Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Визначення походження дитини.






Батько_________________________Мати __________________________


__________________________
(число, місяць, рік)

" ___" ____________ 20__ р.

 

Зразок заяви про визнання батьківства до народження дитини

«До_____________________________________________
(назва органу державної реєстрації актів цивільного стану)
від_____________________________________________
(прізвища, власні імена, по батькові батьків)
_____________________________________________

З А Я В А
про визнання батьківства
до народження дитини

Я, ___________________________________________________, визнаю себе батьком
(прізвище, власне ім’я, по батькові)

дитини, яка буде народжена у __________________________________________.
(прізвище, власне ім’я, по батькові)

Я, ______________________________________________, підтверджую, що батьком моєї
(прізвище, власне ім’я, по батькові майбутньої матері)

майбутньої дитини є _____________________________________.
(прізвище, власне ім’я, по батькові)

Надалі при державній реєстрації народження відповідно до статті 126 Сімейного кодексу України просимо внести відомості про батька до актового запису про народження нашої дитини, по батькові дитини просимо вказати за власним іменем батька _____________________, присвоїти їй прізвище батька _____________________.

Про себе повідомляємо:

  Б А Т Ь К О М А Т И
1. Прізвище    
2. Власне ім’я    
3. По батькові    
4. Дата народження    
5. Громадянство    
6. Місце проживання (повна адреса)    
7. Назва документа, що посвідчує особу: паспорт або паспортний документ (серія, номер, яким органом і коли виданий)    

До заяви додаємо:
_________________________________________________________________
(перелік документів)

___________________________________________________________________________________

_________________________________________________________________

Підписи батьків:

Батько_________________________Мати __________________________


__________________________
(число, місяць, рік)

 

Зразок заяви про державну реєстрацію народження відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України

До ________________________________
(назва органу державної реєстрації актів цивільного стану)
від гр-ки ___________________________
(прізвище, власне ім’я, по батькові заявниці)
________________________
Місце проживання _________
________________________

ЗАЯВА

Відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України прошу внести відомості про батька до актового запису про народження дитини

_________________________________________________________________
(прізвище, власне ім’я, по батькові)

У графі " Відомості про батька" прошу записати прізвище батька за моїм прізвищем і вказати таке його власне ім’я та по батькові: _________________________________________________________________________

_______________ (число, місяць, рік) Підпис _____________________

 

Зразок спільної заяви чоловіка та дружини (колишнього подружжя) про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини

СПІЛЬНА ЗАЯВА

чоловіка та дружини (колишнього подружжя)
про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини

(потрібне підкреслити)

Я, __________________________________, не визнаю себе батьком дитини,
(прізвище, власне ім’я, по батькові чоловіка (колишнього чоловіка))
народженої ____________________ моєю дружиною (колишньою дружиною)____________________
(число, місяць та рік народження)

_________________________________________________________________.
(прізвище, власне ім’я, по батькові дружини (колишньої дружини))

Я, _____________________________________, підтверджую, що мій чоловік
(прізвище, власне ім’я, по батькові матері)
(колишній чоловік) ________________________ не є батьком народженої ___________________
(прізвище, власне ім’я, по батькові) (число, місяць та рік народження)
мною дитини.

__________________ (число, місяць, рік) Підпис _____________________ Підпис _____________________

 

Зразок спільної заяви попереднього чоловіка матері дитини та чоловіка у повторному шлюбі про визнання батьківства

СПІЛЬНА ЗАЯВА

попереднього чоловіка матері дитини
та чоловіка у повторному шлюбі
щодо визнання батьківства

Я, ___________________________________________, визнаю себе батьком дитини,
(прізвище, власне ім’я, по батькові батька)

народженої ________________________________
(число, місяць, рік народження дитини)

_________________________________,
(прізвище, власне ім’я, по батькові матері)

яка перебуває у шлюбі з __________________________________________________.
(прізвище, власне ім’я, по батькові чоловіка)

Я, ___________________________________________________, не заперечую проти запису
(прізвище, власне ім’я, по батькові чоловіка)

батьком ____________________________________________________________________
(прізвище, власне ім’я, по батькові батька дитини)

дитини, народженої_____________________________ моєю дружиною
(число, місяць, рік народження дитини)

_________________________________________________________.
(прізвище, власне ім’я, по батькові)

Я, _________________________________________________, даю згоду на визнання і запис
(прізвище, власне ім’я, по батькові матері)

батьком _____________________________________________________________________
(прізвище, власне ім’я, по батькові)

дитини, народженої мною _____________________________.
(число, місяць, рік народження дитини)

Про себе повідомляємо:

N з/п Питання Відповіді
  Прізвище, власне ім’я, по батькові батька дитини  
  Місце проживання батька дитини (повна адреса)  
  Документ, що посвідчує особу батька дитини: серія, номер, дата видачі, орган, який видав паспорт або паспортний документ  
  Прізвище, власне ім’я, по батькові чоловіка матері дитини  
  Місце проживання чоловіка матері дитини (повна адреса)  
  Документ, що посвідчує особу чоловіка матері дитини: серія, номер, дата видачі, орган, який видав паспорт або паспортний документ  
  Прізвище, власне ім’я, по батькові матері дитини  
  Місце проживання матері дитини (повна адреса)  
  Документ, що посвідчує особу матері дитини: серія, номер, дата видачі, орган, який видав паспорт або паспортний документ  

1.

" ___" ____________ 20__ р. Підпис _____________________ (батька дитини) Підпис _____________________ (матері дитини) Підпис _____________________ (чоловіка у повторному шлюбі)

4. Особливі випадки реєстрації народження.

У разі народження дитини жінкою, якій було імплантовано зародок, зачатий подружжям, реєстрація народження провадиться за заявою подружжя, яке дало згоду на імплантацію. У цьому разі одночасно з документом, що підтверджує факт народження дитини цією жінкою, подається засвідчена нотаріусом її письмова згода на запис подружжя батьками дитини. При цьому в графі “Для відміток” робиться відповідний запис: матір’ю дитини згідно з медичним свідоцтвом про народження форми N 103/о-95 є громадянка (прізвище, ім’я, по батькові).

У разі народження дитини поза закладом охорони здоров’я і без надання медичної допомоги при пологах народження може бути зареєстроване в порядку, визначеному в підпункті “а” пункту 2.5 цих Правил. У таких випадках у графі 10 запису акта про народження зазначаються номер, дата видачі медичної довідки про перебування дитини під наглядом лікувального закладу форми N 103-1/о-96, а також прізвища, власні імена, по батькові двох свідків, присутніх при пологах, їх власні підписи, серії, номери їх паспортів або паспортних документів, яким органом і коли вони видані, а також місце проживання свідків.

При неможливості свідків з’явитися до органів реєстрації актів цивільного стану справжність їх підписів під письмовим підтвердженням факту народження дитини даною жінкою повинен бути засвідчений нотаріусом, керівником відділу реєстрації актів цивільного стану за місцем їх проживання або уповноваженим представником підприємства, установи, організації, у якій працює або навчається зазначена особа. Якщо ж ця особа перебуває на лікуванні в стаціонарному лікувально-профілактичному закладі, справжність її підпису засвідчується адміністрацією цього закладу. Якщо дитина народилася під час перебування матері на морському, річковому, повітряному судні, у потязі або в іншому транспортному засобі, то реєстрація народження провадиться за місцем проживання батьків (одного з батьків). Місцем народження зазначається місце проживання батьків.

Підставою для реєстрації народження може бути акт, складений посадовими особами (капітаном судна, командиром, начальником потягу) іншого транспортного засобу за участю двох свідків і лікаря або фельдшера (якщо лікар або фельдшер були на транспортному засобі). У разі відсутності лікаря або фельдшера реєстрація народження провадиться на підставі вказаного акта та медичної довідки про перебування дитини під наглядом лікувального закладу форми N 103-1/о-96. Ці документи подаються до органу реєстрації актів цивільного стану, де реєструється народження.

Реєстрація народження дітей, які народилися в експедиції, на судні або в іншій віддаленій місцевості, де немає органів реєстрації актів цивільного стану, провадиться за місцем проживання батьків чи одного з них не пізніше одного місяця з дня їх повернення.

У цих випадках, на бажання батьків, місцем народження дитини в записі акта про народження зазначається місце проживання батьків або фактичне місце народження, якщо воно підтверджене медичним свідоцтвом про народження форми N 103/о-95, про що робиться відповідна відмітка в графі “Для відміток”.

Аналогічним чином вирішується питання реєстрації народження дитини, якщо вона народилася за кордоном і її народження не було зареєстровано в консульській установі, дипломатичному представництві України чи в компетентному органі іноземної держави. У цих випадках документ, який підтверджує народження дитини, повинен бути відповідним чином легалізований, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

У разі народження дитини жінкою, яка утримується у виправнотрудовій установі чи слідчому ізоляторі, реєстрація народження проводиться органом реєстрації актів цивільного стану за місцезнаходженням цієї установи на підставі заяви матері та медичного свідоцтва про народження форми N 103/о-95 (паспорт або паспортний документ матері подається тільки в тому разі, якщо він зберігається в її особовій справі) уповноваженим представником адміністрації установи, який після реєстрації отримує свідоцтво про народження, яке надалі зберігається в особовій справі засудженої, про що робиться відповідна відмітка в графі “Для відміток”.

Відомості про дітей, які народилися від шлюбу громадян України з іноземцями або особами без громадянства, уносяться на прохання одного з батьків лише до паспорта або паспортного документа громадянина України.

Дитина, яка народилася мертвою, записується в книзі реєстрації актів про народження на підставі лікарського свідоцтва про перинатальну смерть форми N 106-2/о-95 (затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 03.07.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.08.95 за N 266/802). У графі актового запису про народження “живонароджена чи мертвонароджена” зазначається “мертвонароджена”. Свідоцтво про народження в цьому разі не видається.

Обов’язок повідомити органи реєстрації актів цивільного стану про мертвонароджену дитину покладається на керівника лікувального закладу, де мати перебувала під час пологів.

У тих випадках, коли смерть дитини настала незабаром після її народження (навіть якщо вона прожила хоч декілька хвилин), складаються два записи: про народження і смерть, але видається тільки свідоцтво про смерть. У цьому разі підставою для реєстрації народження є медичне свідоцтво про народження (ф. N 103/о-95, а для реєстрації смерті — лікарське свідоцтво про перинатальну смерть (ф. N 106-2/о-95.

Якщо батькам необхідно одержати документ, що підтверджує народження дитини (мертвої або живої, але померлої на першому тижні життя), то відділ реєстрації актів цивільного стану видає довідку про народження з указівкою про мертвонародження або про те, що дитина померла.

Визначення походження дитини.

Стосунки між батьками та дітьми можуть мати духовний, моральний, особистий або майновий характер. Права та обов’язки, що виникають у батьків і дітей, є взаємними. Підставою виник нення взаємних прав та обов’язків батьків і дітей є кровне спорід нення, походження дітей від даних батьків.

Батьки і діти мають взаємні особисті немайнові та майнові права та обов’язки. Згідно зі ст. 121 СК України права та обо в’язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні ди тини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану. Отже, юридичною підставою відносин між батьками та дітьми є кровне походження дітей від певних осіб (матері та батька), яке засвідчене державним органом реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому нормами СК України.

Сама наявність фактичного складу, який утворюється сукупністю двох юридичних фактів: події — народження дити ни та дії — реєстрації народження органом реєстрації актів ци вільного стану, є підставою виникнення правовідносин між діть ми та їх батьками.

Реєстрація народження дитини провадиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові. Народження дитини повинно бути зареєстроване не пізніше одного місяця з дня народження дитини. Реєстрація на родження дитини провадиться за місцем народження дитини або за місцем проживання її батьків чи одного з них за їх усною чи письмовою заявою. У разі хвороби, смерті батьків або з інших причин неможливості зареєструвати народження реєстрація здійснюється за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника закладу охорони здоров’я, у якому народилася ди тина або в якому на цей час вона перебуває.

Для реєстрації народження дитини до органів РАЦС пред’яв ляються певні документи, а саме: довідка медичної установи про народження дитини та документи, що посвідчують особу батьків (одного з них). Крім того, залежно від порядку визначення по ходження дитини від певного батька також пред’являються свідоцтво про шлюб, або заява батька (спільна заява батьків) про визнання батьківства, або судове рішення про визнання батьків ства.

На підставі реєстрації народження дитини видається свідоц тво про народження, в якому засвідчується походження дитини від вказаних у ньому батьків (одного з батьків).

Визначення походження дитини від батьків, які перебувають у шлюбі між собою.

Порядок визначення походження дитини залежить, перш за все, від того, перебувають батьки дитини у шлюбі між собою чи ні. Майже не викликає питань визначення походження дитини, коли вона народжується жінкою, яка перебуває у шлюбі, зареєст рованому у встановленому законом порядку. В ч. 1 ст. 122 СК за кріплена загальна презумпція щодо визначення походження ди тини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою. Так, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, вважається такою, яка походить від подружжя. При цьому мати дитини не повинна надавати доказів походження дитини від свого чоловіка, а останній — доводити своє батьківство. Сама наявність шлюбу між матір’ю дитини та чоловіком є доказом походження дитини від цього чоловіка. Батько й мати, які перебувають у шлюбі, запи суються батьками дитини в Книзі реєстрації актів про народжен ня за заявою будь-кого з них. Якщо ж мати дитини, яка перебу ває у зареєстрованому шлюбі, під час реєстрації народження заявляє, що її чоловік не є батьком цієї дитини, і у зв’язку з цим просить не вказувати його батьком в актовому записі про народ ження дитини, то її прохання може бути задоволене лише за на явності спільної заяви самої матері та її чоловіка про невизнан ня його батьком дитини.

Факт перебування жінки у шлюбі встановлюється, як прави ло, на момент народження дитини. Однак, якщо на момент на­родження дитини жінка не перебуває у шлюбі (наприклад, її чо ловік помер до народження дитини або шлюб визнаний не­дійсним), при визначенні батьківства юридичне значення має факт зачаття дитини у шлюбі.

Статтею 124 СК України передбачено, якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу або визнання шлюбу недійсним, але після реєстрації по вторного шлюбу її матері з іншою особою, вважається, що бать ком дитини є чоловік її матері у повторному шлюбі. Батьківство ж попереднього чоловіка може бути визначене наступним чином:

—у добровільному порядку при подачі до органу реєстрації цивільного стану спільної заяви попереднього чоловіка та чоло віка у повторному шлюбі;

—у примусовому порядку за наявності судового рішення про визначення батьківства попереднього чоловіка.

Визначення походження дитини від батька, матері при штуч ному заплідненні та імплантації зародка регулюється ст. 123 СК України. Виходячи з того, що у спільній заяві-зобов’язанні под ружжя бере на себе рівні права і обов’язки батьків з виховання і утримання майбутньої дитини, у разі застосування до них ліку вальних програм допоміжних репродуктивних технологій вони обоє записуються батьками дитини. При цьому один із них може усвідомлювати, що він не є біологічним батьком (матір’ю) народ женої дитини. Так, у разі штучного запліднення дружини, прове деного за письмовою згодою її чоловіка, він записується батьком дитини, яка народжена його дружиною. Якщо зародок, зачатий чоловіком, який перебуває у шлюбі, та іншою жінкою, імпланто вано до організму його дружини, дитина вважається такою, що походить від подружжя. У разі ж імплантації до організму іншої жінки зародка, зачатого подружжям, батьками дитини є подруж жя. У разі народження дитини жінкою, якій було імплантовано зародок, зачатий подружжям, реєстрація народження провадить ся за заявою подружжя, яке дало згоду на імплантацію. При цьому одночасно з документом, що підтверджує факт народження ди тини цією жінкою, подається посвідчена нотаріусом її письмова згода на запис подружжя батьками дитини. В графі «Для відмі ток» робиться відповідний запис: матір’ю дитини згідно з медич ним свідоцтвом про народження форми № 103/0-95 є грома дянка (прізвище, ім’я, по батькові).

Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою.

Згідно зі ст. 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Шлюбно-сімейне законодавство України не передбачає різниці між дітьми, батьки яких перебувають у шлюбі між собою, та дітьми, народженими матір’ю, яка не перебуває у шлюбі. Ніяких моральних та правових обмежень будь-які діти не знають. Існує лише різний порядок визначення походження ди тини.

Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою, може відбуватися:

—за спільною заявою матері та батька дитини (ст. 126 СК України);

—за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини (ст. 127 СК України);

—у судовому порядку (ст. 128 СК України).

 

Отже, законодавець закріплює два порядки визначення поход ження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою:

добровільний;

судовий.

Спільна заява жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, про реєстрацію їх матір’ю та батьком дитини (ст. 126 СК України) свідчить про добровільність їх рішення. Й тому реє страція походження дитини проводиться в органах реєстрації актів цивільного стану без будь-яких попередніх процедур, зок рема судового розгляду. Така заява може бути подана вказаними особами до органу реєстрації актів цивільного стану як до, так і після народження дитини. Особиста присутність їх при подачі заяви не є обов’язковою. Батько (мати) може подати заяву про визнання батьківства через представника або надіслати її поштою. Єдиною обов’язковою умовою у цих випадках є нотаріальне за свідчення заяви або повноважень представника. Право на визнан ня себе батьком (матір’ю) дитини не обмежується віковим кри терієм. Однак, якщо заява про визнання себе батьком дитини по дана неповнолітнім, державний орган реєстрації актів цивільного стану повідомляє батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнь ого про запис його батьком дитини. Така конструкція ч. 2 ст. 126 СК України дозволяє зробити висновок, що повідомлення відпо відних осіб про запис неповнолітньої особи матір’ю дитини зако­нодавством не передбачений. Необхідність повідомлення вказа них осіб, які за законом піклуються про неповнолітню особу, зу мовлена тим, що згідно з ч. 1 ст. 35 ЦК України неповнолітній особі, яка записана матір’ю або батьком дитини, може бути нада на повна цивільна дієздатність.

Визнання батьківства — це волевиявлення особи, яка вважає себе батьком дитини.

Однак, одного волевиявлення особи щодо визнання себе батьком певної дитини недостатньо для настання правових наслідків. Необхідно також ще й волевиявлення матері дитини, яке полягає у вираженні згоди на те, щоб чоловік був записаний батьком її дитини. Саме тому вимагається подача до органів РАЦС спільної заяви матери дитини та чоловіка, якій вва жає себе батьком цієї дитини.

Чоловік, який не перебуває у шлюбі з матір’ю дитини й вважає себе батьком цієї дитини (ст. 127 СК України), може подати до державного органу реєстрації актів цивільного стану заяву про визнання себе батьком дитини за наявності однієї з наступних обставин:

мати дитини померла;

мати дитини оголошена померлою відповідно до ст. 46 ЦК України;

мати дитини визнана недієздатною відповідно до ст. 39 ЦК України;

мати дитини визнана безвісно відсутньою відповідно до ст. 43 нового ЦК України;

мати дитини позбавлена батьківських прав відповідно до ст. 164 СК України;

мати дитини не проживає з нею не менш як шість місяців і не виявляє про неї материнської турботи та піклування.

Єдиною умовою прийняття заяви чоловіка, який вважає себе батьком дитини, у всіх цих випадках є запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень за прізвищем матері, а ім’я та по бать кові батька дитини – за вказівкою матері. Іншими словами, запис про батька дитини не має правової підстави, тобто не ґрунтується ні на заяві іншого чоловіка, ні на рішенні суду. Отже, у чоловіка, який подає заяву про визнання себе батьком дитини, не має супе речності інтересу з іншою особою.

Визначення батьківства за рішенням суду (ст. 128 СК Украї ни) проводиться за наявності спору щодо особи, яка є батьком дитини. Ситуації, в яких батьківство встановлюються в судовому порядку, мають місце, коли чоловік не визнає себе батьком дити ни й, навпаки, коли чоловік вважає себе батьком дитини, а цей факт оспорюється.

Підставою для визнання батьківства можуть слугувати будь-які відомості, що засвідчують походження дити ни від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України (ч. 2 ст. 128 СК України).

Визнання батьківства в суді здійснюється у порядку позовно го провадження. Позов про визнання батьківства може бути по даний матір’ю, опікуном, піклувальником дитини або особою, яка утримує та виховує дитину. Дитина, яка досягла повноліття, має право самостійно подати позов про визнання батьківства.

Як вже зазначалося, позов про визнання батьківства може по дати також і чоловік, який вважає себе батьком дитини, якщо його батьківство не визнається (оспорюється) матір’ю дитини або іншими особами. Визнання батьківства в судовому порядку мож ливе також лише за умови, що запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до вказівок матері.

У судовому порядку можуть також встановлюватися факт батьківства (материнства) та факт визнання батьківства. Ці спра­ви розглядаються за правилами окремого провадження.

Встановлення факту батьківства в судовому порядку відрізняється від визнання батьківства за рішенням суду за на­ступними критеріями:

відсутність спору щодо батьківства дитини;

смерть фактичного батька дитини;

час народження дитини.

У разі смерті чоловіка, якій не перебував у шлюбі з матір’ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішен ням суду (ст. 130 СК України). Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до вказівок ма тері дитини. Заяву про встановлення факту батьківства можуть подавати ті ж самі особи, які мають право пред’являти позов про визнання батьківства, крім, звичайно, особи, яка вважає себе бать ком дитини.

За рішенням суду може також бути встановлений й факт ма теринства (ст. 132 СК України). Умовами розгляду заяви про вста новлення факту материнства є:

—смерть жінки;

—за життя ця жінка вважала себе матір’ю дитини;

—відсутність спору щодо материнства цієї жінки;

—у Книзі реєстрації народжень вчинено запис про матір ди тини за заявою родичів, інших осіб або уповноваженого представ ника закладу охорони здоров’я, в якому народилася дитина.

Заява про встановлення факту материнства може бути подана батьком, опікуном, піклувальником дитини або особою, яка ут римує та виховує дитину.

У разі досягнення дитиною повноліття вона також може подати таку заяву до суду.

6. Оспорювання батьківства, материнства.

Оспорювання батьківства (материнства) – це невизнання особою реєстрації себе як батька (матери) дитини. Особа, яка записана батьком дитини згідно з положеннями СК України, має право оспорити своє батьківство, пред’явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини (ч. 1 ст. 136 СК України). Особа, яка була записана батьком дитини на законних підставах, повинна довести відсутність кровного споріднення між собою й дитиною, батьком якої вона записана. Однак заперечення кровного споріднення не завжди є підставою для оспорювання батьківства. У окремих випадках особа, яка записана батьком дитини, повинна також довести, що на момент вчинення запису про народження дитини вона не знала, що не є батьком дитини. Шлюбно-сімейне законодавство, яке діяло до набрання чинності СК України, значно обмежувало можливість оспорювання батьківства особою, яка записана батьком дитини, зокрема можливість спростування презумпції батьківства при народженні дитини у шлюбі. Ці обмеження полягали у тому, що, по-перше, оспорювати батьківство могла лише особа, яка записана батьком дитини. Подруге, оспорювання батьківства могло бути здійснене лише протягом одного року з того часу, коли особі стало або повинно було стати відомо про те, що вона записана батьком дитини.СК України також закріплює певні межи оспорювання батьківства, але вони значно розширені. У ст. 136 СК України встановленні межі у часі щодо можливості оспорювання батьківства. Так, оспорювання батьківства можливе тільки з моменту народження дитини й до досягнення нею повноліття. Оспорювання батьківства може бути здійснене протягом цього часу тільки якщо дитина є живою. Смерть дитини, батьком якої записана особа, позбавляє її права оспорювати своє батьківство.На відміну від норми ч. 1 ст. 56 КпШС УРСР, згідно з якою для вимог про оспорювання батьківства (материнства) встановлений строк позовної давності в один рік, у СК України закріплене положення, що до вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується (ч. 6 ст. 136 СК України).

Оспорювання батьківства можливе також із боку наступних осіб:
- спадкоємців особи, яка записана батьком дитини (ст. 137 СК України);
- матері дитини щодо батьківства свого чоловіка (ст. 138 СК України).
У першому випадку оспорювання батьківства можливе у разі смерті особи, яка записана батьком дитини, до народження дитини. Спадкоємці мають право оспорювати батьківство цієї особи після її смерті за наявності однієї з наступних обставин:
- подання цією особою ще за життя заяви до нотаріуса про невизнання свого батьківства;
- пред’явлення цією особою позову про виключення свого імені як батька із акту запису про народження дитини;

- ця особа не знала про те, що вона записана батьком дитини, через поважні причини.
У перших двох випадках право на оспорювання батьківства особи, яка померла, мають будь-які її спадкоємці (за заповітом чи за законом). Якщо ж особа за життя не знала про те, що вона записана батьком дитини, оспорити її батьківство можуть тільки дружина, батьки та діти цієї особи, тобто ті особи, які визначаються ст. 1261 ЦК України спадкоємцями першої черги за законом.

Жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка. Але, захищаючи інтереси дитини, законодавець встановлює обов’язкову вимогу щодо пред’явлення позову в даному випадку. Таке оспорювання батьківства можливе лише за наявності заяви іншої особи про визнання свого батьківства щодо цієї дитини. До вимог жінки про оспорювання батьківства свого чоловіка застосовується також спеціальна позовна давність в один рік. Але перебіг позовної давності починається від дня реєстрації народження дитини, тобто від дня, коли чоловік був записаний як батько дитини.

Що ж стосується спору про материнство, то законодавець урегулював дві ситуації оспорювання материнства. По-перше, жінка, яка записана матір’ю дитини, може звернутися до суду із заявою про оспорювання свого материнства, тобто про невизнання себе матір’ю дитини. По-друге, материнство жінки, яка записана матір’ю дитини, може оспорити та жінка, яка вважає себе матір’ю цієї дитини. При цьому у позові зазначаються одночасно дві вимоги:

- про невизнання материнства жінки, які записана матір’ю дитини;
- про визнання свого материнства.

Не має права оспорювати материнство жінка, якій було імплантовано зародок, зачатий подружжям (сурогатна матір), а також жінка, яка є донором яйцеклітини для зародка, імплантованого в організм іншої жінки (ч. 2 і ч. 3 ст. 123 СК України).
До вимог жінки, яка записана матір’ю дитини та оспорює своє материнство, позовна давність не застосовується. Що ж стосується вимог жінки про визнання її матір’ю дитини, то до них застосовується спеціальна позовна давність в один рік. Початок перебігу позовної давності починається від дня, коли ця жінка дізналася або могла дізнатися, що вона є матір’ю дитини.

Не є перешкодою для оспорювання батьківства (материнства) особою, яка не визнає себе батьком (матір’ю), стягнення з неї аліментів на дитину. Така особа може звернутися до суду з позовом про виключення відомостей про неї як батька (матір) дитини, тому що підставою стягнення аліментів є саме факт такого запису. У разі, якщо позов буде задоволений, то буде скасована й підстава стягнення аліментів на дитину.

7. Прізвище, ім'я, по батькові дитини.

Прізвища, імена та по батькові є тими ознаками, які індивідуалізують особу, виділяють її з-поміж інших, надаються їй при державній реєстрації народження і є невід’ємними від неї.

Прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з’єднання їхніх прізвищ. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (стаття 145 Сімейного кодексу).

1. Прізвище дитини визначається за прізвищем батьків.

Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою.

2. Батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з’єднання їхніх прізвищ.

3. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. (Кодекс сімейний, ВР України від 2002.01.10, № 2947-ІІІ
“Сімейний кодекс України” Редакція від 2006.12.22)

Ім’я дитини визначається за згодою батьків. Ім’я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства визначається матір’ю дитини. Дитині може бути дано не більше двох імен, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належать мати і (або) батько. Спір між батьками щодо імені дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (стаття 146 Сімейного кодексу України).

1. Ім’я дитини визначається за згодою батьків.

Ім’я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства визначається матір’ю дитини.

Дитині може бути дано не більше двох імен, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належать мати і (або) батько.

2. Спір між батьками щодо імені дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. (Кодекс сімейний, ВР України від 2002.01.10, № 2947-ІІІ
“Сімейний кодекс України” Редакція від 2006.12.22)

По батькові дитини визначається за іменем батька. По батькові дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, за умови, що батьківство щодо дитини не визнано, визначається за іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком (стаття 147 Сімейного кодексу України).

1. По батькові дитини визначається за іменем батька.

2. По батькові дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, за умови, що батьківство щодо дитини не визнано, визначається за іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком. (Кодекс сімейний, ВР України від 2002.01.10, № 2947-ІІІ “Сімейний кодекс України” Редакція від 2006.12.22)

Питання для самостійного вивчення.

Методичні рекомендації:

1.Визнання батьківства.

При вивченні першого питання студентам слід звернути увагу на те, що

2.Особливі випадки реєстрації народження.

Розглядаючи друге питання необхідно звернути увагу на те, що

3.Внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян у разі реєстрації народження дитини та усиновлення.

Розглядаючи третє питання необхідно звернути увагу на те, що

в Законі України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 1 липня 2010 року N 2398-VI у Статті 11. Державний реєстр актів цивільного стану громадян

1. Державний реєстр актів цивільного стану громадян - це державна електронна інформаційна система, яка містить відомості про акти цивільного стану, зміни, що вносяться до актових записів
цивільного стану, їх поновлення та анулювання та відомості про видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану і про видачу витягів з нього.

Державний реєстр актів цивільного стану громадян ведеться відділами державної реєстрації актів цивільного стану.

2. Держателем Державного реєстру актів цивільного стану громадян є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного
стану.

3. Адміністратором Державного реєстру актів цивільного стану громадян є державне підприємство, яке належить до сфери управління Міністерства юстиції України.

4. Адміністратор Державного реєстру актів цивільного стану громадян здійснює заходи із створення і супроводження програмного забезпечення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, збереження та захисту бази даних, відповідає за його функціонування, надає безоплатний доступ до нього відділам державної реєстрації актів цивільного стану, забезпечує реєстрацію такого доступу та збереження відомостей про кожний доступ.

5. Порядок ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян установлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 12. Порядок внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян
1. Внесення відомостей про народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть здійснюється відділами державної реєстрації актів цивільного стану
шляхом складання актового запису цивільного стану в електронному вигляді у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян та на паперових носіях.

2. Відомості, зазначені в актових записах про народження фізичної особи та її походження, шлюб, смерть, складених виконавчими органами сільських, селищних та міських (крім міст
обласного значення) рад на паперових носіях та в електронному вигляді, вносяться до Державного реєстру актів цивільного стану громадян протягом трьох робочих днів з дня надходження актового
запису до відповідного відділу державної реєстрації актів цивільного стану.

3. Відомості, зазначені в актових записах про народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть, складених дипломатичними представництвами і
консульськими установами України на паперових носіях та в електронному вигляді, вносяться до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції в м. Києві протягом семи робочих днів з дня надходження першого примірника актового запису.

4. Відомості про усиновлення, скасування усиновлення, визнання усиновлення недійсним, позбавлення та поновлення батьківських прав вносяться до Державного реєстру актів цивільного
стану громадян на підставі відповідного рішення суду в день надходження копії такого рішення до відділу державної реєстрації актів цивільного стану або в день пред'явлення особою, зазначеною в рішенні суду, або уповноваженою нею особою копії такого рішення.

Стаття 13. Державна реєстрація народження фізичної особи та її походження

1. Державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України.

2. Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою атьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків.

Якщо державна реєстрація народження дитини проводиться за місцем проживання батьків чи одного з них, то за їх бажанням місцем народження дитини в актовому записі про народження може
бути визначене фактичне місце її народження або місце проживання батьків чи одного з них.

У разі смерті батьків або в разі якщо вони з інших причин не можуть зареєструвати народження дитини, державна реєстрація проводиться за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого
представника закладу охорони здоров'я, в якому народилася дитина чи в якому вона перебуває.

3. Державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження, а у разі народження дитини мертвою - не пізніше трьох днів.

4. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я
документи, що підтверджують факт народження.

У разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров'я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад
охорони здоров'я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок утворення медичної консультаційної комісії та положення про неї затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.

Медична консультаційна комісія видає документ про народження у разі встановлення факту народження жінкою дитини.

За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного
стану є рішення суду про встановлення факту народження.

5. У разі народження дитини мертвою державна реєстрація народження проводиться без видачі свідоцтва про народження. Для підтвердження такої реєстрації орган державної реєстрації актів
цивільного стану видає довідку про народження із зазначенням факту мертвонародження. Державна реєстрація смерті в такому разі не проводиться.

У разі якщо смерть дитини настала на першому тижні життя, державна реєстрація народження проводиться з видачею довідки про народження, у якій зазначено, що дитина померла. Державна
реєстрація смерті дитини проводиться в установленому порядку з видачею свідоцтва про смерть.
6. Про народження дитини мертвою або про її смерть на першому тижні життя заклад охорони здоров'я, що надавав медичну допомогу матері під час пологів або в якому помер новонароджений, та судово-медична установа (якщо факт смерті встановлено поза закладом охорони здоров'я) повідомляють органи державної реєстрації актів цивільного стану.

7. Державна реєстрація народження дитини, яку не забрали з пологового будинку, іншого закладу охорони здоров'я, підкинули або яка була знайдена, проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану за письмовою заявою представника органу опіки та піклування.

Прізвище, ім'я та по батькові дитини, батьки якої невідомі, та відомості про батьків зазначаються на підставі рішення органу опіки та піклування.

8. Державна реєстрація народження дитини, яка досягла одного року і більше, проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання дитини за заявою батьків або
інших заінтересованих осіб за наявності документів про народження і перебування дитини під наглядом закладу охорони здоров'я та довідки з місця проживання дитини.

У разі досягнення дитиною шістнадцяти років державна реєстрація її народження може проводитися за її особистою заявою з пред'явленням паспорта громадянина України.

Реєстр - єдина комп'ютерна база даних про акти цивільного стану, внесені до них зміни і доповнення, видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану та витягів з Реєстру.
Реєстр ведеться українською мовою.

Інформація про особу, яка міститься в Реєстрі, конфіденційна.
Особа має право звернутися за витягом з Реєстру незалежно від місця її проживання та місця державної реєстрації акту цивільного стану.

Внесення до Реєстру відомостей про народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть здійснюється реєстратором одночасно із складенням
відповідного актового запису цивільного стану.

Відомості, зазначені в актових записах про народження, шлюб, смерть, складених виконавчими органами сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного значення), вносяться до Реєстру
протягом трьох робочих днів з моменту надходження до реєстратора актового запису.

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.031 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал