Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Визначається процесом учіння, під час якого учні оволодівають власне предметним змістом).






 

2. Знання 2. Уміння
а) про способи виконання різних видів пізнавальної діяльності щодо об’єктів природи та інформації про них: - мислительної (логічного і творчого мислення) а) виконувати різні види пізнавальних дій щодо об’єктів природи та інформації про них:     - мислительні (логічного мислення: аналізувати, порівнювати, виділяти істотне, абстрагувати, узагальнювати, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, класифікувати; творчого мислення: аналізувати проблемну ситуацію, бачити проблему, формулювати її у формі запитання чи завдання, будувати передбачення про шляхи розв’язання проблеми та її результати, доводити передбачення, робити висновки, аналізувати й оцінювати результати розв’язання проблеми);
-перцептивної (сприймання) перцептивні (цілеспрямовано сприймати об’єкти природи в матеріальній, матеріалізованій і знаковій формі різними органами чуття; сприймати істотні ознаки і властивості об’єктів; різнобічно сприймати об’єкти; осмислено сприймати об’єкти);
- мнемічної (пам’ять) - мнемічні (цілеспрямовано заучувати і відтворювати природознавчий зміст: близько до тексту, за смислом, за аналогією, за допомогою опорних слів і плану; пригадувати за допомогою асоціацій і з опорою на впізнавання);
- імажинативні (уява) - імажинативні (створювати образи реальних об’єктів природи за прийнятою знаковою системою: словесною (за текстом), графічною (за географічною картою, схемою, планом); створювати суб’єктивно нові, оригінальні образи й ідеї за допомогою аналогій, акцентування, перебільшення, применшення, типізації);
б) про способи виконання етапів управлінської діяльності: б) виконувати всі етапи управлінської діяльності щодо діяльності інших учнів (взаємоуправління) і власної (самоуправління):
- цілепокладання - визначати і формулювати цілі і завдання діяльності;
- планування - складати план діяльності; користуватися планом
- організації - організувати робоче місце; - орієнтуватися в часі; - підготувати прилади і матеріали для проведення дослідів, практичних робіт і спостережень;
- перевірки (поточної і підсумкової) - перевіряти діяльність в цілому й окремі дії (зіставляти послідовність виконання дій з планом; здійснювати поопераційну перевірку виконання окремих дій; зіставляти проміжні результати дій і кінцевий результат діяльності з цілями);
- аналізу ходу і результатів діяльності (проміжних і кінцевого) - аналізувати хід і результати діяльності (аналізувати хід і результати окремих дій і діяльності в цілому; бачити помилки і виявляти їх суть, встановлювати причини помилок; встановлювати відповідність результату діяльності поставленій цілі);
- коригування - коригувати виконання окремих дій і діяльності в цілому (знаходити шляхи усунення помилок, нові способи виконання дій, переплановувати діяльність);
- оцінювання - оцінювати проміжні і кінцевий результати відповідно до поставленої цілі; оцінювати ефективність вибраного способу діяльності; зіставляти різні способи виконання діяльності і визначити найраціональніший;
в) про способи виконання мовленнєвої діяльності в) загальномовленнєві(правильно будувати речення; міркувати взаємозв’язаними судженнями у процесі розповіді; розповідати чітко і послідовно; відтворювати інформацію на основі логічної обробки матеріалу: виділяти головну думку, встановлювати зв’язок між реченнями, між відомим і невідомим; слухати розповідь учителя й інших учнів; ставити запитання);
г) про способи діяльності із засобами наочності, підручниками і навчальними посібниками г) використовувати засоби наочності, підручники і навчальні посібники як джерело нової інформації, як основу для згадування, для актуалізації опорних знань (цілеспрямовано робити опис об’єктів природи за малюнком, картиною; розпізнавати умовні знаки на карті, на схемі; читати схеми і карти; зображати схематично об’єкти і процеси та послідовність виконання дій; працювати за підручником та за зошитом для природознавства, з додатковою літературою, словником);
д) про способи спілкування в сумісній діяльності – навчанні з учителем і учнями д) спілкуватися в сумісній навчально-пізнавальній діяльності з учителем й іншими учнями (виконувати ролі суб’єкта й об’єкта спілкування; виконувати ролі комунікатора і реципієнта; використовувати засоби вербальної і невербальної кодифікації; здійснювати вербальну і невербальну кодифікацію і декодифікацію; дотримуватися норм поведінки, прав, обов’язків взаємодії і взаєморозуміння у процесі спілкування; визначати зміст рольових очікувань своїх від інших та інших від себе).

 

Структурні елементи даної моделі описані в характеристиках, що стають в процесі навчання суб’єктивними навчальними досягненнями учнів. Отже, об’єкти засвоєння є й об’єктами контролю у процесі навчання природознавства:

1. Знання у формі уявлень або понять про:

– предмети і явища природи та взаємозв’язки і залежності між ними;

– способи різних видів пізнавальної діяльності;

– спеціальні методи пізнання природи;

– способи практичної діяльності з об’єктами природи;

– способи самоуправління пізнавальною діяльністю;

– способи діяльності з навчальними і наочними посібниками;

– норми етичного, естетичного, морального ставлення до об’єктів природи;

– норми ставлення до інших людей і до самого себе в природі;

– норми спілкування і поведінки в процесі сумісної діяльності з учителем та іншими учнями.

2. Відповідні вміння:

– власне предметні;

– пізнавальні;

– застосовувати спеціальні методи пізнання природи (дослід, практичну роботу, спостереження);

– самоуправління пізнавальною діяльністю;

– працювати з навчальними і наочними посібниками;

– оцінні на основі власне предметних і нормативних знань;

– спілкуватися в процесі сумісної діяльності з учителем та іншими учнями.

При здійсненні перевірки й оцінювання виділених об’єктів враховуються такі загальні дидактичні вимоги:

1. Контролю насамперед підлягає оволодіння учнями провідним компонентом змісту навчального предмета, тобто досягнення основних цілей.

2. Зміст, який виступає засобом засвоєння провідного компонента, є самостійним об’єктом поточної перевірки. У процесі тематичного і підсумкового контролю він перевіряється разом із провідним компонентом і використовується як показник його засвоєння.

3. У процесі здійснення різних видів контролю обґрунтовується вибір видів навчально-пізнавальної і практичної діяльності, через які виявляється засвоєння змісту навчального предмета.

4. Перевірка й оцінювання засвоєних знань і вмінь вимагає чітко визначених вимог (показників) до рівня їх сформованості в кожній конкретній ситуації.

5. Оцінка навчальних досягнень учнів залежить від педагогічних цілей. Одні й ті ж показники засвоєння при різних цілях оцінюються по-різному.

Зазначимо, що природознавство належить до навчальних предметів, провідною функцією яких є оволодіння молодшими школярами пропедевтичним курсом основ природознавчих предметів, а його провідним компонентом – знання. Дидактичними елементами засвоєння знань є емпіричні факти, уявлення, поняття. Провідний компонент представлений системою ієрархічно-підпорядкованих елементів, тобто системою природознавчих понять різного рівня узагальнення.

Ієрархізована система, хоч й елементарних природознавчих понять, яка відображає предмети і явища природи в їх взаємозв’язках і залежностях, формується у молодших школярів у такій послідовності: уявлення, поняття поурочних тем загальні поняття розділів (програмних тем) загальні поняття природознавства 3 і 4 класів загальні поняття курсу природознавства початкової школи.

Особливості контролю у процесі оволодіння молодшими школярами навчально-пізнавальними уміннями (див.: загально-дидактичну модель змісту природознавства) зумовлена їх об’єктивними характеристиками та закономірностями формування. Зокрема:

1. Навчально-пізнавальні вміння мають свій зміст і структуру (операції, дії та послідовність їх виконання).

2. Уміння характеризуються такими властивостями як форма реалізації (матеріальна чи матеріалізована, зовнішньомовленнєва, розумова), міра узагальнення (визначає широту перенесення), міра розгорнутості і самостійності виконання.

3. Навчально-пізнавальні вміння засвоюються в процесі оволодіння природознавчим змістом, спочатку, як самостійні предмети засвоєння, а потім включаються в пізнавальний процес, як засоби засвоєння нових знань і вмінь.

4. Навчально-пізнавальні вміння кожної групи пов’язані між собою внутрішньою логікою, тому вони формуються в певній послідовності. Першими – первинні вміння, прості (спосіб виконання дій алгоритмізується), а потім – вторинні, складні. Первинні вміння функціонують в пізнавальному процесі як самостійні, або входять до складу вторинних умінь.

5. Взаємозалежність і взаємопідпорядкованість також існують між групами навчально-пізнавальних умінь, що визначає послідовність їх формування у процесі навчання природознавства.

6. Будь-яке навчально-пізнавальне вміння починає формуватися в учнів як конкретно-предметне. Потім межі його застосування розширюються, а рівень узагальнення зростає. Воно перетворюється в загально-навчальне вміння.

У процесі навчання природознавства контроль може бути: поточним, тематичним, підсумковим.

Поточний контроль здійснюється на різних етапах оволодіння учнями змістом поурочної теми. Основна функція його – навчально-коригуюча. Так, на етапі засвоєння нових елементів знань і первинних умінь необхідний поелементний, поопераційний контроль. Він дозволяє своєчасно виявити допущені помилки, усунути їх причини, оскільки контроль тільки за кінцевим результатом не забезпечує своєчасного коригування пізнавальної діяльності учнів і методики роботи вчителя. Важливим на цьому етапі є визначення рівня первинного розуміння школярами змісту кожної логічно завершеної частини поурочної теми. Адже від нього залежить якість їх засвоєння, усвідомлення школярами зв’язків між ними та опорними знаннями й уміннями, цілеспрямоване застосування знань і вмінь. Така перевірка вимагає дидактичної доцільності, а також швидкості, точності і лаконічності відповідей школярів, їх зосередженості під час виконання завдань. Вона, як правило, супроводжується вербальним оцінюванням учителя у поєднанні із взаємо- і самооцінюванням учнів. У балах оцінка може виставлятися за винятково правильні, повні відповіді з метою заохочення і стимулювання успішної діяльності.

На самостійному макроетапі процесу навчання перевірка спрямовується на визначення якості і рівнів досягнення поурочних цілей. Оцінювання може здійснюватися в балах, з обов’язковою детальною мотивацією, на основі порівняння змісту конкретних цілей і результатів оволодіння учнями знаннями та уміннями.

Тематичний контроль передбачає перевірку й оцінювання навчальних досягнень учнів з певного розділу природознавства. Його мета – виявити й оцінити якість засвоєння природничих понять вищого рівня узагальнення (вони формуються на основі засвоєних елементів знань поурочних тем), істотних зв’язків і відношень між ними, уміння оперувати ними в певних видах практичної і навчально-пізнавальної діяльності з різною мірою самостійності. Тематична перевірка може здійснюватися на окремому уроці, або на самостійному етапі узагальнюючого уроку. Її результати з урахуванням поточної успішності, виконання позаурочних завдань, ведення зошитів з природознавства визначають тематичну оцінку кожного учня.

Підсумковий контроль дозволяє перевірити й оцінити навчальні досягнення учнів в оволодінні змістом природознавства на кінець навчального року або вивчення курсу. У процесі підсумкового контролю перевіряється система природознавчих понять найвищого рівня узагальнення, які відображають найістотніші ознаки, властивості предметів і явищ природи, закономірні зв’язки і залежності між ними. Важливо, щоб такі знання перевірялися шляхом виконання системи завдань, які вимагають різного рівня їх застосування (реконструктивного і творчого) і в тих видах предметної, навчально-пізнавальної й оцінної діяльності, оволодіння якими (формування умінь) передбачено кінцевими педагогічними цілями на певному етапі навчання природознавства в початковій школі.

Підсумкова оцінка виставляється в балах з урахуванням поточних і тематичних навчальних досягнень учнів з природознавства.

Перевірка – це організація навчально-пізнавальної діяльності учнів та її керування вчителем. Зміст цієї діяльності полягає у відтворенні учнями засвоєних знань про об’єкти і явища природи та способи діяльності, застосування знань і сформованих умінь у подібних (за зразком) і нових ситуаціях. Зауважимо, що у конкретних умовах перевіряється те, що засвоювалось, і той рівень знань і умінь, який було досягнуто у процесі цілеспрямованого навчання.

Навчально-пізнавальна діяльність учнів під час перевірки може бути репродуктивна, реконструктивна, творча і здійснюється фронтально, групами, парами та індивідуально, у письмовій або усній формі. Обов’язковими компонентами процесу перевірки є взаємо- і самоперевірка.

Перевірка у процесі навчання природознавства організовується різними методами.

Індивідуальна розповідь дозволяє учню не тільки відтворити засвоєні знання, а й показати уміння послідовно, логічно й аргументовано викласти власну думку. Вона є доцільною для перевірки логічно завершеної частини змісту, яка вимагає цілісного викладу інформації про об’єкти і явища природи, їх взаємозв’язки і залежності, доведення певних положень за допомогою відомих або власних прикладів.

Щоб діти правильно будували свою розповідь, необхідно ставити зрозумілі, конкретні завдання. Для послідовного викладу використовується план відповіді, який складався на попередньому уроці. Його можна записати на картці, в таблиці, усно може пригадати учитель або й самі учні. (Наприклад: “Пригадайте, в якій послідовності вивчали про … на попередньому уроці”, “…Відповідаючи на запитання, про що розповідатимете спочатку, потім, як закінчите свою розповідь…”, “…Відповідайте за планом, який записаний на …”). Опорою для відповіді також служать схема, таблиця, малюнок (особливо для розповіді-опису об’єктів), які застосовувались у процесі засвоєння змісту логічно завершеної частини поурочної теми. Розповідь учня не слід переривати уточнюючими чи спонукальними запитаннями. Йому самому пропонується повідомити про закінчення своєї розповіді. Тільки після цього учитель або інші учні ставлять додаткові запитання для уточнення, доповнення, пояснення і т. ін.

Бесіда при перевірці буває фронтальна або індивідуальна. Вона використовується для перевірки логічно завершеної частини змісту, що містить фактичний або такий матеріал, який ділиться на малопов’язані частини, не має складних зв’язків, зміст її не викликав труднощів під час засвоєння.

Дослід служить способом виявлення знань про: а) ознаки та властивості об’єктів і явищ природи, умови їх існування; б) прилади і матеріали, які використовуються для проведення досліду та їх призначення; в) спосіб виконання діяльності: склад і послідовність виконання дій у досліді. А також умінь: а) виконувати досліди для виявлення конкретних ознак, властивостей, умов; б) користуватися приладами, які необхідні для проведення досліду. Наприклад, під час перевірки теми “Вода. Кругообіг води у природі” (3 клас) дітям пропонуються завдання: 1. Назвіть, які властивості має вода. 2. Розкажіть, за допомогою якого досліду можна довести, що вода розтікається по поверхні (прозора, розчиняє розчинні речовини). 3. Виберіть ті прилади, які необхідні для проведення досліду… Розкажіть, для чого вони призначені. 4. За допомогою досліду доведіть, що вода прозора. Свої дії прокоментуйте.

Досліди під час перевірки можуть бути не тільки репродуктивні, виконуватись за інструкцією, але і творчі (дослідницькі), що виконуються за аналогією. Так, учням дається завдання: “Виявіть, яка з двох речовин розчинна, а яка нерозчинна”. (Речовини дітям незнайомі. На попередньому уроці у процесі засвоєння елементарних понять “розчинні” і “нерозчинні” речовини у дослідах використовувались інші речовини). Завдання такого типу пропонуються учням з високим рівнем розвитку, а репродуктивні – з середнім і низьким.

Практичні роботи вимагають практичної діяльності дітей з матеріальними об’єктами природи (натуральні предмети, гербарні, колекційні зразки) або їх матеріалізованими формами (малюнки, моделі, муляжі, схеми).

Практичні завдання можуть бути різні за змістом і способами виконання. На уроках природознавства вони організовуються за допомогою завдань: а) на застосування природознавчих знань, яке здійснюється у практично-дієвій формі. Наприклад, визначити температуру повітря, води за допомогою термометра; визначити за допомогою компаса, в якому напрямку від школи знаходиться…; користуючись масштабом, виміряти довжину віддалі від… до…; визначити частоту пульсу у себе, товариша; визначити лівий і правий берег річки і т. ін.; б) на виконання розумових дій в матеріальній або матеріалізованій формі, тобто, використовуючи природні об’єкти або їх зображення, схеми, моделі: проаналізувати; порівняти; класифікувати; виділити спільні або відмінні ознаки; підвести під поняття – розпізнати об’єкт серед інших за істотними ознаками. Наприклад, серед гербарних зразків виберіть зернові рослини, назвіть їхні істотні ознаки; з колекції корисних копалин виберіть торф і кам’яне вугілля, порівняйте їх; розгляньте рослину, покажіть і назвіть її органи і т. ін.

Письмова перевірка проводиться за допомогою письмових завдань, які повинні бути невеликі за обсягом. За змістом письмові завдання спрямовуються на перевірку рівня засвоєння фактичного матеріалу, сутності елементів природознавчих знань, певних взаємозв’язків і залежностей у природі. Вони вимагають їх відтворення, пояснення, доведення, обґрунтування (“Назвіть рослини степової зони України.” “Назвіть звірів, що живуть у лісі.” “Яка форма земної поверхні називається горою? ” “Чому ведмідь узимку не залишає слідів на снігу?..” “Доведіть, що лисиця – хижа тварина…”).

Письмові завдання на перевірку передбачають конструйований або вибірковий тип відповіді. Одні з них вимагають самостійно конструювати відповідь, а інші – вибрати правильну відповідь із запропонованих варіантів. Для полегшення виконання конструйованих письмових завдань, учитель може надавати учням певну допомогу: “Продовжіть речення…Вставте пропущені слова… Вставте пропущені слова і допишіть речення…”. (“Доведіть, що лисиця – хижа тварина. Продовжіть речення: Лисиця – хижа тварина тому, що …”)

Під час виконання вибіркових письмових завдань правильні відповіді підкреслюються, позначаються умовними позначеннями або виписуються цифри, якими позначив їх учитель і т. ін.

Завдання 1.

Пшениця, цукровий буряк, льон, овес, кукурудза, огірки, картопля.

Серед перелічених рослин підкресліть: зернові – однією рискою (_____), технічні – двома рисками (====).

Завдання 2.

1. Ведмідь. 2. Заєць. 3. Їжак. 4. Білка. 5. Борсук. 6. Лось.

Випишіть цифри, якими позначені тварини, що залягають у сплячку.

Завдання 3.

Рівнина, гора, море, річка, яр, джерело, горб, озеро.

В один рядок випишіть слова, якими позначаються форми земної поверхні, а в другий – природні водойми.

Форми земної поверхні: …

Природні водойми: …

Письмові завдання можуть спонукати дітей до заповнення нескладних таблиць, а також до виконання схематичних малюнків предметів і явищ природи. Останні використовуються за умови, якщо вчитель навчив учнів робити прості схеми. Для цих завдань вибираються об’єкти, на основі яких формували основні поняття з природознавства. Вони повинні бути не складними для зображення. Наприклад, дерево, кущ, трав’яниста рослина, гора, горб, яр, річка з притоками і т. ін. (“Схематично зобразіть гору і підпишіть її основні частини.” “Схематично зобразіть дерево і кущ. Підпишіть їх органи.”)

Перевірка за допомогою таких робіт дозволяє визначити якість, рівень осмислення знань та уміння дітей моделювати об’єкти природи в їх взаємозв’язках.

Зміст письмових завдань подається не тільки словесно, а й графічно. Це полегшує актуалізацію необхідних уявлень і понять, та виконання розумових пізнавальних дій. Приклади диференційованих завдань за мірою допомоги вчителя з використанням схематичних малюнків:

Завдання 1.

- За малюнками порівняйте форми земної поверхні: гору і горб. Визначте, що в них подібного? Що їх відрізняє?

Завдання 2.

– На малюнках підпишіть частини гори і горба.

– Порівняйте ці форми земної поверхні. Визначте, що в них подібного? Що їх відрізняє? Вкажіть подібні ознаки гори і горба. Укажіть відмінні ознаки гори і горба.

Завдання 3.

– Розгляньте малюнки форм земної поверхні, гори і горба. Пригадайте, що таке вершина, схил і підніжжя.

Знайдіть їх і підпишіть на малюнках.

– Порівняйте форми земної поверхні. Визначте, що подібне у гори і горба? Що їх відрізняє? Закінчіть речення:

Гора і горб подібні тим, що у них є …

Гора і горб відрізняються тим, що гора …, а горб …

Критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів з природознавства, виявлених під час перевірки, є:

– якості засвоєння учнями природознавчих уявлень і понять та властивості сформованих умінь;

– рівень оперування природознавчими знаннями: репродуктивний, реконструктивний, творчий, у визначених програмою видах практичної і навчально-пізнавальної діяльності;

– рівень сформованості різних груп умінь: копіювання зразка, виконання способу діяльності за зразком в подібних і змінених умовах та нових ситуаціях;

– рівень оволодіння досвідом творчої діяльності: частково-пошукова, пошукова;

– рівень оволодіння досвідом емоційно-ціннісного ставлення до природи до самого себе і інших людей в природі.

– рівень самостійності учня при виконанні завдань: відсутня готовність до сприймання допомоги, виконує зі значною допомогою, виконує з незначною допомогою, виконує без допомоги.

За зазначеними критеріями виділяються чотири інтегровані рівні навчальних досягнень учнів: початковий, середній, достатній, високий.

Кожний рівень характеризується відповідними оцінками в балах та їх нормами, що визначені на основі поданих критеріїв оцінювання.

 

Рівень навчальних досягнень учнів   Бали   Норми оцінок
Початковий 1-3 Учень засвоїв природознавчі знання у формі елементарних уявлень. У процесі відтворення їх змісту називає як сталі, так і випадкові ознаки і властивості об’єктів природи, окремі зовнішні зв’язки між ними. Навчально-пізнавальними уміннями володіє на рівні відтворення зразка виконання конкретного способу діяльності, з опорою на записаний алгоритм. Спостереження може провести за конкретними знайомими об’єктами природи, використовуючи детальний план. За змістом спостереження передбачають сприймання зовнішніх ознак чи властивостей об’єкта та їх називання. Досліди і практичні роботи виконує поетапно, за детальною інструкцією, під безпосереднім керівництвом учителя. Часткові і загальні висновки про результати виконання досліду чи практичної роботи може повторити. Називає окремі етапи їх проведення з опорою на інструкцію. Повторює оцінні судження про об’єкти і явища природи, поведінку свою й інших у природі, часто не усвідомлюючи їх суті. Самостійні роботи виконує під безпосереднім керівництвом учителя, допомогу сприймає не відразу, а після кількаразового детального пояснення.
Середній 4-6 Учень засвоїв природознавчі знання у формі загальних уявлень і понять. Характеризує їх зміст шляхом висловлення сукупності окремих суджень. Разом з усіма істотними ознаками поняття може називати кілька неістотних. Відповідь ілюструє прикладами з підручника, або з використаних під час засвоєння засобів наочності. Встановлює засвоєні внутрішньопонятійні зв’язки, простіші з них пояснює. Навчально-пізнавальними уміннями володіє на рівні виконання способів діяльності за зразком в змінених незначною мірою умовах. Тобто, здійснюється їх перенесення на об’єкти однієї групи. Спостереження може провести за невеликою групою знайомих, подібних між собою об’єктів природи, користуючись наданим планом. Цілеспрямовано сприймає їх зовнішні ознаки чи властивості і видимі зовнішні зв’язки між ними, називає їх, робить необхідні висновки. Досліди і практичні роботи виконує за інструкцією під керівництвом учителя. Часткові висновки про їх результати робить самостійно, а загальні – повторює. Називає кілька основних етапів виконання досліду чи практичної роботи. Пояснює призначення окремих приладів. Оцінні судження повторює, однак окремі з них висловлює як свої власні, елементарно аргументуючи їх. Самостійні роботи виконує із значною безпосередньою чи опосередкованою допомогою учителя.
Достатній 7-9 Учень засвоїв природознавчі знання у формі понять. Правильно дає їх визначення, називаючи всі істотні ознаки. Характеризує їх зміст шляхом висловлення суджень і окремих умовиводів. Відповідь ілюструє не тільки засвоєними, але й новими прикладами. Встановлює засвоєні внутрішньопонятійні і міжпонятійні зв’язки, більшість із них пояснює. Розпізнає об’єкти природи, які охоплюються засвоєним поняттям. Під час відповіді може незначною мірою переструктурувати засвоєний змісто, не порушуючи засвоєних зв’язків у ньому. Навчально-пізнавальними уміннями володіє на рівні застосування зразка виконання способів діяльності в умовах, які вимагають їх реконструювання (перебудови) в значною мірою змінених ситуаціях. Тобто, здійснюється їх перенесення на об’єкти різних груп одного класу. Володіє уміннями розв’язувати окремі етапи проблеми, тому включається в частково-пошукову діяльність. Спостереження може провести за групою об’єктів природи одного класу. План спостереження складає самостійно або з допомогою вчителя на основі засвоєних прийомів аналізу предметів і явищ природи. Цілеспрямовано сприймає зовнішні ознаки об’єктів спостереження, їх зовнішні зв’язки, порівнює їх, робить необхідні висновки. Досліди і практичні роботи виконує за інструкцією. Робить часткові і загальні висновки про результати і способи їх виконання. Називає основні прилади та їх призначення. Висловлює оцінні судження про об’єкти природи, поведінку свою й інших в природі. Однак не завжди може переконливо пояснити її, бо для аргументації використовує як засвоєні природознавчі і нормативні знання, так і життєвий досвід. Самостійні роботи виконує з незначною допомогою вчителя.
Високий 10-12 Учень володіє системою природознавчих понять, передбачених програмою. Характеризує їх зміст шляхом висловлення суджень та умовиводів. Розуміє родо-видові зв’язки між поняттями. Встановлює внутрішньопонятійні і міжпонятійні зв’язки, ілюструє їх конкретними прикладами. Вміє розпізнавати предмети і явища, які охоплюються поняттями різного рівня узагальнення. Під час відповіді може змінювати логічну послідовність засвоєного змісту, використовуючи для відповіді матеріал кількох попередніх тем. Навчально-пізнавальними уміннями володіє на рівні застосування засвоєних способів діяльності в нових ситуаціях. Тобто, здатний переносити їх на об’єкти природи різних класів у процесі пошуку нових знань і способів діяльності. Активно включається в частково-пошукову діяльність, а самостійно може розв’язувати навчально-пізнавальні проблеми за аналогією. Спостереження може провести за групою об’єктів як одного, так і різних класів. Цілеспрямовано сприймає зовнішні ознаки і властивості об’єктів природи, порівнює їх, використовуючи результати попередніх спостережень. Встановлює зв’язки і залежності між ними, узагальнює, робить висновки. Досліди і практичні роботи виконує за наданою інструкцією, або складає її за аналогією під керівництвом учителя. Може використати дослід чи практичну роботу як метод розв’язання проблеми. Результати роботи узагальнює, робить висновки, пояснює їх. Висловлює оцінні судження, аргументуючи їх природознавчими і нормативними знаннями. Самостійну роботу виконує без допомоги вчителя, під опосередкованим керівництвом.

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.015 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал