Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






Апостроф у словах іншомовного походження






1. Апостроф у словах іншомовного походження та похідних від них пишеться перед я, ю, є, ї:

а) Після приголосних б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р: б’єф, комп’ютер, п’єдестал, інтерв’ю, прем’єр, торф’яний, к’янті, миш’як, кар’єра; П’ємонт, П’яченца, Рив’єра, Ак’яб, Іх’ямас; Барб’є, Б’єрнсон, Б’юкенен, Женев’єва, Ф’єзоле, Монтеск’є, Руж’є, Фур’є.

б) Після кінцевого приголосного в префіксах: ад’юнкт, ад’ютант, ін’єкція, кон’юнктура.

2. Апостроф не пишеться:

а) Перед йо: курйоз, серйозний.

б) Коли я, ю позначають пом’якшення попереднього приголосного перед а, у: бязь; бюджет, бюро, пюпітр, мюрид, фюзеляж, кювет, рюкзак, рюш; Барбюс, Бюффон, Вюртемберг, Мюллер, Гюго, Кюв’є, Рюдберг.

Апостроф у прізвищах

Апостроф пишеться після губних, задньоязикових і р перед я, ю, є, ї: Аляб’єв, Ареф’єв, Водоп’янов, В’яльцева, Григор’єв, Захар’їн, Луб’янцев, Лук’янов, Пом’яловський, Прокоф’єв, Рум’янцев, Юр’єв; перед йо апостроф не пишеться: Воробйов, Соловйов.

Примітка. Коли я, ю означають сполучення пом’якшеного приголосного з а, у, то апостроф перед ними не пишеться: Бядуля, Пясецький, Рюмін.

Апостроф у географічних назвах

Апостроф пишеться в географічних назвах після губних, задньоязикових і р, а також після префіксів, що закінчуються приголосним, перед я, ю, є, ї: В’язники, Дем’янськ, Прокоп’євськ, П’ятигорськ, Ак’яр, Амудар’я, Гур’єв; перед йо апостроф не пишеться: Муравйово.

Примітка. Коли я, ю означають сполучення пом’якшеного приголосного з а, у, то апостроф перед ними не пишеться: Вязьма, Кяхта, Крюково, Рязань.

Зміни груп приголосних -цьк-, -ськ-, -зьк-, -ск-, -шк-, -зк-, -ст- при словотворенні такі

1. Сполучення -цьк- змінюється на -чч- при творенні іменників із суфіксом -ин(а): вояцький — вояччина, козацький — козаччина, гайдамацький — гайдамаччина, німецький — Німеччина, турець­кий — Туреччина.

Виняток: галицький — Галичина.

2. Групи приголосних -ськ-, -ск- змінюються на -щ- при творенні іменників із суфіксом -ин(а): кіровоградський — Кіровоградщина, львівський — Львівщина, харківський — Харківщина, тріск —

тріщина, віск — вощина, пісок (піску) — піщина, лісок (ліска) — ліщина.

3. Групи приголосних -ск-, -шк- змінюються на -щ- при творенні прикметників та іменників із суфіксом -ан-(-ян-): віск — вощаний, вощанка, дошка — дощаний, пісок (піску) — піщаний.

4. Групи приголосних -ск-, -ст- змінюються на -щ-, а група -зк- — на -жч- при творенні багатьох форм дієслів ІІ дієвідміни: вереск — верещати, блиск — блищати, виск — вищати, ляск — лящати, луска — лущити, спустити — спущу, простити — прощаю, про­щати, але: простить, простиш; брязк — бряжчати, бряжчу, бряжчиш тощо.

5. При творенні прізвищ на -енк(о), -ук буквосполучення -ськ- змі­нюється на -щ-, а -зьк на -жч-: Васько — Ващенко, Ващук, Ісько — Іщенко, Іщук, Онисько — Онищенко, Онищук, Парас­ка — Паращенко, Паращук, Водолазький — Водолажченко, Кузь­ко — Кужченко, Кужчук.

Примітка. При творенні присвійних прикметників із суфіксом -ин від власних імен із групами приголосних -ск-, -ськ-, -зьк- с (ес) та з (зе) на письмі зберігаються, а замість к (ка) з' являється ч (че) (унаслідок чергування приголосних): Параска — Парас- чин, Ониська — Онисьчин, Пріська — Прісьчин, Кузько — Кузь- чин, Рузька — Рузьчин. Проте -шк- дає -щ- [шч]: Мелашка — Мелащин

ІУ. Сполучення -чн-, -шн-.

Кінцеві приголосні основи [к, ц', ц] змінюються на ч (че) пе­ред суфіксами -н-, -ник: рік — річний, вік — вічний, кібернетика — кі­бернетичний, безпека — безпечний, галактика — галактичний, кі­нець — кінечний, місяць — місячний, місячник, околиця — околичний, полуниця — полуничний, столиця — столичний, теплиця — тепличний, одиниця — одиничний, серце — сердечний (той, що має відношення до серця), сердечник, сонце — сонячний, яйце — яєчня.

Літера ч (че) у кінці твірної основи зберігається: поміч — помічний, помічник, ніч — нічний, нічник, піч — пічний, пічник, жовч — жовчний, параліч — паралічний, ключ — ключник, ячмінь — ячний або ячмінний.

Винятки. У кількох словах відповідно до вимови пишеться спо­лучення -шн-: дворушник, мірошник, рушник, рушниця, сердешний (бі­долашний), соняшник, торішній.

Зверніть особливу увагу! У небагатьох словах вимовляється зву­косполучення [шн] (так повинні читати під час диктанту), але пи­сати при цьому потрібно -чн-: ячний, яєчний, яєчня, смачний, смач­но, сонячний, пшеничний, молочний, місячний. Проте інколи вимова залежить від лексичного значення слова, наприклад: моло[шн]а каша, моло[чн]а кухня, моло[чн]о-товарна ферма; міся[шн]а ніч, міся[чн]а поверхня, міся[чн]ий ґрунт.


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.007 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал