Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






У давньоруському декоративно-прикладному мистецтві






Метафори і символи Народно-поетичне осмислення Церковне тлумачення
Джерело, криниця, річка Вгамування духовної спраги Вчення Христа
Чаша Доля, смерть ----
Рослини, зокрема квіти Вічне цвітіння, невмируща краса Райський сад
Голуб, горлиця Любов, сум, смуток Чистота, невинність
Сокіл, яструб Сонце, небо Політ пророчої думки
Орел Владна сила Торжество світла над темрявою
Лев Цар звірів, сила Злість, заздрість
Леопард, вовк Безстрашність, геройство Ворожість, жорстокість
Змія, вуж Оберег Зло, лукавство, підступність, обман, темні сили

Художній символ відрізняється від інших семантичних засобів, зокрема від ху­дожнього знака. Якщо перший наділений багатозначністю (полісемантичністю), то другий має переважно одне, основне значення. Наприклад, художньо вирішені монограми, клейма, печатки, вказівні знаки завжди несуть однозначну інформацію. У знака розрізняють «невласний» (функціональний) і «власний» зміст, тобто його фізичні властивості (розмір, конфігурація, колір, розрізнюваність). Твір декоративно-прикладного мистецтва може існувати як знак завдяки неподільності «власного» і «невласного» змісту. Вживання знака або кількох знаків надає виразності творам та узагальненої структури художнім образам. (259)

Уже в ранніх формах художньої культури та в древніх цивілізаціях знаки-обере­ги і знаки-печатки (родові символи) набули культового, магічного і символічного значення.

Різновидом символу е атрибут (від. лат аигіЬиіиз — приписаний, наділений) — конкретний предмет, тісно пов'язаний із життям і діяльністю особи, а тому до­дається до її іконографії як розпізнавальний знак. Атрибут переважно зображається із постаттю, а окремо від неї набуває значення символу. Розрізняють атрибути загальні (наприклад, пальма — атрибут святих мучеників) та індивідуальні. Наведемо найважливіші

атрибути з творів античного мистецтва ":

Бик — Європа Шкіра лева — Геркулес
Терези — Феміда Маска — Мельпомена
Виноградна лоза — Діоніс і Силен Орел — Прометей
Книги — Кліо, Сивілла Серп — Деметра
Ліра —Аполлон, Ерато, Тризуб —Посейдон Терпсіхора

Найважливіші атрибути з християнської іконографії 12:

Ягня — Ісус Христос Вінок троянд — св. Розалія
Ангел — апостол Матфій Вуж — св. Христина
Вежа — св. Варвара Ключ — апостол Петро
Віл — апостол Лука Колесо — св. Катерина
Лук — св. Себастьян Три хліби — св. Миколай
Орел — апостол Іоанн Дзвінок — св. Антон Пустельник
Лев — св. Ієронім, апостол Марко Церква — св. Єлизавета, св. Олена

 

Як бачимо, внаслідок перебудови світогляду і заміни античної міфології християн­ською зазнають зміни й атрибути. У зрілому середньовіччі вони все частіше набували значення символів, надаючи творам декоративно-прикладного мистецтва таємничої загадковості.

Алегорія (від гр. allegoria — іносказання) — один із семантичних засобів, символ якого полягає в тому, що в конкретних художніх образах виступають умовні зобра­ження абстрактних понять (персоніфікація). Так, алегорія мудрості, добра, миру, при­роди, весни, літа може бути показана умовно за допомогою символів персоніфікації, атрибутів, емблем, поєднаних у відповідну структуру твору. Алегорія міфологічного походження найбільшого поширення набула у середньовічних творах декоратив­но-прикладного мистецтва, зокрема гобеленах, меблярстві, керамічних розписах та ін. «При значній зовнішній конкретності алегорія дуже рідко характеризується психо­логічною глибиною, індивідуальністю характеру, вона переважно е холодною, «бездушною», тому що відбиває свій зміст, головним чином, завдяки супроводжую­чим її аксесуарам» 13.

Емблема (від гр. emblema — оздоба) — семантичний засіб композиції, що часом за­ступає символ. Основа емблеми — вираження цілого за його характерною, але разом з тим простою частиною, елементом чи атрибутом. Вона зображає предмети, знаки або постаті символічного характеру. В античній мозаїці на підлозі емблемою називали поле із фігуративними зображеннями. У наш час розрізняють емблеми міжнародні, державні, військові, спортивні, виробничі і под. Наприклад, білий голуб — міжнародна емблема миру. Емблеми як декоративні та інформаційні елементи інколи вводять у твори декоративно-прикладного мистецтва з метою надання їм відповідного ідейно-смислового відтінку. (260)

Таким чином, група семантичних засобів композиції творів декоративно-прикладного мистецтва приховує у собі всі етапи історичного розвитку людства: і знаки первісних культур, і середньовічні символи релігійно-канонічного тлумачення, і ме­тафори народно-поетичного осмислення, і сучасні символи, алегорії та емблеми декоративного спрямування тощо. Візуальною основою всіх семантичних засобів була й залишається інакомовність і загадковість, грайливість і химерність, уподібнення й алегорія, сплетені в єдину художню і стильову структуру.

Протягом кількох тисячоліть художня практика у галузі декоративно-прикладного мистецтва виробила низку принципів композиції, дотримання яких допоможе досягти певної естетичної впорядкованості. Ці принципи грунтуються на практичному досвіді та імперичних спостереженнях.

1 Беренштейн Б. М. Традиция и канон: два парадокса / Критерии и суждения в искусствознании. М., 1986. С. 192.

2 Каменский А. Д. О смысле художественной традиции // Критерии и суждения в искусствознании. С. 219.

3 Некрасова М. А. Народное искусство как часть культуры. С. 64.

4 Каменский А. А. О смысле художественной традиции. С. 220.

5 Некрасова М. А. Народное искусство как часть культуры. С. 49.

6 Філософський словник. С. 755.

7 Шорохов Е, В. Композиция. С. 5.

8 Козлов В. Н. Основы художественного оформления текстильних изделий. М., 1981. С. 35.

9 Салтыков А. Б. Самое близкое искусство. М., 1969. С. 91.

10 Філософський словник. К., 1986. С. 623.

11 Sł ownik terminologoczny sztuk pę knych. Warszawa, 1979. S. 34.

12 Ibid. S. 35.

13 Салтыков А. В. Самое близкое искусство. М., 1963. С. 104. (261)

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.007 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал