Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Підклас каріофіліди






Види підкласу каріофіліди — Саryophyllidае — це в основному трав'янисті рослини і кущі з ценокарпним гінецеєм, зігнутим пери­ферійним зародком і периспермом. Наявність у примітивних видів цього підкласу апокарпного гінецея споріднює його з підкласом магноліїди.

Родина гречкові. До родини гречкові — Polygonaceae нале­жить 40 родів і близько 900 видів, широко розповсюджених майже по всій земній кулі. Це трави, кущі або ліани, рідко невеликі дере­ва. Плід псевдомонокарпний, тригранний, іноді крилатий горішок. Насіння містить борошнистий ендосперм. Типовим для родини є вид гречка звичайна — Fagopyrum sagittatum. Це однорічна рослина з червонуватим заввишки ЗО— 70 см стеблом. Плід — псевдомонокарпний тригранний бурий горішок. Батьківщиною гречки є Східна Азія. Ця культура широко куль­тивується в Україні та інших країнах. Очищені від оплоднів плоди гречки відомі в ужитку під назвою «гречана крупа», вони є цінним продуктом харчування.

Із квітучих верхівок гречки одержують глікозид рутин, який застосовується при захворюваннях, пов'язаних з підвищеною про­никливістю судин і їх ламкістю, а також для зниження кров'яного тиску.

Гірчак зміїний, ракові шийки, або змійовик — Polygonum bistorta — це багаторічна трав'яниста рослина з товстим зігнутим червонуватим кореневищем. Плід — горішок.

Росте гірчак зміїний скрізь на вологих луках, вздовж річок, у чагарниках, на торфовищах, іноді зустрічається в лісотундрі та тундрі.

У медицині використовується його кореневище як в'яжучий засіб. Рослина медоносна.

Гірчак перцевий, або водяний перець— Polygonum hydropiper — це однорічна рослина з галузистим червоніючим восени, лежачим або підведеним стеблом заввишки 10—70 см, видовжено ланцетними листками, часто з чорними залозистими крапками з нижнього боку. Плід — горішок.

Рослина розповсюджена скрізь (крім півночі) на зволоже­них місцях, по берегах річок, канавах. її сира трава має смак перцю.

У медичній практиці використовується надземна частина рослини як кровоспинний засіб. Із гірчака перцевого добувають жовту фарбу.

Гірчак почечуйний — Polygonum persicaria — це однорічна рослина. Листки ланцетні з червонувато-бурою пля­мою (у вигляді підківки) в середній частині листкової пластинки. Плід — тригранний горішок. У медичній практиці використовують траву як сечогінний і протигемороїдальний засоби.

Гірчак звичайний, або спориш звичайний, — Polygonum aviculare — це однорічна рослина заввишки 10—40 см з підведеним або лежачим стеблом. Спориш — одна з найпоширеніших рослин, росте по всій Ук­раїні. В медичній практиці використовують траву споришу як сечо­гінний засіб при захворюванні нирок, як кровоспинний засіб при маткових кровотечах, при туберкульозі легенів.

Ревінь тангутський— Rheum tanguticum — це ба­гаторічна трав'яниста рослина з великим кореневищем, що дося­гає маси 12 кг, і прямим стеблом до 3 м заввишки.

Плід — червоно-бурий, тригранний, окрилений горішок. У всіх частинах рослини знаходиться велика кількість друз оксалату кальцію. Батьківщиною ревеню тангутського є Північно-Західний Китай і Тібет. У багатьох країнах він широко культивується. У медицині застосовується кореневище з коренями як проносний і в'яжучий засіб. У побуті використовують черешки прикорене­вих листків для приготування компотів, киселів, начинки для пи­ріжків4. З цією ж метою використовують і черешки ревеню го­роднього — R. rhaponticum.

Щавель кінський — Rumeх confertus — це бага­торічна трав'яниста рослина з борозенчастим стеблом заввишки до 1, 5 м. Плоди — темно-бурі окрилені горішки, що залишаються на рослині протягом усієї зими. Щавель кінський розповсюджений майже по всій Європі (крім північних районів), на Кавказі, в Сибіру, Казахстані, Середній Азії і на Далекому Сході в лісах, на луках, по берегах річок, озер, біля доріг, на вигонах. У медицині використовують його кореневи­ще з коренями і плоди для лікування дизентерії, легеневих і матко­вих кровотеч, захворювань печінки, опіків.

Щавель кислий —Rumeх confertus — це багато­річна дводомна трав'яниста рослина з борозенчастим стеблом заввишки до 1 м і стріловидними черешковими нижніми листками. Плід — тригранний, темно-коричневий, блискучий горішок.

Щавель кислий росте по всій Європі (за винятком Криму), на Кавказі, в Сибіру, на Далекому Сході на луках, у розріджених лісах, у горах, культивується як овочева культура. У медицині вико­ристовуються: сік трави цієї рослини — для лікування лихоманки, цинги, ревматизму, корости; плоди — як в'яжучий і кровоспинний засіб; кореневище й корені — як в'яжучий засіб.

. Підклас диленіїди

Підклас диленіїди — Dilleniidae найбільший серед підкласів квіткових рослин. Він об'єднує 95 родин. Види цього підкласу по­ходять від магноліїд, тому найдавніші види диленіїд мають бага­то спільних ознак з видами магноліїд. Разом з тим деякі родини цього підкласу дуже спеціалізовані і за особливостями будови кві­ток значно відрізняються від магноліїд.

Родина хрестоцвіті, або капустяні — Cruciferae, або Brassicaceae, об'єднує 380 родів (близько 3 000 видів), що роз­повсюджені по всій Землі, але найбільша їх різноманітність характерна для країн помірного клімату північної півкулі Хрестоцвіті — це трав'янисті (одно- і багаторічні) рослини, рід­ко кущі й кущики. Плід ценокарпний: стручок (іноді членистий) або стручечок (рід­ко горішок), розділений вздовж перетинкою, на якій розміщується насіння. Серед видів родини багато овочевих, олійних, лікарських рослин, є декоративні види. Характерними видами роди­ни є такі. Грицики — Capsella bursa pastoris — од­норічний бур'ян (може давати 2—3 покоління за рік), заввиш­ки 15—50 см. Плоди — оберненотрикутно- серцевидні стручечки.

У медицині використовують траву грициків при маткових кровотечах. Народна медицина використовує їх також при за­хворюваннях печінки, нирок і сечового міхура, при каменях у нирках і жовчному міхурі.

Жовтушник сірий — Erysimum canescens —це дворічна рослина з галузистим стеблом заввишки 30—80 см. двокінцевими волосками. Плід — тонкий стручок (шириною 1 мм і довжиною 4—7 см), відігнутий від стебла. Вся рослина сіра від опушення притисненими двороздільними або двокінцевими волосками.

Ця рослина зустрічається в Європі, Середній Азії, Захід­ному і Східному Сибіру, на Кавказі в степах, по сухих підви­щеннях і схилах. Вона введена в культуру, оскільки містить глікозиди серцевої дії і використовується як серцевий і сечо­гінний засіб.

Жовтушник лакфіолевидний — Е. cheiranthoides — це однорічна рослина, що може давати два-три покоління на рік. Плоди до 4 см завдовжки з чотирироздільними волосками. Використовується як і Е. canescens.

Рід гірчиця — Sinapis налічує кілька видів, серед яких гірчиця чорна — S. nigra, або Brassica nigra, гірчиця біла — S. alba і гір­чиця сарептська, або гірчиця сиза, — S. juncea (Brassica juncea), використовуються в медицині. Гірчиці — це однорічні рослини з ліровидними нижніми листками, ланцетовидними середніми і вузьколанцетними верхніми. Морфологічними діагностичними ознаками цих видів є будова стручків і положення їх на стеблові, розміри та забарвлення насіння.

У гірчиці білої стручки розташовані під кутом 90° до стеб­ла і мають довгий, сплюснутий і шаблевидно зігнутий носик. Крім того, всі частини рослини вкриті шорсткими волосками. Насіння порівняно велике, жовте, у воді ослизнюється. Остання властивість використовується в медицині.

У гірчиці сарептської стручки розміщені під ку­том 45° до стебла, майже циліндричні, з видовженим, шиловидно звуженим носиком; насіння жовте, буре або сизувате.У гірчиці чорної стручки притиснені до стебла, чотиригранні, з коротким носиком; насіння темно-буре. У насінні S. nigra і S. juncea міститься глікозид синігрин, у насінні S. alba він відсутній. У насінні всіх видів гірчиць міститься жирна олія. Після її видалення із насіння S. nigra, S. juncea одержують, гірчичне борошно для виробництва столової гірчиці і гірчичників. Молоді рослини гірчиць використовують як зелений корм і сило­сують.

До складу родини входить багато овочевих культур, для яких характерні цілющі властивості. Наприклад, поширені види роду капуста — Brassica, зокрема капуста головчаста, або городня, — В. capitata (В. oleracea), їстівною частиною якої є величезна вер­хівкова брунька. Капуста брюссельська — В. gemmifera відзна­чається високим стеблом, у пазухах листків якого утворюються невеличкі (розміром з волоський горіх) качанці. Капуста са­войська — В. sabauda має пухирчасті або гофровані листки. Капуста квіткова — В. cauliflora характеризується розрослими галузистими суцвіттями і недорозвиненими квітками на соковитих квітконіжках. Капуста кольрабі — В. caulorapa відзначається ріпо- видно потовщеним стеблом, яке використовується в їжу. Всі види капусти мають цінні харчові властивості. Вони містять вітаміни А, В,, В2, С, Р, К і мінеральні солі. Сік В. capitata використовують для лікування виразки шлунку і дванадцятипалої кишки.

До роду Brassica належать також: ріпа — В. гара — дворічна рослина, підземним органом якої є коренеплід; брюква — В. napus і турнепс — дворічні рослини з коренеплодами; суріпка — В. саш- pestris — дикоросла рослина, що засмічує посіви культурних рос­лин. Редька городня — Raphanus sativus і редис — R. sativus var radicula утворюють коренеплоди, що містять вітаміни та ефірну олію. їх використовують в їжу, а народна медицина сік коренеплодів з медом або цукром застосовує як відхаркувальний засіб. Хрін звичайний — Armoracia rusticana утворює соковиті, м'ясисті коре­ні, які широко використовуються як приправа до страв. Корені й листки хрону вважаються ефективним протицинготним, фітонцид­ним і бактерицидним засобом. Декоративними рослинами цієї родини є нічна фіалка —Hespe­rts matronalis, левкой однорічний — Matthiola annua, лакфіоль звичайний — Cheiranthus cheiri та ін.

Родина вересові. Ця родина — Ericaceae об'єднує 140 родів і близько 3 500 видів, поширених переважно в північній півкулі в країнах з субтропічним, помірним і холодним кліматом. Це кущі, рідко напівкущі, дерева або ліани, вічнозелені і листопадні, з про­стими черговими листками, без прилистків, з відносно широкою, голчастою або лускатою пластинкою. У багатьох видів спостерігається мікориза.Плід — коробочка, кістянка або ягода, насіння — з ендоспермом і коротким зародком.

Багно звичайне — Ledum palustre — вічнозеле­ний кущ. Багно росте дико в тундрі, лісотундрі, лісовій смузі, на торфо­вих болотах. Ця рослина отруйна, з різким п'янким, запаморочли­вим запахом і гірким смаком. У народній медицині застосовуються листки при різних захворюваннях, переважно проти коклюшу, зо­лотухи, ревматизму, кровотеч. Багном обкурюють приміщення для знищення комах. Ефірна олія багна звичайного дуже подразлива і, всмоктуючись, паралізує центральну нервову систему.

Верес звичайний — Calluna vulgaris — це вічно­зелений кущ заввишки. Плід—куляста коробочка, опушена білими щетинистими волос­ками. Верес росте в соснових борах Європи, в Західному і Східному Сибіру. У народній медицині він застосовується при ниркових каменях, катарі шлунку. Ця рослина—добрий медонос.

Мучниця звичайна — Arctostaphylos uva ursi — це сланкий вічнозелений напівкущ із шкіря­стими оберненояйцевидними листками, що звужуються в короткий черешок. На кожній тичинці є два вирости — шпорці. Плоди являють собою кістянки червоного кольору, борошнисті, з однією — п'ятьма кі­сточками, малоїстівні. Мучниця росте дико в лісовій зоні, на піща­них місцях, під кущами. У медицині застосовуються листки мучниці як сечогінний і в'я­жучий засоби. В листках і стеблах містяться дубильні речовини. З них видобувають чорну фарбу.

Брусниця — Уассіпіит уіїіб ісіаеа — це вічно­зелений кущик заввишки із шкірястими еліптичними або овальними, зверху темно-зеленими, знизу бліднішими, з бурими (майже чорними) залозками листками, краї яких трохи загнуті вниз. Плід — куляста багатонасінна яскраво-червона їстівна ягода. Брусниця дико росте в Європі, Азії, Америці в сухих соснових лісах, рідше на вапняних грунтах. Надземну частину брусниці застосовують у медицині при каме­нях нирок, ревматизмі, подагрі як сечогінний засіб. В її листках міститься багато дубильних речовин. Плоди брусниці використо­вують у харчовій промисловості і в домашньому побуті. Рослина медоносна.

Чорниці — Vaccinium myrtillus являють собою листопадний напівкущик з ребристими зеле­ними прямостоячими стеблами, що відходять від повзучого стебла. Плоди — кулясті, чорні з сизуватим нальотом ягоди. Чорниця розповсюджена в Європі, Сибіру, росте головним чи­ном в ялинових лісах, на багатих гумусом грунтах. Сушені плоди чорниці використовуються при шлункових захво­рюваннях, проносах (особливо в дітей). Крім того, вони широко вживаються для їди. Листки чорниці рекомендуються для лікуван­ня діабету.

Буяхи — Vaccinium uliginosum — це кущик заввишки з прямостоячими, округлими, зеленими пагонами, еліптич­ними або оберненояйцевидними листками на коротких черешках із трохи завернутими вниз краями.. Пло­ди — ягоди, округлі, овальні з сизим нальотом. Вони приємні на смак і містять багато вітаміну С, моно- і дисахариди, органічні кислоти, дубильні речовини. Буяхи ростуть у сируватих хвойних і листяних лісах, на торф'я­них болотах, у заростях кедра і рододендрона, на півночі і в серед­ній зоні Європи, в Західному і Східному Сибіру, на Далекому Сході, на Кавказі. Плоди застосовують як протицинготний засіб. Чай з листків рекомендовано вживати при анемії, діабеті, для поліпшення обміну речовин.

Журавлина болотна — Oxycoccus palustris являє собою вічнозе­лений кущик з нитковидними лежачими стеблами. Плід — куляста, темно-червона, багатонасінна, кисла, соковита ягода. Журавлина росте дико на торф'яних болотах у середній і пів­нічній смузі Європи, в Сибіру, на Далекому Сході.

У медицині застосовують: плоди — як жарознижуючий, проти­цинготний, протизапальний засіб, при захворюваннях шлунку, пе­чінки тощо; листки — як протицинготний засіб, при простудних захворюваннях, зниженій кислотності. Плоди використовують у хар­човій промисловості. До їх складу входить бензойна кислота, що зумовлює їх зберігання протягом 8—9 місяців у свіжому вигляді. - Декоративними видами цієї родини є види роду рододендрон — Rhododendron. Деякі з них культивують у закритому грунті під назвою азалії.

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.007 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал