Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Календарні свята та обряди українців






Найважливіші складові духовного життя народу - свята та обряди. Вони

відображають не тільки етнічну своєрідність, але й естетику, моральні цінності,

ментальність, історію. До числа інститутів, породжених релігійними уявленнями й аграрним укладом побуту, належали календарні свята та обряди. Це -

найдавніша обрядовість, корінням своїм вона сягає первісних, язичницьких

вірувань. Значно пізніше церква сприйняла систему землеробських свят, яка вже

склалася, і надала їй християнського забарвлення. Свята і обряди календарного

циклу регламентували всі сфери життя українського селянина - виробничу,

суспільну, сімейну, а головна їх мета - відвернути стихійне лихо, вплинути на

врожайність.

У аграрному календарі українців не було різкого розмежування між

сезонами. Обрядовість зимового циклу поступово переходила у весняну, весняна -

у літню і т.п. Кожний цикл ніс своє сезонне смислове навантаження (підготовка

ґрунту, сівба, посадка - весною; збір і збереження врожаю восени). Календарний

цикл насичений безліччю ритуалів і прикмет, які також зв'язують пори року.

Зимові свята починалися 21 листопада з Введення, “коли вводилося лiто у

зиму”. Цей день віщував, яким буде наступний рік: урожайним чи ні, посушливим

чи дощовим.

Серед зимових свят українців особливо виділяється період святок з

кульмінаційними точками - Різдвом, Новим роком і Хрещенням.

Різдво - зимове свято, яке сягає корінням в далеке язичницьке минуле. Це

свято сонцевороту, найкоротший день у році, коли Сонце ніби вмирає і людина

магічними діями мала йому допомогти. Після прийняття християнства свято

злилося з народженням Ісуса Христа, але в народній пам'яті збереглося його

глибинне значення.

Різдвяні свята починалися Святим вечором (6 січня за новим стилем). У

будинку повинна була панувати чистота, атмосфера достатку і щастя. У красний

кут (на покуті), дотримуючись цілого ряду правил, поміщали прикрашений сніп

(“Дідух” або “Рай-Дідух”) і “кубельце” - гніздо з пахучого сіна, в яке ставили

горщик з обрядовою кутею. Вся родина чекала появи на небі першої зірки, яка символізувала народження Христа, щоб сісти за стіл (вважалося, що той, хто першим побачить зірку, буде найщасливішим протягом року). Стіл був багатий,

не менше дванадцяти страв (як правило, кутя, горох, борщ з грибами та рибою,

голубці, риба холодна, риба смажена, вареники, млинці, каша, пиріжки, узвар),

але пісний, тому що продовжувався пилипівський піст. Святкова трапеза повинна

була об'єднувати всіх членів сім'ї, в тому числі й померлих, на помин яких

ставили свічку. Діти носили “вечерю” своїм близьким - хрещеним, бабусям і

дідусям. Потім, відстоявши службу у церкві, розговлялися - приступали до багатої

м'ясної їжі.

Особливо виділяється давньослов'янське свято літнього сонцестояння -

Купала або Івана Купала (7 липня). Це свято не сприйняло християнські риси і

залишилося в архаїчній язичницькій формі. Більш того, церква намагалася

боротися з традицією проведення Купала, оголошуючи його гріховним,

диявольським і т.д. Але, незважаючи на всі заборони, Івана Купала залишився

одним з найбільш поширених і улюблених народних свят. Він об'єднував у собі

елементи солярного культу (культу Сонця), аграрної магії, очисних і еротичних

обрядів. На Купала запалювали колесо і пускали його з гори, неодружені юнаки і

незаміжні дівчата стрибали через багаття, водили хороводи, плели вінки і пускали

їх за течією річки. Ця гра мала велике значення. Вважалося за честь “очиститися

вогнем” - тричі перескочити через багаття. Якщо юнак стрибнув вище за всіх, це

провіщало його сім'ї добрий урожай, а якщо ступив ногою у вогонь, зачепив дрова

- накличе біду. Якщо юнак з дівчиною вдало разом перестрибнуть багаття -

обов'язково одружаться і проживуть вік в любові і злагоді. Уважно стежили за

поведінкою вінків на воді. Дівчата плели, як правило, два вінки - для себе і

нареченого. На віночках ставили запалені свічки і пускали за течією. Згасла свічка

провіщала біду. Якщо вінки пливли поруч - в цьому році молоді одружаться, якщо

нарізно - не судилося бути разом.

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.007 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал