактичних заходів при заняттях на коні перше місце повинне належати правильній організації й методиці навчання початківців. Насамперед, необхідно сформувати навичку правильної, специфічної для коня постави, що забезпечує й зоровий контроль над рухами. Важливо приділити спеціальну увагу підготовці променевозапястного суглоба: використовувати підготовчі вправи, підсобні прилади.

Для запобігання колін від подряпин і для кращого ковзання при виконанні махових вправ рекомендується використовувати наколінники. Для попередження тильного перегину у променевозап’ястному суглобі рекомендується бинтувати зап’ястя еластичним бинтом.

При установці приладу необхідно домогтися повної його нерухомості в горизонтальному положенні, переконатися в справності покриття коня й стандартності ручок, відповідних до ширини коня. Важливо перевірити відстань між ручками для індивідуальної роботи.

Опорний стрибок. Невпевнений розбіг, неправильна його розмітка, неточне розташування містка, перешкоди в місці розбігу або приземлення, недоліки технічної підготовки – це основні причини травм при опорних стрибках.

До травм призводять і несправності прилада: при поштовху ногами місток сковзає по підлозі, одна частина коня вище іншої, прилад нестійкий, слизьке покриття для відштовхування руками, у момент відштовхування засувається одна з ніжок коня. Надійна страховка – досить істотний фактор у профілактиці травм при опорних стрибках.

Основні прийоми страховки при стрибках ноги нарізно, зігнувши ноги, зігнувшись до виконуючого страховку: стояти попереду коня й трохи збоку місця приземлення; при навчанні в момент відштовхування руками тримати гімнаста двома руками за плече або однієї рукою за передпліччя, іншою за плече або під груди, зміщаючись разом з ним після поштовху руками про прилад. Перед початком заняття необхідно перевірити загальний стан місця для опорних стрибків: стійкість коня, умови для відштовхування руками (отвори від ручок закрити спеціальними пробками), надійність кріплення ніжок, пружність і стійкість містка, після кожного стрибка перевірити дистанцію від містка до прилада, а також стан матів для приземлення й при потребі поправити їхнє стикування й розташування. Майданчик для приземлення повинен бути не менш 5 м у довжину. Мати краще укладати у два шари.

 

4. СТРАХОВКА І ДОПОМОГА ПРИ НАВЧАННІ

Найпоширенішою причиною травматизму на заняттях гімнастикою є відсутність ефективного застосування прийомів страховки.

Гімнастичні вправи характеризуються високою точністю виконання і вимагають точного розрахунку, сміливості і рішучості. Проте найменша неточність у виконанні вправи може призвести до падіння, тому потрібно створити такі умови, щоб уникнути ушкоджень. В цьому випадку найзручніше застосовувати страховку і допомогу.

Під страховкою розуміють готовність тренера своєчасно надати допомогу учню у випадку невдалої спроби.

Прийоми страховки і допомогимають різну мету: перші – це заходи запобігання травмам, а другі – методичні прийоми навчання вправам (сприяти виникненню м’язових відчуттів).

На відміну від страховки, допомога передбачає проводку учня по траєкторії руху, підштовхування, підкрутку, фіксацію і підтримку.

Проводка– дії тренера, що супроводжують гімнаста по всьому русі або окремій його фазі (руки тренера на частинах тіла гімнаста, здійснюється напрямна допомога, тренер часто більше активний, чим гімнаст. Часте виконання відбувається в уповільненому темпі для створення уяви про послідовності дій, положення тіла в просторі. Приклади: проводка гімнаста за ноги по колу в упорі на ручках коня, повільний переворот назад на руках тренера на килимі й т.п.).

Проводкаполегшує оволодіння рухом в цілому. Використовуючи «проводку», тренер повинен прикладати лише такі фізичні зусилля, які б не підміняли дії самого учня.

Підштовхування– короткочасна фізична допомога, яка надається по ходу виконання окремих фаз руху або при переміщенні гімнаста знизу нагору (досить часті випадки при виконанні підйомів, обертів). Тренер додає до зусиль гімнаста свої зусилля у фазі розгону, при переході з вису в упор і т.п. Наприклад, підштовхування під таз при підйомі махом вперед на брусах, допомога під поперек і стегна після проходження вертикального положення при великих обертах назад і т.п.

Підкрутка– короткочасна допомога гімнастові при виконанні поворотів (тренер підштовхує гімнаста однієї або двома руками по ходу повороту при піруетах або сальто, прискорює обертальний рух).

Фіксація– тривала затримка гімнаста тренером у певній точці руху (тренер зупиняє рух гімнаста для корекції положення частин тіла («зупиняє час»), дає можливість гімнастові зорієнтуватися у просторі й виконати більш дрібні супутні дії окремими частинами тіла при фіксації інших частин тіла. Наприклад, тренер підхоплює гімнаста під живіт і стегна в момент повороту кругом на брусах і фіксує тіло в кінцевій позі, надаючи гімнастові можливість більш точно поставити руки в упор або стрибок назад на руки тренерові із зупинкою у високому положенні й угрупованням при освоєнні сальто назад).

Підтримка– короткочасна допомога при переміщенні гімнаста зверху вниз (тренер «зм’якшує» перехід гімнаста у вис або в упор на руках з більш високого упору, допомогою під груди, живіт або стегна, запобігає динамічному «удару» у крайніх нижніх положеннях амплітуди рухів, особливо пов’язаних з великим махом, спадом назад у вис із упору. Наприклад, підтримує гімнаста під живіт при відсуві зі стійки на руках на брусах в упор на руках, підтримує під спину при перевороті вперед у вис зі стійки на руках на кільцях і т.п.).

Підтримкатакож надається тренером, коли учень знаходиться у статичному положенні (наприклад, у вихідних, проміжних і кінцевих положеннях), особливо у випадку, коли спортсмен ще недостатньо використовує свої зу силля.

У практиці використаються як окремі прийоми, так й їх сполучення. Це комбіновані прийоми й серійні прийоми. Прикладом комбінованого прийому може бути підштовхування з одночасною підкруткою і наступною підтримкою або фіксацією (підйом махом вперед на брусах з поворотом кругом: тренер підштовхує гімнаста з метою збільшити мах й одночасно сприяє повороту кругом, а після повороту підтримує під живіт, зм’якшуючи прихід на опору). Серійні прийоми застосовуються відповідно до побудови комбінації, з особливостями елементів, що її складають.

Треба мати на увазі, що на першому етапі навчання попереднє уявлення про вправу нечітке, тому перші спроби виконання вправи треба особливо уважно контролювати. Коли учень матиме чітке рухове відчуття, йому можна надати більшу самостійність у діях, але не послаблюючи контролю.

Щоб гарантувати безпеку під час виконання вправ, необхідно завчасно підготувати місце для занять. Біля приладів покласти достатню кількість гімнастичних матів та уважно перевірити надійність усіх кріплень. Особливу пильність треба проявляти під час виконання всієї комбінації багатоборства.

Якщо учень вправу виконує з середніми і дрібними помилками, допомога в значній мірі зменшується, але страховка має місце.

Під час розучування нової вправи страховку можна вважати надійною лише тоді, коли перші спроби виконують на низьких приладах, де зручно надавати допомогу руками або використовувати різні пристосування. На практиці використовують такі методичні прийоми:

1. На місце приземлення кладуть велику кількість гімнастичних матів, які зменшують висоту приземлення та гарантують гімнасту безпеку.

2. Складну і важку вправу виконують на приладах малої і середньої висоти (наприклад, низькі та середні бруси).

3. Вправу треба виконувати за допомогою різних пристосувань, які виключають або зменшують відчуття страху.

Основні вимоги до застосування прийомів страховки. Застосування прийомів страховки у вирішальний момент є дуже складною і відповідальною справою і вимагає від викладача постійного підвищення рівня його кваліфікації, вдосконалювання в прийомах, застосування нових прийомів тощо, виходячи з таких принципів:

1. Пояснювати гімнасту способи дій при невдалому виконанні вправи (самостраховка).

2. Правильно вибрати місце, не заважаючи гімнасту виконувати вправи.

3. Змінювати своє місце залежно від форми і характеру вправ, що виконуються.

4. Вибрати правильний спосіб страховки і допомоги:

а) підтримувати гімнаста так, щоб не обмежувати його рухи;

б) тримати гімнаста за плече і тулуб, дуже рідко – за ноги;

в) під час виконання деяких вправ (сальто з перекладини і кілець, зіскок ноги нарізно з перекладини тощо) допомагати і страхувати повинні два чоловіки, а також слід застосовувати підвісні пояси.

5. Створювати умови для найкращого приземлення (застосовуючи мати).

6. Уникати дрібної опіки.

Для забезпечення ефективної допомоги або підтримки під час виконання вправ на приладах застосовують різні способи захватів рук, плеча тощо. Попередній захват не завжди потрібний, але треба бути напоготові до нього.

Під час виконання висів, упорів, розмахування, деяких зіскоків таінших вправ без перевертання гімнаста, захват може бути постійним і не змінюватись. Це – захват однією чи обома руками, при якому великі пальці тренера (вчителя) розміщені зверху.

Там, де має місце перевертання гімнаста, захват руками під час руху змінюється; у багатьох випадках тренер підтримує під час виконання рухів гімнаста однією рукою зверху, іншою – знизу. Інколи доцільно застосовувати попередній захват, тоді великі пальці тренера спрямовані вниз (зіскок переворотом з кілець).

Самостраховка – дуже важливий елемент навчально-тренувального процесу гімнастів. Це здатність гімнаста своєчасно приймати рішення і самостійно виходити з небезпечних положень, які можуть виникати під час виконання вправ. Гімнаст може припинити або видозмінити вправу, щоб запобігти травмі або полегшити силу падіння під час зриву. Наприклад, під час виконання стійки на руках або плечах на брусах у випадку падіння вперед гімнаст має зробити перекид вперед, розводячи ноги нарізно.

Чим вищий рівень координаційних здібностей і розвитку спритності, тим легше гімнаст оволодіває прийомами самостраховки. Кожен педагог з самого початку занять з гімнастики повинен Виховувати в учнів навички самостраховки. Ці завдання успішно можна розв’язувати за допомогою акробатичних вправ. Треба навчити учнів робити перекид вперед і назад з будь-якого положення. Це дає можливість під час невдалого виконання зіскоку або падіння полегшити приземлення, виконуючи перекид.

Самостраховка відіграє особливо велику роль на пізніших етапах навчально-тренувальної роботи, коли гімнаст виконує вправи самостійно.

5. ОСОБЛИВОСТІ СТРАХОВКИ І ДОПОМОГИ В ОКРЕМИХ ВИДАХ БАГАТОБОРСТВА


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.019 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал