Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Поняття дії права. Правовий вплив і правове регулювання.






Дія права - це сукупність всіх форм проявлення його юридичної сили. Поняття дії права, дії складових його норм виражає динаміку права, процес його реального регулятивного впливу на вже врегульовані суспільні відносини. Дія права (право в його динаміці) - це завершальна стадія правового регулювання, правове регулювання у його предель але конкретизованої формі - у вигляді конкретизації загального регулятивно-правового значення абстрактної норми приміково до конкретного поведінці конкретної особи в конкретних умовах.

Правовий вплив - поширення дії права в усіх його формах на свідомість і поведінку людей, на їх взаємодію як учасників суспільних відносин з метою забезпечення особистих чи соціально-значущих результатів.

Правовий вплив на людей може бути:

1) інформаційно-психологічним-доведення позиції держави про дозволену, необхідну чи заборонену поведінку, про правові стимули (заохочення) і правові обмеження (покарання);

2) виховним - виховання поваги до права, орієнтування людини на правові цінності, досягнуті людством, на необхідність їх сприйняття і розвитку (поділ влади, народний суверенітет, демократія, основоположні права і свободи людини, справедливе правосуддя тощо), формування настанов на правомірну поведінку;

3) соціальним - забезпечення взаємного зв'язку правових норм і соціального середовища їх дії, відображення в правових нормах соціально корисної мети, врахування усіх факторів суспільного життя людини - як правових, так і економічних, політичних, соціально-культурних, моральних тощо.

Правове регулювання — це дія права на суспільні відносини з допомогою використання певних юридичних засобів.

Ознаки правового регулювання:

- правове регулювання — різновид соціального регулювання;

- за допомогою правового регулювання відносини між суб'єктами набувають певної правової форми, яка має споконвічно державно-владний характер, тобто в юридичних нормах держава вказує міру можливої та належної поведінки;

- правове регулювання має конкретний характер, тому що завжди пов'язане з реальними відносинами;

- правове регулювання має цілеспрямований характер - спрямоване на задоволення законних інтересів суб'єктів права;

- правове регулювання здійснюється за допомогою правових засобів, які забезпечують його ефективність;

- правове регулювання гарантує доведення норм права до їх виконання.

правового регулювання можна класифікувати за такими критеріями:

За використаним правовим інструментарієм і " обсягом" суспільних відносин, на які поширюється правове регулювання. Розрізняють нормативне (загальне) і піднормативне (індивідуальне) регулювання.

o Нормативне правове регулювання - це регламентація загальних суспільних відносин правовими нормами, закріпленими в нормативно-правових актах, нормативно-правових договорах та інших формах права, які (норми) розраховані на багаторазове застосування за наявності передбачених ними обставин. Обсяг суспільних відносин, на які поширюється нормативне правове регулювання, є кількісно невизначеним; коло осіб не окреслене персонально; часові межі дії норм чітко не встановлені {безстроковість дії).

Нормативне правове регулювання охоплює законодавче і підзаконне регулювання.

Законодавче регулювання буває:

а) повне законодавче, що виключає будь-яке підзаконне регулювання;

б) основне, відправне, що передбачає його конкретизацію підзаконним регулюванням державних органів чи об'єднань громадян.

Підзаконне нормативне регулювання - це регулювання суспільних відносин правовими нормами, закріпленими в підзаконних нормативно-правових актах держави й актах об'єднань громадян.

* Піднормативне (індивідуальне) правове регулювання - це регулювання конкретних суспільних відносин, що ґрунтується на нормативному регулюванні, яке не вичерпане нормотворцем і допускає додаткове регулювання стосовно персонально визначених осіб і конкретних діянь. Здійснюється за допомогою: 1) актів застосування права, розрахованих на одну конкретну життєву ситуацію, одну конкретну особу; 2) індивідуальних договорів. Припиняється з реалізацією відповідних індивідуальних правових приписів (короткостроковість дії).

Розрізняють піднормативне (індивідуальне) регулювання - правозастосовне й договірне.

Правозастосовне регулювання, натомість, поділяється на правонаділяюче (нарахування пенсії); правоохоронне (охорона громадського порядку); правозахисне (відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника і векселі). Суб'єктами такого регулювання виступають державні органи - суди, органи адміністрації, органи внутрішніх справ та ін. Здійснюється третіми особами - не учасниками регульованих відносин.

Договірне регулювання {саморегулювання). Суб'єктами цього регулювання виступають учасники договорів, угод, контрактів. Наприклад, договори оренди, купівлі-продажу, перевезення, надання послуг, трудові договори, кредитні договори та ін. (ст. 626-1308 Цивільного кодексу України). Здійснюється самими учасниками відносин.

За розподілом компетенції щодо правового регулювання суспільних відносин регулювання може бути:

o централізованим - здійснюється з єдиного центру, є компетенцією вищих і центральних органів влади (визначення Верховною Радою України засад внутрішньої і зовнішньої політики);

o децентралізованим - здійснюється нижчими органами і установами шляхом делегування їм багатьох повноважень згори при підпорядкуванні центру (здійснення органами місцевого самоврядування делегованих повноважень органів державної влади).

За рівнем юридичних засобів, що застосовуються у правовому регулюванні, розрізняють регулювання:

o субординаційне - передбачає одностороннє регулювання суспільних відносин, коли суб'єкт правового регулювання видає правові акти відповідно до його місця в системі органів влади за їх ієрархією, вимагаючи підпорядкування нормам права, що містяться в цих актах, з боку осіб, на яких поширюється їх дія (закон про загальний військовий обов'язок);

o координаційне - передбачає двостороннє або багатостороннє регулювання суспільних відносин, коли суб'єкт правового регулювання видає правові акти, попередньо узгоджуючи зміст норм права з особами, на яких поширюється їх дія, або залучаючи цих осіб до формулювання таких норм (прийняття статуту місцевої громади);

o автономне (допоміжне щодо субординаційного і координаційного) - передбачає самостійне визначення особою власного варіанта законослухняної поведінки у сфері, не врегульованій правом, без порушення прав інших осіб, без вступу з ними у безпосередні стосунки (обрання власником квартири спеціально не обговореного в законодавстві способу її використання, якщо при цьому не порушуються права інших власників).


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.007 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал