Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Особливості грошово-кредитної та фінансової системи і політики на початковому етапі ринкових перетворень






 

М'яка фіскальна політика М'яка монетарна політика
Наслідки
Розбалансованість фінансової систе­ми, наростання дефіциту зведеного бюджету, неконтрольоване збіль­шення іноземних позик, стрімке зро­стання державного боргу Неконтрольована грошова емісія, гі­перінфляція, дезорганізація системи грошового обігу, катастрофічна де­вальвація грошової одиниці
Фінансова система Грошово-кредитна система
Головні недоліки
Пряме кредитування НБУ бюджет­ного дефіциту створило фінансові та правові основи для заморожування трансформаційних процесів Повна відмова від використання мо­нетарних інструментів регулювання економіки. Застосування боргової моделі антиінфляційної політики

- по-перше, НБУ і уряд почали використовувати нові методи впливу на економіку. Після 1995 р. було припинено пряме використання грошової емісії як джерела поповнення бюджету, але це призвело до подальшого зростання зарубіжних позик і кредитів;

- по-друге, з метою подолання гіперінфляції протягом 1995 р. запро­ваджувалася жорстка грошово-кредитна політика, яка досягла своєї мети (скорочення інфляції), але водночас призвела до негативних наслідків, перш за все до зростання заборгованості суб'єктів господарювання;

- по-третє, почався перерозподіл кредитних ресурсів у бік реальної економіки. НБУ відмовився від практики централізованого розподілу кре­дитних ресурсів на пільгових умовах, про що свідчить повна заміна пря­мих кредитів як механізму рефінансування, на кредитні аукціони, де кре­дитні ресурси розподіляються на ринкових умовах;

- по-четверте, в 1995 р. було започатковане функціонування фондо­вого ринку України. Уряд України прийняв рішення про випуск облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП). З 1996 р. державні цінні папери стають одним із головних джерел покриття дефіциту державного бюджету. Всього в 1996 р. випущено облігацій номінальною вартістю 3062, 9 млн грн, з яких 1571 млн ірн (51%) пішли на покриття дефіциту державного


Глава 11. ОСОБЛИВОСТІ ГРОШОВаКРЕДИТНОЇ ТА ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

бюджету. Дохідність ОВДП у національній валюті фактично збігалася з їх дохідністю у доларовому еквіваленті. Це було привабливим не тільки для українських суб'єктів ринку, а й для нерезидентів. У результаті Міністерс­тво фінансів України і НБУ продали нерезидентам ОВДП на загальну суму близько 400 млн ірн.

Вже в 1997 р. ситуація істотно змінилася. Дохідність ОВДП значно знизилась. І тоді НБУ і Міністерство фінансів вжили заходів щодо обме­ження обсягів розміщення облігацій на первинних аукціонах і особливо їх продажу нерезидентам, які мали на руках близько 50% від загального їх об­сягу. Стримування нерезидентів від подальшого вкладення коштів у ОВДП зумовило підвищення попиту на іноземну валюту і скорочення валютних резервів НБУ, загрожуючи різким зниженням курсу гривні. Виходом із си­туації, що склалася, стало нове розміщення ОВДП. На кінець 1997 року кі­лькість аукціонів досягла максимуму — 591 проти 28 — у 1995 і 285 — у 1996 роках. На початок 1998 р. ринок державних облігацій характеризувався великими боргами по виплатах і практично повною відсутністю попиту. Ча­стка НБУ на первинних аукціонах з розміщення ОВДП досягла 63% (проти 28% за той же період 1997 р.). Нерезиденти, дочекавшись погашення облі­гацій, виходили з українського ринку, конвертуючи гривню у валюту.

На кінець 1998р. ринок ОВДП досяг завершальної стадії стагнації, оскільки єдиним покупцем державних облігацій залишився НБУ, для якого їх дохідність не відігравала ніякої ролі. Держава не спроможна була пога­шати кредити з процентами. З огляду на це було вжито заходів щодо кон­версії ОВДП.

Важливою особливістю цього етапу є проведення в 1996 р. грошової реформи, що привело до істотного зменшення в наступному році рівня ін­фляції. В 1997 році він був найнижчим (10, 1%) за весь період з 1995 р. по 2000 рік. Найнижчим у 1997 р. був і рівень доларизації економіки —13, 3% проти 31, 7% у 1994р.39 Це можна пояснити певною довірою до національ­ної грошової одиниці. Але відлуння світової фінансової кризи 1998 p., яке докотилося і до України, в сукупності із накопиченими внутрішніми про-

Борщ Л. М. Грошово-кредитна політика та її вплив на інвестиційні процеси // Економіка України. — 2003. — № 12. — С.17.


НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

блемами, спричинило подальшу доларизацію її економіки — до 21, 2% у 1998 році і до 25, 1% у наступному. Взагалі здійснення грошової реформи поліпшило умови роботи на вітчизняному валютному ринку як резидентів, так і нерезидентів, стимулювало зростання надходжень іноземної валюти, сприяло стабільності курсу гривні.

Цей період можна характеризувати як певну «валютну прив'язку», ко­ли Україна використовувала режим валютних коридорів. Перший коридор був доволі вузьким, потім розширився, а з погіршенням фінансової ситуа­ції в Україні в 1998 р. його скасували. Це був період припливу «гарячих грошей». Валові міжнародні резерви НБУ спочатку значно зросли (більш як на 2 млрд. дол.), а потім, коли почався відплив капіталу, впали до менш ніж 1 млрд. дол., оскільки доводилося утримувати курс гривні.

До кінця 2000 р. було накопичено основний обсяг державного боргу. За цей період він впевнено зростав: з 20 447 млн грн у 1996 р. до 79 829 млн грн, тобто майже в чотири рази. Зовнішній державний борг складав у відсотках до загального державного боргу в 1996 р. 81, 8%, у 1997 р. — 64%, у 1998 р. — 74, 5% і в 1999 р. — зріс до 81, 3%. Щодо видатків Держа­вного бюджету України з обслуговування та погашення державного боргу, то вони за період з 1996-1999 рік склали 28, 7 млрд. грн. Темпи збільшення видатків з обслуговування та погашення державного боргу значно випере­джали темпи зростання економіки країни, що свідчить про системні прора-хунки урядової фінансової політики щодо продовження фінансування державного бюджету шляхом дорогих внутрішніх та зовнішніх запозичень, а також про загострення боргових проблем. Особливе занепокоєння викли­кала загрозлива динаміка зовнішніх боргових платежів та їх значна питома вага в загальній сумі платежів з обслуговування та погашення державного боргу. Основні особливості другого етапу (1995-2000 pp.) трансформа­ційних перетворень грошово-кредитної і фінансової політики України ві­дображено в табл. 11.5.

У цілому головною особливістю цього етапу був так званий трансфор­маційний розрив, коли кредитно-банківська система функціонувала сама по собі, а економіка — сама по собі. Тому Президент України запропонував скоригувати грошово-кредитну політику в напрямі переорієнтації емісійних



 


НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

Упродовж третього етапу (2001-2006 pp.) спостерігається еконо­мічне пожвавлення, економіка починає розвиватися динамічніше. Цей пе­ріод можна розглядати як етап забезпечення економічного зростання в Україні. На його прискорення позитивно вплинула грошово-кредитна по­літика, реалізація якої зумовила збільшення кредитів в економіку, забез­печення стабільності валютного ринку та обмінного курсу гривні. З 2000 р. в Україні запроваджено режим регульованого плаваючого обмін­ного курсу гривні. Після значних його коливань в 1998 (80, 5%) і 1999 (52, 2%) роках, протягом 2000-2006 років курс гривні змінився лише на 2, 2%. Про позитивний вплив режиму регульованого плаваючого валютно­го курсу гривні на ситуацію на валютному ринку свідчить зростання до­віри до валютної політики.

Відбулося значне зростання резервів НБУ (з 2, 7 млрд. грн у 2000 році до 13, 8 млрд. грн у 2006 році, тобто в 5 разів)41, саме за їх рахунок обслу­говувався і погашався зовнішній державний борг. Збільшився рівень моне-тизації (монетарна база за цей період зросла з 40 до 54%.)42.

В економіці і суспільстві з'явився реальний курсовий орієнтир, що сприяло зниженню інфляції з 25, 8% в 2000 році до 8, 2% в 2003 році, а в 2002-му навіть мала місце дефляція (-0, 6%). Деякого прискорення набула інфляція в 2005 році — 10, 3%, в 2006 — 11, 6%, але вона не спричинила значного дестабілізаційного впливу на економіку. Темпи зростання реаль­ного ВВП в 2006 році порівняно з 2000-м зросли в 1, 2 раза і склали 7%, в той час як за прогнозованими даними вони повинні були скласти 2-3%43. Позитивним є те, що темпи зростання зарплати у 2006 р. випереджали те­мпи зростання інфляції (відповідно 18, 3% та 11, 6%). ВВП на душу насе­лення у 2006 р. в Україні склав 1, 5 тис. дол. проти 1, 03 тис. дол. у 2003 р. Правда, це значно менше, ніж у Білорусі (2, 76 тис. дол.), Росії (4, 46 тис. дол.), Польщі (7, 1 тис. дол.) та Естонії (12, 0 тис. дол.)44.

Основні показники діяльності банків України на 1.01.2007 // Вісник НБУ. — 2007. — № 2. — С 50.

Петрик О. Історія монетарного розвитку в Україні // Вісник НБУ. — 2007. — № 1. С. 8.

Полозєнко Д. Управління державними фінансами України в умовах економічного зростання // Вісник НБУ. — 2007. — № 7. — С 24.

Кудряшов В. П. Засади бюджетної політики розвитку // Фінанси України. — 2007. — №7. —С 11.


Глава 11. ОСОБЛИВОСТІ ГРОШОВаКРЕДИТНОЇ ТА ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Поліпшився фінансовий стан підприємств, загальна сума прибутку суб'єктів господарювання в 2006 р. зросла порівняно з 2000 р. в 3, 1 раза і становила 81, 0 млрд. грн. Збільшилися доходи Зведеного бюджету. За під­сумками 2006 р. сума надходжень до нього склала 152, 2 млрд. грн, або 33, 6% до ВВП проти 27, 7% у 2000 р. За 2006 р. Зведений бюджет був ви­конаний з профіцитом 1, 0% до ВВП, який становив 4, 5 млрд. грн., а Дер­жавний бюджет — з профіцитом 0, 2% до ВВП (0, 7 млрд. грн)45.

Позитивні зрушення відбулися у сфері кредитування економіки. Якщо у 2000 році обсяги кредитування української економіки складали 19, 16 млрд. грн, то в 2006 — 245, 42 млрд. грн, тобто зросли в 12, 8 раза. Обсяги кредитування суб'єктів господарювання за 2000-2006 роки зросли в 9, 2 ра­за, а фізичних осіб — в 82, 6 раза. В 2006 р. зафіксовано зростання довго­строкового кредитування порівняно з 2000 р. в 47, 5 раза, з 3, 3 до 157, 2 млрд. грн. Це свідчить про загальну адекватність банківської системи та її спроможність забезпечити потреби економіки в кредитуванні.

Загалом розвиток грошово-кредитної і фінансової систем на цьому етапі здійснювався відповідно до розвитку загальної макроекономічної си­туації і був спрямований на забезпечення внутрішньої та зовнішньої стабі­льності й економічного зростання у країні.

Адекватність в певному розумінні грошово-кредитної політики еко­номічному розвитку зумовила позитивні зміни в структурі грошової маси:

- обсяги зростання коштів у національній валюті перевищували обсяги в іноземній валюті, що свідчило про зростання довіри до національ­ної валюти;

- частка готівки в структурі грошової маси зменшувалася;

- депозити фізичних осіб зростали більш високими темпами, ніж юри­дичних осіб, і їхня частка у загальному обсязі ресурсів комерційних банків перевищувала частку коштів суб'єктів господарювання.

Основні особливості третього етапу відображені в табл. 11.6.

Економіка України за 2006 рік. Статистичний огляд // Урядовий кур'єр. — 2007. — №15. — С 7.

46 Основні показники діяльності банків України на 1.01.2007 р. // Вісник НБУ. — 2007. — № 2. — С 50.


16*



НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА: НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

Таблиця 11.6


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.008 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал