Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Імунологічні порушення при старінні






 

Зміни в роботі імунної системи починаються задовго до будь яких проявів старіння організму. Нормальна імунна реакція й непорушена генетична регуляція імунореактивності – необхідна умова стійкості до хвороб і старіння.

На вікові ослаблення функцій імунної системи впливають як екзогенні, так і ендогенні фактори: зміна клітинного оточення (порушення нейрогуморальної рівноваги), зміни самих клітин імунної системи. Багатьма дослідниками старість розглядається як Т-імунодефіцит і, характерні для старіння зміни в популяції Т-клітин обумовлені віковою інволюцією тимусу.

При старінні відбувається зменшення кількості Т-лімфоцитів. Однак іноді загальна кількість клітин може й не змінюватися, але збільшується кількість клітин, що мовчать, незатребуваних клітин, що пов'язано зі зниженням активності рецепторного апарата клітини. Старіння характеризується більш вираженим зниженням рівня популяції Т-супресорів (CD8+ клітин) і менш вираженим – Т хелперів (CD4+ клітин). Виявляються певні особливості усередині популяцій Т-хелперів у літніх людей, зокрема, спостерігається дефіцит Т-клітин пам'яті.

Головна вікова зміна імунної системи – інволюція тимусу, що починається при статевому дозріванні. Вона складається в прогресивній втраті клітинності (до старості маса тимусу зменшується на 90%) з виснаженням лімфоїдного пулу клітин у зонах кори й кистозними змінами епітеліальних клітин. Зі збільшенням віку знижується вихід диференційованих Т-клітин, синтез і секреція поліпептидних гормонів тимусу, таких як тимозин, тимопоетін і тимулін. У всіх випадках зниження ендокринної активності тимусу відіграє патогенну роль у вікових дисфункціях імунної системи.

При старінні відбувається зниження експресії антигенів гістосумісності на Т-лімфоцитах, що обумовлює зниження розпізнавання алоантигенів і подальшої передачі інформації, необхідної для елімінації антигену й антитілопродукції.

Однак вплив інволютивних процесів у тимусі не обмежується тільки Т-клітинною ланкою імунітету, вони захоплюють і В-клітинну ланку – як шляхом взаємодії клітин в імунній відповіді, так і шляхом впливу на формування В-клітин з їхніх попередників у кістковому мозку, в окремих випадках В-клітинний імунодефіцит залежить від внутрішніх дефектів самих В-клітин.

Вікові зміни гуморального імунітету. Старіння значиме асоціюється із присутністю різних антитіл, особливо антитіл проти ядерних антигенів. Є також докази, що старіння діє на швидкість продукції антитіл за допомогою активованих В-клітин.

У процесі старіння слабшає гуморальна імунна відповідь як на аутологічні, так і на екзогенні антигени, у чому безпосередньо беруть участь різні класи імуноглобулінів. З віком розвивається дисбаланс імуноглобулінів. Безперечним при старінні є зниження в крові концентрації IgМ, тобто знижена первинна гуморальна відповідь. Вміст IgG і IgА має тенденцію до збільшення. При наявності інфекційного процесу особливо зростає концентрація IgА. Дисбаланс імуноглобулінів вказує на зниження протимікробного захисту, із цим пов'язане підвищення сприйнятливості до інфекцій у людей літнього й старечого віку.

Є відомості про зниження концентрації лізоциму, активності b-лізину й вмісту С3 компонента комплементу в літніх осіб. Зміни в макрофагальній системі при старінні пов'язані зі зниженням міграційної здатності клітин, зі зменшенням числа активних клітин, зі зниженням інтенсивності поглинання й руйнування захопленого матеріалу, тобто зниженням поглинальної здатності й здатності макрофагів до перетравлення.

Для літнього й старечого віку характерне зниження не тільки протимікробного імунітету, але й противірусного й протипухлинного захисту, що безпосередньо пов’язано з реакціями клітинного імунітету в яких беруть участь природні кілери. При старінні змінюється кількісний вміст клітин кілерів; воно може як збільшуватися, так і знижуватися. Функціональна ж їхня активність після 70 років, як правило, знижується. Лише в довгожителів відзначається знову зростання активності NK-клітин, які беруть на себе реакції клітинного імунітету.

Підсумовуючи все вищесказане, зміни в імунній системі, що супроводжують старіння людини такі (Бутенко Г.М., 2003):

· Починаючи з періоду статевого дозрівання, відбуваються атрофічні процеси в тимусі, і він поступово заміщається сполучною й жировою тканиною.

· Зменшується продукція гормонів, що сприяють утворенню Т-лімфоцитів; з іншої сторони з'являються речовини, які гальмують проліферацію лімфоцитів.

· Знижується рівень цитокіну ІЛ-7, що стимулює розмноження й диференціацію тимоцитів.

· Порушується контроль за підтримкою антигенної сталості організму.

· Знижується здатність до імунної відповіді на чужорідні агенти.

· Підвищується частота й збільшується виразність аутоімунних реакцій, підвищується рівень циркулюючих імунних комплексів.

· Збільшується імовірність виникнення лімфопроліферативнмх захворювань - доброякісних (моноклональних гаммапатій) і злоякісних (різних форм лейкозів).

· Зменшується розмаїтість вироблюваних антитіл і Т-клітинних рецепторів, звужується їхній спектр.

· Знижується рівень відповіді і його тривалість.

· Зменшується в крові кількість CD4+ Т-клітин і CD19+ В-клітин, збільшується число CD8+ Т-клітин при зниженій реакції на мітогени й підвищенні рівня циркулюючих імуноглобулінів.

· Підвищується рівень ІЛ-6, ФНП-α, неоптерина й розчинного ФНП II типу.

· Зменшується співвідношення CD4/CD8 з підвищенням експресії HLA-DR.

· Відзначається підвищена схильність до інфекційних захворювань (інфекцію виявляють в 65% померлих у літньому віці); при цьому відсутня лихоманка.

· Вікові зміни імунітету відіграють роль у патогенезі атеросклеротичного ушкодження судин (імунна система й хронічне запалення ініціюють дисфункцію ендотеліальних клітин, а зміни ліпідного складу судинної стінки є вторинним чинником).

На закінчення приводимо основні відносні і абсолютні значення лейкоцитів і основних класів імуноглобулінів крові, складових показників імунограми, у здорової людини у віковому аспекті (табл. 3).


Таблиця 3. Показники імунограми у здорових людей різного віку

 

Показник Cередні значення М ± m у людей різного віку
18 - 25 років 27 - 55 років 60 - 80 років
Лейкоцити, 109 6, 53 ± 0, 25 5, 60 ± 0, 21 4, 90 ± 0, 26
Лімфоцити % 30, 8 ± 1, 07 29, 4 ± 1, 11 27, 1 ± 1, 00
Лімфоцити, 109 2, 02 ± 0, 15 1, 65 ± 0, 11 1, 33 ± 0, 12
Нейтрофіли:
палочкоядерні % 1, 8 ± 0, 02 1, 56 ± 0, 015 1, 6 ± 0, 02
сегментоядерні, % 58, 2 ± 1, 13 60, 3 ± 1, 18 62.6 ± 1, 15
Моноцити, % 6, 5 ± 0, 27 6, 2 ± 0, 24 5, 9 ± 0, 25
Еозинофіли, % 2, 3 ± 0, 03 2, 2 ± 0, 03 2, 4 ± 0, 03
Базофіли, % 0, 4 ± 0, 003 0, 4 ± 0, 003 0, 4 ± 0, 003
Т-лімфоцити      
(Е-РОЛ), % 63, 7 ± 1, 35 67, 3 ± 1, 21 71, 2 ± 1, 30
Е-РОЛ, 109 1, 28 ± 0, 11 1, 11 ± 0, 10 0, 95 ± 0, 10
В-лімфоцити      
(М-РОЛ), % 9, 6 ± 0, 78 8, 2 ± 0, 88 8, 5 ± 0, 85
М-РОЛ, 109 0, 19 ± 0, 01 0, 14 ± 0, 01 0, 11 ± 0, 01
Нульові клітини % 26, 7 ± 0, 90 24, 5 ± 0, 92 20, 3 ± 0, 96
Теофілін-резістентні Т-лімфоцити % 49, 8 ± 1, 05 55, 6 ± 1, 17 54, 4 ± 1, 29
Теофілін чутливі Т-лімфоцити % 26, 4 ± 0, 77 25, 4 ± 0, 82 25, 5 ± 0, 96
Е-РОК % 41, 7 ± 1, 35 45, 0 ± 1, 08 47, 4 ± 1, 06
Нейтрофіли, %, фагоцитуючі 1, 39 ± 0, 10 1, 86 ± 0, 09 1, 90 ± 0, 10
lgA, г/л 1, 2 ± 0, 10 1, 00 ± 0, 09 1, 01 ± 0, 10
lgM, г/л 11, 37 ± 0, 39 9, 85 ± 0, 26 11, 01±0, 45
lgG, г/л 6, 8 ± 0, 12 8, 1 ± 0, 15 12, 2 ± 0, 19
ШОЕ. мм/год 6, 53 ± 0, 25 5, 60 ± 0, 21 4, 90 ± 0, 26

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.006 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал