Теоретичні основи управління власним капіталом підприємства

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА”

Кафедра

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

З дисципліни

Фінансовий менеджмент

Управління власним капіталом підприємства

”

Виконав

студент 4 курсу 6601 / 1 групи

спеціальності “Менеджмент промислових підприємств”

заочної форми навчання

факультету економіки та управління

Солом’яний Віталій Сергійович

Перевірив:

Київ –2015

Зміст

Вступ........................................................................................................................3

1. Теоретичні основи управління власним капіталом підприємства.................4

2. Аналіз власного капіталу ПрАТ «Літинський молочний завод»..................19

3. Пропозиції щодо удосконалення управління власним капіталом

підприємства..........................................................................................................26

Висновок.................................................................................................................31

Список використаних джерел...............................................................................33

Додатки

Вступ

Створення і функціонування підприємств будь-якої форми власності неможливе без формування достатнього обсягу власного капіталу. Власний капітал виступає не тільки основною створення, функціонування та розвитку підприємства, але й фактором його фінансової стійкості. На сьогодні все частіше постає питання вирішення проблем оцінки та аналізу власного з метою прийняття раціональних управлінських рішень відносно його росту. Актуальність теми визначається тим, що все частіше постає питання вирішення проблем управління власним капіталом підприємства як основним джерелом, що сприяє ефективній діяльності та підвищенню конкурентних переваг підприємства.

Формування структури власного капіталу на багатьох товариствах здійснюється інтуїтивно, або згідно з традиціями, без належного аналітично-математичного обґрунтування. В даній ситуації різко підвищується значимість управління власним капіталом. Від того, наскільки ефективно та доцільно він трансформується в основні та оборотні активи, залежить фінансовий добробут акціонерного товариства в цілому, його власників та робітників.

Однією із найважливіших проблем, з якою стикаються вітчизняні підприємства, є недостатня ефективність організації управління власним капіталом. З огляду на те, що власний капітал - найважливіший чинник економічного зростання, організацію управління власним капіталом необхідно трактувати як основну ланку усього комплексу заходів, спрямованих на його забезпечення.

Теоретичні основи управління власним капіталом підприємства

Поняття «капітал» досить поширене як в економічній теорії, так і в економічній практиці. Тому від правильного його розуміння значною мірою залежить наукова оцінка напрямків соціально-економічних процесів, що відбуваються в сучасній Україні. Капітал - одна з фундаментальних економічних категорій, сутність якої вже розкривається протягом століть. Саме на економічній теорії базується вивчення обліку капіталу, адже вона розкриває зміст і сутність даної категорії [2, с.93].

Капітал - один із факторів виробництва, усе те, що використовується для виробництва, але безпосередньо не споживається в ньому (окрім повільної амортизації). На противагу землі та іншим природним ресурсам, капітал складається з раніше виробленого продукту. Гроші, що їх підприємці вкладали в розвиток свого виробництва з метою отримання прибутку у період становлення капіталізму, стали називати терміном капітал [5, с.36].

Капітал в економіці - це фактор виробництва у вигляді вартості, здатної приносити прибуток або збиток. Не слід ідентифікувати капітал і будь-який засіб праці, який розглядається нерідко як фізичний капітал. Справа в тому, що даний засіб праці може стати капіталом (збільшувати або зменшувати свою вартість) тільки тоді, коли його власники вступлять у економічні відносини з власниками інших чинників виробництва. Капітал, поряд з такими категоріями, як гроші, товар, попит, пропозиція, ціна, належить до найголовніших в ринкових відносинах. Але його місце - особливе. Він знаходить прояв у товарі (товарний капітал), в грошах (грошовий капітал), попит, пропозиція та ціна виступають як чинники, від яких в значній мірі залежить розмір і структура капіталу. Водночас капітал має істотний та зворотний вплив - попит, пропозиція і ціна залежать від обсягів капіталу [3, с.79].

Власний капітал підприємства – фінансове джерело функціонування підприємства, бо власний капітал підприємства являє собою фінансові ресурси, які вкладені ним для організації та фінансування господарської діяльності [7].

Власний капітал має значну питому вагу в загальній сумі капіталу підприємства, є одним із найважливіших об’єктів фінансового обліку, що вимагає контролю за його рухом, організації синтетичного й аналітичного обліку.

Завдяки власному капіталу може бути збільшена сума і запозиченого, і залученого капіталу, бо при наданні кредиту, за інших рівних умов, перевага надається підприємствам з меншою кредиторською заборгованістю та більшим власним капіталом. Від рівня забезпеченості підприємства різними видами капіталу залежить випуск готової продукції та створення належних умов для праці і соціального розвитку колективу, та розвитку підприємства в цілому.

Підвищення частки власного оборотного капіталу є свідченням про покращення фінансового стану, оскільки зростає фінансова стійкість підприємства. Чим більша частка власного оборотного капіталу у загальній сумі власного капіталу, тим більша його мобільність, оскільки зростає величина високоліквідного капіталу [12, с.176].

Застосування терміну " власний капітал" в Україні пов'язано з розвитком різних форм власності та різних організаційно-правових форм підприємств. В економічній літературі подане різноманітні визначення власного капіталу. Узагальнюючи ці визначення, формулюється таке визначення власного капіталу, тобто вкладень власників, як власних джерел підприємства, що без визначеного терміна повернення внесені засновниками або залишені ними на підприємстві з чистого прибутку.

З економічної точки зору власний капітал – це фінансові ресурси, що вкладаються в частину активів, відображені у пасиві балансу підприємства.

Зважаючи на економічний та правовий зміст власного капіталу, та для більш зрозумілого окреслення окремих його складових частин, визначення власного капіталу можна сформулювати таким чином: власний капітал – це сума власних коштів підприємства, яка отримана внаслідок його діяльності, або від власників (учасників) у вигляді внесків, придбаних акцій, паїв тощо, або залишена на підприємстві безоплатно.

Власний капітал як об'єкт обліку та управління має певні особливості (рис. 1.1) [10, с.248].

Рис. 1.1. Особливості власного капіталу підприємства

За національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», яке затверджено Міністерством фінансів України 07.02.2013 р. № 73, власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань. Власний капітал показує частину майна підприємства, яка фінансується за рахунок коштів власників і власних засобів підприємства. По своїй суті він є не тільки основою для створення підприємства, а й його стабільності і продовження господарської діяльності.

Спроможність підприємства досягнути успіху на ринку великою мірою залежить від ефективності управління його власним капіталом. Особливо в умовах жорсткої ділової конкуренції [11].

Під організацією управління власним капіталом потрібно розуміти створення ефективної управлінської системи та її постійне удосконалення, яка схематично подана на рисунку 1.2 [11].

Рис. 1.2. Функціональний склад системи управління власним капіталом суб’єктів господарювання

Таке розуміння сутності організації дає можливість: чітко визначити проблему та ціль діяльності системи управління; вибрати відповідний спосіб дослідження складних економічних процесів; збудувати комплекс методів і засобів, що дають змогу досягнути поставленої мети шляхом проектування здатної до адаптації економічної системи; побудувати та забезпечити функціонування цієї системи.

Організація системи управління власним капіталом товариства має забезпечити розв’язання проблем недостатності оборотного капіталу, що спричиняє труднощі при здійсненні розрахунків із постачальниками; різкого зменшення кількості замовлень, зменшення обсягу продажу в тому числі і через появу нових конкурентів і т.д. Наслідками можуть бути збитки, заборгованість в розрахунках за банківськими відсотками, зниження іміджу підприємства на ринку, конфлікту між ланками керівництва підприємства, звільнення висококваліфікованих працівників.

Метою управління власним капіталом – є забезпечення стійкого і ефективного розвитку бізнесу.

Управління власним капіталом спрямоване на вирішення таких основних завдань:

- формування достатнього обсягу капіталу, що забезпечить необхідні темпи економічного розвитку підприємства;

- оптимізація розподілу сформованого капіталу за видами діяльності та напрямами використання;

- забезпечення умов досягнення максимальної діходності капіталу при запланованому рівні фінансового ризику;

- забезпечення мінімізації фінансового ризику, пов’язаного з використанням капіталу, при запланованому рівні його дохідності;

- забезпечення постійної фінансової рівноваги підприємства у процесі його розвитку;

- забезпечення достатнього рівня фінансового контролю над підприємством з боку його засновників;

- забезпечення достатньої фінансової гнучкості підприємства;

- оптимізація обігу капіталу;

- забезпечення своєчасного реінвестування капіталу.

Управління власним капіталом здійснюється за такими принципами, рис. 1.3:

Опишемо дані принципи управління власним капіталом:

1. Принцип обґрунтування потреби в джерелах коштів. Сутність цього принципу полягає в тому, що в процесі господарської діяльності фінансові служби повинні обґрунтувати розміри власного капіталу на всіх етапах життєвого циклу підприємства.

2. Принцип оцінки вартості окремих джерел власного капіталу і доцільності їх залучення. Даний принцип полягає в тому, що всі джерела власного капіталу, які може залучати підприємство, повинні бути оцінені з позиції їхньої вартості. Тільки після цього можна приймати рішення про доцільність їх залучення.

Рис. 1.3. Принципи управління власним капіталом

3. Принцип пошуку і вибору найбільш прийнятних джерел власного капіталу, виходячи з проведеної вартісної оцінки. Суть цього принципу полягає в тому, що пошук і вибір джерел коштів для формування власного капіталу повинен здійснюватися на основі проведеної раніше вартісної оцінки.

4. Принцип поелементного формування власного капіталу. Даний принцип полягає у формуванні за рахунок різних джерел власного капіталу підприємства за окремими елементами.

5. Принцип формування раціональної структури власного капіталу. Цей принцип визначає постійну необхідність фінансових служб обґрунтовувати і формувати раціональну структуру власного капіталу за співвідношенням власних по позикових коштів.

6. Принцип урахування ризику в процесі формування і використання власного капіталу. Процес формування і використання власного капіталу супроводжується значним ризиком. Тому врахування цього фактору має бути враховано при управлінні власним капіталом і передбачено заходи щодо їх мінімізації і страхування.

7. Принцип контролю. Обов’язковість здійснення фінансовими службами підприємства контролю за формуванням та ефективним використанням власного капіталу.

8. Принцип ефективності. Суть даного принципу передбачає обов’язковість ефективного використання власного капіталу підприємства в процесі фінансово-господарського діяльності.

9. Комплексний характер прийняття управлінських рішень та високий динамізм управління. Постійні зміни умов зовнішнього й внутрішнього середовища здатність системи управління власним капіталом здатності швидко пристосовуватися до цих змін.

10. Орієнтованість на стратегічні цілі розвитку підприємства. Формування цілей управління власним капіталом повинне здійснюватися з урахуванням стратегічних пріоритетів розвитку господарської діяльності.

Дотримання цих принципів дозволяє забезпечити рівновагу і ефективне функціонування системи управління власним капіталом, а рівень реалізації принципів може служити критерієм якості самої системи управління власним капіталом. На нашу думку, знання основних принципів управління власним капіталом дозволяє ефективно організувати процес його функціонування на підприємствах, забезпечуючи необхідний рівень фінансової стійкості і постійного нарощення ринкової вартості акціонерних товариств. Принципи управління власним капіталом створюють цілі і завдання формування власного капіталу, критерії оцінки стану їх досягнення і виконання дозволяють сформувати дієвий механізм управління. Сучасна економічна наука основною метою формування та використання власного капіталу вважає забезпечення максимізації добробуту власників підприємства.

Система управління капіталом акціонерного товариства, на думку І.О. Бланка, складається із двох функціональних підсистем: управління формуванням капіталу та управління використанням капіталу [1, с. 212].

Такий підхід можна правомочно вважати прийнятним і для побудови системи управління власним капіталом.

Проте в умовах динамічності середовища функціонування підприємства до проблем забезпечення формування та використання в раціональній структурі власних коштів підприємства додамо інші, не менш значимі, а саме:

1. Оцінка реальної ринкової вартості підприємства та дієвості його фінансово-господарської діяльності. Виходячи із визначення власного капіталу як загальної вартості майна підприємства, можна зауважити, що реальну вартість не завжди можна визначити кількісно, зокрема, при інших рівних умовах вартість компанії, що є відомим трендом, є вищою, а отже, вищою буде і вартість її майна. З іншого боку, при наявності в підприємства власного інтелектуального капіталу його вартість (вартість розробки та проведення досліджень) не завжди відповідає ринковій вартості. Тож оцінка реальної ринкової вартості власного капіталу підприємства є першим кроком до ефективного управління ним.

2. Визначення оптимальної частки власного капіталу у структурі капіталу підприємства. Виходячи із функціонального призначення власного капіталу, на мікрорівні можна виділити його позитивні риси:

- простота залучення і використання (при вирішенні питання щодо збільшення обсягу власного капіталу або щодо напрямків його використання рішення приймає підприємство без участі будь-яких інших суб’єктів господарювання);

- більш висока дохідність та здатність генерувати прибуток (при використанні власного капіталу не має потреби сплачувати відсотки за кредитом);

- підвищення конкурентостійкості підприємства (наявність значної частки власного капіталу збільшує його платоспроможність та фінансову стійкість, що надає певних конкурентних переваг та статусу перед клієнтами та партнерами);

Проте використання підприємством лише власного капіталу має і негативні риси:

- обсяг власного капіталу обмежений тому підприємство може втратити можливість розширення діяльності та збільшення рентабельності за рахунок залучення позикових коштів за допомогою ефекту фінансового левериджу;

- часто власний капітал, що залучений із зовнішніх джерел, має більш високу вартість порівняно із позиковим капіталом.

Тому одним із основних питань управління власним капіталом підприємства є визначення оптимальної структури капіталу.

3. Створення ефективної концепції збереження власного капіталу. Враховуючи динамічність зовнішнього середовища та підвищення конкуренції, часто основною метою підприємства є не збільшення власного капіталу, а збереження його. Необхідність забезпечення власного капіталу на визначеному рівні знайшла своє відображення у міжнародних стандартах бухгалтерського обліку у вигляді концепції збереження власного капіталу, що орієнтована на забезпечення безперервності господарської діяльності підприємства. Одним із показників збереження власного капіталу є показник «чисті активи», який визначається, як різниця між активами підприємства та обсягом його зобов’язань.

Управління власним капіталом скероване на вирішення таких основних завдань:

- визначення первинної потреби в капіталі в процесі створення організації;

- формування статутного капіталу в необхідних обсягах і формах;

- формування адекватної величини власного капіталу за рахунок різних джерел з метою реалізації стратегії розвитку акціонерного товариства [4].

Основу управління власним капіталом підприємства складає управління формуванням його власних фінансових ресурсів. В цілях забезпечення ефективності управління цим процесом розробляється зазвичай спеціальна фінансова політика, направлена на залучення власних фінансових ресурсів з різних джерел відповідно до потреб розвитку організації в майбутньому періоді.

Політикою формування власних фінансових ресурсів є частина загальної фінансової стратегії організації, що полягає в забезпеченні необхідного рівня самофінансування її виробничого розвитку. При розробці політики формування власного капіталу необхідно враховувати наступне:

- вибір між джерелами формування капіталу (власні і позичкові кошти);

- вибір схеми мінімізації податкових платежів;

- вибір форми залучення зовнішніх джерел фінансування (з фіксованим або плаваючим процентами за позичкові кошти, конвертованих активів, похідних) і забезпечення їх привабливості на фінансових ринках;

- дивідендної політики, схем виплат власникам капіталу підприємства і пропорції між реінвестованим прибутком і прибутком, який сплачується власникам [6, с.161].

Успішна реалізація розробленої політики формування власних фінансових ресурсів пов’язана з вирішенням наступних основних завдань: проведенням об’єктивної оцінки вартості окремих елементів власного капіталу; забезпеченням максимізації формування прибутку організації з врахуванням допустимого рівня фінансового ризику; формуванням ефективної політики розподілу прибутку (дивідендної політики); формуванням і ефективним здійсненням політики додаткової емісії акцій (емісійної політики) або залучення додаткового пайового капіталу [6, с.162].

Слід відмітити, що одним із основних питань управління власним капіталом підприємства є визначення оптимальної структури капіталу.

Процес визначення оптимальної структури капіталу повинен відбуватися безпосередньо перед початком етапу його формування (збільшення чи зменшення), але аналіз оптимальності повинен проводитися періодично, бо вибір раціонального співвідношення власних та позикових коштів залежить від багатьох зовнішніх та внутрішніх чинників.

Отже, однією із складових та відокремленим процесом ефективного управління власним капіталом є формування методики визначення оптимальної структури капіталу.

Створення ефективної концепції збереження власного капіталу. Враховуючи динамічність зовнішнього середовища та підвищення конкуренції, часто основною метою підприємства є не збільшення власного капіталу, а збереження його.

Збереження власного капіталу є одним з основних показників якості фінансового управління підприємством.

Необхідність забезпечення власного капіталу на визначеному рівні знайшла своє відображення у міжнародних стандартах бухгалтерського обліку у вигляді концепції збереження власного капіталу, що орієнтована на забезпечення безперервності господарської діяльності підприємств а. Одним із показників збереження власного капіталу є показник «чисті активи», який визначається, як різниця між активами підприємства та обсягом його зобов'язань. Подібним чином деякі автори визначають власний капітал підприємства [8, с.212].

Згідно з фінансовою концепцією збереження капіталу, прибуток вважається заробленим підприємством (а відповідно зберігається та нарощується його капітал) тільки за умови, що сума його чистих активів (тобто активів підприємства за вирахуванням його зобов'язань) на кінець розрахункового періоду перевищує суму чистих активів на початок цього періоду без урахування будь-яких виплат власникам або внесків власників протягом цього періоду [9, с.141].

Але збереження власного капіталу підприємства не є одним з головних завдань системи управління. Не менш важливим завданням - є примноження власного капіталу, бо воно сприяє зростанню фінансової стійкості підприємства. А без прагнення збільшення капіталу підприємство ризикує, що його власний капітал може стати мертвим капіталом, а це неприпустимо, бо капітал завжди повинен працювати на благо підприємства.

Слід відмітити, що управління формуванням, використанням та збереженням власного капіталу є основним у системі менеджменту і має місце навіть на малих підприємствах, а от питання визначення ринкової вартості компанії, дієвості її фінансово-господарської діяльності та формування оптимальної структури капіталу, як правило, мають місце лише на великих підприємствах.

Відповідно до концепції збереження власного капіталу таке управління має місце у разі, коли підприємство перебуває у кризовому стані.

Таким чином, визначені основні складові системи управління власним капіталом підприємства та проведено обґрунтування їх актуальності на сучасному етапі розвитку економічних відносин.

Для управління власним капіталом необхідно мати відповідну інформацію. Джерелами інформації для управління власним капіталом є дані бухгалтерського обліку, що відображаються на рахунках класу 4 “Власний капітал та забезпечення зобов’язання”. Для детальнішої характеристики джерел розглянемо табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Характеристики джерел даних для управління власним капіталом

Продовження табл. 1.1

Потреба в інформації про результати діяльності та фінансове становище суб’єкта господарювання зумовлюють доцільність складання ним звітності. Саме завдяки аналізу показників фінансової звітності можна отримати таку інформацію, що дозволяє користувачам оперувати даними про складові власного капіталу.

Відправним пунктом раціональної організації з управління власним капіталом в Україні є положення Господарського, Цивільного та Податкового кодексів України.

У Господарському та Цивільному кодексах України закріплено правові аспекти формування статутного капіталу, що визначають розмір, склад, строки, порядок внесення вкладів учасниками, оцінку майна при внесенні і вилученні, порядок зміни часток учасників, їх відповідальність за порушення зобов’язань за внесками.

У свою чергу, Податковим кодексом України чітко визначено відсоткову ставку податку на прибуток, що, безпосередньо, впливає на розмір статті балансу «Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)», окреслено об’єкт і суб’єкт оподаткування, визначено склад прибутку підприємства, хто є платником податку. Відповідно до Податкового кодексу України поняття валових витрат та доходів відсутнє. При цьому даний нормативний документ містить питання щодо порядку визначення та складу доходів та витрат, що дозволяє будь-якому підприємству відповідно до закону визначити суму оподаткованого прибутку. Закріплено правові основи щодо питання придбання інвестиційного активу у разі здійснення операцій з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи – резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права. У Податковому кодексі щодо визначення розміру власного капіталу вказано, що він здійснюється відповідно до законодавства України, але чітко не прописано, у яких саме нормативно-правових документах.

Необхідно відмітити, що процес управління власним капіталом ґрунтується на певному механізмі, який є системою основних елементів та функцій, що регулюють процес розробки та реалізації управлінських рішень.

Відзначимо, що достатню увагу необхідно звернути на склад власного капіталу і зміни, що відбулися з ним протягом аналізованого періоду. Значення кожного елемента власного капіталу за даними балансу необхідно оцінити за показниками питомої ваги до підсумку капіталу та у валюті балансу, а також прослідкувати їх динаміку за звітний період.

При здійсненні оптимізації процесу управління власним капіталом на підприємстві використовуються наступні методологічні підходи, а саме:

- підхід, що базується на оцінці фінансового левериджу;

- підхід, що базується на оцінці виробничо-фінансового левериджу;

- EBIT-EPS підхід;

- метод «Дюпона».

Зіставляючи ефективність впровадження даних підходів у практичне використання, найбільшу значущість для управлінської структури має підхід, що базується на оцінці фінансового левериджу, так як його механізм дає змогу зіставити взаємодію рівня фінансового ризику та прибутковості власного капіталу та у подальшому здійснювати найбільш раціональне управління останнім.

Отже, управління власним капіталом – це вплив суб’єкта ринку на об’єкт управління (тобто власний капітал) з метою ефективного та оптимального використання цього об’єкта для ведення господарської діяльності суб’єкта.

2. Аналіз власного капіталу ПрАТ «Літинський молочний завод»

Проведемо аналіз динаміки та структури власного капіталу ПрАТ «Літинський молочний завод».

В табл. 2.1 представлено аналіз складу власного капіталу підприємства.

Таблиця 2.1

Аналіз складу власного капіталу ПрАТ «Літинський молочний завод» у

2012-2014 роках, (на кінець року), тис. грн.

Результати табл. 2.1 свідчать, що загальний розмір власного капіталу на кінець 2014р. становив 21872 тис. грн. За аналізований період відмічено зниження його розміру, так відносно 2012р. на 5851 тис. грн. або 21, 1%, а відносно 2013р. на 6494 тис. грн. або на 22, 9%.

Зниження власного капіталу відбулося за рахунок отримання підприємством у 2014р. непокритого збитку у розмірі 6494 тис. грн. це кошти які направлено на покриття збитків минулих періодів.

З аналізований період відмічено зростання резервного капіталу, так у 2014р. відносно 2012р. на 4650 тис. грн. або 34, 2%, відносно 2013р. на 643 тис. грн. або 3, 7%. Відмітимо, що резервний капітал - частина власного акціонерного капіталу, який не належить ні до оплаченого акціонерного капіталу, ні до нерозподіленого прибутку і включає такі статті, як:

- додаткові суми (поверх номіналу), одержані за знову видані акції;

- залишок, що виник в результаті підвищення вартості акції;

- суми, які виникли в результаті переводу нерозподіленого прибутку в капітал внаслідок виплати дивідендів не готівкою, а акціями.

Динаміка власного капіталу за аналізований період зображено на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Динаміка власного капіталу ПрАТ «Літинський молочний завод» у

2012-2014 рр., тис. грн.

Отже, дані рис. 2.1 демонструють, що у 2014р. відбулося зниження розміру власного капіталу.

В табл. 2.2 проведено аналіз структури власного капіталу ПрАТ «Літинський молочний завод».

Таблиця 2.2

Структура власного капіталу ПрАТ «Літинський молочний завод» у

2012-2014 роках

Продовження табл. 2.2

Результати табл. 2.2 свідчать, що за весь аналізований період найбільша частка у структурі власного капіталу належала резервному капіталу, так у 2012р. – 49%, у 2013р. – 62, 1%, у 2014р. – 83, 4%, відмічено зростання даної статті власного капіталу у загальній його структурі.

Власний капітал також складається із статутного капіталу, частка на кінець 2014р. якого становила 44, 2%, також відмічено зростання частки даної статті у загальній структурі відносно 2012-2013рр.

Інший додатковий капітал, частка на кінець 2014р. 2, 1% від загальної структури. Відмітимо, що і нший додатковий капітал - це суми дооцінки необоротних активів підприємства, вартість активів безоплатно отриманих під­приємством від інших юридичних або фізичних осіб та інші види додаткового капіталу.

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) на кінець 2014р. його сума має від’ємне значення, тому частка у загальній структурі також зі знаком мінус.

Структура власного капіталу ПрАТ «Літинський молочний завод» на кінець 2014р. зображена на рис. 2.2.

Отже, результати рис. 2.2 підтверджують, що найбільша частка у загальній структурі влaсного капіталу ПрАТ «Літинський молочний завод» на кінець 2013р. належить резервному капіталу – 83, 4%. Велика частка також належить статутному капіталу – 44, 2%.

Рис. 2.2. Структура власного капіталу ПрАТ «Літинський молочний завод» на кінець 2014р., %

Щодо іншого додаткового капіталу, то його частка в загальній структурі незначна і становить 2, 1%.

Доцільно провести аналіз частки власного капіталу у загальній структурі капіталу підприємства, табл. 2.3.

Таблиця 2.3

Частка власного капіталу у загальній структурі капіталу ПрАТ «Літинський молочний завод» у 2012-2014 роках (на кінець року)

Як свідчать, дані табл. 2.3 відмічено зниження частки власного капіталу підприємства в загальній структурі капіталу, так на кінець 2014р. частка власного капіталу в загальній структурі становила 26, 5%, що нижче 2012р. на 10, 1%, та нижче 2013р. на 11, 2%.

Мінімальне значення частки власного капіталу в загальні структурі становить 50%, в нашому випадку нижче норми, що вказує на низьку фінансову стійкість та нарощення позикових коштів.

Динаміка власного капіталу та загальної вартості капіталу представлена на рис. 2.3.

Рис. 2.3. Динаміка власного капіталу та загальної вартості капіталу

ПрАТ «Літинський молочний завод» у 2012-2014 роках, тис. грн.

Показники табл. 2.3 демонструють, що при збільшення вартості загального капіталу відбувається зниження вартості власного капіталу, тобто капітал зростає за рахунок позикових коштів.

Доцільним є також розрахунок питомої ваги сум надходження та вибуття за статтями звіту про власний капітал та їх змін в абсолютній сумі та відсотках, коефіцієнтів надходження та використання, табл. 2.4.

Таблиця 2.4

Розрахунок питомої ваги сум надходження та вибуття за статтями звіту про власний капітал

За розрахунками коефіцієнт використання (вибуття) капіталу по підприємству складає відповідно: у 2012р. – 0; у 2013р. – 0, 12; у 2014р. – 0, 23, отже має тенденцію до зростання. Порівнюючи коефіцієнти надходження та використання власного капіталу можемо побачити про перевищення останніх, це є свідченням негативних змін зменшення розміру власного капіталу, погіршення його структури.

Отже, проведений аналіз динаміки та структури власного капіталу ПрАТ «Літинський молочний завод» за 2012-2014рр. вказує на його погіршення, відбулося зниження розміру власного капіталу, що вплинуло на зниження фінансової стійкості, відмічено, що у 2014р. частина власного капіталу направлена на покриття збитків минулих подій. Така діяльність є незадовільною.

Аналіз рентабельності власного капіталу підприємства представлена у табл. 2.5

Таблиця 2.5

Рентабельність власного капіталу ПрАТ «Лiтинський молочний завод» у 2012-2014 роках

Отже, результати табл. 2.5 вказують на те, що власний капітал у 2014р. використовується не ефективно, його рентабельність має від’ємне значення і становить (-25, 8%), тобто власники підприємства отримали збиток у розмірі 25, 8 коп. на одиниць вкладених власних коштів.

Дані вказують, що найбільш ефективно власний капітал використовувався у 2012р., його рентабельність у той період становила 15, 6%, у 2013р. рентабельність власного капіталу знизилась до відмітки 2, 3%, а в 2014р. отриманий збиток від використання власного капіталу склав (-25, 8%), що підтверджує неефективне його використання.