Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Правка-переделка






Метаправки-переделки – створення нової варіанта тексту з урахуванням матеріалу, що був автором. Суворо виходячи зсообщенних фактах, журналіст висловлює думку автора в літературної форми. Зміна жанрової структури твори, обробка тексту у разі зміни його цільового призначення також здійснюєтьсяправкой-переделкой. Близька за методикою доправке-переделке літературна запис – специфічний вид творчої співпраці редактора автором.

У наведеному нижче прикладі, з погляду, жанр інтерв'ю недоречний, оскільки у статті описані лише враження дівчини об Франції. Інтерв'ю потрібно було б послуговуватись, якби матеріал великий і досконально знайомив читачів з країною, а тут коротка замітка. Отже, виникла потреба провести редакторськуправку-переделку, після якого матеріал прибрав вигляд монологу, оповідання ТетяниСемашкевич, який записала юна журналістка.

Стандартні коректурні знаки.

Коректу́ рні зна́ ки — система умовних графічних знаків, які застосовують для розмітки оригіналів та виправлення різноманітних помилок в коректурних відбитках. Вони вказують на місце і характер виправлення помилок в тексті або ілюстративному матеріалі. Графічне креслення цих знаків наведені в «СИБИД. ГОСТ 7.62-90 Знаки для разметки оригиналов и исправления корректируемых и пробных оттисков. Общие требования», який набув чинності 1 січня 1991 р. і написаний російською мовою на основі радянських стандартів.

Всі коректурні знаки й виправлення чітко пишуть чорними, синіми або фіолетовими чорнилами, але не олівцем. Пояснення до виправлень оформлюють на берегах сторінки.

В зошиті всі коректурні знаки.

39. Особливості редагування художньої і дитячої літератури.

Редагування - це складова частина видавничого процесу, творча робота редактора спільно з автором над рукописом твору в цілях поліпшення його змісту і форми, підготовки до поліграфічного відтворення та випуску у світ.

Редагування - процес творчий і багато в чому залежить від типу видання. Кожна нова рукопис вимагає від редактора нових підходів, нових рішень, нових ідей.

Редагування – це виробничий процес опрацювання повідомлень у ЗМІ. Види: нормативне і творче (Загальне редагування, Партико).

Редакційно-видавничий процес — це сукупність обумовлених практикою книговидання послідовних дій видавничих працівників, спрямованих на підготовку і випуск у світ того чи іншого виду видавничої продукції.

Діяльність В. складається з творчого, організаційно-виробничого і комерційного працювання.

4 етапи в організаційно-видавничому процесі В.:

· Підготовчий.

· Редакційний.

· Виробничий.

· Заключний.

Підготовчий етап – складання тематичного плану; бізнес-план; подача авторського оригіналу до В. і прийняття його до видання.

Редакційний етап – від одержання редактором авторського оригіналу до сдачі видавничого оригіналу до виробничого відділу.

Виробничий етап – від сдачі видавничого оригіналу у видавництво до виходу видання у світ.

Заключний етап – розповсюдження і рекламування продукції.

Худо́ жня літерату́ ра, також кра́ сне письме́ нство — складова літератури, сукупність писаних і друкованих творів певного народу, епохи, людства; різновид мистецтва слова, який описує дійсність художніми образами.

Дитяча література — література, творена безпосередньо дітьми[1] або для дітей. До неї належать різні жанри фольклору (див. дитячий фольклор: лічилки, дражнилки, ігрові пісні та ін.), а також перші спроби пера юних початківців (поезія, проза тощо), опубліковані в періодиці для дітей («Соняшник», «Барвінок», «Малятко», «Однокласник» та ін.) чи в колективних збірниках на зразок «Первоцвіту», спорадично друкованого у видавництві «Веселка» (Київ), у виданні «Ластовенятко» (К., 1995), упорядкованому Надією Кир'ян. Крім того, юні літератори мають можливість публікувати свої твори на спеціалізованих веб-сайтах, наприклад сайт Поетичні майстерні, Українська поезія і проза та на авторських веб-сайтах.

Особливості редагування художньої літератури

Художній стиль мовлення — це стиль художньої літератури, який використовується в художній творчості.

Основні ознаки:

· образність (образ-персонаж, образ-колектив, образ-символ, словесний образ, зоровий образ).

· поетичний опис словом подій у прозових і драматичних творах,

· естетика мовлення, призначення якої — розбудити в читача почуття прекрасного,

· експресія та інтенсивність вираження (урочисте, піднесене, увічливе, пестливе, лагідне, схвальне, фамільярне, жартівливе, іронічне, зневажливе, грубе тощо),

· зображувальність (тропи: епітети, порівняння, метафори, алегорії, гіперболи, перифрази тощо; віршована форма, поетичні фігури), конкретно-чуттєве живописання дійсності,

· відсутнє певне регламентування вживання засобів, про які йтиметься далі, і способів їх поєднання, відсутність будь-якого нормування,

· визначальним є суб'єктивізм розуміння й відображення (світогляд, світовідчуття і, відповідно, світовідтворення автора, спрямоване на світосприйняття й інтелектчитача).

Основні мовні засоби:

· наявність багатства найрізноманітнішої лексики, переважно конкретно-чуттєвої (назви осіб, речей, дій, явищ, ознак),

· уживання емоційно-експресивної лексики (синонімів, антонімів, омонімів, фразеологізмів),

· запровадження авторських новотворів (слів, значень, висловів), формування індивідуального стилю митця,

· уведення до творів зі стилістичною метою історизмів, архаїзмів, діалектизмів, просторічних складників та жаргонізмів,

· поширене застосування дієслівних форм: родових (у минулому часі й умовному способі); особових (у теперішньому й майбутньому часі дійсного способу); у наказовому способі,

· широке вживання речень різноманітних типів, синтаксичних зв'язків, особливості інтонування та ритмомелодики,

· представлено абсолютно всі стилістичні фігури (еліпсис, періоди, риторичні питання, звертання, багатосполучниковість, безсполучниковість тощо).

Робота редактора художньої літератури багатогранна..

Робота редактора художньої літератури багатогранна..

Редактор зобов'язаний керувати всім процесом підготовки рукопису до друку, координувати дії всіх, хто бере участь у створенні книги. А це означає не тільки роботу з автором, а й контроль за роботою оформлювача, редактор, коректора, художнього редактора і т.д. «Без координації діяльності всіх спеціалістів, без організаційного керівництва ними навряд чи можна забезпечити високу якість видання», - зауважує один з керівників видавництва «Книга». 2.

Редактор веде серйозну, глибоко індивідуальну роботу з автором твору - письменником, поетом, драматургом, навіть якщо автор професійно володіє пером і здатний самостійно розібратися в зауваженнях рецензента, виправити рукопис при доопрацюванні. Саме редактор робить поглиблений критичний аналіз твору, значно більш докладний, ніж рецензент, вказує на недоліки і контролює процес доопрацювання рукопису на завершальній стадії створення твору. 3.

Редактор художніх творів стоїть на сторожі літературно-мовної норми, вирішуючи проблему можливих відступів від неї в кожному конкретному випадку. Це зовсім не означає, що редактору слід беззастережно відкидати використані автором мовні засоби, що знаходяться за межами літературної норми, наприклад діалектні, просторічні слова і звороти мови, нелітературні відмінкові закінчення та синтаксичні конструкції. Однак редактор стежить за тим, щоб звернення до них було стилістично вмотивоване.

У завдання літературного редагування входить вивчення двох аспектів редакторської діяльності, пов'язаних, по-перше, з встановленням контакту з письменником, автором твору, і організацією співпраці з ним і, по-друге, з редагуванням художнього твору, роботою над рукописом, що надійшла у видавництво.

Особливості редагування дитячої літератури

40. Редагування текстів художньої літератури.

Редагування - це складова частина видавничого процесу, творча робота редактора спільно з автором над рукописом твору в цілях поліпшення його змісту і форми, підготовки до поліграфічного відтворення та випуску у світ.

Редагування - процес творчий і багато в чому залежить від типу видання. Кожна нова рукопис вимагає від редактора нових підходів, нових рішень, нових ідей.

Редагування – це виробничий процес опрацювання повідомлень у ЗМІ. Види: нормативне і творче (Загальне редагування, Партико).

Редакційно-видавничий процес — це сукупність обумовлених практикою книговидання послідовних дій видавничих працівників, спрямованих на підготовку і випуск у світ того чи іншого виду видавничої продукції.

Діяльність В. складається з творчого, організаційно-виробничого і комерційного працювання.

4 етапи в організаційно-видавничому процесі В.:

· Підготовчий.

· Редакційний.

· Виробничий.

· Заключний.

Підготовчий етап – складання тематичного плану; бізнес-план; подача авторського оригіналу до В. і прийняття його до видання.

Редакційний етап – від одержання редактором авторського оригіналу до сдачі видавничого оригіналу до виробничого відділу.

Виробничий етап – від сдачі видавничого оригіналу у видавництво до виходу видання у світ.

Заключний етап – розповсюдження і рекламування продукції.

Худо́ жня літерату́ ра, також кра́ сне письме́ нство — складова літератури, сукупність писаних і друкованих творів певного народу, епохи, людства; різновид мистецтва слова, який описує дійсність художніми образами.

Дитяча література — література, творена безпосередньо дітьми[1] або для дітей. До неї належать різні жанри фольклору (див. дитячий фольклор: лічилки, дражнилки, ігрові пісні та ін.), а також перші спроби пера юних початківців (поезія, проза тощо), опубліковані в періодиці для дітей («Соняшник», «Барвінок», «Малятко», «Однокласник» та ін.) чи в колективних збірниках на зразок «Первоцвіту», спорадично друкованого у видавництві «Веселка» (Київ), у виданні «Ластовенятко» (К., 1995), упорядкованому Надією Кир'ян. Крім того, юні літератори мають можливість публікувати свої твори на спеціалізованих веб-сайтах, наприклад сайт Поетичні майстерні, Українська поезія і проза та на авторських веб-сайтах.

Особливості редагування художньої літератури

Художній стиль мовлення — це стиль художньої літератури, який використовується в художній творчості.

Основні ознаки:

· образність (образ-персонаж, образ-колектив, образ-символ, словесний образ, зоровий образ).

· поетичний опис словом подій у прозових і драматичних творах,

· естетика мовлення, призначення якої — розбудити в читача почуття прекрасного,

· експресія та інтенсивність вираження (урочисте, піднесене, увічливе, пестливе, лагідне, схвальне, фамільярне, жартівливе, іронічне, зневажливе, грубе тощо),

· зображувальність (тропи: епітети, порівняння, метафори, алегорії, гіперболи, перифрази тощо; віршована форма, поетичні фігури), конкретно-чуттєве живописання дійсності,

· відсутнє певне регламентування вживання засобів, про які йтиметься далі, і способів їх поєднання, відсутність будь-якого нормування,

· визначальним є суб'єктивізм розуміння й відображення (світогляд, світовідчуття і, відповідно, світовідтворення автора, спрямоване на світосприйняття й інтелектчитача).

Основні мовні засоби:

· наявність багатства найрізноманітнішої лексики, переважно конкретно-чуттєвої (назви осіб, речей, дій, явищ, ознак),

· уживання емоційно-експресивної лексики (синонімів, антонімів, омонімів, фразеологізмів),

· запровадження авторських новотворів (слів, значень, висловів), формування індивідуального стилю митця,

· уведення до творів зі стилістичною метою історизмів, архаїзмів, діалектизмів, просторічних складників та жаргонізмів,

· поширене застосування дієслівних форм: родових (у минулому часі й умовному способі); особових (у теперішньому й майбутньому часі дійсного способу); у наказовому способі,

· широке вживання речень різноманітних типів, синтаксичних зв'язків, особливості інтонування та ритмомелодики,

· представлено абсолютно всі стилістичні фігури (еліпсис, періоди, риторичні питання, звертання, багатосполучниковість, безсполучниковість тощо).

Робота редактора художньої літератури багатогранна..

Редактор зобов'язаний керувати всім процесом підготовки рукопису до друку, координувати дії всіх, хто бере участь у створенні книги. А це означає не тільки роботу з автором, а й контроль за роботою оформлювача, редактор, коректора, художнього редактора і т.д. «Без координації діяльності всіх спеціалістів, без організаційного керівництва ними навряд чи можна забезпечити високу якість видання», - зауважує один з керівників видавництва «Книга». 2.

Редактор веде серйозну, глибоко індивідуальну роботу з автором твору - письменником, поетом, драматургом, навіть якщо автор професійно володіє пером і здатний самостійно розібратися в зауваженнях рецензента, виправити рукопис при доопрацюванні. Саме редактор робить поглиблений критичний аналіз твору, значно більш докладний, ніж рецензент, вказує на недоліки і контролює процес доопрацювання рукопису на завершальній стадії створення твору. 3.

Редактор художніх творів стоїть на сторожі літературно-мовної норми, вирішуючи проблему можливих відступів від неї в кожному конкретному випадку. Це зовсім не означає, що редактору слід беззастережно відкидати використані автором мовні засоби, що знаходяться за межами літературної норми, наприклад діалектні, просторічні слова і звороти мови, нелітературні відмінкові закінчення та синтаксичні конструкції. Однак редактор стежить за тим, щоб звернення до них було стилістично вмотивоване.

У завдання літературного редагування входить вивчення двох аспектів редакторської діяльності, пов'язаних, по-перше, з встановленням контакту з письменником, автором твору, і організацією співпраці з ним і, по-друге, з редагуванням художнього твору, роботою над рукописом, що надійшла у видавництво.

41. Робота редактора над елементами тексту художньої і дитячої літератури.

42. Специфіка редагування текстів, написаних дітьми.

43. Теорія редагування творів для дітей.

44. Редакторський аналіз навчальних видань.

45. Редакторський аналіз довідкових видань.

46. Редакторський аналіз мовностилістичних особливостей текстів суспільно-політичної літератури.

47. Редакторський аналіз текстів літературно-художніх творів.

48. Аналіз композиції навчальних і довідкових видань.

49. Проаналізувати психологічні причини авторських помилок.

50. Охарактеризувати особливості редакторського читання тексту.

51. Проаналізувати типові психологічні помилки редакторського втручання в авторський текст.

52. Проаналізувати психологічні засади роботи редактора над текстом.

53. Проаналізувати соціальні норми редагування (юридичні, політичні, релігійні, етичні й естетичні).

54. Охарактеризувати позитивний та негативний зміст екранного комп’ютерного редагування.

55. Охарактеризувати основні випадки творення комп’ютерними програмами смислових і граматичних помилок у роботі редактора з текстами різних типів літератури.

56. Описати методику редакторської роботи над фактичним матеріалом.

57. Охарактеризувати основні етапи редагування.

58. Структура книговидавничої галузі України.

59. Класифікація видавництв, типова структура видавництва.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.013 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал